Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №922/4431/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/4431/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича (вх. № 1533 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119)

до Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 49 274,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича, заборгованість за споживання теплової енергії без укладання договору в сумі 49 274,51 грн за період листопад 2023 року – квітень 2025 року. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач договір не уклав та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору з посиланням на ст.ст.11, 526, 530, 610, 692 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області 09.02.2026 у справі № 922/4431/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - 49 274,51 грн основного боргу та 2 422,40 грн судового збору.

Дослідивши надані позивачем акти підключення/відключення опалення, акти готовності будинку до опалювальних сезонів 2023-2024 та 2024-2025 років, а також акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта, та перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд першої інстанції визнав належним чином підтвердженими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 49 274,51 грн за період з листопада 2023 року по квітень 2025 року. Оскільки відповідачем не було подано своїх заперечень на позов та доказів сплати заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» є законним та обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Фізична особа-підприємець Ананько Ігор Юрійович з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ФОП Ананька Ігоря Юрійовича про стягнення заборгованості за теплову енергію відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції покладено висновок про те, що відповідач нібито фактично споживав теплову енергію без письмового договору, що підтверджується актами підключення/відключення опалення, актами готовності будинку до опалювальних сезонів 2023-2024 та 2024-2025 років, а також актами обстеження системи теплоспоживання об`єкта. Проте, як вказує апелянт, відповідно до Акта обстеження системи теплоспоживання об`єкта № 170/504 від 06.02.2025, складеного без участі відповідача, встановлено лише те, що належне відповідачу нежитлове приміщення площею 67,8 кв. м розташоване в окремо розташованій двоповерховій будівлі, підключеній до мереж КП «Харківські теплові мережі». Більше того, представники КП «Харківські теплові мережі» не мали доступу до внутрішнього приміщення відповідача, а тому об`єктивно не могли встановити наявність чи відсутність індивідуального приладу обліку теплової енергії, радіаторів, стояків опалення або фактичного споживання теплової енергії. Таким чином, зазначений акт підтверджує виключно факт підключення будівлі в цілому до мереж теплопостачання, однак не містить жодних відомостей, які б підтверджували постачання теплової енергії саме до приміщення відповідача, наявність у ньому системи опалення чи фактичне споживання теплової енергії чи гарячого водопостачання;

- на підтвердження своїх позовних вимог позивачем до суду першої інстанції було подано Акти готовності об`єкта № 170/417 та № 170/1272. Зазначені акти не підтверджують готовність до опалювального періоду саме приміщення відповідача, оскільки вони складені щодо іншого об`єкта - «Супермаркет. Універсам 14» (супермарекет «Класс») за договором № 10900, а не щодо належного відповідачу нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. 92-ї Бригади, 29. Крім того, вказаний об`єкт розташований на відстані близько 300 метрів від приміщення апелянта;

- стосовно Актів підключення/відключення № 170/880, № 170/2363, № 170/2475 та № 170/2349, то зазначені акти підтверджують лише факт підключення та подачі теплової енергії до будівлі розташованої за адресою Харків вул. 92 Бригади 29 в цілому. При цьому вони містять показання комерційного приладу обліку, який здійснює облік споживання теплової енергії на рівні всієї будівлі, а не окремо приміщення відповідача. Жоден із зазначених актів не містить відомостей про наявність у приміщенні відповідача окремого приладу обліку теплової енергії, його технічні характеристики, показання або фактичний обсяг споживання теплової енергії саме відповідачем та також не підтверджує технічну можливість отримання та споживання теплової енергії відповідним приміщенням;

- додатковим доказом необґрунтованості заявлених позивачем вимог та відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за послуги теплопостачання є довідка, видана безпосередньо виконавцем послуг - ПрАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», яке до червня 2022 року виступало єдиним уповноваженим оператором теплових мереж та постачальником теплової енергії у житловому масиві Рогань. Зокрема, відповідно до довідки ПрАТ «ТЦРП» № 7 від 10.06.2026 встановлено, що у жовтні 2014 року нежитлове приміщення загальною площею 67,8 кв.м за адресою: м. Харків, вул. 92-ї Бригади (Грицевця), 29, було повністю відключено від системи опалення, радіатори опалення демонтовані, а запірна арматура опломбована. Крім того, зазначеною довідкою підтверджено, що з жовтня 2014 року нарахування плати за послуги теплопостачання за вказаним об`єктом не здійснювалися. Однак після зміни оператора теплових мереж з 01.06.2022 КП «Харківські теплові мережі» без належних правових та фактичних підстав почало здійснювати нарахування плати за послугу теплопостачання, яка фактично не надається боржнику понад десять років;

- наступним доказом, який підтверджує позицію апелянта, є наданий відеозапис огляду нежитлового приміщення ззовні та всередині, здійснений 28.06.2026. Відеозапис містить інформацію щодо фактичного стану об`єкта нерухомості, дату його створення та дозволяє ідентифікувати приміщення, що є предметом спору. Вказаний відеозапис відображає фактичний стан об`єкта нерухомості на момент його огляду та підтверджує відсутність у приміщенні системи централізованого опалення, опалювальних приладів, елементів внутрішньобудинкових мереж теплопостачання та інших технічних засобів, які б свідчили про можливість та фактичне отримання послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання. Також до матеріалів справи додано фотоматеріали з приміщення відповідача, які підтверджують фактичний стан об`єкта, зокрема відсутність елементів системи теплопостачання та фактичного отримання послуг з теплопостачання, а також наявність пломб на відповідному обладнанні, що свідчить про відсутність споживання теплової енергії. За таких обставин позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за теплову енергію є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт споживання відповідачем відповідної послуги та наявність правових підстав для виникнення грошового зобов`язання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25; розгляд апеляційної скарги Фізичній особі-підприємцю Ананько Ігорю Юрійовичу на рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

03.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8544), в якому заявник просить апеляційний суд долучити відзив на апеляційну скаргу, копію акту обстеження від 25.01.2023 № 170/9328, копію заяви від 23.04.2026, копію листа № 26-43/9086 від 15.05.2026 до матеріалів справи; та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2026 – без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає наступне:

- відповідач є власником нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 47– 49 загальною площею 67,8 кв.м. в нежитловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Грицевця, 29 в м. Харкові. Будинок оснащений приладом обліку теплової енергії. Ствердження відповідача про оснащення саме його приміщення приладом обліку не відповідає дійсності. Система опалення нежитлових приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому. Нарахування плати за постачання теплової енергії виконується згідно з показаннями будинкового приладу обліку теплової енергії. Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень у зазначений вище період підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваних сезонів 2023-2024, 2024-2025. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників позивача та балансоутримувача будинку. Балансоутримувачем будинку за вказаною адресою є КП «Житлокомсервіс», у зв`язку з тим, що в будинку знаходяться приміщення, які належать даному підприємству. Тому, акти підключення-відключення опалення будинку були належним чином підписані представниками КП «Жилкомсервіс», як балансоутримувачем зазначеного будинку. Також, в будинку за вказаною адресою знаходяться ще декілька споживачів теплової енергії, які здійснюють оплату за отриману теплову енергію. Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії за вказаний період також підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об`єкту;

- 23.04.2026 відповідач звертався до позивача з заявою з проханням розібратися зі здійсненням нарахувань за теплову енергію. 15.05.2026 позивачем надана відповідь, де зазначено, що система централізованого опалення приміщень відповідача єдина з системою опалення будівлі. На підставі даних акту обстеження системи теплоспоживання приміщення від 25.01.2023 № 170/9328 позивачем виконаний перевірочний розрахунок теплового навантаження на опалення приміщення відповідача. У разі незгоди з розрахунком відповідачу було запропоновувано надати на погодження позивачу відповідний розрахунок, виконаний у організації, яка має сертифікат на виконання даного виду робіт, чим відповідач не скористався. Тому, нарахування заборгованості відповідачу здійснювалося на підставі показань будинкового приладу обліку теплової енергії з урахуванням визначеного теплового навантаження на опалення приміщення відповідача, що складає 0,005077 Гкал/год.

Щодо долучення апелянтом доказів, які не досліджувалися під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 позовну заяву КП «ХТМ» прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст. 251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Копія ухвали Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 про відкриття провадження у справі направлена судом першої інстанції на адресу відповідача (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте повернута до господарського суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою. Інформації про іншу адресу відповідача матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

На підставі всебічного та повного дослідження матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону щодо направлення ухвали про відкриття провадження на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. За таких умов місцевий суд мав процесуальні підстави розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до вимог ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про таке.

З поданих апелянтом доказів убачається, що після початку повномасштабного вторгнення з 2022 року він виїхав за межі України і наразі тимчасово проживає на території Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується копією довідки про місце реєстрації апелянта в Німеччині з 2022 року з перекладом та копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відмітками про виїзд з України та підтвердженням права на тимчасове проживання.

Відтак, на момент розгляду цієї справи у суді першої інстанції відповідач не перебував на території України, не проживав за адресою у місті Харкові, куди направлено поштове повідомлення з ухвалою від 10.12.2025 про відкриття позовного провадження, а тому відповідач об`єктивно не мав можливості отримати ані ухвалу суду про відкриття провадження, ані іншу судову кореспонденцію, що унеможливило реалізацію ним процесуальних прав сторони. Також на момент розгляду справи у суді першої інстанції апелянт не мав зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», а тому направлення судових рішень відповідачу в електронному вигляді не здійснювалось.

Враховуючи, що відповідач через незалежні від його волі причини не був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, судова колегія усуває порушення його права бути почутим, шляхом прийняття додаткових доказів на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України, а доводи апеляційної скарги розглядає у якості заперечень проти позову.

До матеріалів справи долучено додаткові докази, а саме:

- копія довідки ПРАТ ТЦРП від.10.06.2026 про відключення від теплоспоживання з 2014 року (а.с. 85, 1т.);

- копія акта теплообстеження № 170/9328 від 25.01.2023 (а.с. 86, 87, 1т.);

- відео доказ відсутності теплопостачання від 28.06.2026 (наявний в електронних матеріалах справи);

- фото докази відсутності підключення теплоспоживання у приміщенні апелянта у кількості 8 фото (а.с. 88-95, 1т.);

- копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відмітками про виїзд з України та підтвердженням права на тимчасове проживання (а.с. 96-102, 1т.);

- копія довідки про місце реєстрації апелянта в Німеччині з 2022 року з перекладом (а.с. 103, 104, 1т.);

- копія пенсійного посвідчення інваліда 2 групи, виданого на ім`я Ананько І. Ю. (а.с. 106, 1т.)

- довідка МСЕК Ананько І. Ю. (а.с. 107,108, 1т.).

Враховуючи наведене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи відповідача, що він був фактично позбавлений права реалізовувати свої права учасника справи в суді першої інстанції, оскільки не отримував поштового повідомлення з копією ухвали. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач знав або міг знати про існування даного господарського спору, або відмовився від отримання відповідного повідомлення, або вчинив інші дії, що свідчать про його свідоме уникнення від реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, колегія суддів усуває порушення права відповідача на доступ до правосуддя, приймає подані ним докази та переходить до розгляду справи з урахуванням повного комплексу фактичних і правових обставин, що забезпечує дотримання принципів змагальності, рівності сторін і справедливого судового розгляду.

Щодо долучення позивачем доказів, які не досліджувалися під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 зі справи № 909/722/14.

Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу долучено докази, що не досліджувалися судом першої інстанції під час розгляду позовних вимог КП «ХТМ».

Так КП «ХТМ» надано наступні копії документів:

- копію акту обстеження від 25.01.2023 № 170/9328;

- копію заяви ОСОБА_1 до позивача від 23.04.2026;

- копію листа № 26-43/9086 від 15.05.2026;

Зазначені докази подані позивачем для роз`яснення того, що нарахування заборгованості відповідачу здійснювалося на підставі показань будинкового приладу обліку теплової енергії з урахуванням визначеного теплового навантаження на опалення приміщення відповідача, що складає 0,005077 Гкал/год.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи № 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи № 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи № 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Зважаючи на вищезгадані норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку про те, що додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу копії листів від 23.04.2026 і № 26-43/9086 від 15.05.2026, а також копія акту обстеження від 25.01.2023 № 170/9328 – подані без зазначення поважних причин і виключних обставин, що унеможливили подання цих доказів КП «ХТМ» разом із позовною заявою або на стадії підготовчого провадження під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції.

Колегія суддів наголошує, що апеляційний суд не має приймати докази, які не були предметом розгляду місцевим господарським судом, якщо не встановлено винятковості випадку для прийняття таких доказів, у розумінні вищезазначених положень ГПК України, із підтвердженням цього документально.

З огляду на зазначене, Східний апеляційний господарський суд відмовляє у прийнятті вищевказаних додаткових доказів, що долучені до відзиву на апеляційну скаргу.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) відповідно до п.1.1 Статуту, засновано на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України, та згідно рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" № 191/03 від 24.09.2003 належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємств, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

Фізична особа-підприємець Ананько Ігор Юрійович (відповідач) є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 47-:-49 загальною площею 67,8 кв.м в нежитловому будинку літ. "В-2" за адресою: м. Харків, вул. Грицевця, 29 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.09.2014 № 2615, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Будівля, в якому знаходиться приміщення відповідача, оснащене приладом обліку.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Оскільки будинок за вищезазначеною адресою обладнаний приладом обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення по об`єкту здійснювався позивачем згідно показань приладів обліку, встановленого у будинку.

Оскільки відповідач з Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" договір на постачання теплової енергії не укладав, він у період з листопада 2023 року по квітень 2025 року отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень у зазначений вище період підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024, 2024-2025. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників позивача та балансоутримувача будинку.

Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії за вказаний період також підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об`єкта, актами готовності будинку до опалювального сезону, наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що постачання теплової енергії до вказаних нежитлових приміщень не здійснюється з 2014 року, що підтверджується довідкою, виданою безпосередньо виконавцем послуг — ПрАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», яке до червня 2022 року виступало єдиним уповноваженим оператором теплових мереж та постачальником теплової енергії у житловому масиві Рогань.

Відповідно до довідки ПрАТ «ТЦРП» № 7 від 10.06.2026 нежитлові приміщення загальною площею 67,8 кв.м. 1-го поверху №47- 49 в нежитловій будівлі літ. «В-2», що знпходиться за адресою АДРЕСА_2 , належать на праві приватної власності ОСОБА_1 з 26.09.2014 на підставі договору купівлі-продажу №2615 від 26.09.2014, посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В. та внесеного в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 24681463101.

Також у довідці вказано, що в жовтні 2014 року, за письмовою заявою власника приміщень гр. ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» провела технічні роботи по вдключенню нежитлових приміщення загальною площею 67,8 кв.м. 1-го поверху №47- 49 в нежитловій будівлі літ. «В-2», що знпходиться за адресою місто Харків, вулиця 92-ї Бригади (раніше Грицевця), 29, від системи опалення. Батареї демонтовані, запірна арматура була опломбована представником ПРАТ «ТЦРП». З жовтня 2014 року нарахування за послуги постачання теплової енергії по вищевказаному об`єкту не проводилися.

Позивач листом від 29.10.2025 направив на адресу відповідача рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які відповідачем сплачені не були.

Відповідно до особового рахунку відповідача (16900-8872) за останнім обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 49 274,51 грн, яка утворилася за період: листопад 2023 року – квітень 2025 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач додатково зазначає, що 23.04.2026 відповідач звертався до позивача з заявою з проханням розібратися зі здійсненням нарахувань за теплову енергію. 15.05.2026 позивачем надана відповідь, де зазначено, що система централізованого опалення приміщень відповідача єдина з системою опалення будівлі. На підставі даних акту обстеження системи теплоспоживання приміщення від 25.01.2023 № 170/9328 позивачем виконаний перевірочний розрахунок теплового навантаження на опалення приміщення відповідача. У разі незгоди з розрахунком відповідачу було запропоновувано надати на погодження позивачу відповідний розрахунок, виконаний у організації, яка має сертифікат на виконання даного виду робіт, чим відповідач не скористався. Тому, нарахування заборгованості відповідачу здійснювалося на підставі показань будинкового приладу обліку теплової енергії з урахуванням визначеного теплового навантаження на опалення приміщення відповідача, що складає 0,005077 Гкал/год.

Суд першої інстанції задовольнив позов повністю, що стало підставою для звернення відповідача з апеляційною скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Предметом судового розгляду даної справи є вимога КП «ХТМ» про стягнення з ФОП Ананько І. Ю. заборгованості за споживання теплової енергії без укладання договору в сумі 49 274,51 грн за період листопад 2023 року – квітень 2025 року.

Підставою позовних вимог є те, що відповідач не уклав договір про постачання теплової енергії та отримував теплову енергію на потреби опалення з листопада 2023 року по квітень 2025 року. Оплату за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії відповідач не здійснив.

Натомість, предметом апеляційного розгляду даної справи є законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25, яким вимоги позивача були задоволені у повному обсязі, з урахуванням доводів апеляційної скарги відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно д ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (далі - Правила № 1198) та іншими нормативно-правовими актами України.

Апеляційним судом встановлено, що спірні правовідносини щодо здійснення теплопостачання і нарахування заборгованості виникли в період з листопада 2023 року по квітень 2025 року, а тому регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки,).

За наведеним у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також – Правила №830), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).

Згідно із Законом України №2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Відповідно до п. 13 Правил №830 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Також п. 13 Правил №830 (в редакції від 03.09.04 № 1039) передбачено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України “Про електронну комерцію” (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, 1023 від 08.09.2021.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин.

Тому, суд апеляційної інстанції критично ставиться до твердження позивача про те, що надання КП «ХТМ» послуги з теплопостачання здійснювалося за відсутності укладеного договору з ФОП Ананько І. Ю.

Разом з тим, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин Правила користування тепловою енергією, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, але не вказав на те, що правовідносини між сторонами мали регулюватися відповідно до умов Індивідуального договору з постачання теплової енергії, який розміщено на офіційному сайті КП «КТМ» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет з 31.10.2021. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 і укладений з урахуванням статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України.

Але варто зауважити, що ключовим питанням апеляційного перегляду у даній справі є перевірка правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності факту отримання апелянтом послуги з теплопостачання.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення вимог позивача у повному обсязі, зокрема через відсутність заперечень на позов від відповідача та інших доказів зі сторони відповідача, що могли підтвердити або спростувати наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вказує апелянт в скарзі, доказом необґрунтованості заявлених позивачем вимог та відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за послуги теплопостачання є довідка, видана безпосередньо виконавцем послуг - ПрАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», яке до червня 2022 року виступало єдиним уповноваженим оператором теплових мереж та постачальником теплової енергії у житловому масиві Рогань. Зокрема, відповідно до довідки ПрАТ «ТЦРП» № 7 від 10.06.2026 встановлено, що у жовтні 2014 року нежитлове приміщення загальною площею 67,8 кв.м за адресою: м. Харків, вул. 92-ї Бригади (Грицевця), 29, було повністю відключено від системи опалення, радіатори опалення демонтовані, а запірна арматура опломбована. Крім того, зазначеною довідкою підтверджено, що з жовтня 2014 року нарахування плати за послуги теплопостачання за вказаним об`єктом не здійснювалися. Однак після зміни оператора теплових мереж з 01.06.2022 КП «Харківські теплові мережі» без належних правових та фактичних підстав почало здійснювати нарахування плати за послугу теплопостачання, яка фактично не надається боржнику понад десять років. Таким чином, нарахування заборгованості здійснювалося за відсутності факту надання послуг та за відсутності законних підстав для виникнення відповідного грошового зобов`язання.

Також, апелянт вказує, що відеозапис огляду нежитлового приміщення ззовні та всередині, здійснений 28.06.2026, містить інформацію щодо фактичного стану об`єкта нерухомості, дату його створення та дозволяє ідентифікувати приміщення, що є предметом спору. Вказаний відеозапис відображає фактичний стан об`єкта нерухомості на момент його огляду та підтверджує відсутність у приміщенні системи централізованого опалення, опалювальних приладів, елементів внутрішньобудинкових мереж теплопостачання та інших технічних засобів, які б свідчили про можливість та фактичне отримання послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання. Також до матеріалів справи додано фотоматеріали з приміщення відповідача, які підтверджують фактичний стан об`єкта, зокрема відсутність елементів системи теплопостачання та фактичного отримання послуг з теплопостачання, а також наявність пломб на відповідному обладнанні, що свідчить про відсутність споживання теплової енергії. За таких обставин позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за теплову енергію є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт споживання відповідачем відповідної послуги та наявність правових підстав для виникнення грошового зобов`язання.

З приводу відключення приміщень відповідача апеляційний суд зазначає наступне.

Пунктом 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, передбачено, що відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) здійснюється за рішенням співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Мінрегіоном.

Відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.

Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу № 315).

Відповідно до п. 42 Правил №830 споживач має право: 12) відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затв. наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі – Порядок № 4 в редакції станом на жовтень 2014 року, який був чинним до 17.09.2019), було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.

Зокрема вказаним Порядком установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою (п. 2.1).

При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення (п. 2.2.1).

Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником (п. 2.3.1).

Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж (п 2.4.2).

Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи (п. 2.5).

По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження (п. 2.6).

Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (п. 2.7).

Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком № 4.

Апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався в установленому порядку із заявою про відключення належних йому приміщень від мереж центрального опалення.

Проте, в матеріалах справи міститься довідка ПрАТ «ТЦРП» № 7 від 10.06.2026, де зазначено, що нежитлові приміщення загальною площею 67,8 кв. м. 1-го поверху №47- 49 в нежитловій будівлі літ. «В-2», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , належать на праві приватної власності ОСОБА_1 з 26.09.2014 на підставі договору купівлі-продажу №2615 від 26.09.2014, посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В. та внесеного в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 24681463101.

Також у довідці вказано, що в жовтні 2014 року, за письмовою заявою власника приміщень гр. ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» провела технічні роботи по відключенню нежитлових приміщення загальною площею 67,8 кв.м. 1-го поверху №47- 49 в нежитловій будівлі літ. «В-2», що знаходиться за адресою місто Харків, вулиця 92-ї Бригади (раніше Грицевця), 29, від системи опалення. Батареї демонтовані, запірна арматура була опломбована представником ПРАТ «ТЦРП». З жовтня 2014 року нарахування за послуги постачання теплової енергії по вищевказаному об`єкту не проводилися.

Довідка ПрАТ «ТЦРП» № 7 від 10.06.2026 підписана директором ПрАТ «ТЦРП» Вікторією Рогожиною і скріплена печаткою ПрАТ «ТЦРП».

Відповідно до ч. 8 ст. 78 ГК України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), комунальне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у строки та в порядку, визначені рішенням відповідної місцевої ради. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.

Апеляційним судом встановлено, що на офіційному сайті КП «ХТМ» у розділі «Інформація для населення» міститься допис від 01.06.2022, де зазначено наступне: «До уваги споживачів, які отримували послуги з теплопостачання від ТОВ «Теплоенергоцентр Роганського промвузла»

З 01.06.2022 КП “Харківські теплові мережі” є надавачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у будинках, які раніше отримували послуги від ТОВ «Теплоенергоцентр Роганського промвузла» (підстава наказ Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 251 від 31.05.2022 “Про припинення договору оренди цілісного майнового комплексу Роганської філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» № 1864 від 01.07.2019”).

Звертаємося з проханням своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, отримані з 01.06.2022 від КП «Харківські теплові мережі». Телефони для довідок Індустріальної філії КП «Харківські теплові мережі» 0504014364, 0504014356.». Вказаний допис доступний за посиланням https://www.hts.kharkov.ua/info_for_label.php, що є відкритою інформацією в розумінні ст. 20 Закону України «Про інформацію».

Отже, з 01.06.2022 позивач – КП «ХТМ» дійсно є надавачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у будинках, які раніше отримували послуги від Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» (код ЄДРПОУ 14085922). Тому, суд вважає доведеним те, що до 01.06.2022 теплопостачальною організацією, що здійснювала постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_3 було Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла».

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що саме ПрАТ «ТЦРП» провело відключення приміщень відповідача від централізованої системи опалення буд. АДРЕСА_3 у жовтні 2014 року. І хоча п 2.5. Порядку № 4 передбачено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, суд допускає, що цією організацією може бути безпосередньо надавач / виконавець послуг з централізованого опалення, що логічно, адже участь представника виконавця послуг з централізованого опалення або уповноваженої ними особи є необхідною відповідно до положень зазначеного Порядку.

Наявне в електронних матеріалах справи відео довжиною 01 хв. 28 сек., яке знято представником апелянта 28.06.2026 (про що вказано на початку і наприкінці відео) за адресою м. Харків, вул. Грицевця (наразі 92-ї Бригади), 29 А, містить таку інформацію.

На відео представлено вид на двоповерхову будівлю, в якій на першому поверсі розташовані приміщення відповідача. Над входом до цих приміщень розташована червона вивіска з назвою «invivo АНАЛІЗИ» (05-09 сек.). Праворуч від вказаних приміщень розташоване відділення АТ «Ощадбанк» (10 сек). Представник апелянта зайшовши у приміщення відповідача за вищевказаною адресою зазначає про те, що батареї зняті, пломби присутні (27-33 секунди). Далі представник апелянта зблизька показує пломби на всіх обрізаних трубах в трьох приміщеннях відповідача та загалом фіксує на відео те, що батареї у приміщеннях відсутні, а труби відрізані і опломбовані.

Надані апелянтом фото з приміщень (а.с. 88-95, 1т.) свідчать про те, що усі наявні в приміщеннях труби на кранах, вентилях і з`єднаннях містять пластикові контрольні пломби з металевими дротами, тобто є дійсно опломбованими.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що приміщення відповідача № 47– 49 загальною площею 67,8 кв. м у нежитловому будинку літ. «В-2» за адресою: м. Харків, вул. 92-ї Бригади, 29, були відключені у жовтні 2014 року відповідно до чинного на той момент Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затв. наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4.

У апеляційного суду не має підстав вважати, що апелянтом було порушено законодавство, що регулює порядок відключення споживачів від системи централізованого опалення, а відтак, довідка ПрАТ «ТЦРП» № 7 від 10.06.2026 в сукупності з іншими відео та фото доказами підтверджує факт належного відключення приміщень відповідача у нежитловому будинку літ. «В-2» за адресою: м. Харків, вул. 92-ї Бригади, 29, від централізованої системи опалення з жовтня 2014 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено факт відключення приміщень відповідача №47– 49 загальною площею 67,8 кв. м у нежитловому будинку літ. «В-2» за адресою: м. Харків, вул. 92-ї Бригади, 29, були з жовтня 2014 року.

Апелянт зазначає, що Акти підключення/відключення № 170/880, № 170/2363, № 170/2475 та № 170/2349 підтверджують лише факт підключення та подачі теплової енергії до будівлі розташованої за адресою Харків вул. 92ї Бригади 29 в цілому. При цьому вони містять показання комерційного приладу обліку, який здійснює облік споживання теплової енергії на рівні всієї будівлі, а не окремо приміщення відповідача. Жоден із зазначених актів не містить відомостей про наявність у приміщенні відповідача окремого приладу обліку теплової енергії, його технічні характеристики, показання або фактичний обсяг споживання теплової енергії саме відповідачем та також не підтверджує технічну можливість отримання та споживання теплової енергії відповідним приміщенням. Апелянт також звертає увагу апеляційного суду на те, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачем до суду першої інстанції було подано Акти готовності об`єкта № 170/417 та № 170/1272. Зазначені акти не підтверджують готовність до опалювального періоду саме приміщення відповідача, оскільки вони складені щодо іншого об`єкта - «Супермаркет. Універсам 14» (супермаркет «Класс») за договором № 10900, а не щодо належного відповідачу нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. 92-ї Бригади, 29. Крім того, вказаний об`єкт розташований на відстані близько 300 метрів від приміщення апелянта.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що акти підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваних сезонів 2023-2024 та 2024-2025 років, підтверджують підключення усього будинку за адресою АДРЕСА_2 і не можуть бути доказом постачання теплової енергії конкретно в приміщення відповідача. Проте, докази, наявні в матеріалах справи, дають підстави зробити висновок про те, що приміщення № 47-49 літ. «В-2» знаходяться в саме в двоповерховому нежитловому будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Так, в акті обстеження системи теплоспоживання об`єкта № 170/9328 від 25.01.2023 вказано, що усі приміщення 1го поверху знаходяться у тепловому контурі нежитлової будівлі за адресою вул. Грицевця (наразі 92-ї Бригади), 29, нежитлова будівля.

Крім цього, в Актах підключення/відключення споживача в зв`язку з початком / закінченням опалювального періоду № 170/880 від 31.11.2023, № 170/2363 від 26.03.2024, № 170/2475 від 31.10.2024, № 170/2349 від 15.04.2025 вказано, що здійснено підключення / відключення споживача за адресою: АДРЕСА_2 . Балансоутримувачем об`єкту за вказаною адресою зазначено КП «Житлокомсервіс», дільниця № 50. Система опалення споживача є єдиною і невід`ємною частиною системи теплоспоживання будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , Адміністративна будівля.

В додатках до вищевказаних актів підключення/відключення споживача міститься перелік споживачів, розташованих в будівлі за адресою АДРЕСА_2 , де, зокрема вказано ФОП Ананько І. Ю. (лабораторія) з особовим рахунком НОМЕР_2 . Назва «лабораторія» скоріш за все, стосується назви об`єкту, який раніше здійснював свою діяльність в приміщеннях відповідача, а саме лабораторія invivo, оскільки на відео від 28.06.2026, наданого апелянтом, зафіксовано вивіску з назвою «invivo АНАЛІЗИ» (05-09 сек.), яка розташована над входом до приміщень відповідача.

Акти готовності об`єкта до опалювального періоду № 170/417 від 27.09.2023 та № 170/1272 від 08.09.2024 свідчать про те, що на початку опалювальних сезонів 2023-2024 та 2024-2025 років було здійснено перевірку об`єкта за адресою: вул. 92-ї Бригади, буд. 29, найменування об`єкту ТВП «Універсам 14» / супермаркет «Універсам 14». Номер договору КМПТМ 10900, особистий рахунок 1025, прилад обліку опалення INFOCAL-5 № 740604V077.

Наданий позивачем акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта № 170/504 від 06.02.2025 за адресою АДРЕСА_2 , містить таку інформацію: номер договору КМПТМ 16900, особовий рахунок 8872, не містить назву, тип і номер приладу обліку. В цьому акті вказано, що приміщення, які належать ФОП Ананько І. Ю. о/р 16900-8872 S = 67,8 кв. м, що знаходяться в окремо розташованій двох поверховій будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , яка підключена до мереж КП «ХТМ» згідно акту 170/2475 від 31.10.2024.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що будівля, в якій знаходяться приміщення відповідача, та вказаний супермаркет розташовані поруч за однаковою адресою, проте є окремими будівлями. Разом з тим, колегія суддів робить висновок про те, що вказані будівлі мають спільну систему централізованого опалення.

Отже, приміщення ФОП в Ананько І. Ю. дійсно знаходяться за адресою АДРЕСА_2 в двоповерховій нежитловій будівлі літ. «В-2».

Матеріалами справи підтверджується, те що приміщення апелянта не обладнані приладом обліку (лічильником). Однак, будівля за адресою м. Харків, вул. 92-ї Бригади, 29, має лічильник, про що свідчить Відомість обліку споживання теплової енергії по нежитловій будівлі по АДРЕСА_2 (а.с.32, 1т.), яка надана позивачем. Проте, суд не може встановити, на якій саме будівлі розташований прилад обліку. Також суд не може встановити, чи вимірює лічильник, на основі показань якого визначено обсяг спожитої теплової енергії відповідачем, обсяг спожитої теплової енергії обох будівель за адресою АДРЕСА_2 , чи лише однієї.

Тому колегія суддів часткового погоджується з доводами апеляційної скарги в частині щодо того, що надані позивачем акти готовності до опалювальних сезонів та акти підключення / відключення споживача підтверджують лише факт підключення та подачі теплової енергії до будівлі розташованої за адресою АДРЕСА_2 загалом.

Також, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що показання комерційного приладу обліку, що наявні в матеріалах справи, стосуються обліку споживання теплової енергії на рівні всієї будівлі, а не окремо приміщень відповідача.

Апелянт вказує, що відповідно до Акта обстеження системи теплоспоживання об`єкта № 170/504 від 06.02.2025, складеного без участі відповідача, встановлено лише те, що належне відповідачу нежитлове приміщення площею 67,8 кв. м розташоване в окремо розташованій двоповерховій будівлі, підключеній до мереж КП «Харківські теплові мережі». Більше того, представники КП «Харківські теплові мережі» не мали доступу до внутрішнього приміщення відповідача, а тому об`єктивно не могли встановити наявність чи відсутність індивідуального приладу обліку теплової енергії, радіаторів, стояків опалення або фактичного споживання теплової енергії. Таким чином, зазначений акт підтверджує виключно факт підключення будівлі в цілому до мереж теплопостачання, однак не містить жодних відомостей, які б підтверджували постачання теплової енергії саме до приміщення відповідача, наявність у ньому системи опалення чи фактичне споживання теплової енергії чи гарячого водопостачання.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що наданий позивачем акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта № 170/504 від 06.02.2025 не може безумовно свідчити про фактичне споживання відповідачем теплової енергії.

Як убачається зі змісту зазначеного акта, представники КП «Харківські теплові мережі» не вказали про те, що доступ до приміщень відповідача у них був відсутній. Також в цьому акті вказано, що приміщення, які належать ФОП Ананько І. Ю. о/р 16900-8872 S = 67,8 кв. м, що знаходяться в окремо розташованій двох поверховій будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , яка підключена до мереж КП «ХТМ» згідно акту 170/2475 від 31.10.2024.

За таких обставин встановити стан внутрішньої системи теплоспоживання приміщень, наявність або відсутність батарей, радіаторів, стояків опалення, індивідуального приладу обліку теплової енергії, а також фактичне надходження та споживання теплової енергії саме у приміщеннях відповідача працівниками КП «ХТМ» було неможливим. Разом із тим, сам факт підключення будівлі до мереж централізованого теплопостачання не є тотожним факту фактичного споживання теплової енергії конкретним споживачем.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний акт складено без участі відповідача. Незважаючи на те, що в самому акті зазначена присутність представника ФОП Ананько І. Ю., прізвище, ім`я, по-батькові цього представника не вказані, а підпис у відповідній частині документу відсутній.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що сам факт підключення будівлі в цілому до мереж теплопостачання не доводить факту постачання та споживання теплової енергії конкретним власником розташованого в ній нежитлового приміщення.

Частиною 4 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З-поміж іншого апеляційний суд зазначає, що оскільки приміщення відповідача є відключеними від централізованої системи опалення, то КП «ХТМ» мало здійснювати розрахунок нарахувань за спожиту теплову енергію відповідно до розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315, що регламентує спосіб визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення.

Це, зокрема передбачено п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, передбачено, де вказано, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Проте, наведений позивачем розрахунок свідчить про те, що позивач застосував до відповідача повний будинковий розподіл тепла, що не відповідає формулі розрахунку обсягу теплової енергії, витраченому на загальнобудинкові потреби опалення будівлі відповідно до Методики розподілу № 315.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач безпідставно включив приміщення відповідача до загального розподілу теплової енергії. Такий розподіл можливий лише за умови підключення приміщень відповідача до внутрішньобудинкової системи опалення. Приміщення відповідача такої можливості не мають, оскільки батареї зрізані і демонтовані, усі труби закриті та опломбовані, а інших опалювальних приладів зазначені приміщення не містять.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Методики розподілу № 315 загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (?i Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до наступної формули: Qопбуд = Qпр + Qопз.б.п + ?i Qвідкл.і, Гкал, де:

Qпр - обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, Гкал;

Qопз.б.п - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал;

?i Qвідкл.і - сумарний обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку (Qпр) складається з обсягів відповідно до наступної формули:

Qпр = [?j (Qт.ліч.пр.j + Qдон.пр.j) – ?jQдон.пр.j] + [?g (Qпр-роз пр.g + Qдон.пр.g) – ?gQдон.пр.g] + [?i (Qб.обл пр.i + Qбез прет пр.i – Qпрет.пр.i], Гкал, де:

Qт.ліч.пр.j – обсяг спожитої теплової енергії на опалення j-го опалюваного приміщення, визначений за показаннями вузла розподільного обліку теплової енергії, Гкал;

Qдон.пр.j – обсяг спожитої теплової енергії на опалення j-го опалюваного приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання згідно з розділом VI цієї Методики, Гкал;

Qпр-роз пр.g – обсяг спожитої теплової енергії на опалення g-го опалюваного приміщення, визначений за показаннями приладів-розподілювачів теплової енергії, Гкал;

Qдон.пр.g – обсяг спожитої теплової енергії на опалення g-го опалюваного приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання відповідно до розділу VI цієї Методики, Гкал;

Qб.обл пр.i – обсяг спожитої теплової енергії на опалення i-го опалюваного приміщення, не оснащеного вузлом розподільного обліку теплової енергії, Гкал;

Qбез прет пр.i – обсяг спожитої теплової енергії на опалення i-го опалюваного приміщення, де факт ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуги з постачання теплової енергії оформлено шляхом підписання споживачем та виконавцем відповідної комунальної послуги акта-претензії щодо обсягу та/або якості наданих послуг у відповідності до статей 27 та 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» або претензії, що вважається визнаною відповідно до частини сьомої статті 27 цього Закону (далі - обґрунтована претензія щодо кількості та/або якості наданої послуги), відсутній, Гкал;

Qпрет.пр.i – обсяг теплової енергії, на який зменшується нарахований обсяг спожитої теплової енергії для приміщень, де наявна обґрунтована претензія щодо кількості та/або якості наданої послуги, Гкал.

Проте з усіх перелічених вище складових формули, які потрібні для визначення споживання обсягу теплової енергії конкретно визначеним споживачем, позивачем надано лише обсяги спожитої теплової енергії у будинку в цілому, оскільки надана позивачем Відомість обліку споживання теплової енергії стосується всієї нежитлової будівлі по вул. 92-ї Бригади, 29 (а.с.32, 1т.).

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок теплового навантаження на опалення по споживачу ФОП Ананько І. Ю., яким визначено теплове навантаження на опалення приміщення відповідача (0,005077 Гкал/год) в розрахунку нарахувань за спожиту теплову енергію не використано.

У апеляційного суду також виникли сумніви стосовного того, де саме розташований прилад обліку теплопостачання, та чи вимірює цей прилад обсяги поставленої теплоенергії саме в будівлі, де розташовані приміщення відповідача, адже за адресою по АДРЕСА_2 розташовано дві будівлі – нежитлова двоповерхова будівля та будівля супермаркету «Універсам 14» (супермаркет «Класс»).

Крім цього, у Відомості обліку споживання теплової енергії нежитлової будівлі по вул. 92-ї Бригади, 29 (а.с.32, 1т.) вказано, тип приладу обліку SHARKY 775. В Актах готовності об`єкта до опалювального періоду № 170/417 від 27.09.2023 та № 170/1272 від 08.09.2024 вказаний прилад обліку опалення INFOCAL-5 № 740604V077. В Акті обстеження системи теплоспоживання об`єкта № 170/504 від 06.02.2025 тип, назва і номер приладу обліку відсутні.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що з наявних матеріалів у справі неможливо встановити де саме знаходяться вказані теплолічильники та до якої з будівель по вул. 92-ї Бригади, 29 вони підключені

За таких обставин, з наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме вихідні дані взяті позивачем для обрахунку обсягу спожитої ним теплової енергії.

З урахуванням наведеного, констатуючи неможливість арифметичного розрахунку / перевірки судом суми позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у вимозі позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період листопад 2023 року – квітень 2025 року слід відмовити.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з огляду на його не повною мірою досліджені обставини справи. У процесі апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції фактично ототожнив відсутність заперечень відповідача із доведеністю позовних вимог, не здійснив повного та всебічного дослідження доказів, не перевірив юридичну та технічну природу спірних правовідносин і не оцінив відповідність наданих позивачем доказів вимогам закону.

Суд першої інстанції неправильно застосував принцип змагальності, поклавши доказовий обов`язок виключно на відповідача. За приписами статей 13, 14 ГПК України саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі факт надання послуг і факт їх прийняття відповідачем.

Матеріали справи переконливо свідчать про відсутність у приміщеннях відповідача будь-яких технічних можливостей для споживання теплової енергії. Встановлено, що приміщення апелянта №47– 49 загальною площею 67,8 кв. м у нежитловому двоповерховому будинку літ. «В-2» за адресою: м. Харків, вул. 92-ї Бригади, 29, були відключені від централізованої системи опалення у жовтні 2014 року і такими залишаються на сьогодні. Надані відповідачем фото і відео докази в сукупності з довідкою ПрАТ «ТЦРП» № 7 від 10.06.2026 про відключення зазначених нежитлових приміщень спростовують доводи позивача про факт підключення приміщень відповідача до системи централізованого опалення.

Надані позивачем відомості будинкового приладу обліку, зокрема тип і назва лічильника, не співпадають з типом і назвою лічильника, вказаного у Актах готовності об`єкта до опалювального періоду № 170/417 від 27.09.2023 та № 170/1272 від 08.09.2024. Відсутня схема підключення лічильника до будівлі, в якій знаходяться приміщення відповідача. За таких умов немає правових підстав для висновку, що будинковий прилад обліку фіксував споживання теплової енергії саме в будівлі, де знаходяться приміщення апелянта.

Позивач неправильно застосував Методику розподілу № 315. Він безпідставно включив приміщення відповідача до загального розподілу теплової енергії, хоча Методика чітко передбачає, що до відповідача необхідно застосовувати розподіл обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку. Зазначене узгоджується з п.14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, де передбачено, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315

Проте позивачем здійснено розрахунок за іншою формулою, а тому здійсненні позивачем нарахування обсягу спожитої теплової енергії відповідачем є безпідставними.

На підтвердження своїх розрахунків позивач надав лише загальні дані обліку споживання теплової енергії нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 , які не дозволяють встановити індивідуальний обсяг тепла для відповідача відповідно до Методики №315.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення з ФОП Ананько Ігоря Юрійовича заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 49 274,51 грн за період листопада 2023 року по квітень 2025 року не підтверджені належними доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами апеляційного перегляду цієї справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича задоволено, а в задоволенні позову відмовлено. Разом з тим апеляційний суд зазначає, що Ананько Ігор Юрійович є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, доданою до апеляційної скарги, а відтак апелянт був звільнений від сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги. Тому, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладені на позивача, як на сторону, що програла спір, і стягуються з позивача в дохід держави.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ананько Ігоря Юрійовича задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/4431/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодієвська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги.

Видати Господарському суду Харківської області відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повна постанова складена 15.09.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян