Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №903/1179/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Справа № 903/1179/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Господарського суду Волинської області від 30.06.2026 (повний текст - 03.07.2026) у справі №903/1179/25 (суддя Шум М.С.)

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

за участю представників:

ПАТ АБ "Укргазбанк" (апелянта) – Домальчук Р.В. (поза межами приміщення суду);

Арбітражний керуючий - Василюк Ігор Миколайович (поза межами приміщення суду);

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 30.06.2026 у справі №903/1179/25, серед іншого:

- відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Укргазбанк” від 24.06.2026 №117/71972/2026 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

- задоволено клопотання арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича №02-52/69 від 16.06.2026 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника;

- припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ;

- визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 ;

- введено процедуру погашення боргів боржника;

- призначено керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича.

Не погоджуючись з вказаною постановою ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі АБ «Укргазбанк» зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з`ясування обставин справи та належної оцінки доказів, у зв`язку з чим не відповідає вимогам статей 236, 237 ГПК України. На думку апелянта, суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви Банку про закриття провадження у справі та неправомірно визнав боржницю банкрутом і ввів процедуру погашення боргів.

Апелянт наголошує на спеціальних вимогах КУзПБ щодо добросовісності боржника - фізичної особи, обов`язку надати повну та достовірну інформацію про власний майновий стан, доходи, витрати та майно членів сім`ї, а також сумлінно співпрацювати з керуючим реструктуризацією і кредиторами. Банк вважає, що право на застосування процедур неплатоспроможності та звільнення від боргів має лише добросовісний боржник.

На обґрунтування недобросовісності ОСОБА_1 . Банк посилається на те, що, звернувшись із заявою про неплатоспроможність у грудні 2025 року, боржниця не подала декларацію про майновий стан за 2022 рік. Крім того, у деклараціях за 2023-2025 роки щодо майна чоловіка та сина зазначено «не надали інформацію», хоча, за твердженням апелянта, боржниця мала можливість отримати відповідні відомості з офіційних джерел.

Банк також зазначає, що в деклараціях не відображено належним чином майно сина боржниці ОСОБА_2 , а саме - частку квартири по АДРЕСА_1 , майнові права/квартиру по АДРЕСА_2 2010 року випуску. За твердженням апелянта, квартира по вул.Привокзальній у подальшому була переоформлена на дружину сина - ОСОБА_3 , однак відомості про це також у деклараціях не зазначались.

Апелянт вважає ОСОБА_3 , яка є невісткою боржниці, членом її сім`ї та посилається на невідображення в деклараціях належних їй квартири по вул. Привокзальній і земельної ділянки. У сукупності зазначені обставини Банк розцінює як ненадання повної та достовірної інформації про майновий стан боржниці та членів її сім`ї, а також як приховування власних активів шляхом їх передачі членам сім`ї.

Посилаючись на частину сьому статті 123 КУзПБ, апелянт зазначає, що неповнота або недостовірність декларацій, неусунута у встановлений законом строк, а також придбання майна членами сім`ї за кошти боржника чи його реєстрація на інших осіб з метою ухилення від погашення боргу є підставами для закриття провадження у справі.

Крім того, Банк стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним кредитором доводам і доказам, натомість безпідставно надав перевагу поясненням арбітражного керуючого, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для закриття провадження.

Також апелянт просить врахувати, що АБ «Укргазбанк» є банком із часткою держави у статутному капіталі 94,94%, віднесеним до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, і зазначає, що звернення зі скаргою зумовлене захистом інтересів держави.

У зв`язку з цим апелянт просить скасувати постанову Господарського суду Волинської області від 30.06.2026 у справі №903/1179/25, ухвалити нове рішення про задоволення заяви Банку та закрити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а також стягнути з боржниці судовий збір за подання апеляційної скарги.

15.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

28.07.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Господарського суду Волинської області від 30.06.2026 у справі №903/1179/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.09.2026 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 21.08.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

03.08.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому вона заперечує проти задоволення скарги та вважає постанову суду першої інстанції законною й обґрунтованою.

У відзиві боржниця зазначає, що довід апелянта про неподання декларації за 2022 рік не відповідає матеріалам справи, оскільки така декларація була подана 09.01.2026 на виконання ухвали суду про усунення недоліків заяви та міститься у матеріалах справи.

Також ОСОБА_1 заперечує проти твердження Банку про необхідність зазначення у деклараціях майна її невістки ОСОБА_3 , посилаючись на те, що дружина повнолітнього сина не входить до кола членів сім`ї боржника, прямо визначеного ч.5 ст.116 КУзПБ, а тому відсутність відомостей про її майно не може свідчити про неповноту чи недостовірність декларацій.

Крім того, боржниця вказує, що апелянтом не доведено наявності з її боку недобросовісної поведінки, приховування майна або подання завідомо неправдивих відомостей, а виявлені неточності мають технічний характер, були усунуті та не вплинули на проведення процедури неплатоспроможності чи права кредитора.

З огляду на це ОСОБА_1 просить суд апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» залишити без задоволення.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 14.09.2026 ОСОБА_1 не з`явилася та не забезпечила явки свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні 14.09.2026 представник АБ «Укргазбанк» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити заяву банку про закриття провадження у справі.

Арбітражний керуючий Василюк І.М. заперечив проти доводів та вимог апелянта, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Ухвалою суду від 29.01.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника – ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича.

30.01.2026 оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховного Суду оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниці ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 10.03.2026 заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Укргазбанк” від 28.02.2026 про визнання кредитором у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на суму 4286178,22 грн задоволено повністю. Визнано вимоги у розмірі 4281831,61 грн (основна заборгованість) - друга черга; 4346,61 грн. (пеня) – третя черга; 5324,80 грн – позачергово.

Як вбачається з матеріалів справи, на зборах кредиторів 03.04.2026 розгляд питання щодо подальшої процедури було відкладено для додаткового дослідження корпоративних прав боржниці. На зборах 15.05.2026 кредитор запропонував боржниці збільшити розмір щомісячних платежів та відклав питання щодо схвалення плану реструктуризації.

01.06.2026 ОСОБА_1 повідомила суд, що у деклараціях за 2022– 2025 роки помилково зазначено РНОКПП її сина ОСОБА_2 та навела правильний номер, про що раніше повідомила арбітражного керуючого. Також боржниця надала відповідь на пропозицію кредитора щодо збільшення щомісячних платежів.

За результатами зборів кредиторів 15.06.2026 прийнято рішення відмовити у схваленні плану реструктуризації та звернутися до суду з клопотанням про закриття провадження у справі. Водночас керуючий реструктуризацією заперечив проти закриття провадження та просив визнати боржницю банкрутом і ввести процедуру погашення боргів.

18.06.2026 боржниця подала уточнені декларації про майновий стан за 2022– 2025 роки та зазначила про відсутність підстав, передбачених ч.7 ст.123 КУзПБ, для закриття провадження, посилаючись на відсутність доказів приховування майна чи іншої недобросовісної поведінки та на недостатність її активів для задоволення вимог кредитора.

24.06.2026 ПАТ АБ «Укргазбанк» подав заяву про закриття провадження, мотивуючи її неподанням, на думку кредитора, декларації за 2022 рік, неповнотою відомостей про майно чоловіка та сина боржниці, невідображенням у деклараціях автомобіля SKODA OCTAVIA, майна сина, а також квартири та земельної ділянки невістки ОСОБА_3 . Банк вважав наведене свідченням недобросовісності боржниці та приховування нею активів через членів сім`ї.

Арбітражний керуючий заперечив проти таких доводів, зазначивши, що невістка боржниці не належить до кола членів її сім`ї у розумінні ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, відомості декларацій та майновий стан боржниці були ним перевірені, а підстав для закриття провадження не встановлено. У зв`язку з цим керуючий та боржниця просили визнати ОСОБА_1 банкрутом і перейти до процедури погашення боргів, тоді як представник Банку наполягав на закритті провадження у справі.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно з ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Як передбачено ч.2 ст.6 Кодексу України з процедур банкрутства до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що погашення боргів боржника це - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Кодексом України з процедур банкрутства задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності передбачено, серед іншого:

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч.7 ст.123 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч.11 ст.126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження — соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

За змістом ч.1 ст.130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

За змістом абз.2 ч.2 ст.6, ч.1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку ч.1 ст.130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч.1 ст.90 КУзПБ.

Отже, приписи ч.1 ст.130 Кодексу України з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності / наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУзПБ.

Приписи ч.11 ст.126 та ч.1 ст.130 Кодексу України з процедур банкрутства у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч.11 ст.126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч.1 ст.130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №908/3839/21, від 01.11.2022 у справі №904/6042/20, від 17.01.2023 у справі №914/3085/21, від 08.12.2022 у справі №916/1941/21, а також у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство від 26.05.2022 у справі №903/806/20 та від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про неплатоспроможність боржника – ОСОБА_1 відкрито ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.01.2026.

Єдиним кредитором у справі є АТ “Укргазбанк” на суму 4286178, 22 грн

15.05.2026 відбулись збори кредиторів, на яких повідомлено, що боржник пропонує здійснювати погашення заборгованості перед кредитором протягом 5 років в сумі 5000,00 грн, інша заборгованість пропонується до списання. За наслідками відповідних зборів, кредитор у справі вирішив звернутися до боржника із пропозицією щодо збільшення обсягів щомісячних платежів на погашення кредиторських вимог кредиторів.

У відповіді на пропозицію про збільшення щомісячного розміру для погашення кредиторської заборгованості ОСОБА_1 в листі від 26.05.2026 повідомила про отримання доходу, а саме заробітної плати та пенсії. Проте, зважаючи на свій вік та стан здоров`я позбавлена можливості здійснювати погашення заборгованості у більшому розмірі. Отримання доходу у вигляді заробітної плати має тимчасовий характер, а тому боржниця просить розглянути можливість погашення кредиторської заборгованості в розмірі 5000,00 грн протягом 60 місяців.

15.06.2026 відбулись збори кредиторів, на яких було прийнято рішення про відхилення запропонованого плану реструктуризації боргів та звернення до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

Відтак, план реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 єдиним кредитором у справі не схвалено.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №912/1882/23, якщо поведінка боржника є відкритою, зрозумілою, чесною щодо кредитора, своєчасною та добросовісною, містить ознаки сприяння до встановлення усіх обставин, необхідних під час розгляду справи про неплатоспроможність, боржник демонструє дієве прагнення до реабілітації в межах процедур, передбачених КУзПБ для відновлення платоспроможності фізичних осіб, добросовісно виконує свої обов`язки під час провадження у справі, однак протягом 120 днів з дня відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи між боржником і кредитором не досягнуто компромісу щодо умов плану реструктуризації боргів боржника, а отже, не прийнято рішення про його схвалення, то суд може визнати боржника банкрутом та ввести процедуру погашення його боргів відповідно до ч.1 ст.113 КУзПБ

Як підтверджується матеріалами справи, для встановлення наявності майна, грошових коштів та інших активів ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією проведено перевірку майнового стану боржниці та членів її сім`ї шляхом направлення запитів до відповідних державних органів, установ та підприємств, а також отримання відомостей з державних реєстрів і баз даних. За результатами перевірки не встановлено зареєстрованих за ОСОБА_1 та її чоловіком транспортних засобів, земельних ділянок, об`єктів інтелектуальної власності, повітряних і водних суден, залізничного рухомого складу, спеціальної техніки та іншого майна, що підлягає державній реєстрації.

Щодо сина боржниці ОСОБА_2 , то встановлено наявність у нього 100% частки у статутному капіталі ПА «Лідеравтогруп».

При цьому, за первинною відповіддю РСЦ ГСЦ МВС за сином боржниці - ОСОБА_2 було зазначено транспортний засіб SKODA OCTAVIA, тоді як за результатами повторного запиту керуючого реструктуризацією надано відомості про реєстрацію за ним автомобіля VOLKSWAGEN LT 35. Таким чином, отримані керуючим реструктуризацією відповіді органу МВС містили різні відомості щодо транспортного засобу сина боржниці.

За результатами перевірки керуючим реструктуризацією зазначено, що відомості, відображені боржницею у деклараціях щодо транспортних засобів, у частині самої боржниці відповідають фактичним даним.

Крім того, встановлено, що боржниця ОСОБА_1 отримує заробітну плату від ПП «Компанія ММС» у розмірі 9090,91 грн, від МП «Октан» - 6500 грн та пенсію за віком у розмірі 5187,22 грн. Боржниці належать корпоративні права у ПФ «Прайд-бюро» - 100% та ТОВ «Венар-Захід» - 25%, при цьому прибутку від їх господарської діяльності вона не отримує. За інформацією податкового органу ТОВ «Венар-Захід» фінансову звітність за 2021-2025 роки не подавало, ПФ «Прайд-бюро» - за 2021-2024 роки; щодо останнього надано фінансову звітність за 2025 рік.

Зіставлення розміру визнаних вимог єдиного кредитора з установленими доходами та майновими активами ОСОБА_1 свідчить про недостатність належного боржниці майна для задоволення таких вимог. Наявність корпоративних прав у ПФ «Прайд-бюро» та ТОВ «Венар-Захід» цього висновку не спростовує, оскільки матеріалами справи не встановлено їх вартості у розмірі, достатньому для погашення кредиторських вимог, а доходу від господарської діяльності відповідних підприємств боржниця не отримує.

За доводами апелянта ОСОБА_1 надала неповну та недостовірну інформацію про власний майновий стан, а також неповну та недостовірну інформацію щодо членів сім`ї.

З матеріалів справи встановлено, що в заяві від 07.05.2026 боржниця повідомила суд першої інстанції про те, що в деклараціях про майновий стан за 2022-2025 роки нею помилково неправильно зазначено РНОКПП свого сина – ОСОБА_2 , правильним слід вважати РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідні обставини правомірно враховано судом першої інстанції та розцінено як технічну помилку, яка не вплинула на хід провадження у справі про неплатоспроможність.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Волинської області від 05.01.2026 боржницею усунені недоліки поданої заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та подано декларацію про майновий стан боржника за 2022 рік, про що зазначено в ухвалі суду від 14.01.2026.

Отже, всупереч твердженням апелянта, в матеріалах справи міститься декларація про майновий стан боржника за 2022 рік (т.1, а.с.125-128).

Відповідно до вимог ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено коло осіб, які відносяться до членів сім`ї боржника, та відносно майнового стану яких боржнику належить подати інформацію при зверненні до господарського суду.

Зокрема до складу таких осіб відносяться: особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно, при зверненні до господарського суду у деклараціях боржниця правильно зазначила чоловіка та сина.

Матеріали справи не містять доказів того, що невістка ОСОБА_3 спільно проживала з ОСОБА_1 , була пов`язана з нею спільним побутом та мала взаємні права й обов`язки сімейного характеру. Отже, ОСОБА_3 не належить до членів сім`ї боржниці в розумінні положень КУзПБ, а тому відсутні підстави для зазначення боржником в декларації такої особи як члена сім`ї.

Також матеріали справи не містять доказів того, що квартира, земельна ділянка чи інше майно ОСОБА_3 або ОСОБА_2 були придбані за кошти боржниці ОСОБА_1 чи зареєстровані на зазначених осіб з метою ухилення саме боржниці від погашення боргу перед кредитором. Сам факт належності майна члену сім`ї або його подальшого відчуження між членами сім`ї не є достатнім для застосування п.2 ч.7 ст.123 КУзПБ без встановлення передбачених цією нормою обставин.

Відтак, доводи банку про необхідність зазначення в декларації серед членів сім`ї боржниці дружини сина (невістки) є безпідставними.

Також апелянтом зазначено про виявлення інформації щодо квартири, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , яка належить невістці боржника - ОСОБА_3 , однак не відображена у деклараціях.

Арбітражним керуючим здійснено перевірку підстав реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, ОСОБА_2 (син боржниці) у 2021 році придбано майнові права на вказану квартиру на умовах розстрочення платежу у ТОВ “ЖК ДРІМ ТАУН”. У 2022 році ОСОБА_2 майнові права були продані на користь його дружини ОСОБА_3 , яка залишається власником даного об`єкта нерухомості.

Враховуючи, що син боржника немає спільних фінансових та інших зв`язків з боржницею, з особистих переконань міг скористатися своїм правом та не надавати відомості про свої майнові права боржнику, а доказів того, що ОСОБА_1 фактично була обізнана про зазначені правочини, апелянтом не надано.

При цьому, з отриманої арбітражним керуючим інформації з Державного реєстру речових прав відповідні відомості про набуття та відчуження ОСОБА_2 майнових прав на квартиру не вбачалися, оскільки вказані майнові права не підлягають державній реєстрації, а тому боржник була позбавлена можливості дізнатись про придбання і відчуження її сином ОСОБА_2 на користь невістки ОСОБА_3 майнових прав на квартиру. Водночас, як встановлено вище, відсутні підстави для зазначення в декларації як члена сім`ї невістки боржниці - ОСОБА_3 .

Керуючий реструктуризацією боргів боржника повідомив про те, що спілкуючись з ОСОБА_1 було з`ясовано, що її син ОСОБА_2 та невістка ОСОБА_3 проживають окремо від боржника та є окремою сім`єю. Повідомлено боржником, що з січня 2022 року син перебуває за кордоном, а доходи син отримує за кордоном, зокрема у Республіці Польща.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (чоловік) та ОСОБА_2 (син) не зареєстровано права власності на нерухоме майно.

Крім цього, арбітражним керуючим отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо боржника та членів її сім`ї задля здійснення аналізу майнового становища, перевірки підстав набуття та імовірного відчуження майнових активів тощо.

Так, згідно з інформаційною довідкою арбітражним керуючим встановлено, що у 2015 році ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було відчужено квартиру, яка належала їм на праві спільної сумісної власності та була набута членами сім`ї в порядку приватизації.

Також, сином боржниці ОСОБА_2 у 2015 році було відчужено належні йому будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_3 УПА.

Як правильно виснував суд першої інстанції, взаємозв`язок зазначених об`єктів нерухомості із борговими зобов`язаннями боржника, виникнення стану неплатоспроможності боржника, відчуження з метою уникнення зобов`язань, а також наявність підстав для оспорення правочинів арбітражним керуючим – не встановлено.

З огляду на вказане, твердження кредитора про ненадання боржником повної та достовірної інформації про майновий стан членів сім`ї, що свідчить про недобросовісність боржника не ґрунтується на положеннях законодавства та матеріалах справи про неплатоспроможність.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, можливість погашення боргів боржника за рахунок коштів члена сім`ї, який не пов`язаний з боржником спільним проживанням, спільним побутом та наявністю взаємних прав та обов`язків не ґрунтується на чинному законодавстві.

Розділи декларації, яка подавалася боржником до суду, містять відомості щодо надання чи ненадання інформації членами сім`ї.

Процедура неплатоспроможності боржника не може залежати від надання чи ненадання членами сім`ї, зокрема, з якими боржник не проживає та не пов`язаний спільним побутом, відповідної інформації щодо майнового становища.

Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.

Відповідно до п.9 Примітки до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 “Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність” боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається “Член сім`ї не надав інформацію”.

Арбітражним керуючим отримувалась інформаційна довідка щодо нерухомого майна, зареєстрованого за сином боржниці ОСОБА_2 .

Згідно з повною перевіркою у інформаційній довідці відсутні відомості про відчуження майнових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, відсутні підстави стверджувати про надання боржником недостовірної інформації щодо членів сім`ї.

Також, арбітражним керуючим під час перевірки декларацій не встановлено фактів приховування відомостей, які впливають на визначення майнового стану боржника, а відповідно її недобросовісності та наявності підстав для закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність; доводи кредитора з цього приводу безпідставні та не відповідають положенням КУзПБ та матеріалам справи.

Отже, оскільки протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, враховуючи недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, невстановлення судом та недоведення кредитором недобросовісності боржника, враховуючи відсутність законних підстав для затвердження плану реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів в порядку ч.1 ст.130 КУзПБ.

При цьому, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу поясненням арбітражного керуючого, колегія суддів відхиляє. Висновки суду щодо майнового стану боржниці та членів її сім`ї ґрунтуються не лише на поясненнях керуючого реструктуризацією, а й на сукупності досліджених доказів, зокрема офіційних відповідях державних органів та установ, відомостях державних реєстрів і баз даних, деклараціях боржниці, а також інших наявних у матеріалах справи документах. Отже, підстав вважати, що суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу позиції арбітражного керуючого перед доказами кредитора, колегією суддів не встановлено.

Посилання апелянта на те, що частка держави у статутному капіталі АБ «Укргазбанк» становить 94,94 %, також не впливає на вирішення спору, оскільки статус кредитора та структура його власності не віднесені КУзПБ до підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність та не змінюють установлених законом критеріїв застосування ч.7 ст.123, ч.11 ст.126 та ч.1 ст.130 КУзПБ.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти, колегія суддів вважає, що Господарський суд Волинської області дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви АТ “Укргазбанк” про закриття провадження у справі, а натомість задоволив клопотання арбітражного керуючого про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі постанови, а наведені в скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Господарського суду Волинської області від 30.06.2026 у справі №903/1179/25 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17.09.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Коломис В.В.