Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/8369/24 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №910/8369/24

Суддя: Владимиренко С.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№910/8369/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 15.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026

у справі №910/8369/24 (суддя Шкурдова Л.М.)

за результатами розгляду скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»

до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт»

про стягнення 1 830 101 273, 04 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі - позивач, ДП «АОЗ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (далі - відповідач, ДПЗГ «Спецтехноекспорт») про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 737 357 752, 70 грн пені, 563 356 920, 00 грн штрафу та 529 386 600, 34 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.

Господарський суд міста Києва рішенням від 04.03.2025 у справі №910/8369/24 позов задовольнив частково. Стягнув з ДГЗП «Спецтехноекспорт» на користь ДП «АОЗ» 6 482 108, 94 грн пені, 6 291 649, 42 грн штрафу та 4 604 776, 84 грн процентів за користування коштами. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 09.07.2025 апеляційні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» та Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/8369/24 залишив без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/8369/24 залишив без змін.

10.10.2025 Господарський суд міста Києва на виконання рішення від 04.03.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 видав відповідний наказ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 26.11.2025 касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» задовольнив частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/8369/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 225 634 065, 60 грн процентів за користування грошовими коштами попередньої оплати скасував. Прийняв у цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнив.

Стягнув з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» 225 634 065, 60 грн процентів за користування грошовими коштами попередньої оплати.

В іншій частині Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/8369/24 залишив без змін.

Стягнув з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» 1 695 680, 00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

22.12.2025 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Верховного Суду від 26.11.2025 видано відповідні накази.

28.07.2026 Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» подано до Господарського суду міста Києва скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за змістом якої заявник просив суд:

- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 14.07.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 від 14.07.2026;

- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 15.07.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2;

Заявник в обґрунтування скарги посилався на те, що зупинення вчинення виконавчих дій позбавляє стягувача законних очікувань, що судове рішення у справі, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, буде виконано відповідно до вимог та в порядку, встановленому законом. Стягувач у справі №910/8369/24, фактично та юридично є державою, а стягнута сума є державними коштами, неповернення яких завдає прямої шкоди обороноздатності України та порушує конституційний принцип обов`язковості виконання судових рішень, а відтак виняток, передбачений в абз. 22 п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», поширюється на Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ».

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.08.2026 у задоволенні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/8369/24 відмовив.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції встановив, що Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» (код згідно з ЄДРПОУ 30019335) входить до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Суд відхилив доводи стягувача, що останній відповідно до абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» входить до переліку осіб, на яких не розповсюджуються вказані положення, оскільки стягувач фактично та юридично є державою, так як за організаціно-правовою формою скаржник є державним підприємством.

Сам по собі факт створення підприємства на базі державної власності та виконання ним окремих функцій, пов`язаних із реалізацією державної політики, не свідчить про те, що таке підприємство є державою як суб`єктом права. Державне підприємство є самостійною юридичною особою - суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність та не наділений владними повноваженнями.

Окрім цього, судом першої інстанції наголошено, що відповідно до Статуту Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» держава та уповноважений орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями підприємства.

Відтак, посилання скаржника на абз. 22 п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» суд визнав безпідставним, оскільки ця норма стосується безпосередньо держави як суб`єкта владних повноважень, а не юридичних осіб, створених нею для господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд вважав, що дії державного виконавця щодо винесення постанов ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_1 від 14.07.2026, ВП НОМЕР_2 від 15.07.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій здійснені у спосіб та в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а тому є правомірними.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 12.08.2026 Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить здійснювати розгляд в закритому судовому засіданні; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24 та прийняти нове судове рішення, яким:

визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 14.07.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1;

визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 15.07.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 від 14.07.2026;

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Агенція, виступаючи стягувачем у справі №910/8369/24, фактично та юридично є державою з огляду на її функціональний критерій. Агенція не має жодних ознак приватної власності, акціонерів чи бенефіціарів - вона на 100% належить державі Україна, створена Міністерством оборони України та діє під безпосереднім управлінням МОУ - центрального органу виконавчої влади.

Позивач наголошує, що зупинення виконавчого провадження фактично позбавляє державу України можливості повернути кошти до державного бюджету України, які могли б бути спрямовані на: укладання нових державних контрактів; закупівлю товарів військового призначення; забезпечення потреб ЗСУ під час збройної агресії російської федерації.

Виняток, передбачений абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», спрямований на захист інтересів держави під час воєнного стану. Агенція, як державне підприємство, що виконує функції служби державного замовника у сфері оборони, використовує виключно державні кошти та діє в інтересах держави, має тотожний правовий статус

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 15.09.2026 о 13 год. 20 хв.; витребував з Господарського суду міста Києва копії матеріалів, необхідних для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24.

22.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких ДВС зазначає, що державне підприємство не може бути прирівняне до держави ні фактично, ні юридично. Відповідно, дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій не порушують законодавства, є правомірними та ґрунтуються на вимогах Закону України «Про виконавче провадження», а отже оскаржувана ухвала є законною та правомірною.

Матеріали справи №910/8369/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 07.09.2026.

У судовому засіданні 15.09.2026 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.

У судовому засіданні 15.09.2026 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24 залишити без змін.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судовому засіданні 15.09.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву ДВС, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців регламентує Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та / або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

14.07.2026 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.10.2025 у справі №910/8369/24 про стягнення з Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» 6 482 108, 94 грн пені, 6 291 649,42 грн. штрафу, 4 604 776, 84 грн процентів за користування коштами, 1 059 800, 00 грн витрат зі сплати судового збору.

14.07.2026 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/8369/24 про стягнення з Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» 1 695 680 00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

14.07.2026 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/8369/24 про стягнення з Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» 225 634 065, 60 грн процентів за користування грошовими коштами попередньої оплати.

25.08.2022 набрали чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» та Закон України «Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану".

Цими Законами пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено новими абзацами (двадцять другим та двадцять третім).

Зокрема, визначено:

«Зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення".

Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, залишилися незмінними на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, з аналізу наведеної вище норми вбачається, що у період дії воєнного стану в Україні (зокрема, з 25.08.2022):

1) зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу;

2) такий перелік боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», суд враховує, що він розрізняє поняття, перелік підстав та наслідки:

- зупинення вчинення виконавчих дій (стаття 34; пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення»);

- зупинення виконавчого провадження (стаття 38);

- зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи (пункт 10-1 розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення»);

- зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) (пункти 1-4, 1-5, 10-3 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення»).

Фактично законодавець передбачив умову, за якої дія норми абзацу 22 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» розповсюджується не на всі підприємства оборонно-промислового комплексу, що є боржниками у виконавчих провадженнях, а лише на визначені Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 04.02.2023 №101 затвердив Порядок, який встановлює процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Порядок).

У цьому Порядку під підприємством оборонно-промислового комплексу (далі - підприємство) слід розуміти підприємство, що розробляє та / або виробляє, та / або модернізує, та / або ремонтує, та / або утилізує продукцію військового призначення, та / або надає послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і оборони, та / або здійснює постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час військово-технічного співробітництва України з іншими державами (пункт 2 Порядку).

За змістом пункту 5 Порядку критеріями включення підприємства до переліку є:

- перебування у процесі виконання державного контракту (договору), укладеного ним з державним замовником у сфері оборони, або залучення підприємства на підставі договорів, зокрема зовнішньоекономічних договорів (контрактів), до виконання такого державного контракту (договору);

- включення до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів).

Підприємство включається до переліку за умови відповідності одночасно обом зазначеним критеріям.

Перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Перелік), визначається Мінстратегпромом, яке протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів забезпечує їх розгляд та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до Переліку, про що видається відповідний наказ. Копія наказу надсилається заявнику протягом п`яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення з дотриманням вимог Законів України «Про інформацію», Про державну таємницю» разом із супровідним листом (пункт 9 Порядку).

Отже, саме Мінстратегпром є уповноваженим органом, який вирішує питання про включення того чи іншого підприємства оборонно-промислового комплексу (за наявності ознак / критеріїв визначених Порядком) до Переліку підприємств, на які розповсюджується дія абзацу 22 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про виконавче провадження».

Наказом Мінстратегпром від 22.09.2023 № 200 «Про включення Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану», включено Дочірнє підприємство Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 30019335) до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Слід відзначити, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» не встановлюють особливого (спеціального) порядку зупинення вчинення виконавчих дій, зокрема, у провадженнях, де боржниками є підприємства оборонно-промислового комплексу.

У свою чергу, абзацом першим частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник-фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, боржник, який включений до Переліку, зобов`язаний невідкладно письмово повідомити виконавця, який має зупинити вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №910/10733/22 вказано, що факт внесення підприємства до Переліку є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

14.07.2026 та 15.07.2026 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, керуючись абзацом 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови ВП НОМЕР_3, ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2 про зупинення виконавчих дій.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст.74 Закону «Про виконавче провадження»).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи позивача про те, що боржник не звертався до державного виконавця із заявою про зупинення виконавчих дій та не надав жодних доказів існування станом на 09.07.2026 обставин, які стали підставою для такого зупинення не свідчить про неможливість державним виконавцем з власної ініціативи зупинити вчинення виконавчих дій згідно пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Також, Північний апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про те, що виняток передбачений для держави, беззаперечно поширюється на позивача, оскільки Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» не є державою, а як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач (Державне підприємство) є самостійною юридичною особою - суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність та не наділений владними повноваженнями.

Згідно частини третьої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).

Згідно зі статтею 120 Конституції України організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Слід наголосити, що позивач у даній справі не є парламентом, державним органом, не відноситься до місцевих та центральних органів виконавчої влади.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено про відсутність підстав для задоволення скарги.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом статті 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права та Закону України «Про виконавче провадження», які підлягають застосуванню під час розгляду скарги позивача на дії державного виконавця.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/8369/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8369/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тест постанови складений 17.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua