Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №910/13975/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа № 910/13975/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Горбасенка П.В.

суддів: Колесника Р.М.

Сковородіної О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджи Україна» про ухвалення додаткового рішення (постанови) про розподіл судових витрат

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 (повний текст складено та підписано 01.05.2026) у справі № 910/13975/25 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджи Україна»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 21 705 223, 76 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджи Україна» (далі - позивач / ТОВ «СЕУ») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач / ДП «Гарантований покупець») про стягнення 21 705 223, 76 грн, з яких: 16 802 269, 52 грн основного боргу, 1 316 897, 18 грн 3 % річних та 3 586 057, 06 грн втрат від інфляції.

Господарський суд міста Києва рішенням від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25 задовольнив позов повністю, стягнув з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «СЕУ» 16 802 269, 52 грн основного боргу, 1 316 897, 18 грн процентів річних, 3 586 057, 06 грн втрат від інфляції та 260 462, 69 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним вище рішенням суду, Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (далі - АТ «Гарантований покупець» / скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.06.2026, зокрема, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25, призначив апеляційну скаргу до розгляду та замінив відповідача у справі № 910/13975/25 - ДП «Гарантований покупець» на його правонаступника - АТ «Гарантований покупець».

Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.09.2026 у цій справі залишив без задоволення апеляційну скаргу АТ «Гарантований покупець», а рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25 - без змін, ухвалив покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

04.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява ТОВ «СЕУ» (далі - заявник) про ухвалення додаткового рішення (постанови) про розподіл судових витрат, згідно якої заявник просить суд стягнути з АТ «Гарантований покупець» 34 541, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом означеної справи.

Обґрунтовуючи відповідну заяву, позивач посилається на те, що:

- під час апеляційного розгляду справи у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «СЕУ» було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 34 541, 00 грн, а також у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України заявлено про подання детального розрахунку та доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження;

- відповідно до Завдання № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025, укладеного між ТОВ «СЕУ» та адвокатом Савченко О.В., сторонами погоджено надання професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду рішення у справі № 910/13975/25, а також визначено фіксований розмір гонорару адвоката за надання такої допомоги у сумі 34 541, 00 грн;

- за результатами надання професійної правничої допомоги сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026 до договору № 1629 від 29.09.2025, відповідно до якого адвокатом Савченко О.В. надано позивачу професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи № 910/13975/25, тоді як загальна вартість наданих послуг становить 34 541, 00 грн;

- оскільки акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026 було складено за результатами надання професійної правничої допомоги та підписано сторонами після ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови від 02.09.2026, позивач не мав можливості подати відповідний доказ до закінчення апеляційного розгляду справи, у зв`язку з чим, з огляду на попередньо зроблену у відзиві на апеляційну скаргу заяву та невирішення судом апеляційної інстанції питання про розподіл означених судових витрат, наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача 34 541, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (складу суду) заяву ТОВ «СЕУ» про ухвалення додаткового рішення (постанови) про розподіл судових витрат передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Колесника Р.М., Сковородіної О.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.09.2026 прийняв до розгляду заяву ТОВ «СЕУ» про ухвалення додаткового рішення (постанови) про розподіл судових витрат у справі № 910/13975/25, постановив здійснювати розгляд означеної заяви без повідомлення учасників справи та запропонував АТ «Гарантований покупець» протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали надати суду свої пояснення та / або заперечення щодо заяви про ухвалення додаткової постанови разом з доказами направлення копії вказаних пояснень та / або заперечень на адресу іншої сторони.

14.09.2026, у встановлений Північним апеляційним господарським судом строк, через підсистему «Електронний суд» АТ «Гарантований покупець» подало заперечення на заяву ТОВ «СЕУ» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні означеної заяви в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 541, 00 грн, посилаючись на необґрунтованість та неспівмірність заявленого позивачем розміру таких витрат із фактичним обсягом і характером виконаної адвокатом роботи, складністю справи та витраченим на її виконання часом, а також його невідповідність критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності.

У разі встановлення судом підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідач просить визначити їх розмір з урахуванням фактичного обсягу, характеру та складності виконаної адвокатом роботи, а також критеріїв реальності, необхідності та співмірності таких витрат.

16.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від АТ «Гарантований покупець» повторно надійшли заперечення на заяву ТОВ «СЕУ» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, які за своїм змістом та наведеними на їх обґрунтування доводами є аналогічними раніше поданим запереченням від 14.09.2026.

Дослідивши заяву ТОВ «СЕУ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/13975/25, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть судові витрати.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123, ч. 1, 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Водночас згідно із положеннями ч. 1 ст. 124, ч. 2 ст. 161 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є, зокрема, відзив.

Так, ТОВ «СЕУ» у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 34 541, 00 грн, а також повідомило, що детальний розрахунок та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження.

Постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/13975/25 ухвалено 02.09.2026, а із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат ТОВ «СЕУ» звернулося через підсистему «Електронний суд» 04.09.2026, тобто в межах п`ятиденного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Отже, ТОВ «СЕУ» до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови заявило про понесення витрат на професійну правничу допомогу та про намір подати докази на підтвердження їх розміру, а із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат звернулося у межах встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку.

Поряд з тим на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 34 541, 00 грн позивач разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надав копії: договору про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025, Завдання № 2 від 31.03.2026 до договору про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025 та акта приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026 до договору № 1629 від 29.09.2025.

Також у матеріалах означеної справи наявні ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 2034793 від 31.10.2025 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8016/10 від 18.07.2019, якими підтверджуються повноваження та статус адвоката Савченко О.В., яка здійснювала представництво інтересів ТОВ «СЕУ» під час апеляційного перегляду справи № 910/13975/25.

Колегією суддів встановлено, що 29.09.2025 між адвокатом Савченко О.В. (далі - адвокат) та ТОВ «СЕУ» (далі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 1629 (далі - договір).

Положеннями п. 1.1 договору унормовано, що адвокат зобов`язується згідно із завданнями клієнта надати останньому правничу допомогу на умовах і в порядку, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надану правничу допомогу.

За умовами п. 2.2 договору завдання після його погодження сторонами є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до положень розд. 3 договору після надання правничої допомоги адвокат повідомляє про це клієнта та надає останньому акт приймання-передачі правничої допомоги. Клієнт протягом трьох календарних днів з моменту отримання акта зобов`язаний розглянути його та погодити або надати адвокату мотивовану відмову від його погодження. У разі якщо протягом п`яти календарних днів з моменту отримання клієнтом акта сторони не досягли згоди щодо його змісту, такий акт вважається підписаним клієнтом.

Згідно із п. 4.1 договору гонорар за надання правничої допомоги за цим договором визначається сторонами в кожному окремому завданні.

За змістом п. 4.3 договору ціна договору складається із суми коштів, сплачених клієнтом адвокату за надану правничу допомогу протягом строку дії договору.

Поряд з тим п. 5.2.2 договору передбачено обов`язок клієнта своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надану адвокатом правничу допомогу.

Згідно із положеннями розд. 8 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2026, але в будь-якому разі - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

В розрізі викладеного судова колегія зазначає, що згідно із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 26, ч. 2, 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між, зокрема, адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії договору про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025 випливає, що означений правочин містить відсильні положення до окремих Завдань клієнта, в яких сторонами погоджуються конкретний обсяг правничої допомоги та розмір гонорару адвоката за її надання. Зокрема, відповідно до п. 2.2 договору погоджене сторонами Завдання є його невід`ємною частиною, а згідно з п. 4.1 договору гонорар за надання правничої допомоги визначається сторонами в кожному окремому Завданні.

Так, 31.03.2026 між ТОВ «СЕУ» та адвокатом Савченко О.В. погоджено Завдання № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025, яким визначено обсяг та вартість професійної правничої допомоги, що надається адвокатом клієнту під час апеляційного перегляду справи № 910/13975/25.

Відповідно до п. 1 Завдання № 2 клієнтом доручено адвокату здійснювати контроль за процесом подання ДП «Гарантований покупець» апеляційної скарги, брати участь в апеляційному оскарженні рішення у справі № 910/13975/25 з поданням усіх необхідних процесуальних документів та участю в судових засіданнях.

Згідно з п. 2 Завдання № 2 строк надання правничої допомоги визначено протягом усього часу апеляційного провадження у справі.

За умовами п. 3 Завдання № 2 адвокат зобов`язалася здійснювати ведення справи з поданням усіх процесуальних документів, необхідних для об`єктивного розгляду справи та захисту інтересів клієнта.

Пунктом 4 Завдання № 2 сторони погодили, що загальна вартість правничої допомоги за цим Завданням становить 34 541, 00 грн.

Водночас відповідно до п. 4.1 Завдання № 2 оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом у такому порядку: авансовий платіж у розмірі 27 632, 80 грн, що становить 80 % від загальної вартості правничої допомоги, - протягом 14 календарних днів з моменту погодження Завдання; остаточний платіж у розмірі 6 908, 20 грн, що становить 20 % від загальної вартості правничої допомоги, - протягом 3 робочих днів з дати ухвалення рішення у справі.

Тож, умовами договору про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025 та погодженого сторонами Завдання № 2 від 31.03.2026 було заздалегідь визначено як обсяг правничої допомоги, що мала надаватися адвокатом Савченко О.В. під час апеляційного перегляду справи № 910/13975/25, так і її фіксовану вартість у розмірі 34 541, 00 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026 до договору про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025 адвокатом Савченко О.В. на виконання умов означеного договору та Завдання № 2 надано, а ТОВ «СЕУ» прийнято професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи № 910/13975/25, а саме:

- контроль за процесом подачі ДП «Гарантований покупець» апеляційної скарги у справі № 910/13975/25 - 2 год;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі № 910/13975/25 - 6 год.

Таким чином загальний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 2 становить 8 год, а її загальна вартість - 34 541, 00 грн.

У вказаному акті сторони також засвідчили, що правнича допомога за договором про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025 та Завданням № 2 надана адвокатом належним чином, прийнята клієнтом, який не має претензій щодо якості та порядку її надання.

З огляду наведеного заява ТОВ «СЕУ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат мотивована тим, що у зв`язку з апеляційним переглядом справи № 910/13975/25 позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката Савченко О.В. у розмірі 34 541, 00 грн, які відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025 та Завдання № 2 від 31.03.2026 визначені у фіксованому розмірі та, за твердженням позивача, є співмірними зі складністю справи, обсягом наданої адвокатом правничої допомоги, ціною позову та значенням справи для сторони.

Зі свого боку АТ «Гарантований покупець» у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення заперечило проти покладення на нього заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 541, 00 грн, посилаючись на їх необґрунтованість, неспівмірність із фактичним обсягом та характером виконаної адвокатом роботи, складністю справи і витраченим на її виконання часом, а також невідповідність критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності.

Обґрунтовуючи заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначив, зокрема, що:

- включена до акта приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026 послуга з «контролю за подачею апеляційної скарги», на виконання якої зазначено 2 години, не містить конкретизації фактично вчинених адвокатом дій, перевірених чи складених документів та обґрунтування необхідності витрачення на неї означеного часу, у зв`язку з чим, на переконання АТ «Гарантований покупець», такі витрати є недоведеними та не підлягають відшкодуванню;

- зазначені в акті 6 годин на підготовку відзиву на апеляційну скаргу не відповідають фактичному обсягу виконаної роботи, оскільки спірні правовідносини є аналогічними значній кількості інших спорів між виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом та АТ «Гарантований покупець», а адвокат Савченко О.В. раніше представляла інтереси позивачів у таких спорах та використовувала аналогічну за змістом і структурою правову позицію;

- наявність погодженого сторонами фіксованого розміру гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї його суми на іншу сторону спору та не виключає необхідності оцінки судом реальності, необхідності і співмірності відповідних витрат;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026, на думку відповідача, не містить достатньої деталізації виконаних адвокатом робіт, яка б давала можливість установити, який саме час було витрачено на аналіз документів і судової практики та безпосереднє складення відзиву, а також які його частини були підготовлені індивідуально для цієї справи;

- посилання позивача на те, що заявлена до стягнення сума становить лише 0,16 % від ціни позову, саме по собі не свідчить про співмірність відповідних витрат, оскільки визначальними, за твердженнями АТ «Гарантований покупець», є фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, складність відповідних дій та їх індивідуальний характер.

До того ж АТ «Гарантований покупець» послалося на свій незадовільний фінансовий стан, значний розмір заборгованості перед контрагентами та особливості його діяльності як підприємства, що бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури, вважаючи відповідні обставини додатковою підставою для зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «СЕУ» в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 541, 00 грн, а у разі встановлення судом підстав для розподілу таких витрат - визначити їх розмір з урахуванням фактичного обсягу, характеру та складності виконаної адвокатом роботи, а також критеріїв реальності, необхідності та співмірності.

За змістом ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Також у постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Так, у п. 154 рішення від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за ст. 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того будь-яке клопотання, подане на підставі ст. 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У п. 268 рішення від 23.01.2014 у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Отже, критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи та мають оціночний характер. Вирішення питання щодо відповідності заявленої до відшкодування суми означеним критеріям належить до повноважень суду, який розглядав конкретну справу, та здійснюється з належним урахуванням особливостей такої справи й усіх обставин, що мають значення для розподілу судових витрат.

Оцінюючи надані позивачем на підтвердження понесених витрат документи, колегія суддів зауважує, що вони не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі за рахунок іншої сторони, оскільки такі витрати мають бути доведеними, документально обґрунтованими та відповідати критерію розумної необхідності.

Метою стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесених нею витрат, але й спонукання іншої сторони утримуватися від вчинення дій, які в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів у судовому порядку.

Подібний висновок викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 01.12.2025 у справі № 911/918/25 та від 13.02.2026 у справі № 911/1065/24.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

В контексті наведеного колегія суддів враховує, що представництво інтересів ТОВ «СЕУ» як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду здійснювалося адвокатом Савченко О.В., яка була обізнана з матеріалами справи, фактичними обставинами спірних правовідносин та сформованою позивачем правовою позицією.

Так, позовна заява ТОВ «СЕУ», подана до Господарського суду міста Києва, а також відповідь на відзив відповідача від 16.12.2025 підписані представником позивача - адвокатом Савченко О.В.

При цьому правова позиція позивача щодо основних спірних питань на стадії апеляційного перегляду істотно не змінилася порівняно з позицією, сформованою під час розгляду справи судом першої інстанції.

Зокрема, ще у відповіді на відзив позивач наводив доводи щодо відсутності залежності строку виконання грошового зобов`язання ДП «Гарантований покупець» перед виробником електричної енергії від здійснення Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго») розрахунків з останнім, тлумачення положень п. 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 641 від 26.04.2019, а також посилався на відповідну практику Верховного Суду.

Так само під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем вже було сформовано правову позицію стосовно застосування постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, зокрема щодо відсутності автоматичного характеру зменшення розрахунків із виробником електричної енергії, необхідності вчинення відповідачем відповідних дій для реалізації такого права та застосування до спірних правовідносин положень законодавства щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наведені правові підходи надалі були покладені позивачем в основу заперечень проти відповідних доводів апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець». Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач знову обґрунтовував відсутність залежності виконання грошового зобов`язання від розрахунків НЕК «Укренерго», а також відсутність підстав для зменшення належних йому розрахунків відповідно до постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022.

Отже, підготовка відзиву на апеляційну скаргу хоча й вимагала від адвоката опрацювання доводів апеляційної скарги, перевірки їх у контексті обставин цієї справи, актуалізації нормативного регулювання та судової практики, однак не потребувала формування принципово нової правової позиції позивача чи повторного вивчення матеріалів справи в повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами АТ «Гарантований покупець» у тій частині, що під час оцінки співмірності заявлених витрат належить враховувати попередню обізнаність адвоката Савченко О.В. з матеріалами справи та сформованою у ній правовою позицією позивача. Водночас означені обставини не свідчать про відсутність факту надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи, оскільки подання апеляційної скарги зумовлювало необхідність опрацювання викладених у ній доводів та підготовки відповідних заперечень.

Поряд з тим апеляційний господарський суд враховує фактичний обсяг правничої допомоги, наданої позивачу під час апеляційного перегляду справи. Як випливає з акта приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026, така допомога складалася з контролю за процесом подачі апеляційної скарги, на що зазначено 2 год, та підготовки відзиву на апеляційну скаргу, на що зазначено 6 год, тобто загалом 8 год роботи адвоката. Інших видів правничої допомоги, зокрема участі адвоката в судових засіданнях чи підготовки інших процесуальних документів, в означеному акті не зазначено.

Водночас поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу не мав виключно формального характеру, містив заперечення щодо доводів скаржника, аналіз нормативного регулювання спірних правовідносин та судової практики Верховного Суду, у тому числі щодо порядку реалізації гарантованим покупцем права на зменшення розрахунків відповідно до постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022.

Стосовно доводів АТ «Гарантований покупець» щодо необґрунтованості включення до обсягу наданої правничої допомоги зазначеної в акті приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026 послуги з контролю за процесом подачі ДП «Гарантований покупець» апеляційної скарги у справі № 910/13975/25, на надання якої адвокатом витрачено 2 год, судова колегія зазначає, що в означеному акті не конкретизовано зміст відповідних дій адвоката та не вказано, які саме дії професійного правничого характеру були вчинені останньою в межах надання цієї послуги.

При цьому дії, пов`язані з отриманням та ознайомленням з апеляційною скаргою, з`ясуванням її змісту та визначенням доводів, які потребують спростування, за своїм змістом безпосередньо пов`язані з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, на яку в цьому ж акті окремо визначено 6 год роботи адвоката.

Верховний Суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу виходить із необхідності оцінки фактичного змісту наданих адвокатом послуг та недопущення окремого відшкодування дій, які за своїм змістом дублюються або охоплюються іншою наданою адвокатом послугою. Відповідний підхід, зокрема, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Стосовно доводів АТ «Гарантований покупець» про недостатню деталізацію акта приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026 колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке.

Як встановлено вище, відповідно до п. 4.1 договору про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025 гонорар за надання правничої допомоги визначається сторонами в кожному окремому Завданні, а п. 4 Завдання № 2 від 31.03.2026 його загальний розмір погоджено сторонами у сумі 34 541, 00 грн, тобто відповідний гонорар є фіксованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що у разі встановлення сторонами договору фіксованого розміру гонорару він обчислюється без прив`язки до фактичного обсягу часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Водночас інша сторона не позбавлена можливості доводити неспівмірність відповідних витрат зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів справи, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи та іншими обставинами.

Беручи до уваги наведене, сама по собі відсутність в акті № 2 окремого розподілу 6 год, зазначених на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, між аналізом матеріалів справи, опрацюванням судової практики, формуванням правової позиції та безпосереднім складенням тексту відзиву не свідчить про недоведеність факту надання відповідної правничої допомоги та не є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні її вартості.

Поряд з тим фіксований характер погодженого сторонами гонорару не звільняє суд від обов`язку оцінити заявлену до відшкодування суму з огляду на критерії, визначені ст. 126, 129 ГПК України. Тому наведені відповідачем обставини щодо обсягу та складності фактично виконаної адвокатом роботи підлягають врахуванню не з огляду на відсутність погодинної деталізації як такої, а саме під час оцінки співмірності фіксованого гонорару в розмірі 34 541, 00 грн.

В розрізі ж посилань АТ «Гарантований покупець» на відсутність доказів фактичної сплати позивачем заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу апеляційний господарський суд виходить з такого.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не ставиться процесуальним законом у залежність виключно від фактичної сплати клієнтом відповідної суми адвокату, оскільки відшкодуванню можуть підлягати також витрати, які сторона має сплатити згідно з умовами укладеного договору.

У цьому випадку обов`язок ТОВ «СЕУ» зі сплати адвокату гонорару за надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи підтверджується договором про надання правничої допомоги № 1629 від 29.09.2025, Завданням № 2 від 31.03.2026 та актом приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.09.2026, у якому зафіксовано надання та прийняття відповідної правничої допомоги і визначено її загальну вартість у розмірі 34 541, 00 грн.

За таких обставин ненадання позивачем доказів фактичного перерахування адвокату всієї суми гонорару не є самостійною підставою для відмови у розподілі відповідних витрат.

Стосовно доводів відповідача щодо посилання ТОВ «СЕУ» на співвідношення заявлених витрат на професійну правничу допомогу із ціною позову колегія суддів зазначає, що сам по собі той факт, що сума 34 541, 00 грн становить близько 0,16 % від ціни позову у розмірі 21 705 223, 76 грн, не є достатнім для висновку про обґрунтованість та співмірність усієї заявленої до відшкодування суми.

Водночас колегія суддів не може погодитися і з фактичним нівелюванням відповідачем значення ціни позову під час вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України ціна позову та значення справи для сторони прямо віднесені законодавцем до критеріїв, які враховуються при оцінці співмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Таким чином співвідношення заявленого розміру витрат із ціною позову підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами цієї справи, зокрема складністю виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, обсягом фактично наданої правничої допомоги та значенням апеляційного перегляду для позивача, однак не має самостійного визначального значення для встановлення суми, що підлягає відшкодуванню.

В контексті ж посилань АТ «Гарантований покупець» на його фінансовий стан, наявність значного обсягу зобов`язань перед контрагентами та особливості діяльності підприємства судова колегія наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» фінансовий стан клієнта належить до обставин, які можуть враховуватися при встановленні розміру гонорару у відносинах між адвокатом та клієнтом. Водночас предметом вирішення у цьому випадку є не визначення розміру гонорару адвоката у договірних відносинах між АТ «Гарантований покупець» та його представником, а розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «СЕУ».

Незадовільний фінансовий стан сторони, на яку за результатами розгляду справи покладаються судові витрати, не звільняє її від встановленого процесуальним законом обов`язку з їх відшкодування іншій стороні та не може бути визначальним критерієм при встановленні розміру такого відшкодування.

Поряд з тим наведені відповідачем обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими встановленими судом обставинами при вирішенні питання про пропорційність покладення на нього заявлених позивачем витрат.

В розрізі наведеного, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає покладенню на відповідача за результатами апеляційного перегляду справи, апеляційний господарський суд враховує у сукупності характер спірних правовідносин та рівень складності їх юридичної кваліфікації, обсяг фактично наданої адвокатом правничої допомоги, зміст і значення підготовленого процесуального документа для розгляду апеляційної скарги, обізнаність адвоката з матеріалами справи та сформованою раніше правовою позицією позивача, а також критерії реальності, необхідності, розумності та пропорційності заявлених до відшкодування витрат.

Ураховуючи встановлені вище обставини в їх сукупності, а також наведені АТ «Гарантований покупець» заперечення щодо співмірності заявлених позивачем витрат, колегія суддів дійшла висновку, що визначена сторонами фіксована вартість правничої допомоги у розмірі 34 541, 00 грн, хоча й підтверджує розмір майнового зобов`язання ТОВ «СЕУ» перед адвокатом, однак не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на відповідача та з огляду на фактичний обсяг і складність наданої під час апеляційного перегляду правничої допомоги не повною мірою відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.

За таких обставин, керуючись критеріями, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим та співмірним покладення на АТ «Гарантований покупець» витрат ТОВ «СЕУ» на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи № 910/13975/25, у розмірі 17 270, 50 грн, з огляду на що в іншій частині заявлених до відшкодування витрат належить відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені висновки щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає покладенню на відповідача, Північний апеляційний господарський суд висновує про часткове задоволення заяви ТОВ «СЕУ» про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат та наявність підстав для стягнення з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «СЕУ» витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 17 270, 50 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 237, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджи Україна» про ухвалення додаткового рішення (постанови) про розподіл судових витрат у справі № 910/13975/25.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вул. Петлюри Симона, буд. 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджи Україна» (вул. Незалежності, буд. 45, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76018, ідентифікаційний код 41476890) 17 270 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 17.09.2026.

Головуючий суддя П.В. Горбасенко

Судді Р.М. Колесник

О.М. Сковородіна