Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №920/919/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 920/919/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве» на рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 (повне рішення складене та підписане суддею 12.09.2025)

у справі №920/919/24 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія Інтеграл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве»

про стягнення 91 991, 88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь збитки, завдані поставкою товару неналежної якості, в сумі 91 991, 88 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 у справі №920/919/24 задоволено позов.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія Інтеграл» збитки, завдані поставкою товару неналежної якості в сумі 91 991, 88 грн, відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 028, 00 грн, а також 15 000 грн відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову.

Одночасно стягнуто з відповідача 15000 грн витрат на правничу допомогу, розмір яких позивачем доведений, а відповідачем має бути компенсанований.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт вважає, що Господарський суд Сумської області, приймаючи рішення по справі №920/919/24, належним чином не оцінив належність, допустимість кожного наявного у справі доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а відтак у зв`язку з цим припустився порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Як вбачається з акту №17 про невідповідну сировину від 09.05.2024, зерно гречки, поставлене на підставі ТТН №088 та №089, не відповідає вимогам ДСТУ 4524:2006, а відтак підлягає поверненню, тому апелянту незрозуміло, яке відношення до цього товару має ТОВ «Беєве», оскільки Продавець відправив товар на підставі ТТН №078345 та №078342, а аналіз проводився на товар який був відправлений за ТТН №088 та №089.

В ході розгляду справи представник Відповідача неодноразово зазначав, що ТОВ «Беєве» не відправляло зерно гречки на підставі ТТН №088 та №089. Хто склав ці накладні, коли, на підставі яких документів, хто являється продавцем товару, ТОВ «Беєве» також невідомо. Судом такі твердження залишено поза увагою, а матеріалам справи щодо даного питання не надано належної оцінки.

Апелянту не зрозуміло, чому і як з"явилась різниця в аналізах однієї і тієї самої культури.

Вважає, що позивачем не обґрунтовано, чому суму послуги з очистки та зберігання зерна ( 4 127, 21 грн) повинен сплачувати відповідач.

Апелянт вказує, що не було з`ясовано, чому залікова вага стала 41 689кг замість 44 440 кг., а матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував факт проведення очистки зерна.

Матеріали справи не містять акту розрахунку, а тому висновок суду про стягнення з ТОВ «Беєве» 26 134.50 гривень збитків у вигляді недоотриманої різниці, тобто кількості зерна, є передчасним та безпідставним.

Не погоджується апелянт зі стягненням з ТОВ «Беєве» логістичних витрат в розмірі 27 747,00 гривень та 25 013,40 гривень, вважає зокрема, що позивачем не надано доказів їх оплати, зокрема платіжних документів про перерахування коштів на рахунки перевізників.

У апелянта виникає запитання, в який спосіб ТОВ «Андрушівський елеватор» надавав послуги з перевезення гречки на 25 013,40 грн, оскільки з Витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачаються зовсім інші види діяльності, а не вантажні перевезення, а в матеріалах справи немає ТТН з перевезення такого вантажу, а також акта виконаних робіт чи наданих послуг.

Відповідач зазначає, що завантажуючи товар, Позивач фактично прийняв його по кількості та по якості, а відтак саме на нього покладено обов`язок доведення, що недоліки товару виникли до передачі його Продавцем Покупцю, а тому не погоджується з висновком суду про те, що відповідач повинен був надати вагоміші докази ніж ті, що надав позивач.

За позицією апелянта, в ході розгляду справи представник ТОВ «Беєве» стверджував, що Відповідач не отримував від Позивача жодних претензій щодо якості товару у строки передбачені п.6.2 договору №29/04-г, а саме протягом 5 робочих днів з дати завантаження партії продукції, яке відбулося 08.05.2024 року.

Претензія, яку Позивач датує 10 - м травня 2024 року, була отримана на електронну пошту ТОВ «Беєве» лише 27 травня 2024 року. При цьому вказане повідомлення не було належним чином засвідчено електронним цифровим підписом, що прямо суперечить вимогам п.11.5 договору та ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

В такому разі ТОВ «Беєве» мало намір звернутися до ТОВ «ІК Інтеграл» з вимогою щодо надання роз`яснень щодо даного листа, проте вже 04 червня 2024 року було отримано іншу, більш аргументовану претензію, на яку Відповідач надав відповідь 17.06.2024 року.

Таким чином, оскільки Позивач пропустив визначені договором строки подання претензії щодо якості товару, а також продав її у неналежний спосіб, тому вважає, що він втратив право на будь - яку компенсацію.

Звертає увагу суду, що договором №29/04-г від 29 квітня 2024 не узгоджено гарантійного строку щодо якості, а тому позивач повинен доводити, що недоліки товару виникли до моменту його передачі продавцем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве» на рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 у справі №920/919/24, вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що між ТОВ «Беєве» (відповідач) та ТОВ «Інноваційна компанія Інтеграл» (позивач) укладено договір № 29\04-г від 29.04.2025, відповідно до умов якого ТОВ «Беєве» продає, а ТОВ «ІК Інтеграл» купує на умовах цього договору зерно гречки врожаю 2023 року, що відповідає умовам ДСТУ-4524:2006 (далі - Продукція), загальною кількістю в заліковій вазі 330,00 тон +/- 15 % в залежності від фактичної ваги поставленої Продукції.

Відповідно до п. 1.2. Договору, ціна продукції складає 9 500,00 гривень за одну тонну, в тому числі ПДВ за ставкою 20 %.

Згідно з п. 2.1. Договору, якість Продукції повинна повністю відповідати стандартам та технічним умовам, що діють в Україні, і підтверджуватись карткою аналізу зерна елеватора.

Відповідно до п. 2.2. вимоги до Продукції, що постачається за цим Договором, повинні відповідати характеристикам ДСТУ 4524:2006, а нижченаведені показники наступним значенням:

п. 2.2.1. Вологість - не більше 14,5%,

п. 2.2.2. Смітна домішка - не більше 3,0%,

п. 2.2.3. Зернова домішка - не більше 3.0 %,

п. 2.3. Зараженість карантинними бур`янами, амброзії та карантинними шкідниками не допускається,

п. 2.4. Вміст ГМО, тяжких металів, мікотоксинів та пестецидів понад встановлених норм, прілий запах - не допускається.

07.05.2024 та 08.05.2024 ТОВ «Інноваційна компанія Інтеграл» направило на електронну адресу ТОВ «Беєве» відомості про два автомобілі, в які буде здійснено завантаження продукції згідно умов договору.

Згідно платіжної інструкції № 2438 від 08.05.2024 ТОВ «ІК Інтеграл» здійснило платіж в розмірі 380 000 грн в якості передплати за гречку (Договір 29\04-г), рахунок №СФ -0000018 від 29.04.2024.

08.05.2024 відбулося завантаження зерна гречки, складено та підписано дві товарно-транспортні накладні (ТТН) № 078342 та № 078345.

Згідно з ТТН №078342 08.05.2024 було завантажено зерно гречки насипом в кількості 22,8 т. в с. Кимличка Липоводолинського району Сумської області, автомобіль ДАФ НОМЕР_4, водій ОСОБА_1 НОМЕР_1 (вантажовідправник ТОВ «Беєво»).

Згідно з ТТН №078345 08.05.2024 було завантажено зерно гречки насипом в кількості 21,64 т. в с. Кимличка Липоводолинського району Сумської області, автомобіль МАН НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 (вантажовідправник ТОВ «Беєво»).

Після завантаження зерна гречки, враховуючи фізичне прийняття Продукції за кількістю, ТОВ «ІК Інтеграл» було сформовано власні товарно-транспортні накладні №088 та № 089, які дублюють попередні.

Так, згідно з ТТН №088 08.05.2024 було завантажено зерно гречки насипом в кількості 22,8 т. в с. Кимличка Липоводолинського району Сумської області, автомобіль ДАФ НОМЕР_4, водій ОСОБА_1 НОМЕР_3 (вантажовідправник ТОВ «ІК Інтеграл»).

Згідно з ТТН №089 08.05.2024 було завантажено зерно гречки насипом в кількості 21,64 т. в с. Кимличка Липоводолинського району Сумської області, автомобіль МАН НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 (вантажовідправник ТОВ «ІК Інтеграл»).

Після доставки Продукції (44,44 т.) в пункт - смт. Десна Вінницької області, було проведено його лабораторний аналіз.

Карткою аналізу зерна від 09.05.2024 підтверджується відібрання зразка зерна гречки 2023 року для проведення лабораторного аналізу зерна вагою 2 000 кг.

Актом №17 про невідповідну сировину від 09.05.2024 зафіксовано невідповідність зразка ДСТУ 4524:2006 за показником: важковідокремлювана домішка - вміст насіння соняшнику 5,00 % (замість 3,0%).

В зв`язку з вказаними вище обставинами ТОВ «ВКХП №2» не прийняло Продукцію, тому, як зазначає позивач, ним було понесено наступні витрати на логістичні послуги та послуги доведення продукції до стандартів ДСТУ.

Так, ТОВ «ІК Інтеграл» змушене було понести витрати в розмірі 27747 грн на транспортування зерна гречки 2023 року на ТОВ «Андрушівський елеватор», який знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка вул. Лисенка 22, що підтверджується товарно-транспортними накладними №082 та №083 від 09.05.2024.

Крім того, позивач має логістичні витрати на повернення зерна гречки 2023 року з ТОВ «Андрушівський елеватор», який знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка вул. Лисенка 22, до смт. Десна Вінницької області в розмірі 25013,40 грн.

Після проведення лабораторного аналізу зерна в м. Андрушівка Житомирської області, було встановлено, що фізична вага складає: 44,44 т, а вологість - 14,5 %, зернова домішка - 5 % (замість 3,0 %) та сміттєва домішка - 9,0 % (замість 3,0 %).

Позивач зазначає, що ТОВ «ІК Інтеграл» фактично також понесено витрати на приймання, очистку та зберігання Продукції в розмірі 13096,98 грн, що підтверджується реєстром ТТН №230307 від 10.05.2024, складською квитанцією на зерно № 381 від 13.05.2024 БВ №296175, рахунком на оплату № 183 від 31.05.2024 та актом про надання послуг №218 від 31.05.2024.

У зв`язку з тим, що ТОВ «ІК Інтеграл» отримало у власність зерно гречки 2023 року заліковою вагою 41,689 т. (після очищення) замість 44,44 т., позивач також просить стягнути збитки у вигляді недоотриманої різниці в грошовому еквіваленті, виходячи з наступного розрахунку: 44,44 - 41,68 т. = 2,751 т. * 9500 = 26134,50 грн.

Таким чином, позивачем були понесені матеріальні збитки у загальному розмірі 91 991,88 грн.

У зв`язку з невідповідністю Продукції якісним характеристикам, що визначені договором № 29\04-г від 29.05.2024, ТОВ «ІК Інтеграл» відповідно до п. 11.5 Договору від 10.05.2024 з офіційної електронної адреси було направлено претензію на електронну адресу ТОВ «Беєве» з письмовим повідомленням вказаних вище обставин та пропозицією врегулювання спору.

Так, позивачем було запропоновано переглянути ціну та визначити її на рівні 8 550 грн з врахуванням ПДВ, уклавши додаткову угоду (текст якої було долучено до матеріалів вказаної претензії).

Відповіді ТОВ «ІК Інтеграл» не отримало.

У подальшому, позивачем було повторно направлено претензію на електронну адресу відповідача та запропоновано відповідно до п. 10.1 Договору вирішити спір шляхом переговорів, укласти додаткову угоду до Договору № 29/04-г, відповідно до умов якої ціна відвантаженої продукції (44,44 т) складає 8 550 грн за одну тонну (проект додано до претензії).

Згідно з відповіддю від 17.06.2024 на претензію від 03.06.2024 ТОВ «Беєве» у вирішенні спору шляхом переговорів та укладення додаткової угоди було відмовлено, тому позивач звернувся до суду з позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 920/919/24 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил статей 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до вимог ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначав про недоліки оформлення документів, наданих позивачем, які судом відхилені як такі, що не спростовують доведеність позовних вимог.

Так, відповідач посилається на те, що позивач сформував нові ТТН № 088 та № 089, згідно яких вантажовідправник змінився з ТОВ «Беєве» на TOB «ІК Інтеграл». При цьому в накладній № 078342 вага товару була 22,8 тон, а в накладній № 088 стала - 22.08 тон.

Щодо вказаних аргументів судом враховано, що маса товару згідно ТТН №088 від 08.05.2024 складає 22,8 т., що підтверджується зазначенням маси товари в словесному вираженні, тобто вбачається, що зазначення 22,08, ймовірно, є опискою.

Відповідачем зазначено, що сума домішок становитиме 7,34 % замість 7,8 %, зазначених аналізі. Однак, у картці аналізу зерна вказано сміттєву домішку в розмірі 7,8 %, в тому числі описано складники цієї домішки, які можливо описати.

Також відповідач вказує, що ДСТУ 4524:2006 розрізняє зернову, сміттєву, мінеральну, шкідливу та важко відокремлювану домішку, однак в аналізі зерна є тільки сміттєва, мінеральна, шкідлива (яка перекреслена), натомість важко відокремлювана відсутня.

Судом враховано, що відповідно до ДСТУ 4524:2006 до смітної домішки гречки відносять: прохід крізь сито з отворами діаметром 3.0 мм; у залишку на ситі з отворами діаметром 3,0 мм: мінеральну, органічну і шкідливу домішки; насіння бур`янів; зерна та насіння культурних і дикорослих рослин; плоскі зерна гречки; зіпсовані зерна; важко відокремлювану домішку. Тобто важко відокремлювана є різновидом сміттєвої домішки.

Також відповідачем заперечується, що в акті №17 могло бути зазначено про наявність у гречки важко відокремлюваної домішки - вміст зерна соняшнику 5,0%..., оскільки насіння соняшнику в такій домішці немає і не може бути.

Судом враховано, що в карті аналізу зерна вказано про наявність в гречці сміттєвої домішки у вигляді сміттєвого насіння соняшнику 5 %, що є важко відокремлюваною домішкою (як різновид сміттєвої домішки).

Відповідач піддає сумніву результати проведених аналізів, посилаючись на те, що з реєстру ТТН № 230307 від 10.05.2010 вбачається, що ймовірно був проведений повторний аналіз гречки, з якого сміттєва домішка становила 9%, зернова домішка 5%.

З матеріалів справи вбачається, що, дійсно, було проведено повторний аналіз зерна.

Однак, як зазначає позивач, це мало місце з огляду на те, що при транспортуванні придбаного у ТОВ «Беєве» товару до ТОВ «ВКХП № 2» в зв`язку з його невідповідністю ДСТУ 4524:2006 його прийнято не було, так як товар з домішкою більш ніж 3 % вказаним елеватором не приймається, і відповідно отримавши показники, які містяться в картці аналізу зерна, більш детальний його аналіз не проводився, оскільки зерно не відповідало ДСТУ 4524:2006. У подальшому, елеватор, який прийняв зерно на зберігання, провів повторний детальний аналіз зерна гречки.

Щодо різниці у заліковій вазі, то різниця має місце у зв`язку із проведенням очистки зерна гречки, а тому з 44 440 кг залікова вага після очистки склала 41 689 кг.

Стосовно зауважень відповідача щодо розміру витрат з очистки гречки, суд виходив з того, що їх розмір становить 13 096,98 грн, що підтверджується актом наданих послуг № 218 від 31.05.2024.

Щодо порядку надсилання претензій без підписання електроним підписом, суд врахував, що позивачем долучено скріншот з електронної пошти підприємства, яка узгоджена у договорі, а також, що попередня переписка з відповідачем здійснена у такий самий спосіб.

Також відповідач як на підставу відмови у позові посилається на той факт, що оскільки у договорі №29/04 - г від 29.04.2024 відсутні відповідні умови щодо порядку прийняття товару за якістю, до правовідносин між сторонами цього договору слід застосовувати приписи Інструкції П-7 про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966.

Суд зазначає, що для зерна, як і для іншої продукції, першочергово застосовуються спеціальні стандарти, технічні умови або умови поставки.

Крім того, судом враховано правовий висновок, що викладено у постанові Верховного Суду у складі палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, що положення Інструкції П-7, відповідно до якої на покупця покладений обов`язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення прихованих дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції, у спірних правовідносинах не застосовані і не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» може застосовувати лише ті нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

У даному випадку, відносини між позивачем і відповідачем регулюються цивільним законодавством України.

Згідно зі ст. 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

У силу п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

У даному випадку мають місце всі елементи складу правопорушення.

Відповідач зауважує, що позивач не довів, що саме гречка, яка була придбана у ТОВ «Беєве», а не будь-яка інша, не відповідає вимогам ДСТУ 4524:2006.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що зерно гречки транспортувалося узгодженим транспортом, у строки визначені супровідними документами та визначеними договором та в обсягах, які визначені відповідними ТТН. Наявність нових накладних (№ 088 та № 089) зумовлено тим, що після отримання товару саме позивач транспортував відповідний товар (в той же день, тими ж перевізниками та тими ж автомобілями).

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.

Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об`єктивно в їх сукупності, керуючись законом.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про подання позивачем достатніх доказів, які підтверджують 91991,88 грн витрат, понесених ним на усунення недоліків придбаного у відповідача товару неналежної якості (27 747, 00 грн та 25 013,40 грн логістичних витрат; 13 096, 98 грн за зберігання, очистку, приймання зерна; 26 134, 50 грн різниці за заліковою вагою, що виражена у грошовому еквіваленті). У той же час відповідачем не надано суду вагоміших доказів на підтвердження протилежного.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, фактично дублюють доводи, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Посилання апелянта на те, що він немає жодного відношення до товару, оскільки здійснював заватаження гречки згідно ТТН № 078345 та № 078342 спростовується матеріалами справи, оскільки зерно гречки транспортувалося узгодженим транспортом, у строки визначені супровідними документами та визначеними договором та в обсягах, які визначені відповідними ТТН. Наявність нових накладних (№ 088 та № 089) зумовлено тим, що після отримання товару саме позивач транспортував відповідний товар (в той же день, тими ж перевізниками та тими ж автомобілями).

Відповідач не розуміє чому існує різниця в аналізах однієї і тієї самої культури, проте з матеріалів справи вбачається, що після здійснення аналізу придбаного у ТОВ «Беєве» товару у ТОВ «ВКХП № 2» у зв`язку з його невідповідністю ДСТУ 4524:2006, його прийнято не було, так як товар з домішкою більш ніж 3 % ТОВ "ВКХП № 2" не приймається і, як доводить позивач, відповідно отримавши показники, які містяться в картці аналізу зерна більш детальний його аналіз не проводився, адже стало зрозуміло, що зерно не відповідає ДСТУ 4524:2006.

В подальшому, коли позивач знайшов елеватор, який погодився прийняти зерно на зберігання було проведено повторний, більш детальний аналіз зерна гречки, адже зерно проходило повну очистку, так як приймалося на зберігання.

Щодо стягнення плати за зберігання зерна, суд правомірно включив відповідні витрати в загальну суму стягнення, адже ці витрати виникли у зв`язку з поставкою Відповідачем товару неналежної якості та вжиття Позивачем додаткових дій та витрат, пов`язаних зі зберіганням, очисткою та прийманням товару. І вартість витрат зі зберігання становить 3439,34 грн., а не 4127,21 грн, що не спростовано відповідачем.

Відповідач не розуміє чому залікова вага стала 41 689 кг. замість 44 440 кг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово пояснював, що різниця має місце у зв`язку із проведенням очистки зерна гречки, а тому з 44 440 кг залікова вага після очистки склала 41 689 кг, що було враховано судом і підтверджується наявними у справі матеріалами.

Крім того, відповідач сам вказує, що заліковою вагою розуміється фізична маса зернової культури, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондиційного вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені у договорі складського зберігання.

Витрати на логіститку також містять відповідні підтвердження в матеріалах справи, які були в повній мірі оцінені судом, адже дійсно були понесені Позивачем по справі.

Щодо порядку подачі претензії, судом першої інстанції належним чином враховано, що Відповідач стверджує, що претензію від 10 травня 2024 року було отримано 27 травня 2024 року, при цьому жодних підтверджень вказаного Відповідач не надає.

Натомість Позивачем долучено скріншот з електронної пошти підприємства (яка узгоджена у договорі).

Крім того, Позивач підтверджує і факт її отримання і факт планування надання відповіді, та зазначає, що Відповідач був повідомлений про надходження претензії, але легковажно розраховував на те, що Позивач не буде в подальшому просити відшкодувати відповідні додатково понесені витрати, пов`язані з прийняттям товару неналежної якості.

Позивач вказує, що вся переписка з відповідачем велася без засвідчення ЕЦП, і завжди сприймалася Відповідачем. Дана електронна адреса вказана як офіційна електронна адреса ділової переписки між сторонами, як учасниками господарських правовідносин. Так,

відповідно і попередньо направлені заявки були направлені точно таким же способом, і сприймалися Відповідачем як належні.

Колегія суддів враховує, що відносини між позивачем і відповідачем регулюються цивільним законодавством України, суд належним чином врахував, що у даному випадку мають місце всі елементи складу правопорушення.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат в сумі 15 000, 00 грн. на правову допомогу адвоката відповідачем в апеляційному порядку не оскаржується, відповідно судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Місцевий господарський суд правильно встановив фактичні обставини справи та кваліфікував спірні правовідносини, зокрема і в частині правової природи суми, яка заявлена до стягнення, відповідно обґрунтовано задовольнив позов.

Відтак, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве» на рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 у справі №920/919/24.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве» на рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 у справі №920/919/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 у справі №920/919/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Беєве».

4. Матеріали справи №920/919/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко