Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/846/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/846/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

згідно протоколу судового засідання за участю сторін:

від позивача: Уланівський С.Є. - адвокат, посвідчення № 518;

від відповідача: Поцелов А.О. - адвокат, посвідчення № 1377;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 (повний текст - 08.06.2026)

у справі № 910/846/26 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп"

про стягнення 2 368 784,19 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи

Державне некомерційне підприємство «Національний інститут раку» (надалі -інститут) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артек Медікал Груп» (надалі - товариство) 2 368 784,19 грн пені за порушення строку поставки товару, передбаченого договором від 07.12.2021 №395 (надалі - договір).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами закупівлі №UA-2021-09-25-000107-c позивач (інститут) та відповідач (товариство) уклали договір на поставку візуалізаційного обладнання медичного призначення (цифрової ангіографічної системи) на суму 29 984 610 грн. Позивач здійснив попередню оплату 17.12.2021, у зв`язку з чим кінцевим строком поставки товару за умовами договору мало бути 20.03.2022. Разом з цим, фактично товар було поставлено лише 08.06.2022 згідно з видатковою накладною №ІР-3, тобто з простроченням встановленого строку. Оскільки пунктом 6.2 договору передбачено відповідальність за несвоєчасну поставку у вигляді пені (0,1% вартості товару за кожен день прострочення) та додаткового штрафу (7%) за прострочення понад 30 днів, позивач на цій підставі нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 368 784,19 грн, стягнення якої і є предметом позову.

2. Короткий зміст оскаржуваного рішення та рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 позовні вимоги Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" про стягнення 2 368 784,19 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" на користь Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" 230 881 грн 50 коп. пені та 27 705 грн 78 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" 26.06.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/846/26. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/846/26 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" на користь Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" 230 881 грн 50 коп. пені та 27 705 грн 78 коп. судового збору. В цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" повністю. Судові витрати віднести на рахунок позивача.

30.06.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/846/26 (в оскаржуваній частині). Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/846/26 на 16.07.2026.

16.07.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою продовжено строк розгляду справи. Задоволено клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/846/26 (в оскаржуваній частині) до 27.08.2026.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026 справу № 910/846/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

27.08.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/846/26 (в оскаржуваній частині), у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 було призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/846/26 на 15.09.2026.

29.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на його подання. Розглянувши відповідне клопотання про поновлення строку, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску такого строку та поновив його на підставі ст. 119, 263 ГПК України. Інша сторона проти такого поновлення не заперечувала.

В судове засідання 15.09.2026 з`явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати з ухваленням нового - про відмову в позові. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа була розглянута в «розумний строк» (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", зміну складу суду та інші чинники.

4. Узагальнений виклад позиції апелянта щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артек Медікал Груп» оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/846/26 в частині часткового задоволення позову про стягнення пені (230 881,50 грн) та судового збору (27 705,78 грн), вважаючи його необґрунтованим через неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам.

Так, товариство наполягає на наявності обставин непереборної сили, які унеможливили поставку обладнання у визначений договором строк (до 20.03.2022). На підтвердження цього наводиться лист ТПП України від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини у зв`язку з військовою агресією російської федерації, а також низка додаткових факторів: призупинення господарської діяльності відповідача наказом директора у зв`язку з розташуванням товариства в зоні активних бойових дій у місті Києві, віднесення всієї території міста Києва до переліку територій ведення бойових дій з 24.02.2022 по 30.04.2022 (згідно з наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та Міністерства розвитку громад і територій), а також часткова окупація Київської області, що блокувала логістичні маршрути. Відповідач наголошує, що суд першої інстанції безпідставно визнав лист ТПП недостатнім доказом, не врахувавши інших наведених обставин. Виходячи з пункту 7.3 договору, яким передбачено продовження строку виконання зобов`язань на строк дії форс-мажорних обставин. Так, товариство обраховує продовжений строк поставки до 05.07.2022, тоді як фактична поставка відбулась 08.06.2022, тобто в межах цього строку, що, на його думку, виключає підстави для нарахування пені.

Разом з цим, відповідач не погоджується з висновком суду щодо необов`язковості заявки покупця для здійснення поставки. Товариство зазначає, що відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару в межах загального строку мала здійснюватися партіями на підставі письмової заявки покупця із зазначенням дати поставки та конкретного приміщення для монтажу обладнання (складної рентгенівської ангіографічної системи, встановлення якої вимагає дотримання спеціальних будівельних норм). Оскільки позивач станом на 20.03.2022 не підготував відповідне приміщення та не надіслав такої заявки, відповідач вважає це простроченням кредитора в розумінні статей 538, 612, 613 ЦК України, яке виключає прострочення боржника та відповідальність за несвоєчасну поставку, і посилається на аналогічну правову позицію Верховного Суду у справі №904/3253/19.

Окрім цього, товариство вказує на суперечність поведінки позивача засадам добросовісності та доктрині venire contra factum proprium, оскільки останній, перебуваючи в тих самих умовах воєнного стану в місті Києві, не готував приміщення, не направляв заявок, не висував вимог щодо поставки чи повернення авансу, і звернувся з позовом про стягнення пені лише після проведення ревізії Держаудитслужби. На цих підставах відповідач просив суд скасувати рішення в оскаржуваній частині та відмовити в задоволенні позову повністю, а судові витрати покласти на позивача.

5. Узагальнений виклад доводів відзиву на апеляційну скаргу в даній справі

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач стосовно доводів про форс-мажорні обставини зазначив, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може вважатися доказом настання форс-мажорних обставин для конкретного зобов`язання, оскільки адресований «всім, кого це стосується» та носить загальний інформаційний характер, не підтверджуючи причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю виконання саме цього договору. На підтвердження цієї позиції позивач наводить практику Верховного Суду (зокрема, у справах №910/8580/22, №912/750/22, №906/540/22 та інших), згідно з якою кожен суб`єкт господарювання має самостійно довести наявність форс-мажорних обставин щодо власного зобов`язання, а сама по собі військова агресія чи воєнний стан автоматично не звільняють від відповідальності. Окрім цього, позивач вказує, що відповідач порушив пункти 7.1-7.2 договору, оскільки не повідомив позивача про виникнення та припинення форс-мажорних обставин у встановлений триденний строк та не підтвердив їх відповідною довідкою торгово-промислової палати, що відповідно до пункту 7.4 договору позбавляє відповідача права посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Разом з цим, позивач не погоджується з доводом відповідача про неможливість поставки товару без отримання письмової заявки. Позивач наполягає, що згідно з пунктом 4.1 договору строк поставки товару не міг перевищувати трьох місяців від дати отримання авансування (тобто до 20.03.2022), а подання заявки є лише правом покупця для організації дострокових часткових поставок і не ставить під умову основний обов`язок постачальника поставити весь товар у визначений строк. На підтвердження цього позивач посилається на те, що товар зрештою було поставлено 08.06.2022 без будь-якої письмової заявки з боку позивача, що, на його думку, спростовує позицію відповідача. Позивач також заперечує проти застосування правового висновку Верховного Суду у справі №904/3253/19, вважаючи правовідносини в ній неподібними до цього спору, а договір відповідального зберігання від 08.06.2022 такий, що укладений вже після спливу строку поставки і не підтверджує неготовність приміщень позивача.

Тоді як щодо доводів відповідача про недобросовісну та суперечливу поведінку позивача, останній зазначає, що звернення до суду за захистом порушеного права не може розцінюватися як зловживання правом, а відсутність додаткових вимог чи нагадувань після спливу строку поставки не означає відмову від права на стягнення пені. Позивач також вказує, що звернення до суду після проведення ревізії Держаудитслужби не створює нового права вимоги, а лише фіксує вже наявне порушення, і є належним способом захисту майнових інтересів державного підприємства.

На цих підставах позивач просить суд поновити пропущений процесуальний строк, долучити відзив до матеріалів справи, відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю та залишити рішення Господарського суду міста Києва без змін, а судові витрати покласти на відповідача.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.12.2021 інститутом (як покупцем) і товариством (як продавцем) було укладено договір, за умовами якого продавець зобов`язувався протягом строку дії договору поставити покупцю (передати у власність) товар, визначений за кодом ДК 021:2015 - 33110000-4 візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини код НК 024:2019: 37623 - система рентгенівська ангіографічна стаціонарна, цифрова (Система ангіографімна інтервенційна), в асортименті та кількості, зазначеній в специфікації (додаток 1 до договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна його становить 29 984 610 грн, у тому числі ПДВ 1 961 610 грн; товар оплачується і відпускається за цінами, зазначеними в специфікації до договору; сторони свідчать, що до вартості товару входять будь-які витрати постачальника, пов`язані з виконанням умов договору, в тому числі, але не виключно; вартість доставки, розвантаження до точного місця експлуатації кожної одиниці, вказаної покупцем, встановлення в точному місці експлуатації кожної одиниці, зазначеного покупцем, розмитнення (в разі постачання з-за кордону), вартість тари, упаковки, маркування, монтажу, зберігання, первинного інструктажу персоналу, гарантійного та сервісного обслуговування, запасні частини, комплектація, заготівельно-складські витрати, пусконалагоджувальні роботи та шефмонтаж устаткування (спеціалізований технічний нагляд представника виробника (або постачальника) обладнання) тощо за договором включено у вартість товару та не підлягають додатковій оплаті; в разі не виконання постачальником вказаних зобов`язань, що входять до вартості товару, покупець вправі залучити для цього інших осіб, а постачальник зобов`язується протягом 7 (семи) днів з дня відповідної вимоги покупця відшкодувати покупцеві відповідні витрати.

Згідно з пунктом 4.1. договору строк поставки товару до 28.12.2021; в межах зазначеного строку поставка товару здійснюється партіями (окремими поставками) на підставі наданої покупцем письмової заявки на поставку товару; заявка оформлюється у письмовому вигляді та містить інформацію про товар, що підлягає постачанню: найменування; одиниця виміру; кількість; сума (з ПДВ); дата (строк) поставки; інше (у разі необхідності).

Заявка надсилається продавцю за допомогою інтерактивного способу зв`язку за адресою (контактами), зазначеною в розділі 13 договору (у вигляді скан-копії на електронну пошту) та / або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) або нарочно з обов`язковою відміткою про отримання представником продавця (пункт 4.2).

Пунктом 4.4. договору визначено, що місце поставки товару: вул. Ломоносова, 33/43, м. Київ [приміщення деталізується у письмовій заявці покупця] (пункт 4.4). Датою поставки товару вважається дата передачі продавцем покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною (пункт 4.6).

За порушення строків поставки товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з поставки якого допущено прострочення, за кожний календарний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості (пункт 6.2).

Сторони не несуть відповідальність за неналежне виконання умов договору у випадку настання форс-мажорних обставин, а саме: пожежі, землетрусу, повені, або іншого стихійного лиха, війни, а також обставин, які знаходяться поза контролем сторін, в тому числі прийняття закону і (або) іншого нормативного акта, який забороняє будь-яку дію, передбачену договором; настання форс-мажорних обставин повинно підтверджуватися відповідною довідкою Торгово-промислової палати (пункт 7.1).

Сторона, яка знаходиться під впливом форс-мажорних обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 днів з моменту, як їй стало відомо про такі обставини; після закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка знаходилася під їх впливом, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 днів з моменту припинення даних обставин (пункт 7.2).

Неповідомлення, неналежне або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань (пункт 7.4).

Пунктом 7.5. договору сторони передбачили право у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір (пункт 7.5).

При цьому, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку - до повного виконання зобов`язань за договором (пункт 8.1).

07.12.2021 сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору, якою внесено такі зміни до договору: покупець здійснює авансування в розмірі 100% від загальної ціни договору, що складає 29 984 610 грн, у тому числі ПДВ - 1 961 610 грн, що сплачується покупцем на підставі рахунка-фактури протягом 10 (десяти) робочих днів з наявності відповідних асигнувань (абзац 6 пункту 3.3).

Строк поставки товару не може перевищувати 3 місяців від дати отримання авансування продавцем; в межах зазначеного строку поставка товару здійснюється партіями (окремими поставками) на підставі наданої покупцем письмової заявки на поставку товару; заява оформлюється у письмовому вигляді та містить інформацію про товар, що підлягає постачанню: найменування; одиниця виміру; кількість; сума (з ПДВ); дата (строк) поставки; інше [у разі необхідності] (пункт 4.1).

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням від 17.12.2021 №27 позивачем було здійснено попередню оплату за медичне обладнання у сумі 29 984 610 грн, оплачено 21.12.2021.

Відтак, відповідач мав поставити обумовлений договором товару у строк до 22.03.2022 включно.

Листом від 06.04.2022 №06/04-1 товариство повідомило інститут про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором у встановлені ним строки внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). При цьому відповідач не відмовився від взятих на себе зобов`язань за договором та гарантує, що постачання товару, який є предметом договору, буде здійснено за першої ж можливості поновлення роботи.

08.06.2022 сторонами було підписано видаткову накладну №ІР-3.

Крім того, 08.06.2022 інститутом (власник) і товариством (зберігач) було укладено договір безоплатного відповідального зберігання майна №2/06/22, за умовами якого:

- власник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, зазначене у додатку №1 до договору на умовах, визначених даним договором та законодавством України; зберігай зобов`язується повернути майно власникові у схоронності (пункт 1.1);

- асортимент, кількість та загальна вартість майна, яке передається на відповідальне зберігання вказується у відповідних актах приймання-передачі, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2);

- строк зберігання майна становить до 01.09.2022 включно, якщо інше не передбачено договором (пункт 1.4);

- майно передається власником на зберігання за адресою: вул. Полтавська, 30, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво- Святошинський р-н, Київська обл. (пункт 2.1);

- факт передачі майна зберігачу на зберігання із зазначенням кількісно-якісних характеристик фіксується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін (пункт 2.2).

Відповідно до додатку №1 до договору від 08.06.2022 №2/06/22 майном, що передається на відповідальне зберігання, є ангіографічна рентгенівська стаціонарна цифрова система Artis Q ceiling, серійний номер 110200, вартість 29 984 610 грн.

08.06.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі на відповідальне зберігання, за яким власник передав, а зберігач прийняв на безоплатне відповідальне зберігання майно згідно з додатком №1 до договору від 08.06.2022 №2/06/22; передача-приймання майна здійснюється за кількістю та за загальною вартістю відповідно до додатку №1 до договору від 08.06.2022 №2/06/22; місце зберігання майна розташоване за адресою: вул. Полтавська, 30, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський p-н, Київська обл.

17.10.2022 сторонами акт приймання-передачі з відповідального зберігання, за яким зберігач передав, а власник прийняв з безоплатного відповідального зберігання майно, що передавалося на відповідальне зберігання згідно з додатком №1 до договору від 08.06.2022 №2/06/22, а саме ангіографічна рентгенівська стаціонарна цифрова система Artis Q ceiling, серійний номер 110200.

Разом з цим, Державна аудиторська служба України листом від 24.10.2025 №2501/2025 повідомила інститут про проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.05.2025, за результатами якої складено акт від 25.09.2025 №000400-21/75; під час ревізії виявлені порушення законодавства, які станом на дату написання вимог про усунення порушень не усунуто, зокрема, через невжиття інститутом заходів щодо відповідальності суб`єктів господарювання внаслідок неналежного виконання умов договорів про закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення і застосування до них штрафних санкцій (пені), як це передбачено вимогами частини другої статті 67, частини першої статті 173, частин першої та другої статті 193, частини другої статті 231 Господарського кодексу України (в період його чинності), позивачем ненараховано та недоотримано коштів (штрафних санкцій та пені) від постачальників товарів за порушення договірних зобов`язань на загальну суму 44 992 692,89 грн, що призвело до втрат на вказану суму, та відповідно, не перераховано і недоотримано таких надходжень загальним фондом державного бюджету; з метою повного усунення виявлених порушень, запобігання їхньому виникненню надалі, Держаудитслужба, зокрема, вимагала забезпечити проведення претензійно-позовної роботи інститутом із суб`єктами господарювання щодо відшкодування штрафних санкцій (пені) внаслідок неналежного виконання ними умов договорів про закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення на загальну суму 44 992 692,89 грн, та перерахування їх до державного бюджету.

Претензією від 17.11.2025 №11-3072-2025 позивач просив відповідача сплатити 2 368 784,19 грн пені.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 договору за порушення строків поставки товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з поставки якого допущено прострочення, за кожний календарний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Разом з цим, як правомірно зазначив суд першої інстанції, позивачем було неправомірно визначено початком прострочення дату 21.03.2022.

Натомість відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, з урахуванням оплати товару позивачем 21.12.2021, враховуючи положення п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1), датою початку нарахування пені має бути саме 23.03.2022. А тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням періоду прострочення, нарахування пені мало здійснюватись з 23.03.2022 до 07.06.2022 (оскільки товар був поставлений 08.06.2022) та сума становить 2 308 814,97 грн.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника про помилковість висновку суду щодо необов`язковості заявки покупця для здійснення поставки.

Обґрунтованим в цій частині є посилання на правові позиції, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2025 зі справи №910/1694/24 і від 19.02.2026 зі справи №914/483/25 де передбачено, що письмові заявки покупця за своєю суттю є лише підставою для здійснення постачальником поставки товару у певній кількості і у зручний покупцю термін в межах дії строку договору, фактично є правом покупця, яке він міг реалізувати в межах строку дії договору з метою виконання свого передбаченого договором обов`язку з прийняття товару. Таким чином, з урахуванням того, передбачена договором заявка на поставку товару не є за своєю суттю замовленням товару, оскільки таким замовленням є фактично сам договір. Більше того, відповідачем все ж було здійснено поставку товару. А тому його доводи про обов`язковість заявки, які позивачем не було виконано - відхиляється через необґрунтованість.

Більше того, як вбачається зі змісту додаткової угоди № 1 до договору, сторони погодили, що строк поставки товару не може перевищувати 3 місяців від дати отримання авансування продавцем; в межах зазначеного строку поставка товару здійснюється партіями (окремими поставками) на підставі наданої покупцем письмової заявки на поставку товару; заява оформлюється у письмовому вигляді та містить інформацію про товар, що підлягає постачанню: найменування; одиниця виміру; кількість; сума (з ПДВ); дата (строк) поставки; інше [у разі необхідності] (пункт 4.1).

Таким чином, укладаючи додаткову угоду, сторони фактично погодили строк поставки без прив`язки до письмової заявки, що підтверджує обставини можливості такої поставки відповідачем без отримання заявки, - визначивши кінцеву дату поставки, що не може перевищувати 3 місяців від дати отримання авансування продавцем.

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, скаржник просив переглянути та скасувати рішення в частині задоволення позову, ухваливши нове рішення в цій частині про відмову в позові. Так, щодо правомірності стягнення пені у розмірі 230 881,50 грн, а також щодо підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

У статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. З урахуванням ознак форс-мажорних обставин необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

У постанові від 01.05.2026 у справі 905/541/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що на рівні норм Цивільного кодексу України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з урахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: (1) застосування конструкції форс-мажору у своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); (2) чим підтверджується форс-мажор; (3) чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; (4) як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Об`єднана палата зазначила, що у випадку коли сторони договору погодили детальний порядок застосування форс-мажорних обставин, зокрема їх наслідки для виконання зобов`язань, такий порядок є визначальним для оцінки прав і обов`язків сторін. Належне підтвердження форс-мажорних обставин і дотримання встановленої договором процедури повідомлення свідчить про можливість посилання сторони на такі обставини. Водночас суди мають оцінювати не лише сам факт існування форс-мажору, але й добросовісність поведінки сторони, зокрема своєчасність повідомлення про такі обставини з урахуванням моменту, коли сторона об`єктивно усвідомила їх тривалий характер та вплив на виконання зобов`язання, надання доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, а також строк їх надання.

Так, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач посилається на загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», то наведений лист не є безумним доказом впливу форс-мажорних обставин на виконання відповідачем умов договору. Будь-яких інших доказів товариством суду першої інстанції подано не було.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 910/12815/22, відповідно до якої використання листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України має супроводжуватися іншими доказами на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином.

В даному аспекті суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних інших доказів настання форс-мажорних обставин саме для відповідача останнім надано не було. Більше того, лист на який посилається відповідач від 06.04.2022 № 06/04-1 (а.с. 67), яким нібито відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин) також мітить посилання (та надано його додатком) лише на загальний лист ТПП від 28.02.2022. Тоді як вказаний лист всупереч положенню п. 7.2. договору направлено лише в квітні 2022 року (а не у встановлений договором 3-денний строк) і його зміст - навпаки гарантує, що постачання буде здійснено за першої можливості; в тому числі без заперечення відсутності заявки.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням неведених положень чинного законодавства та усталеної практики Верховного Суду, вказаного доказу недостатньо для звільнення відповідача від відповідальності в розумінні ст. 617 ЦК України та положень укладеного договору.

Водночас, щодо посилань апелянта на те, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 та в подальшому наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 вся територія міста Києва (UA80000000000093317) визначена такою, на якій велися бойові дії з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року, строк дії обставин непереборної сили складав щонайменше 66 днів(без врахування строку на усунення їх дії). А тому строк поставки мало бути продовжено на 66 днів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 ГПК України).

Статтею 165 ГПК України визначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (частина четверта статті 165 ГПК України). Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 07.07.2026 у справі № 910/12118/25.

Оскільки відповідач в суді першої інстанції не зазначав про вказані обставини у відзиві на апеляційну скаргу (як і в листі від 06.04.2022), сторона позбавлена можливості заперечувати та зазначати про дані обставини, виходячи з приписів ст. 165 ГПК України з урахуванням принципу рівності та змагальності сторін. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.

Більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі якщо відповідач вважав, що дія форс-мажорних обставин продовжувалась більше ніж 30 календарних днів, він не був позбавлений права як просити продовження строку на виконання умов договору в частині поставки, так й ініціювати розірвання договору в розумінні пунктів договору 7.2.-7.5 договору. Однак, докази вказаного відсутні. Тому в даному випадку підлягає застосуванню пункт 7.4. договору, згідно з яким несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатись на обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом першої та апеляційної інстанціями обставин, враховуючи доведення обставин прострочення відповідачем поставки обумовленого договором обладнання, ненадання доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України настання форс-мажорних обставин (які стали б підставою для повного звільнення відповідача від відповідальності), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення 230 881,50 грн пені, яку суд апеляційної інстанції вважає справедливою з урахуванням неспростування відповідачем зазначених вище обставин. Тоді як рішення фактично в частині відмови у стягненні 2 137 902,69 грн не оскаржувалось позивачем.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 75, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, ст. 275-276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек Медікал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/846/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/846/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім