Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №910/4081/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Справа№ 910/4081/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ходаківської І.П.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2.

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026

у справі № 910/4081/26 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3»

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» (далі-відповідач) про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Державним контрактом (договором) про закупівлю № НОМЕР_1 від 06.06.2024, в частині строків поставки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/4081/26 позов задовольнено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_2» пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання в частині поставки товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_8 в узгоджений сторонами строк. Наведені обставини у тому числі, визнаються відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19

У свою чергу, оскільки відповідачем порушено строк поставки товару на понад 30 календарних днів, вимога про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 8.2 договору є також обґрунтованою, а відтак з урахуванням здійсненого судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки на 80%, суд першої інстанції зазначив, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, подальше здійснення відповідачем постачання товару не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки товару за договором, укладеним під час дії воєнного стану. Також суд зважав на те, що порушення строку не є незначним, оскільки тривало більше двох місяців, і при цьому, сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 28.06.2024, якою було продовжено строк поставки, натомість і в подальшому, відповідачем не забезпечено своєчасного виконання зобов`язань за договором.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/4081/26 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

Зокрема, скаржник зазначає, що поставка виконана на 100% договірного об`єму поставки з незначним простроченням строку за умови відсутності порушень і претензій по якості поставленого товару. Виробнича діяльність відповідача направлена на забезпечення сил ІНФОРМАЦІЯ_22, зобов`язує з особливою увагою реагувати на ракетну загрозу та повітряні тривоги. Введення графіків стабілізаційних відключень вплинуло на виробничий цикл та поставку товару у строк. Крім цього, апелянт звертає увагу, що незначне прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі. Порушення договірних зобов`язань, на його думку, не мали ніяких негативних наслідків для позивача та ніяким чином не порушили його майнові інтереси.

У зв`язку з цим, скаржник вважає, що покладення на нього неустойки в

заявленому позивачем розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для нього, і такий розмір неустойки можна розцінювати як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Апелянт зазначає, що позивачем необґрунтовано збільшено розмір пені з визначеного Законом, а саме ст. 231 ГК України (що діяв на той час) з 0,1% до 0,3% та отримує при навіть незначному затриманні поставки товару невиправдані надмірні прибутки. Апелянт наголошує на тому, що він не мав можливості внести зміни у розроблений позивачем проект договору в частині розміру штрафних санкцій для збережання балансу інтересів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 09.07.2026, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Позивач зазначає, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» належним чином не виконало умови договору, тому ним правомірно нараховано штрафні санкції відповідно до пункту 8.2 договору у загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4. Відповідач добровільно погодився на всі умови договору, у тому числі погодився і із умовами відповідальності за прострочення виконання зобов`язань та усвідомлював визначені договором строки поставки товару. Договір є чинним, недійсниму встановленому законом порядку не визнавався, його умови відповідачем не оскаржувались та фактично виконувались сторонами.

Позивач зауважує, що сторони свідомо уклали договір, який буде виконуватись протягом дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору. На момент участі у процедурі закупівлі та укладення договору відповідач був обізнаний із загальною безпековою ситуацією в країні та пов`язаними з нею ризиками здійснення господарської діяльності, тому вважає посилання на воєнний стан є безпіставним.

Позивач також наголошує, що згідно з умовам договору товар поставлявся для забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_22 України та належного матеріального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_23 Отже позивач зазначає, що прострочення поставки товару має значення не лише з погляду формального порушення строків виконання господарського зобов`язання, але й огляду на суспільну важливість та оборонне призначення закупівлі.

Таким чином, позивач вважає, що наведені відповідачем доводи не свідчать про наявність виняткових обставин, які б могли б бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій та не підтверджені належними доказами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4081/26 визначений склад колегії суддів: Майданевич А.Г. - головуючий (суддя-доповідач), суддів: Коротун О.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4081/26 та призначено її до розгляду на 27.07.2026.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026, у зв`язку із перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4081/26 передано на розляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий (суддя-доповідач), суддів: Коротун О.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4081/26 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий (суддя-доповідач), суддів: Коротун О.М., Ходаківська І.П. та призначено до розгляду на 14.09.2026.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин

Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2024 між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_5 «Державний оператора тилу» (правонаступником якого є Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» (далі - виконавець, відповідач) укладено Державний контракт про закупівлю № НОМЕР_1 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовнику ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-05-13-010675-а), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Отримувачами товару за договором є ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_5, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_22 України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п. 1.2 договору).

Валютою цього договору, згідно з п. 2.1, є національна валюта України - гривня. Загальна ціна договору та ціна за одиницю товару за цим договором визначається у Специфікації (додаток № 1).

За умовами п. 3.1 договору розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (додаток № 1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених актів приймання товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих отримувачу, згідно переліку у пункті 6.7.

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (додаток № 1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору.

Вказані у Специфікації (додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника.

Згідно з п. 4.3 договору заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, протягом 10 календарних дній з моменту укладення договору.

Строк між подачею заявки на поставку товару та датою поставки може бути зменшено за погодженням сторін.

Протягом 2 робочих днів після отримання заявки на поставку товару постачальник зобов`язаний підтвердити замовнику свою готовність поставити товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у Специфікації (додаток №1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки товару, вказаної замовником у заявці на поставку товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором.

У разі ненадання постачальником підтвердження готовності поставити товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки товару протягом 2 (двох) робочих днів після отримання від замовника заявки на поставку товару така заявка вважається підтвердженою постачальником.

У разі неможливості своєчасної поставки товару з урахуванням наявності об`єктивних обставин, які фактично унеможливлюють дотримання строків поставки товару (затримки проходження контролю за якістю у випробувальній лабораторії, перебої в електропостачанні, тривалі повітряні тривоги, затримки у постачанні сировини/матеріалів, неможливі у виконанні строки між подачею заявки та безпосередньою поставкою товару тощо), постачальник має право вернутись до замовника та надати мотивоване звернення щодо продовження строку поставки з наданням відповідних підтверджуючих документів у строк не пізніше ніж 15 календарних днів до кінцевої дати поставки товару. Замовник розглядає подане постачальником мотивоване звернення протягом 5 (п`яти) робочих днів. За результатами розгляду зазначеного звернення замовник має право продовжити строк поставки товару. У разі відсутності належного обґрунтування необхідності перенесення строків поставки товару, замовник залишає за собою право відмовити у продовженні строку поставки товару з подальшою можливістю застосування штрафних санкцій.

У разі неподання замовником постачальнику заявки на поставку товару, постачальник має й надалі виконувати свої зобов`язання за договором та інформувати замовника про відправку товару у строк, визначений у пункті 5.1 цього договору, та здійснити поставку товару в строк, визначений у Специфікації (додаток №1).

У відповідності до пунктів 4.4-4.8 договору поставка товару здійснюється відповідно до умов Incoterms 2020.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад отримувача (на території України, крім тимчасово окупованих територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309).

Адреса пункту призначення (складу отримувача) визначається замовником в заявці на поставку товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до отримувача після прийняття отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього договору.

Усі витрати пов`язані із транспортуванням (включаючи завантаження та розвантаження товару (крім кінцевого розвантаження на складі отримувача), перебування транспорту на митницях під час проходження митних процедур тощо), доставкою товару до пункту призначення здійснюється за рахунок постачальника.

У пункті 6.7 договору узгоджено, що після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та постачальник передає замовнику:

- підписаний акт приймання товару згідно додатку 4 до договору;

- оригінал товарно-транспортної накладної підписаної отримувачем,

- оригінал видаткової накладної підписаної отримувачем;

- повідомлення-підтвердження, яке оформлюється отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у ІНФОРМАЦІЯ_11, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31 грудня 2016 року № 757;

- оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб ІНФОРМАЦІЯ_12 (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами);

- оригінал акту приймального контролю за якістю.

Після підписання замовник повертає належні екземпляри акту приймання товару постачальнику та отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Згідно з п. 8.4 договору у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п.8.3.1 та п.8.7.1 договору. Штраф, пеня за 10 несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та дії протягом строку, вказаного в Специфікації (додаток № 1).

Дія цього договору може бути подовжена за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, у випадках передбачених чинним законодавством.

Всі зміни та доповнення до цього договору викладаються у письмовій формі і після їх підписання сторонами стають невід`ємними частинами цього договору. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених особливостями здійснення ІНФОРМАЦІЯ_14 на період дії правового режиму воєнного стану, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 (пункти 13.1-13.3 Договору).

Додатком № 1 до договору сторонами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої поставці підлягають ІНФОРМАЦІЯ_13.

У п. 5 Специфікації узгоджено, що відповідно до п. 4.1 договору строк поставки товару до 30.06.2024.

Датою поставки товару вважається дата казана отримувачем у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку № 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб ІНФОРМАЦІЯ_12 (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.07.2017 № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за № 1461/31329 (зі змінами).

28 червня 2024 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої, керуючись пунктом 13.3 договору, відповідно до абзацу десятого пункту 8 Особливостей здійснення ІНФОРМАЦІЯ_14 на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275, підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, з урахуванням листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2024 № 2398/1/2834 сторони дійшли згоди внести до пункту 5 додатка 1 до договору, продовживши строк поставки товару до 31.07.2024.

08 серпня 2024 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, за умовами якої, керуючись пунктом 13.3 договору, відповідно до абзацу десятого пункту 8 Особливостей здійснення ІНФОРМАЦІЯ_14 на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275, підпункту 5 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, сторони дійшли згоди внести до пункту 1 додатка 1 до договору, в частині вартості товару, узгодивши, що загальна вартість товару 8 639 460,00 грн.

10.06.2024 замовником на адресу постачальника було направлено Заявку на поставку № R000344, де зазначено отримувачів товару, відповідну кількість товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (додаток № 1 до договору).

Після укладення сторонами додаткової угоди № 1 до договору, замовником 28.06.2024 було направлено оновлену заявку № R000344 постачальнику, в якій вказано кінцевою датою поставки - 31.07.2024.

На виконання умов договору, відповідачем поставлено товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_15У зв`язку з неналежним виконанням постачальником покладених на нього зобов`язань, 16.01.2025 позивачем направлено постачальнику повідомлення-вимогу про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) № НОМЕР_2 від 06.06.2024 за вих. № 2165/324/06-2025 від 16.01.2025, відповідно до якої позивачем нараховано за умовами пункту 8.2 договору пеню в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16, яке відповідачем залишено без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/4081/26 у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами першою, третьою, п`ятою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення, відповідно до якого відповідач зобов`язався виготовити та поставити позивачу з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари оборонного призначення, найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів оборонного призначення (додаток 1 до контракту), а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом.

Дослідивши умови державного контракту суд першої інстанції правильно встановив, що укладений договір є договором поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (додаток № 1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору.

У відповідності до Специфікації, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.06.2024, строк поставки товару до 31.07.2024.

З урахуванням укладення сторонами додаткової угоди № 1 до договору, якою змінено строк поставки товару за договором, 28.06.2024 замовником було направлено оновлену заявку № R000344 постачальнику, в якій вказано кінцевою датою поставки - 31.07.2024.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був поставити товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_17Отже, відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання в частині поставки товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_18 в узгоджений сторонами строк.

Наведені обставини визнаються відповідачем, а відтак в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши здійснивши позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що розрахунок пені є правильним та підлягає стягненню з відповідача у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19

У свою чергу, оскільки відповідачем порушено строк поставки товару на понад 30 календарних днів, вимога про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 8.2 договору є також обґрунтованою, а відтак з урахуванням здійсненого судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20

Стосовно доводів відповідача, що справедливий розмір пені за Державними контрактами повинен становити 0,1% від вартості товарів/робіт/послуг, з яких допущено прострочення, за кожен день, оскільки це стандартна норма Господарського кодексу, що діяв на момент спірних правовідносин (ст.231), яка забезпечує баланс інтересів, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Сторони скористалися наданим їм законодавством правом врегулювати у договорі правовідносини щодо відповідальності постачальника шляхом встановлення конкретного розміру пені та штрафу за порушення строків виконання зобов`язань, зокрема, пунктом 8.2 договору .

Між сторонами не існувало спору щодо встановлення чи невстановлення штрафних санкцій, а беручи участь у процедурі закупівлі, відповідач добровільно погодився на всі умови договору, у тому числі на умови щодо відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (який був чинний на момент спірних правовідносин), у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у визначених розмірах.

Відтак, положення частини другої статті 231 Господарського кодексу України, на які посилається відповідач, підлягають застосуванню лише у випадку, коли розмір штрафних санкцій не встановлений договором. У даному випадку, сторони прямо погодили конкретний розмір штрафних санкцій у договорі, а тому підстави для застосування частини другої статті 231 Господарського кодексу України відсутні.

Посилання відповідача на те, що справедливий розмір пені за державними контрактами становить 0,1 % за кожен день прострочення та, що такий розмір є «стандартною нормою» статті 231 Господарського кодексу України свідчить про неправильне тлумачення зазначеної норми права.

Положення частини другої статті 231 Господарського кодексу України не встановлювали обов`язкового чи стандартного розміру пені, а передбачали можливість застосування відповідного розміру відповідальності лише у випадку, якщо такий розмір не визначений договором. Водночас, законодавство не містить обмежень щодо погодження сторонами іншого розміру пені у договорі, якщо такий розмір прямо встановлений його умовами.

Таким чином, укладаючи договір, сторони погодили всі його істотні умови, у тому числі ціну, строки виконання та відповідальність за їх порушення. Відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення виконання зобов`язань та усвідомлював визначені договором строки поставки товару.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки на 80%, колегія суддів зазначає наступне.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, обов`язок доказування переліку виняткових випадків, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, покладається на сторону, до якої така санкція застосовується та кореспондується із обов`язком довести такою стороною, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Відповідач обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру неустойки посилається на обставини щодо виконання повного обсягу поставки товару належної якості, незначний період прострочення, відсутність наслідків порушення зобов`язання, а також воєнний стан, аварійні графіки відключення електроенергії та обставини, пов`язані зі збройною агресією російської федерації.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд зазначає, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (пункт 50 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10.1 договору, укладаючи цей договір, сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання:

і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 14 лютого 2023 року строком на 90 діб (до 13 травня 2024 року);

іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього договору.

Таким чином, сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього договору сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього договору, сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу договору.

Винятки можуть становити лише істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно-правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору; критичне пошкодження об`єктів інфраструктури (доріг, складів), що впливає на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, тощо. У разі настання таких обставин, сторони діють відповідно до положень п. 10.6. цього договору та без застосування положень п. 10.7. цього договору.

Колегія суддів звертає увагу, що договір сторонами укладено 06.06.2024, тобто у період дії правового режиму воєнного стану. На момент участі у процедурі закупівлі та укладення договору відповідач був обізнаний із загальною безпековою ситуацією в країні та пов`язаними з нею ризиками здійснення господарської діяльності.

Крім того, сам факт існування воєнного стану або пов`язаних із ним загальних обставин не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності або зменшення її розміру. Для застосування відповідних правових наслідків відповідач повинен довести наявність конкретних обставин, які об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язань у встановлений строк, а також причинно- наслідковий зв`язок між такими обставинами та допущеним порушенням.

Відповідач обмежився лише посиланням на загальні обставини воєнного стану, повітряні тривоги та відключення електроенергії, однак не надав жодного належного доказу того, що саме ці обставини унеможливлювали виконання конкретного зобов`язання за Договором у визначений строк.

Посилання на факт запровадження аварійних або планових графіків відключення електроенергії не може розглядатися як надзвичайна та невідворотна обставина у розумінні законодавства про форс-мажор. Такі обставини є загальновідомими та системними умовами здійснення господарської діяльності в Україні у період дії воєнного стану, які існували на момент укладення договору та повинні були бути враховані відповідачем при плануванні своєї виробничої діяльності.

Відповідач не надав жодного підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо виконання договору, як то передбачено умовами договору.

Отже, посилання відповідача на загальні обставини воєнного стану без належного документального підтвердження та без доведення причинно- наслідкового зв`язку між такими обставинами та порушенням строків виконання зобов`язання не можуть розглядатися як виняткові обставини у розумінні статті 551 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що договір між сторонами був укладений для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_22 України, захисту безпеки населення та інтересів країни в умовах воєнного стану (п. 1.2 договору).

Відповідач зазначає, що замовник (позивач) не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із несвоєчасною поставкою за договром, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними та неспіввісними наслідкам порушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Крім того, у правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).

Відповідно до пункту 1.4 договору, цей договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 "Забезпечення діяльності ІНФОРМАЦІЯ_12, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни" відповідно до: Порядку використання державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_5 "ІНФОРМАЦІЯ_21" коштів, передбачених у державному бюджеті для ІНФОРМАЦІЯ_14, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142; наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.12.2023 № 716/нм "Про уповноваження державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 "ІНФОРМАЦІЯ_21» на виконання функції служби державного замовника у сфері ІНФОРМАЦІЯ_22".

Згідно з умовами договору, товар поставлявся для забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_22 України та належного матеріального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_23

Отже, прострочення поставки такого товару має значення не лише з погляду формального порушення строків виконання господарського зобов`язання, але й з огляду на суспільну важливість та оборонне призначення закупівлі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, подальше здійснення відповідачем постачання товару не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки товару за договором, укладеним під час дії воєнного стану.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність негативних наслідків прострочення є безпідставними та не враховують специфіку спірних правовідносин, пов`язаних із забезпеченням потреб ІНФОРМАЦІЯ_22 України в умовах воєнного стану.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків.

Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, де, між іншим, вказано на те, що підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафних санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Тобто, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки товару.

Посилання відповідача на незначне прострочення спростовується матеріалами справи, оскільки частина товару була поставлена лише 02.10.2024 та 07.10.2024, тобто більш ніж через два місяці після спливу граничного строку поставки. При цьому, сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 28.06.2024, якою було продовжено строк поставки, натомість і у подальшому, відповідачем не забезпечено своєчасного виконання зобов`язань за договором.

Сам факт тривалості прострочення, яке становило понад два місяці після спливу граничного строку поставки, сам по собі виключає можливість кваліфікації такого порушення як незначного та свідчить про істотність порушення зобов`язання.

За таких обставин зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі

фактично створить для відповідача ситуацію, за якої порушення строків виконання зобов`язань стане економічно вигідним, що суперечить правовій природі неустойки як засобу стимулювання належного виконання договірних зобов`язань та забезпечення дисципліни виконання державних контрактів.

Таким чином, доводи відповідача не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність виняткових обставин, які могли б бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, та не підтверджені належними доказами.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Інші доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені жодними належними доказами, та спростовуються наведеним вище, а тому відхиляються колегією суддів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4081/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4081/26 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4081/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4081/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/4081/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 16.09.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді І.П. Ходаківська

О.М. Коротун