Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/14489/20 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №910/14489/20

Суддя: Яценко О.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/14489/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 15.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 (повний текст складено 10.04.2025)

у справі № 910/14489/20 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0140-02024, та включення нарахування таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що всупереч умовам укладеного між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та НЕК "Укренерго" договору відповідач нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту та включив їх до рахунка-фактури від 04.08.2020 № 0140-02024/04/08/2020, а також акта приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 на суму 5 076 319 грн.

Не погоджуючись з нарахуванням плати за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії, позивач вважав, що до нього можуть бути застосовані наслідки, встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 307 "Про затвердження Правил ринку" щодо зобов`язання застосувати до учасників ринку електричної енергії статусу "Переддефолтний", та, як наслідок, статусу "Дефолтний" за неоплату учасником ринку послуг з передачі електричної енергії.

На переконання позивача, застосування цих статусів може позбавити його можливості брати участь на ринку електричної енергії, поставить під загрозу виконання ним своїх обов`язків перед контрагентами та виконання умов договорів з іншими учасниками ринку, він не матиме можливості виконувати взяті на себе зобов`язання за контрактом на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020, укладеним з Державним виробничим об`єднанням електроенергетики "Бєленерго", оскільки не зможе придбавати ресурс для постачання за договором купівлі-продажу електричної енергії від 20.07.2020 № 65-150-SD-20-001-44, укладеним з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг", відповідно до підпункту 5.1.4 якого продавець має право призупинити частково / повністю продаж (відпуск) електричної енергії покупцю та звільняється від виконання зобов`язань за цим договором під час призупинення, зокрема, у разі набуття покупцем статусу "Дефолтний" або "Переддефолтний".

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що пункт 4.1. договору №0140-02024 від 01.01.2019, в редакції додаткової угоди від 14.08.2019, уточнює особливості визначення обсягу послуги для певних видів діяльності на ринку електричної енергії і не містить вичерпного переліку підстав для визначення планового та фактичного обсягів послуги, і не виключає обсяги експортованої електричної енергії з обсягу послуги, що підлягає оплаті. Також, відповідач вважав, що посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2020 у справі №640/3041/20 є необґрунтованим, оскільки предметом дослідження у вказаній справі були питання правомірності прийняття НКРЕКП нормативно-правового акта, при цьому спір у даній справі виник з приводу виконання договірних зобов`язань щодо оплати вартості послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі №910/14489/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023, позов задоволено повністю. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 та включення нарахування таких послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Суди зазначили, що нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту електроенергії не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного сторонами договору від 01.01.2019. При цьому суди врахували, що постанова НКРЕКП № 360 у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ, та змін до додатків 5 і 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020.

Зазначили, що ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (далі - Договір про ЕС) Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства (далі - Секретаріат ЕС) на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про ЕС на відповідність його умовам. Секретаріат ЕС виснував, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС.

Суд першої інстанції у своєму рішенні висвітлив позицію, викладену в рішенні Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС) від 06.12.2018 у справі № С-305/17 "FENS spol. s r.o. v. Slovak Republic", щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 06.06.2003 стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії (далі - Директива 2003/54/ЄС), який установив, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою би малою вона не була, незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Північний апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про порушення міжнародних зобов`язань України шляхом нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії. Зокрема, як і суд першої інстанції, апеляційний суд на обґрунтування цього висновку послався на статтю 41 Договору про ЕС, рішення Суду ЄС від 06.12.2018 у справі № С-305/17 "FENS spol. s r.o. v. Slovak Republic" та висновок Секретаріату ЕС.

Відхиляючи доводи відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції рішення Суду ЄС від 06.12.2018 у справі № С-305/17, Директиви 2003/54/ЄС, статті 41 Договору про ЕС та статті 31 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, суд апеляційної інстанції послався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

Враховуючи, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України, суди обох інстанцій виснували про неправомірність дій відповідача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Крім того, суди зазначили про те, що обраний позивачем спосіб захисту права ефективний.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2023 відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Верховним Судом під час касаційного розгляду справи, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 29.12.2023 № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», протокольною ухвалою від 31.01.2024 за заявою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом») замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДП «НАЕК «Енергоатом» - на його правонаступника, АТ «НАЕК «Енергоатом».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 скасовано, справу №910/14489/20 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Передаючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили, до якої країни чи країн здійснювався експорт, що уноможливило визначення законодавства, яке підлягало застосуванню у справі, що переглядається.

За результатами перегляду справи з урахуванням вказівок Верховного Суду Господарським судом міста Києва 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 та включення нарахування таких послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії за липень, серпень 2020. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на відповідача.

Розглядаючи даний спір, місцевий господарський суд врахував вказівки Верховного Суду та визначив законодавство, яке підлягало застосуванню у справі, що переглядається. Так, приєднавшись до Договору про ЕС (ратифікованого Законом від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011), Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Однак, оскільки Республіка Білорусь не є територією, зазначеною у статті 40 Договору про ЕС, не є стороною Угоди про створення Європейського Співтовариства та не приєдналася до Договору про ЕС, обмеження, визначені статтею 41 Договору про ЕС, у даному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Місцевий господарський суд встановив, що обов`язок з оплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено лише із прийняттям постанови НКРЕКП №360, яка набула чинності 08.02.2020 та була чинна до 29.03.2023 (втратила чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 640/27130/21). Проте, у спірних правовідносинах сторін обов`язок зі сплати обсягів експортованої електричної енергії при наданні відповідачем послуг передачі виник у позивача лише з моменту підписання додаткової угоди №4 від 01.11.2021, а саме з 01.11.2021, оскільки, сторони не погодили, що умови додаткової угоди можуть бути застосовані до правовідносин сторін, що виникли до її укладення, як те передбачено частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

В контексті вище викладеного, місцевий господарський суд зазначив, що правовідносини сторін випливають з умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, а не з постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360.

Крім того, згідно пункту 3.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019 - ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії НЕК «Укренерго» щодо включення у липні 2020 та серпні 2020 до наданих послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої ТОВ «ГК «Нафтогаз України» електричної енергії до Республіки Білорусь є неправомірними та не відповідають чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству України та умовам Договору.

Однак, зважаючи на те, що зі змісту позову вбачалося, що спірними є нарахування лише за липень та серпень 2020 року, тоді як фактично прохальна частина позову охоплювала всі періоди, за які НЕК «Укренерго» включало до вартості послуг з передачі електричної енергії обсяги експортованої ТОВ «ГК «Нафтогаз України» електричної енергії, у тому числі й ті періоди, які не входили до предмета доказування у цій справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню - у межах спірного періоду з липня по серпень 2020 року.

При цьому місцевий господарський суд вважав обраний позивачем спосіб захисту ефективним, оскільки він спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 30.04.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 змінити та задовольнити позовні вимоги повністю, зобов`язавши Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» припинити нарахування та включення до вартості послуг з передачі електричної енергії обсягів електричної енергії, експортованої ТОВ «ГК «Нафтогаз України», за всі періоди здійснення таких нарахувань.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно зазначив у резолютивній частині рішення конкретний період, за який слід припинити нарахування, а саме липень та серпень 2020 року, фактично вийшовши за межі позовних вимог, що є порушенням норм процесуального права, зокрема статті 23 ГПК України.

При цьому апелянт вважав, що мотивувальна частина рішення містить висновок про тотожність регулювання спірних правовідносин між сторонами у період з липня 2020 року (з моменту направлення позивачем відповідачу першого рахунку за Договором та початку порушення прав відповідача) до 01.11.2021, однак суд обмежився періодом липень-серпень 2020 року, хоча встановив, що фактично аналогічні правовідносини між сторонами тривали до 30.09.2020 включно.

Водночас апелянт у цілому вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим у частині встановлення обставин справи та правильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1. (суддя-доповідач), судді: Хрипун О.О., Яценко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та призначено розгляд справи на 29.05.2025.

Разом з тим, не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» 30.04.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 в частині задоволення позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, нібито чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало умов щодо включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії, наданих електропостачальнику ОСП, обсягів експортованої електричної енергії.

У липні-серпні 2020 року до спірних правовідносин, як і зазначив сам місцевий господарський суд, мала застосовуватися постанова НКРЕКП від 22.04.2019 № 585, якою затверджено Порядок встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії. Суд помилково відносить вартість Послуги (в частині, що вона нарахована на обсяги переданої експортованої електроенергії) до «додаткової». На думку апелянта, суд неправильно тлумачив положення Порядку № 585, тому зробив помилковий висновок, нібито нарахування експорту в структурі тарифу включає подальше виставлення рахунків (актів) за Договором до сплати Користувачу щодо обсягів такого експорту, хоча насправді ситуація є зворотною.

Апелянт також зазначав, що включення обсягів експорту до прогнозованого обсягу електричної енергії при формуванні тарифу НКРЕКП впливало на розмір відповідної тарифної ставки, а тому такі обсяги підлягали врахуванню і при визначенні обсягу послуг за Договором та виставленні відповідних актів. При цьому, на думку апелянта, якби обсяги експорту не враховувалися при визначенні обсягу Послуги за Договором, вони не мали б враховуватися і при формуванні тарифу, що, у свою чергу, призвело б до збільшення тарифної ставки. Відтак, врахування експорту при формуванні тарифу свідчить про необхідність його врахування при визначенні обсягу Послуги та обов`язок її оплати, у тому числі в частині експортованої електричної енергії, у спірний період.

Крім того, на думку апелянта, обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є неналежним та неефективним, оскільки позивач вимагав «припинення дій» (фактично заборонити їх на майбутнє), обґрунтовуючи такий спосіб захисту нібито існуючою загрозою набуття позивачем статусу «переддефолтний» і «дефолтний». Однак суд у своєму рішенні не вказав, у чому саме на час винесення рішення полягає «передбачувана загроза» та якими саме доказами і положеннями чинного законодавства вона підтверджується.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1. (суддя-доповідач), судді: Хрипун О.О., Яценко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго». Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/14489/20 та призначено їх спільний розгляд на 29.05.2025.

12.05.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

23.05.2025 позивач через «Електронний суд» подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій заперечив проти доводів відповідача. Позивач зазначив, що на момент укладення Договору діяла редакція Кодексу системи передачі, затверджена постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, якою був встановлений обов`язок щодо сплати послуг з передачі електричної енергії при експорті. Однак така постанова не може бути застосована до спірних правовідносин у силу того, що її дію було зупинено, а згодом її було визнано протиправною та нечинною в межах адміністративного судочинства.

Стосовно належного способу захисту позивач зазначає, що по суті заявлений позов є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов`язку з оплати таких послуг, що є належним способом захисту, оскільки відповідач продовжує вживати поза волею позивача заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов`язку, і ці заходи матимуть вплив на позивача.

23.05.2025 відповідач через «Електронний суд» подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій зазначив, що суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог, а навпаки, задовольнив позов частково, саме щодо періоду липня-серпня 2020 року, адже лише події цього періоду були вказані самим позивачем як підстави позову.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Яценко О.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 справу № 910/14489/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1., суддів Тарасенко К.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи до 22.07.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці та судді Тарасенко К.В. у відрядженні, судове засідання призначене на 22.07.2025 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 розгляд справи призначено на 30.09.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, судове засідання призначене на 30.09.2025 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 розгляд справи призначено на 11.11.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, судове засідання призначене на 11.11.2025 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 розгляд справи призначено на 04.12.2025.

У судовому засіданні 04.12.2025 оголошено перерву до 05.02.2026.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Тарасенко К.В. з 02.02.2026 по 06.02.2026 включно, судове засідання призначене на 05.02.2026 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 розгляд справи призначено на 10.03.2026.

У зв`язку з участю головуючого судді ОСОБА_1. у черговому з`їзді суддів України з 10.03.2026 по 11.03.2026, судове засідання призначене на 10.03.2026 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 розгляд справи призначено на 02.04.2026.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному з 31.03.2026 та перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від від 02.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1., суддів Коробенка Г.П., Михальської Ю.Б.

Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1., суддів Коробенка Г.П., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи до 22.04.2026.

У судовому засіданні 22.04.2026 оголошено перерву до 14.05.2026.

У судовому засіданні 14.05.2026 оголошено перерву до 08.07.2026.

У судовому засіданні 08.07.2026 оголошено перерву до 11.08.2026.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 № 09.1-07/438/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14489/20 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 30.07.2026 про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.08.2026 справа № 910/14489/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи до 08.09.2026.

Призначене на 08.09.2026 судове засідання у справі не відбулося через триваючу оголошену повітряну тривогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 розгляд справи призначено на 15.09.2026.

Станом на 15.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших клопотань/заяв чи пояснень від учасників справи не надходило.

У судовому засіданні 15.09.2026 були присутні представники учасників справи. У судовому засіданні 15.09.2026 представник позивача подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, в той час як подану відповідачем апеляційну скаргу просив залишити без задоволення. Водночас представник відповідача подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити та проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у цій справі підставою виникнення спірних правовідносин є Договір №0140-02024 від 01.01.2019, за яким, на думку позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії з урахуванням обсягів експортованої електричної енергії при виставленні на оплату рахунків-фактур від 04.08.2020 №0140-02024/04/08/2020 (за липень 2020), від 04.09.2020 №0140-02024/04/09/2020 (за серпень 2020), а також при виставленні актів приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5 076 319 грн, від 31.08.2020 за серпень 2020 на суму 11 638 266, 28 грн з ПДВ.

Виконуючи вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 31.01.2024, та визначаючи законодавство, яке підлягає застосуванню у справі, що переглядається, з урахуванням того, до якої країни чи країн здійснювався експорт електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Приєднавшись до Договору про Енергетичне Співтовариство, ратифікованого Законом України від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися положень цього Договору та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Відповідно до статті 41 Договору про ЕС мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

Разом з тим, відповідно до статті 40 Договору про ЕС положення та заходи, вжиті згідно з розділом IV цього Договору, застосовуються на територіях, визначених цією статтею. Отже, положення статті 41 Договору про ЕС застосовуються лише до правовідносин щодо експорту енергопродуктів між Україною та територіями, на які поширюється дія зазначеного розділу Договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у цій справі експорт електричної енергії здійснювався до Республіки Білорусь за Контрактом на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020, укладеним з Державним виробничим об`єднанням електроенергетики «Бєленерго».

Республіка Білорусь не є територією, зазначеною у статті 40 Договору про ЕС, оскільки не є стороною Угоди про створення Європейського Співтовариства та не є стороною, що приєдналася до Договору про ЕС.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 8.27.12 постанови від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, відповідно до якого плата за імпорт та експорт може застосовуватися у разі передачі електричної енергії між країнами, які не є членами Договору про ЕС.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення статті 41 Договору про ЕС не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки експорт електричної енергії у спірний період здійснювався з України до Республіки Білорусь, яка не належить до територій, визначених статтею 40 Договору про ЕС. Відтак, положення статті 41 Договору про ЕС не є підставою для звільнення позивача від оплати послуг з передачі електричної енергії в частині обсягів експортованої електричної енергії.

Натомість, сам факт не застосування обмежень визначених статтею 41 Договору про ЕС не є достатнім для висновку про те, що НЕК «Укренерго» правомірно нараховує позивачеві плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту у спірні періоди - липень 2020 та серпень 2020.

Згідно Закону України «Про ринок електричної енергії» у редакції, що діяла у спірний період липень та серпень 2020:

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі (пункт 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу (пункт 30 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Міждержавна лінія електропередачі - це лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Міждержавний перетин - сукупність міждержавних ліній електропередачі та електричних установок, що використовуються для з`єднання об`єднаної енергетичної системи України з системою передачі суміжної держави (пункт 44 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Отже, у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 914/935/20 та від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20.

Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (частина 4 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацом другим пункту 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (надалі - Правила ринку) у редакції, що діяла у спірний період передбачено, що кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі (КСП).

На момент укладення Договору №0140-02024 від 01.01.2019 діяла редакції Кодексу системи передачі (надалі - КСП) від 14.03.2018, що затверджена постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, яка передбачала наступне:

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії системою передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії системою передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту (пункт 5.1. глави 5 розділу XІ КСП у редакції від 14.03.2018).

Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання електропостачальникам, ОСР та споживачам доступу до системи передачі (пункт 5.2. глави 5 розділу XІ КСП у редакції від 14.03.2018).

Втім, типова форма договору, що містилася у Додатку 6 до КСП, затвердженого постановою НКРЕКП №309 від 14.03.2018 не передбачала включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії, тобто обсягів, які не пов`язані з обсягами споживання електричної енергії споживачами позивача.

Вказані висновки, щодо умов типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що була затверджена постановою НКРЕКП №309 від 14.03.2018, викладені також у пункті 8.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.

У подальшому, між сторонами укладено Додаткову угоду від 14.08.2019 якою Договір №0140-02024 від 01.01.2019 приведено у відповідність до КСП в редакції від 27.06.2019, що затверджена постановою НКРЕКП від 21.06.2019 №1120. Вказаною постановою НКРЕКП внесено зміни, зокрема, до типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії (Додаток 6).

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у липні та серпні 2020 Договір №0140-02024 від 01.01.2019 був чинний та підлягає застосуванню у даному спорі у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, що відповідає умовам типового договору, що містився у Додатку 6 КСП у редакції від 27.06.2019, затвердженої постановою НКРЕКП від 21.06.2019 №1120.

Електропостачальники мають право купувати та продавати електроенергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами (пункт 1 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту (абзац другий пункту 5.1. глави 5 розділу XI КСП у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його Регулятором. У разі зміни тарифу ОСП повідомляє Користувачів про таку зміну шляхом її оприлюднення на власному веб-сайті в мережі Інтернет (пункту 5.6. глави 5 розділу XI КСП у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також, згідно пункту 4.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019 - для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуг визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;

для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

для споживачів, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

Згідно пункту 5.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019 - планова та фактична вартість послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф встановлений Регулятором (грн/МВт*год).

Отже, Договір №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, що відповідає типовій формі договору яка була чинна станом на липень, серпень 2020 та містилась у Додатку 6 до КСП в редакції від 27.06.2019, а отже і чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало умов щодо включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії наданих електропостачальнику ОСП обсягів експортованої електричної енергії, тобто обсягів, які не пов`язані з обсягами споживання електричної енергії споживачами позивача (електропостачальника).

Дійсно, постановою НКРЕКП від 07.02.2020 №360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" (надалі - постанова НКРЕКП №360), яка набрала чинності 08.02.2020 - НКРЕКП затвердила зміни, що стосувалися, зокрема, послуг з передачі електроенергії (див. розділ ХІ КСП в редакції від 08.02.2020).

Так, постановою НКРЕКП №360 абзац третій пункту 5.6 глави 5 розділу XI КСП замінено дев`ятьма новими абзацами такого змісту:

«Обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається:

для ОСР - на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;

для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП;

для електропостачальників, які постачають електричну енергію споживачам, оператором системи яких є ОСП, та які відповідно до договору електропостачальника про надання послуг з передачі електричної енергії (укладеного відповідно до Правил роздрібного ринку) оплачують послуги з передачі електричної енергії ОСП через електропостачальника, - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами електропостачальника;

для споживачів електричної енергії, які купують електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами (з урахуванням втрат електричної енергії в мережах споживача);

для споживачів електричної енергії, оператором системи яких є ОСП, які купують електричну енергію в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку та відповідно до договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії самостійно (напряму) оплачують послуги з передачі електричної енергії ОСП, - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами по точках приєднання, по яких оператором системи є ОСП (з урахуванням втрат електричної енергії в мережах споживача);

для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;

для трейдерів - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії.»

Однак, сторонами були враховані внесені постановою НКРЕКП №360 зміни лише при укладенні Додаткової угоди №4 від 01.11.2021 (том 3, а. с. 113-117) якою Договір №0140-02024 від 01.01.2019 приведено у відповідність до КСП в редакції від 08.02.2020, що затверджена постановою НКРЕКП від 07.02.2020 №360.

Так, згідно пункту 4.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди №4 від 01.11.2021 для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 5 Додаткової угоди №4 від 01.11.2021 - додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами.

Отже, судом першої інстанції вірно визначено, що обов`язок з оплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено лише із прийняттям постанови НКРЕКП №360, яка набула чинності 08.02.2020 та була чинна до 29.03.2023 (втратила чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 640/27130/21). Проте, у спірних правовідносинах сторін обов`язок зі сплати обсягів експортованої електричної енергії при наданні відповідачем послуг передачі виник у позивача лише з моменту підписання додаткової угоди №4 від 01.11.2021, а саме з 01.11.2021, оскільки, сторони не погодили, що умови додаткової угоди можуть бути застосовані до правовідносин сторін, що виникли до її укладення, як те передбачено частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Постановою НКРЕКП від 22.04.2019 №585 затверджено Порядок встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії (надалі - Порядок № 585), яким визначено методологію та процедуру формування єдиного тарифу для ліцензіата та/або суб`єкта господарювання, який планує здійснювати діяльність з передачі електричної енергії (оператора системи передачі), на підставі якого розраховується вартість послуг із передачі ним електроенергії для усіх користувачів системи.

Тариф на послуги з передачі електричної енергії (далі - тариф) - розмір плати в розрахунку на одиницю обсягу передачі (споживання), експорту електричної енергії електричними мережами визначеної якості, що забезпечує відшкодування ліцензіату обґрунтованих витрат на здійснення діяльності, а також отримання прибутку (абзац сімнадцятий пункту 1.2 глави 1 Порядку №585 в редакції від 11.12.2019, що була чинна станом на липень, серпень 2020).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2019 №2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" на 2020 рік" (із врахуванням змін, внесених згідно з постановами НКРЕКП від 11.07.2020 №1329), НЕК «Укренерго» встановлено наступні тарифи на послуги з передачі електричної енергії: з 01.01.2020 у розмірі 155, 40 грн/МВт*год (без урахування ПДВ), а з 01.08.2020 - у розмірі 240,23 грн/МВт*год (без урахування ПДВ).

Згідно додатку до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 №2668, а також додатку до постанови НКРЕКП від 11.07.2020 №1329 обсяг передачі (споживання), експорту електричної енергії входить до структури тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який застосовується НЕК «Укренерго».

Враховуючи викладене посилання апелянта на положення Порядку встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 585, та врахування обсягів експорту електричної енергії при формуванні тарифу не свідчить про наявність у відповідача права включати такі обсяги до фактичного обсягу послуг з передачі, що підлягає оплаті позивачем за Договором №0140-02024 від 01.01.2019.

Сам по собі порядок формування НКРЕКП тарифу на послуги з передачі електричної енергії та врахування при цьому прогнозованих обсягів експорту має значення для визначення розміру тарифної ставки, однак не визначає обсяг послуг, який фактично надається конкретному користувачу системи передачі та підлягає оплаті за укладеним між сторонами договором.

Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до пункту 4.1 Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019 фактичний обсяг послуг з передачі для електропостачальника визначався на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника. При цьому положень щодо включення до такого обсягу послуг обсягів експортованої електричної енергії договір не містив.

Водночас зміни, внесені постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 до пункту 5.6 глави 5 розділу XI КСП, якими безпосередньо передбачено визначення обсягу послуг з передачі для електропостачальників, у тому числі на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії, були враховані сторонами лише при укладенні Додаткової угоди № 4 від 01.11.2021, якою Договір приведено у відповідність до КСП у редакції від 08.02.2020.

При цьому Додаткова угода № 4 від 01.11.2021 набрала чинності з моменту її підписання сторонами та не містить положень про застосування її умов до правовідносин, що виникли до її укладення. Отже, її положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли у липні-серпні 2020 року.

Необґрунтованим є також твердження апелянта про те, що врахування обсягів експорту при формуванні тарифу автоматично зумовлює необхідність включення таких обсягів до фактичного обсягу послуг за Договором. Формування тарифу та визначення обсягу послуг, що надаються конкретному користувачу на підставі договору, є різними за своїм змістом правовими категоріями. Врахування певних показників при розрахунку економічно обґрунтованого тарифу саме по собі не змінює погодженого сторонами порядку визначення фактичного обсягу послуг та не створює додаткового договірного обов`язку користувача з їх оплати.

Таким чином, доводи апелянта фактично ґрунтуються на ототожненні порядку формування НКРЕКП тарифу з порядком визначення обсягу послуг, що підлягають оплаті за Договором, однак такого висновку з наведених ним нормативних положень не вбачається.

Отже, враховуючи умови Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, чинні на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правові акти та встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для включення до обсягу послуг з передачі електричної енергії, наданих позивачу у липні та серпні 2020 року, обсягів експортованої електричної енергії.

Зокрема, як вбачається з рахунку-фактури від 04.08.2020 №0140-02024/04/08/2020 та акту приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5 076 319,03 грн, а також не заперечується НЕК «Укренерго», ціна послуги з передачі електричної енергії за липень 2020 визначена для ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не лише шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт/год) за розрахунковий період на тариф встановлений НКРЕКП, а й з урахуванням обсягів експорту по Контракту на поставку електричної енергії від 17.07.2020 №181д-26/2020, укладеним з Державним виробничим об`єднанням електроенергетики «Бєленерго» (Республіка Білорусь).

Згідно довідки наданої НЕК «Укренерго» разом з листом від 06.08.2020 №0-1/28291 обсяг електричної енергії поставленої з 21 по 31 липня 2020 року за зовнішньоекономічним контрактом на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020 становить 12 000 000 кВт*год (тобто 12 000 МВт/год).

Згідно рахунку-фактури від 04.08.2020 №0140-02024/04/08/2020 та акту приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5 076 319,03 грн з ПДВ, обсяг послуги з передачі електричної енергії становить 27 221,788 МВт/год. При цьому, тариф враховано НЕК «Укренерго» на рівні 155,40 грн за МВт/год.

Отже, у липні 2020 року 2 237 760,00 грн (12 000 МВт/год*155,40 грн+20 % ПДВ) нараховано НЕК «Укренерго» з розрахунку обсягу експортованої електричної енергії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Республіки Білорусь, що не передбачено умовами Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, а також чинним законодавством.

Як вбачається з рахунку-фактури від 04.09.2020 №0140-02024/04/09/2020 та акту приймання-передачі електричної енергії від 31.08.2020 за серпень 2020 року на суму 11 638 266,28 грн з ПДВ, а також не заперечується НЕК «Укренерго», ціна послуги з передачі електричної енергії за серпень 2020 визначена для ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не лише шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт/год) за розрахунковий період на тариф встановлений НКРЕКП, а й з урахуванням обсягів експорту по Контракту на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020, укладеним з Державним виробничим об`єднанням електроенергетики «Бєленерго» (Республіка Білорусь).

Згідно довідки наданої НЕК «Укренерго» разом з листом від 01.09.2020 №01/31541 обсяг електричної енергії поставленої у серпні 2020 року за зовнішньоекономічним контрактом на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020 становить 34 900 000 кВт*год (тобто 39 000 МВт/год).

Згідно рахунку-фактури від 04.09.2020 №0140-02024/04/09/2020 та акту приймання-передачі електричної енергії від 31.08.2020 за серпень 2020 року на суму 11 638 266, 28 грн з ПДВ, обсяг послуги з передачі електричної енергії становить 40 371,957 МВт/год. При цьому, тариф враховано НЕК «Укренерго» на рівні 240, 23 грн за МВт/год.

Отже, у серпні 2020 року 11 242 764 грн (39 000 МВт/год*240,23 грн+20% ПДВ) нараховано НЕК «Укренерго» з розрахунку обсягу експортованої електричної енергії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Республіки Білорусь, що не передбачено умовами Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, а також чинним законодавством.

А відтак, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про те, що дії НЕК «Укренерго» щодо включення у липні та серпні 2020 року до наданих послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої ТОВ «ГК «Нафтогаз України» електричної енергії до Республіки Білорусь є неправомірними та не відповідають чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству України та умовам Договору.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача, який вважає, що суд першої інстанції неправомірно обмежив припинення дій, спрямованих на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0140-02024, періодом липня-серпня 2020 року та не застосував таке припинення до подальших періодів аж до 01.11.2021.

Колегія суддів зазначає, що позовна вимога викладена позивачем у наступній редакції «зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 та включення нарахування таких послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії».

Тобто, фактично прохальна частина позову охоплює всі періоди, за які НЕК «Укренерго» включало до вартості послуг з передачі електричної енергії обсяги експортованої ТОВ «ГК «Нафтогаз України» електричної енергії, тобто в тому числі і ті, що не входять до предмету доказування, що є неправомірним.

Як вже зазначалось судом вище та вбачається зі змісту позову, спірними періодами нарахувань є лише липень 2020 року та серпень 2020 року. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими.

З огляду на межі позовних вимог, оскільки, підстави позову не були змінені позивачем під час нового розгляду справи, доведенню при розгляді даної справи підлягає факт правомірності чи неправомірності дій відповідача з нарахування згідно умов Договору №0140-02024 від 01.01.2019 плати за послуги з передачі електричної енергії з урахуванням обсягів експортованої електричної енергії за спірний період - липень 2020, а також серпень 2020.

У додаткових поясненнях, що надійшли до суду 28.03.2025 позивач доводить, що спірним періодом є в тому числі вересень 2020, з чим суд погодитись не може.

З огляду на вище зазначене, захисту підлягає порушене право особи безпосередньо на момент звернення з позовом (у даному випадку станом на 23.09.2020), натомість, як вбачається з Акту приймання-передачі послуги від 30.09.2020 за вересень 2020 та рахунку-фактури №0140-02024/05/10/2020 (долучені до письмових пояснень, що надійшли до суду 22.12.2020), на момент звернення з даним позовом до суду позивачеві не було нараховано заборгованість за вересень 2020, а отже і відповідного порушення не могло існувати.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, суд при вирішенні господарського спору керується не інакше як межами позовних вимог (предметом та підставами позову), що визначені позивачем у позові.

Суд констатує, що до позову, який подано 23.09.2020 не було додано рахунків-фактур та Актів приймання-передачі, що виставлялись відповідачем за інші, аніж липень та серпень 2020 періоди нарахування послуги з передачі.

На переконання суду, зазначення у відповіді на відзив, що надійшла до суду 08.12.2020 та письмових поясненнях, що надійшли до суду 22.12.2020, та подавались під час першого розгляду справи, про наявність спірного періоду за вересень 2020 - не змінює підстав позову, що викладені у позові (при цьому прохальна частина позову (тобто предмет спору) залишилась би не змінною).

Зокрема, сама лише наявність у матеріалах справи Акту приймання-передачі послуги від 30.09.2020 за вересень 2020 та рахунку-фактури №0140-02024/05/10/2020 від 05.10.2020 (долучені до письмових пояснень, що надійшли до суду 22.12.2020) не свідчить про те, що позивач виявив бажання та поставив перед судом питання щодо зміни підстав позову у порядку визначеному статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, як під час першого, так і під час нового розгляду справи.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (частина 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, під час нового розгляду справи, позивач в тому числі не ставив перед судом питання про наявність виняткових випадків для зміни підстав позову.

Відтак, суд вважає безпідставними вимоги позивача до відповідача щодо зобов`язань припинити дії, що спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором від 01.01.2019 №0140-02024, за інші, а ніж липень та серпень 2020 періоди.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача щодо способу захисту колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

У справі № 910/9627/20 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, вирішувала питання щодо належності та ефективності способу захисту шляхом зобов`язання НЕК «Укренерго» припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спосіб захисту за встановлених у справі обставин є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права позивача.

Отже, наведені висновки Великої Палати Верховного Суду можуть бути враховані при вирішенні цього спору саме в частині оцінки належності та ефективності обраного позивачем способу захисту, оскільки спірні правовідносини в цій частині є подібними за своїм змістом та характером.

Водночас колегія суддів враховує зазначені висновки не як такі, що підлягають механічному застосуванню незалежно від фактичних обставин справи, а з урахуванням конкретних обставин спору, що розглядається.

Відповідно до глави 1.7 розділу І Правил ринку (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін):

1.7.1. Учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу "Переддефолтний" при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин:

1) учасник ринку до 18:00 банківського дня, що є другим робочим днем після дати отримання на електронну адресу учасника ринку через систему управління ринком платіжного документа від АР, не здійснив відповідну оплату;

2) учасник ринку, який є СВБ, не надавав, не підтримував, не збільшував та не поновлював фінансові гарантії в необхідному обсязі відповідно до розділу VI цих Правил;

3) учасник ринку не здійснив оплату послуги з передачі електричної енергії та/або з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги.

1.7.2. При набутті статусу "Переддефолтний" АР на період існування такого статусу:

1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Переддефолтний";

2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Переддефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;

3) використовує фінансові гарантії, що надаються учасником ринку, для покриття його заборгованості перед ОСП;

4) використовує фінансові гарантії, що надаються ним, для покриття заборгованості перед АР та/або, якщо учасник виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу "Переддефолтний" кожного банківського дня (о 12:00) направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа- підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), розміру простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.

1.7.3. При набутті статусу "Переддефолтний" такий статус для учасника ринку триває в разі настання принаймні однієї з обставин, передбачених пунктом 1.7.1 цієї глави. В іншому випадку статус "Переддефолтний" анулюється, про що АР повинен повідомити учасника ринку і Регулятора.

1.7.4. Учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу "Дефолтний" при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин:

1) тривалість статусу "Переддефолтний" для учасника ринку становить більше двох робочих днів;

2) судом прийнято рішення про визнання учасника ринку банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або учасником ринку або його уповноваженими органами прийнято рішення про ліквідацію учасника ринку;

3) у випадку анулювання ліцензії учасника ринку.

1.7.5. На період існування статусу "Дефолтний" АР вживає до такого учасника ринку такі заходи:

1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний";

2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;

3) зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку;

4) установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку;

5) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу "Дефолтний" постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником "останньої надії" відповідно до Правил роздрібного ринку;

6) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу "Дефолтний" кожного банківського дня о 12:00 направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець) та кінцевий розмір простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.

Вчинення до учасника ринку будь-яких дій з боку АР відповідно до цього пункту не впливає та не змінює відповідальність такого учасника ринку відповідно до цих Правил, що означає, що учасник ринку із статусом "Дефолтний" несе відповідальність за сплату всіх сум (у тому числі податків), що необхідно сплатити відповідно до цих Правил.

Учасник ринку втрачає статус "Дефолтний" після припинення дії договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що укладений між ним та ОСП.

1.7.6. Після повідомлення учасника ринку про набуття ним статусу "Дефолтний" АР повідомляє:

1) СВБ такого учасника ринку з метою вжиття нею відповідних заходів щодо цього учасника ринку, передбачених положеннями договору між СВБ та учасником ринку;

2) контрагентів учасника ринку в рамках ДД з метою вжиття відповідних заходів, що визначені їх ДД.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, заявлені у цій справі позовні вимоги спрямовані на усунення правової невизначеності щодо наявності у відповідача права вимагати від позивача оплати послуг з передачі електричної енергії в частині обсягів, пов`язаних з її експортом, та, відповідно, кореспондуючого обов`язку позивача щодо їх оплати.

При цьому встановлені судом обставини свідчать про наявність спору між сторонами щодо такого права та обов`язку, а реалізація відповідачем спірного права може безпосередньо впливати на права та законні інтереси позивача як учасника ринку електричної енергії, зокрема з огляду на передбачені Правилами ринку наслідки невиконання відповідних грошових зобов`язань.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки у разі задоволення позову забезпечує усунення правової невизначеності у спірних правовідносинах без необхідності повторного звернення позивача до суду.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційних скарг, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати у справі за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/14489/20 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 17.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

О.О. Хрипун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua