Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/15398/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/15398/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Яценко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 18.05.2026 Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 (повний текст рішення складено 28.04.2026)

у справі № 910/15398/25 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (м. Кропивницький, Кіровоградська обл.)

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова Компанія «Київміськбуд» (м. Київ)

про стягнення 3 026 864,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

10.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" (позивач) з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (відповідач) про стягнення 3 026 864,00 грн., з яких 2 440 917,33 грн. основного боргу (за виконані роботи, охорону будівельного майданчика, використання тимчасової електроенергії), 458 461,96 грн. інфляційних втрат, 127 484,71 грн. 3% річних за Договором підряду № 1651/КБ на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вулиці Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі міста Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 2 (7-й пусковий комплекс, секція 3 та секція 4) від 20.10.2020 року на підставі статей 510, 525, 526, 530, 533-535, 610, 625, 629, 837, 853, 854, 882 Цивільного Кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/15398/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова Компанія «Київміськбуд» (код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (код 39534785) 2 440 917 грн. 33 коп. основного боргу, 458 461 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 127 484 грн. 71 коп. 3% річних, 36 322 грн. 37 коп. судового збору та 50 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Спір вирішено за правилами загального позовного провадження.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» 18.05.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (зареєстровано в суді 19.05.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 по справі № 910/15398/25 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ІНВЕСТ».

На переконання відповідача, в справу позивачем не було надано достатньо доказів, які б підтверджували факт існування спірної заборгованості за виконання оспорюваного обсягу будівельних робіт в межах Договору підряду, за надання послуг з охорони та споживання тимчасової електроенергії на будівельному майданчику. Вважає, що відсутні платіжні доручення (банківські виписки), які б підтверджували факт часткової оплати спірного боргу за Договором підряду, а залишок суми основного боргу позивачем визначено не вірно.

Щодо вимог позивача про компенсацію витрат по охороні та за електроенергію, апелянт також вказує на відсутність підтверджуючих документів на виконання пункту 3.4.9 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020), а також на невідповідність наданих актів компенсації витрат за «тимчасову електричну енергію» Закону України «Про ринок електричної енергії», який такого поняття не містить. Апелянт зазначає, що позивачем не долучено до справи власних договорів з ліцензованими суб`єктами господарювання (постачальником електричної енергії, суб`єктом охоронної діяльності), актів приймання-передачі та платіжних доручень на підтвердження понесених витрат, а надані акти не містять обов`язкових реквізитів первинних документів за вимогами ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не дозволяють встановити дійсний кількісний облік спожитої електроенергії.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав також і належної правової оцінки впливу на відповідача обставин непереборної сили у відносинах по даній справі, інших виключних обставин, що призвело до неправильного застосування ч.1 статті 617 ЦК України.

Також скаржник вважає стягнутий на користь позивача судом першої інстанції розмір витрат на послуги адвоката завищеним з огляду на невисоку складність спору та наявність значної кількості аналогічних справ між сторонами, у зв`язку з чим просить зменшити розмір відповідних витрат у разі задоволення позову за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач відзивом від 01.06.2026 просить залишити апеляційну скаргу ПрАТ "ХК "Київміськбуд" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/15398/25 - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач вказує, що заборгованість за Договором підряду № 1651/КБ від 20.10.2020 підтверджена належно оформленими обома сторонами первинними документами - довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт ф. № КБ-2в за грудень 2023 та січень 2024 років на загальну суму 2 496 001,88 грн, з якої з урахуванням (за мінусом) 5% відкладального платежу до стягнення пред`явлено 2 371 201,79 грн. Доказів оплати цієї заборгованості відповідачем не надано ні суду першої, ні до суду апеляційної інстанції разом зі скаргою. Обов`язок доведення обставин, на які учасник справи посилається як на підставу своїх заперечень, за приписами статей 73, 74, 76- 79 ГПК України покладається на таку особу, а відповідач, заперечуючи проти суми боргу, не спростував її належними та допустимими доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність позову в частині витрат на охорону об`єкта та за використану електричну енергію, позивач зазначає, що прийняття відповідних послуг підтверджується підписаними уповноваженою особою відповідача актами компенсації витрат, заперечень чи зауважень до яких з боку відповідача в порядку, передбаченому Договором, не надходило, а тому підстави для незарахування/невідшкодування цих витрат відсутні.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції у розмірі 50 000 грн, позивач зазначає про їх обґрунтованість, а доводи відповідача щодо необхідності зменшення цієї суми не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, у відзиві позивач у порядку частини 1 статті 124 ГПК України заявив про попередній розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 50 000 грн.

02.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Укрбуд Інвест" через електронний кабінет (з доставкою відповідачу 02.06.2026) надійшла заява позивача про долучення доказів про надання йому правової (правничої) допомоги в суді апеляційної інстанції у справі № 910/15398/25. Позивач, посилаючись на Договір про надання правової (правничої) допомоги № 12/01 від 12.01.2026 та Акт № 5/1 приймання-передачі правничої допомоги від 02.06.2026, просить додатково стягнути з відповідача на свою користь 50 000 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Явка представників учасників справи.

В засідання на розгляд апеляційної скарги з`являвся лише представник відповідача. Обидві сторони належним чином повідомлені про час і дату розгляду справи, тому неявка позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

В засіданні 15.09.2026 представник апелянта свою апеляційну скаргу підтримав і просить суд її задовольнити повністю.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. Норми права які підлягають застосуванню.

Сторонами не заперечується, що між ними виникли господарські відносини на підставі укладеного та підписаного представниками обох сторін Договору підряду № 1651/КБ на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м.Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 2 (7-й пусковий комплекс, секція 3 та секція 4) від 20 жовтня 2020 року (т.1, а.с. 48-60).

До договору укладено ряд Додаткових угод, які в копіях приєднано до справи.

Доказів визнання недійсним чи наявності підстав вважати цей договір нікчемним повністю чи в частині, сторонами суду не подано.

Договір сторонами виконувався.

За умовами Договору Генпідрядник-Позивач зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації, у визначені цим Договором строки, здійснити виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 2 (7-й пусковий комплекс, секція 3 та секція 4) (далі - Об`єкт), а також передати житлову частину Об`єкта під заселення, Об`єкт - експлуатуючій організації, у порядку та на умовах передбачених Договором. (т.1, а.с.48)

Згідно з пунктом 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 28.10.2021 року договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, розрахунку договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) та становить: 96 306 127, 00 грн., у тому числі ПДВ 16 051 021,17 грн.

Строки виконання робіт визначаються календарним графіком, який є невід`ємною частиною Договору (Додаток №2 до Договору). (п.2.5 Договору).

Строк заселення житлових будинків - лютий 2025 (п. 1.4 Договору в редакції додаткової угоди №7 від 12.06.2023).

Пунктом 3.3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року визначено, що генпідрядник зобов`язаний здійснити належне виконання робіт на об`єкті у встановлені пунктом 1.3 Договору строки у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації, згідно з будівельними нормами та правилами, включаючи можливі роботи, які чітко не вказані, але необхідні для повного та належного виконання робіт.

У відповідності до пункту 3.4.7 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року обов`язком замовника є здійснення розрахунків за виконані роботи шляхом перерахування коштів на поточний рахунок генпідрядника відповідно до підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно з пунктом 3.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року генпідрядник має право своєчасно отримувати оплату за належно виконані обсяги робіт у розмірі та строки, визначені цим Договором.

Умовами пункту 3.4.9 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року сторони визначили, що замовник компенсує генпідряднику витрати, понесені на охорону об`єкта, використану теплову та електричну енергію та інші витрати пов`язані з обслуговуванням та утриманням об`єкта та підтверджені відповідними документами.

Пунктом 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року погоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі документів по обліку в капітальному будівництві (форма КБ-2В, КБ-3). Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті і визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та з урахуванням пунктів 3.4.7 та 5.6 Договору. Акти виконаних робіт ф. КБ-2в та довідки ф. КБ-3 генпідрядник зобов`язаний надавати замовнику на розгляд не пізніше 26 числа звітного місяця. Замовник перевіряє надані генпідрядником акти виконаних робіт ф. КБ-2в та підписує їх.

Відповідно пункту 5.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року, розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідно до умов Договору, але не раніше факту їх виконання.

Згідно з пунктом 5.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року, розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку: Оплата виконаних робіт здійснюється замовником у розмірі 95 відсотків від суми кожного оформленого акту ф. КБ-2в, довідки ф. КБ-3 з урахуванням авансових платежів до 15 числа місяця, наступного за звітним. Накопичені за період будівництва 5 відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань генпідрядника за Договором) сплачуються замовником в строк до 90 календарних днів після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (відповідно до пункту 1.3 Договору) з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення генпідрядником за свій рахунок. Розмір відкладеного платежу здійснюється замовником на суму витрат, пов`язаних з усуненням дефектів і недоробок за вимогами покупців у набутих ними приміщеннях, оплатою комунальних послуг у зв`язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини генпідрядника, тощо. Зменшення відкладеного платежу здійснюється замовником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням генпідряднику письмового повідомлення у порядку, передбаченому пункті 8.7 цього Договору.

Пунктом 3.1.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року визначено, що замовник має право відмовитися від прийняття закінчених робіт на об`єкті у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети.

У відповідності до пункту 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року приймання виконаних робіт здійснюється за актом виконаних робіт ф. КБ-2в з оформленням довідки ф. КБ-3 після підтвердження про якісне виконання робіт представником з технічного нагляду замовника.

Згідно з пунктом 5.7 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року всі документи, які надходять від генпідрядника, в тому числі акти, звіти, довідки та ін., повинні бути розглянуті, підписані та повернуті протягом 10 робочих днів, за умови відсутності претензій та виявлених недоліків. В разі виявлення суттєвих порушень та/або недоліків, замовник направляє генпідряднику вмотивовану відмову від підписання відповідних документів та визначає виявлені ним недоліки та орієнтовний строк для їх усунення. Отримавши таку відмову генпідрядник зобов`язаний в узгоджений із замовником строк усунути всі недоліки. Після цього, всі документи направляються у визначеному цим розділом порядку.

Пунктом 6.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року погоджено, що за неналежну якість робіт та виявлені недоліки й дефекти, а також невідповідність робіт вимогам затвердженої проектно-кошторисної документації або будівельним нормам, генпідрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 30% від вартості неякісно виконаних робіт, якщо генпідрядник не усунув недоліки в обумовлений строк. Висновок про невідповідність робіт вимогам затвердженої проектно-кошторисної документації та будівельним нормам робить комісія, яку скликає замовник. До складу комісії входять представники замовника, генпідрядника, проектної організації, а при необхідності, визначеній замовником, спеціалісти інших організацій, які обізнані з цих питань. За результатами роботи комісії складається відповідний акт, в якому встановлюється строк для усунення недоліків та/або дефектів генпідрядником.

Відповідно до пункту 1.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 7 від 12.06.2023 року строки виконання робіт: початок робіт жовтень 2020 року; закінчення робіт грудень 2024 року. Датою закінчення робіт сторони вважають дату введення в експлуатацію об`єкта, якою є дата видачі зареєстрованого відповідним державним органом архітектурно-будівельного контролю сертифіката щодо відповідності закінченого об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам і правилам (сертифікат). У разі затримки замовником фінансування більш ніж 30 днів сторони переносять строки виконання робіт на той же термін шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору.

Згідно з пунктом 8.10 Договору в редакції Додаткової угоди № 7 від 12.06.2023 року договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.06.2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Судом першої інстанції вірно визначено, що між сторонами виникли відносини будівельного підряду.

Частини 1,2 статті 837 ЦК України передбачають, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, Замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 та частиною 4 статті 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За доводами позивача, в період дії Договору, ним були виконані роботи передбачені умовами Договору та прийняті відповідачем, про що було складено та підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень по якості та обсягах робіт такі документи:

Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ-з за грудень 2023 від 19.12.2023 та Акт приймання будівельних робіт ф. № КБ-2в за грудень 2023 від 19.12.2023 на загальну вартість виконаних робіт - 1 058 940, 62 грн. (т.1, а.с. 18-24); Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ-з за січень 2024 від 31.01.2024 та Акти приймання будівельних робіт ф. № КБ-2в за січень 2024 від 31.01.2024 на загальну вартість виконаних робіт - 1 013 522, 16 грн. (т.1, а.с. 25-33); Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ-з за січень 2024 від 31.01.2024 та Акти приймання будівельних робіт ф. № КБ-2в за січень 2024 від 31.01.2024 на загальну вартість виконаних робіт - 423 539, 10 грн (т.1, а.с. 34-46).

Всього переліченими Актами та іншими документами (із посиланням на Договір між сторонами, назву та адресу об`єкта будівництва) підтверджено прийняття відповідачем виконаних позивачем та прийнятих без зауважень робіт на суму 2 496 001, 88 грн.

Змін до цих документів, зокрема, по обсягах та вартості робіт, сторонами внесено не було.

За умовами Договору, підписання обома сторонами Акту виконаних робіт встановленої форми, є підставою для проведення відповідачем повної оплати за цим Актом та за Договором на користь позивача.

У добровільному порядку, навіть за результатами звернення позивача із претензією від 24.11.2025 № 668 (т.1, а.с. 83), відповідачем не було проведено повний розрахунок, що і спричинило виникнення спору та порушило права позивача.

За доводами та розрахунками позивача, на підставі положень пункту 5.6. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30 жовтня 2020 року, заборгованість ПрАТ "ХК "Київміськбуд" становить:

2 496 001, 88 грн. (підтверджено Актами ф.КБ-2в, Довідками ф.КБ-3 на суми 1 058 940, 62 грн. + 1 013 522, 16 грн. + 423 539, 10 грн.) мінус 5 відсотків відкладального платежу (бо об`єкт будівництва не введено в експлуатацію та не передано експлуатуючій організації), що в залишку складає 2 371 201,79 грн.

Витрати позивача на охорону об`єкта та використання тимчасової електроенергії сукупно склали 69 715,54 грн., які мають бути відшкодовані відповідачем позивачу на підставі п. 3.4.9. Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 до Договору між сторонами.

Даним пунктом Договору визначено, що Відповідач як Замовник, компенсує Позивачу, як Генпідряднику - витрати понесені на охорону об`єкта, використану теплову та електричну енергію та інші витрати, пов`язані із обслуговуванням утриманням об`єкта та підтверджені відповідними документами (договорами та рахунками відповідних спецслужб).

Доказів неотримання від позивача таких послуг в період дії Договору, існування спору між сторонами з даного приводу, пред`явлення претензій відповідачем до позивача щодо ненадання таких послуг на будівельному майданчику, відповідачем у справу до суду першої інстанції не було подано.

З матеріалів справи натомість вбачається, що позивач виконував будівельні роботи за умовами Договору між сторонами, для супроводу чого об`єктивно необхідна охорона об`єкта та використання електроенергії. Тому в період дії Договору, до часу звернення позивача до суду, відповідачем і були прийняті роботи з охорони будівельного майданчику та погоджено об`єм використаної електричної енергії за адресою будівництва на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м.Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 2 (7-й пусковий комплекс, секція 3 та секція 4), про що уповноваженими представниками обох сторін підписані відповідні:

- акт компенсації витрат № 18 від 31.12.2024 року за охорону будівельного майданчика на суму 35 640 ,00 грн.. За доводами позивача він частково оплачений, залишок боргу 25 002, 94 грн.;

- акт компенсації витрат № 19 від 31.12.2024 року за використану тимчасову електроенергію на суму 21 894, 60 грн.,

- акт компенсації витрат № 16 від 28.02.2025 року за використану тимчасову електроенергію на суму 22 818, 00 грн.

Всі перелічені акти містять вказівку на місце надання послуги (Об`єкт будівництва по Договору між сторонами), ціну послуги, періоди її надання та вказівку на відсутність претензій до об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг) у Замовника-Відповідача.

Вказані акти підписані, скріплені підписами та печатками сторін на загальну суму 69 715, 54 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що підписанням без зауважень наявних у справі Актів компенсації витрат за використану тимчасову електроенергію, за охорону будівельного майданчика на виконання умов Договору між сторонами № 1651/КБ від 20.10.2020 в яких вказано одиницю виміру послуги та її вартість, період надання послуги, Відповідач тим самим засвідчив, що він належно ознайомлений із підтвердженням та обґрунтованістю розрахунків цих витрат позивача і погоджується із ними.

Тому колегія суддів вважає, що належних заперечень проти розрахунків позивача по охороні об`єкта будівництва та за використану електроенергію відповідач не надав, не спростував наявність цього боргу доказами його відсутності, чи повної сплати чи припинення іншим належним виконанням чи з інших передбачених законом підстав.

Колегія відхиляє заперечення відповідача у апеляційній скарзі про відсутність первинних документів про дійсні витрати позивача на охорону та електроенергію, на підтвердження підписаних сторонами актів (як підставу їх не оплачувати), оскільки відповідач підписав Акти компенсації витрат добровільно, заперечень проти недостовірності внесених до них розрахунків послуг до часу звернення позивача до суду не подавав, доказів не понесення витрат позивачем на об`єкті будівництва на електроенергію та охорону відповідач суду також не надав.

Відповідач прямо не вказує, що перед підписанням перелічених Актів він не цікавився перевіркою тих первинних документів, на підставі яких в Акти внесено відомості про обсяг, зокрема, спожитої тимчасової електроенергії позивачем при виконанні будівельних робіт. Отже, виходячи з презумпції добросовісності дій сторін, відповідач перед підписанням актів щодо витрат на електроенергію та охорону, мав пересвідчитися в достовірності та підтвердженості первинними документами відомостей, які до цих Актів вносяться і щодо яких відповідач ставить свої підписи в Актах. Ризики і наслідки не вчинення цих дій покладаються на відповідача, як на сторону договору.

Спірний залишок боргу по Договору відповідач мав сплатити до 15 числа місяця наступного за звітним, тобто до 15.02.2024 року і строк виконання даного зобов`язання є таким, що настав на час прийняття оскаржуваного рішення у справі.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на некоректність доводів відповідача проти прийнятого судом рішення в частині ніби неврахування 5% відкладального платежу при визначенні позивачем залишку основного боргу по Договору.

Колегія суддів вказує натомість, що всі наведені у документах справи розрахунки позивача, його додаткові письмові пояснення свідчать, що ним математично було визначено залишок основного боргу за виконані будівельні роботи саме за мінусом 5 % відкладального платежу.

Так, заборгованість ПрАТ "ХК "Київміськбуд" становить:

2 496 001, 88 грн. (підтверджено Актами ф.КБ-2в, Довідками ф.КБ-3 по будівельних роботах на суми 1 058 940, 62 грн. + 1 013 522, 16 грн. + 423 539, 10 грн.) мінус 5 відсотків відкладального платежу = 2 371 201, 79 грн. грн. + 69 715, 54 грн. (підтверджено актом на охорону будівельного майданчика та актом на використання тимчасової електроенергії) = 2 440 917,33 грн.

Розрахунки позивача відповідають умовам Договору між сторонами.

Так, згідно з пунктом 5.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 року, розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку: Оплата виконаних робіт здійснюється замовником у розмірі 95 відсотків від суми кожного оформленого акту ф. КБ-2в, довідки ф. КБ-3 з урахуванням авансових платежів до 15 числа місяця, наступного за звітним. Накопичені за період будівництва 5 відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань генпідрядника за Договором) сплачуються замовником в строк до 90 календарних днів після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (відповідно до пункту 1.3 Договору) з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення генпідрядником за свій рахунок. Розмір відкладеного платежу здійснюється замовником на суму витрат, пов`язаних з усуненням дефектів і недоробок за вимогами покупців у набутих ними приміщеннях, оплатою комунальних послуг у зв`язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини генпідрядника, тощо. Зменшення відкладеного платежу здійснюється замовником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням генпідряднику письмового повідомлення у порядку, передбаченому в пункті 8.7 цього Договору.

За доводами позивача, що не заперечено і відповідачем, на час вирішення спору об`єкт будівництва ще не введено в експлуатацію та він не переданий експлуатуючій організації. Тому позивачем вірно змінусовано 5% відкладального платежу із розрахунків позовних вимог.

Колегія суддів констатує, що договірних умов звільнення відповідача від спірного боргу чи відтермінування його сплати на час вирішення спору, умови Договору не містять, відповідачем вони не доказані.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів вважає, що у справу позивачем подано всі передбачені умовами Договору між сторонами первинні документи як належна підстава для оплати за виконані роботи. Враховуючи відсутність зауважень у відповідача до якості робіт, відсутність доказів проведення повного розрахунку за основним боргом, настання строків всіх платежів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність примусового стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 2 440 917,33 грн. за умовами Договору між сторонами.

Враховуючи висловлені заперечення представником апелянта в засіданні проти вірності обрахунків позовних вимог, з доводами, зокрема, про наявність у відповідача переплати за Договором, ухвалою від 26.08.2026 колегія суддів запропонувала обом сторонам скласти детальний акт звірки розрахунків за всіма виконаними і оплаченими роботами/послугами по Договору станом на час прийняття рішення у справі від 22.04.2026 з вказівкою дат складених актів та проведених платежів. Також слід було визначити окремо суму накопичувального/відкладального платежу в розмірі 5% з усієї вартості робіт по Договору та надати відповіді на інші питання по ухвалі суду.

На виконання вимог суду відповідач 08.09.2026 надав власні розрахунки на заперечення проти позовних вимог, односторонній Акт звірки розрахунків за підписом лише відповідача, оборотну-сальдову відомість. Копії документів доставлено в електронний кабінет позивача о 01:26 год, що не дало можливості позивачу завчасно і належно ознайомитися із цими документами і суд надав сторонам додатковий час спільно узгодити всі питання щодо звірки розрахунків.

Станом на час проведення засідання 15.09.2026 ніяких додаткових документів на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2026 до суду не подано.

Первинні документи на підтвердження достовірності відомостей, які відповідач одноособово включив до складеного лише ним акту звіряння та до Оборотно-сальдової відомості за період з 20.10.2020 по 01.02.2024 суду не подано. Тому перевірити/підтвердити доводи відповідача щодо помилкових розрахунків позивача немає можливості.

З цих підстав колегія суддів відхиляє заперечення відповідача, що дійсною сумою залишку основного боргу за Договором у відповідача перед позивачем за позовом у даній справі є лише 790 611,83 грн., а тому і всі нарахування на основний борг позивачем ніби зроблено невірно.

За прострочення розрахунків за основним боргом позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 458461,96 грн. інфляційних втрат та 127484,71 грн. як 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Даною нормою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання між сторонами по оплаті виконаних підрядних робіт є грошовим.

Стаття 625 ЦК України міститься в розділі 51 ЦК України, тобто є загальною нормою щодо правових наслідків порушення зобов`язань, тому застосовується до всіх грошових зобов`язань, незалежно від предмета та підстав їх виникнення.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування компенсаційних виплат на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року в справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року в справі № 922/3095/18(провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та інших.

Математичну вірність нарахувань позивача по ст. 625 ЦК України відповідач не заперечив, власних обґрунтованих первинними документами контрозрахунків не надав, як і доказів сплати цього боргу.

За розрахунками позивача, основна сума заборгованості ПрАТ "ХК "Київміськбуд" по Договору на підставі Довідок ф. КБ-з та Актів ф. КБ-2в (лише за виконані будівельні роботи) станом на дату подачі позову становить - 2 371 201,79 грн.

Інфляційні втрати на цю суму боргу за період з 16.02.2024 по 01.12.2025 становлять - 458 461,96 грн., згідно розрахунку, що додається до позову (а.с. 10).

Три проценти річних від простроченої суми станом з 16.02.2024 по 01.12.2025 становлять - 127484,71 грн., згідно розрахунку (а.с. 10 зворотня сторона ).

Розрахунок позивача за ст. 625 ЦК України є вірним та його прийнято судом першої інстанції без зауважень.

Оскільки доказів сплати інфляційних втрат та 3% річних відповідачем у справу не було подано, Господарським судом м. Києва обґрунтовано задоволено позов в цій частині повністю про їх примусове стягнення з відповідача.

Судом першої інстанції цілком вірно не прийнято до уваги заперечення відповідача, що в період виконання Договору та виникнення спору між сторонами, на ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" впливали обставини непереборної сили (форс-мажор), завдяки яким для відповідача не повинна настати фінансова відповідальність за прострочення виконання зобов`язання.

Заперечуючи проти позову, у відзиві Відповідач додатково зазначав, що він виконує ряд соціальних програм і зобов`язань, однак колегія суддів зауважує, що згідно чинного законодавства ця обставина не звільняє боржника ні від сплати основного боргу на користь кредитора, ні від відповідальності за прострочення зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Керуючись підпунктом 8.2.1 Договору відповідач просить врахувати, що цим пунктом передбачено, що сторони звiльняються вiд відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору і виникли поза волею Сторін (пожежа, катастрофа, стихiйне лихо, вiйна та iнше). Відповідач вважає, що невиконання чи/або прострочення зобов`язань ПрАТ "ХК "Київміськбуд" сталося чи могло статися з незалежних обставин, які мають бути визнані форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

З даного питання колегія суддів вказує на таке:

Загально відомим є факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан постійно продовжувався і є чинним на даний час.

Однак колегія суддів зауважує, що форс-мажор у вигляді військової агресії рф проти України повинен перебувати у доведеному прямому причинному зв`язку із настанням конкретних негативних наслідків для підприємницької діяльності відповідача в межах певного Договору.

Отже, сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за конкретним господарським договором.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Однак, хоча такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності саме відповідача, як сторону Договору у виниклому спорі між сторонами.

Даний лист не замінює собою Сертифікат ТПП України, який має отримати відповідач на доведення впливу форс-мажорних обставин на просторочення виконання ним зобов`язань саме за Договором між сторонами.

Відповідач не звільняється від обов`язку доведення, що прострочення виконання ним зобов`язання по Договору сталося саме у зв`язку з воєнними діями.

Так, додатком № 1 до Регламенту зі змінами і доповненнями, затвердженими рішенням Президії ТПП України від 22.09.2021 № 6(7) - (https://ucci.org.ua/zaiavi-pro-zasvidchiennia-fors-mazhornikh-obstavin) затверджено бланк Заяви про засвідчення форс-мажорних обставин для суб`єктів господарювання за договірним зобов`язаннями. До заяви мають бути включені відомості із доказами про укладення господарського Договору, дату настання обов`язку виконання зобов`язання, факт виконання зобов`язання до часу настання форс-мажорних обставин, дата їх настання та період їх тривалості, яке саме зобов`язання не було виконано та саме за якої непереборної обставини.

Тому загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією рф проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на індивідуальне господарське зобов`язання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 13 вересня 2023 року по справі № 910/7679/22 з цього приводу зазначив наступне.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія рф проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні") та стосовно конкретного договірного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

Отже колегія суддів підсумовує, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру та не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для відповідача в межах виконання Договору у спорі між сторонами.

Інших належних доказів щодо виникнення для нього обставин непереборної сили, внаслідок чого відбулося прострочення виконання зобов`язання по оплаті за Договором, відповідачем в справу не подано.

Колегія суддів також зауважує, що воєнний стан та військова агресія рф проти України, пов`язані із цим негативні наслідки в економіці країни, однаково негативно впливають на обидві сторони спору. Тому такі наслідки не повинні перекладатися лише на одну сторону Договору.

Виконання відповідачем важливої соціальної функції щодо добудови об`єктів для розв`язання проблеми інвесторів житлових комплексів, згідно положень чинного законодавства не є підставою для звільнення відповідача від сплати боргу позивачу чи від фінансової відповідальності перед ним по Договору у виниклому спорі. Тому такі доводи відповідача колегія суддів відхиляє.

Отже, в межах обставин існуючого спору між сторонами, підстави для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем за невиконання грошового зобов`язання, колегією суддів не встановлені та відповідачем не доведені.

Також позивачем у суді першої інстанції було заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано належні та допустимі докази, а саме Договір про надання правової (правничої) допомоги № 12/01 від 12.01.2026 року, Договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/05 від 01.05.2025 року, Акт № 5 приймання-передачі правничої допомоги від 23.03.2026 року на суму 25 000,00 грн., Акт № 5 приймання-передачі правничої допомоги від 31.12.2025 року на суму 25 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №912/1025/20).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем у справу не подано належного обґрунтування про необхідність зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу як неспівмірного розміру із складністю спору, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу. Відповідач просив зменшити розмір цих витрат, однак не доводить їх обґрунтований розмір.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що наданий адвокатом обсяг послуг у порівнянні із ціною позову та розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 50 000,00 грн. відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою у суді, а отже їх розмір є обґрунтованими, а їх стягнення з відповідача не становитиме надмірний тягар для останнього, що узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

За правилами ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів вважає, що відповідач вимог цієї статті не виконав, доказів неспівмірності заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу суду першої інстанції не надав, обмежившись лише формальними твердженнями про таку неспівмірність, без обґрунтування реального (на його точку зору) розміру таких витрат та без вказівки реальної (на його думку) ціни адвокатських послуг.

За таких обставин, враховуючи наявність підстав для повного задоволення позовних вимог ТОВ "Укрбуд Інвест", колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. за додатковим рішенням у справі.

Заявою від 02.06.2026 позивач просить при прийнятті рішення у справі в суді апеляційної інстанції додатково стягнути з відповідача 50 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Дане клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Визначені правові підстави та критерії для стягнення витрат на професійну правничу допомогу вже викладені у даній постанові при оцінці обґрунтованості стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката.

Докази на підтвердження понесених витрат у суді апеляційної інстанції в розмірі 50 000 грн. позивачем подано в додатках до заяви від 02.06.2026 -- це Акт № 5/1 від 02.06.2026 приймання-передачі правничої допомоги до Договору № 112/01 від 12.01.2026 та сам Договір про надання правової (правничої ) допомоги № 12/01 від 12.01.2026.

Згідно розділів 3,4 цього Договору факт надання послуг підтверджується Актом приймання-передачі правничої допомоги. За виконання зобов`язань, передбачених даним Договором, Клієнт зобов`язується оплачувати послуги Адвоката на підставі відповідних актів приймання-передачі правничої допомоги (наданих послуг).

Актом № 5/1 від 02.06.2026, складеним між позивачем та адвокатом Маркова Т.Л. підписами його сторін засвідчено, що адвокат надав, а позивач отримав послуги з правової допомоги у Північному апеляційному господарському суді по справі № 910/15398/255 за апеляційною скаргою ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд". До наданих послуг віднесено ознайомлення із документами, правовий аналіз судової практики, перспектив розгляду апеляційної скарги, підготовка правової позиції та відзиву на апеляційну скаргу, представництво у запланованих судових засіданнях.

Акт підписано з боку позивача без зауважень щодо наданих послуг.

Ціна послуг адвоката визначена у фіксованій сумі 50 000 грн.

Заява позивача від 02.06.2026 про стягнення витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції з додатками направлена відповідачу в його Електронний кабінет 02.06.2026.

Від Відповідача до часу проведення останнього засідання у справі 15.09.2026 не надходили заперечення щодо заяви Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 50 000 грн. через їх не співмірність чи невідповідність вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже оплаті підлягають і ті витрати на послуги адвоката, які лише підлягають сплаті.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги НЕ потрібен (висновки з постанови ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020)

Як вже вказано колегією суддів, у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що від Відповідача не надходили заперечення на заяву позивача від 02.06.2026 про стягнення 50 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу на стадії апеляційного провадження, не надано доказів, доводів та обґрунтувань щодо не співмірності цих витрат, тому заяву позивача про покладення їх на відповідача слід задовольнити повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/15398/25 відповідає нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. В задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження в розмірі 50 000 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 18.05.2026 Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/15398/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/15398/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6; ЄДРПОУ: 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" (01104, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 14а, офіс 42; ЄДРПОУ: 39534785) -- 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження.

5. Видачу наказу на виконання постанови доручити суду першої інстанції.

6. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.09.2026

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді П.В. Горбасенко

О.В. Яценко