Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №916/5600/23 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5600/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

розглянувши заяву Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 (повний текст складено та підписано 21.05.2026)

по справі № 916/5600/23

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області

до відповідачів:

- Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест";

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Саф`янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області

про стягнення шкоди у розмірі 1 283 850 грн,

(суддя першої інстанції Малярчук І.А., дата та місце ухвалення рішення: 20.05.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),

У грудні 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення шкоди у розмірі 1 283 850 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у даній справі було відмолено повністю у задоволенні позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл" про стягнення шкоди у розмірі 1283850 грн; витрати по сплаті судового збору покладено на Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області.

Не погоджуючись з таким рішенням Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у справі № 916/5600/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області про солідарне стягнення з Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл" збитків у розмірі 1283850 грн задовольнити та здійснити розподіл судових витрат, понесених Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5600/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5600/23 залишено без змін; матеріали справи №916/5600/23 повернуто до Господарського суду Одеської області.

21.08.2026 від Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5600/23, у якій останній просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на користь Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн.

Зі змісту заяви вбачається, що Комунальне підприємство "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області просить стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 40000 грн, та у суді апеляційної інстанції у розмірі 20000 грн.

Оскільки головуюча суддя Принцевська Н.М. з 24.08.2026 року по 04.09.2026 перебувала у запланованій щорічній відпустці, заяву Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5600/23 було прийнято до розгляду ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026. Розгляд заяви вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення, заперечення на заяву Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5600/23 у строк до 15.09.2026.

08.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, у якій Позивач просить зменшити розмір витрат адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та встановити, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №916/5600/23 становить 3328 грн.

Позивач наголошує на необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми у розмірі 60 000 грн виходячи із складності справи та обсягу наданої правової допомоги. Водночас, сплачені 20 000 грн є істотно завищеними, не відповідають критерію розумності та середнім ринковим цінам на адвокатські послуги. Таким чином, оцінивши заявлені витрати з урахуванням складності справи та часу, необхідного кваліфікованому фахівцю для підготовки матеріалів, Служба вважає, що дана справа не потребувала значних часових витрат адвоката чи значного обсягу юридичної та технічної роботи. З огляду на це, справедливим, розумним та співмірним розміром компенсації витрат на правничу допомогу є сума в розмірі 3 328 грн, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році.

09.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшли заперечення на заяву Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл" та Саф`янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області своїм правом на подання заперечення на заяву щодо відшкодування витрат, понесених Комунальним підприємством "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в якості витрат на професійну правничу допомогу, не скористались, що не перешкоджає розгляду заяви.

Як встановлено судовою колегією у даній справі Комунальне підприємство "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області у першій заяві по суті справи, а саме у відзиві на апеляційну скаргу, просило стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на користь Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

До відзиву було надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Воронкова Володимира Олексійовича, ордер серії ВН №1727842 від 16.06.2026 та Договір про надання професійної правничої допомоги №15/26-юо від 16.06.2026.

Договір про надання професійної правничої допомоги №15/26-юо від 16.06.2026 укладено між Адвокатським об`єднанням «ОВІС ЛІГАЛ» в особі керуючого партнера, адвоката – Воронкова Володимира Олексійовича та Комунальним підприємством "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу, визначену п. 1.2 Договору, а клієнт зобов`язується її прийняти та оплатити у повному обсязі.

Пунктом 1.2 Договору про надання професійної правничої допомоги №15/26-юо від 16.06.2026 (далі - Договір) сторони визначили, що під професійною правничою допомогою (далі - послуги) сторонами розуміються будь-які юридично значимі дії, вчинені старшими партнерами, партнерами, адвокатами та помічниками адвокатів адвокатського об`єднання в інтересах клієнта у справі №916/5600/23 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан Лімітед" про стягнення збитків у розмірі 1 283 850 грн у Південно-західному апеляційному господарському суді.

У п. 1.3 Договору зазначено, що послуги, визначені п. 1.2 даного Договору, передбачають:

- складання проєкту відзиву на апеляційну скаргу по справі №916/5600/23 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан Лімітед" про стягнення збитків у розмірі 1 283 850 грн;

- подання до Південно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу по справі №916/5600/23 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан Лімітед" про стягнення збитків у розмірі 1 283 850 грн;

- участь у судових засіданнях Південно-західного апеляційного господарського суду по справі №916/5600/23 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан Лімітед" про стягнення збитків у розмірі 1 283 850 грн;

- підготовка та подання інших необхідних процесуальних заяв та клопотань в ході розгляду справи.

Пунктом 1.9 Договору сторони передбачили, що юридичний факт надання послуг, передбачених п. 1.3 Договору, оформлюється сторонами шляхом підписання актів про прийняття наданих послуг, які є невід`ємною частиною даного Договору. Обов`язок з підписання та надсилання клієнту актів про прийняття наданих послуг по даному Договору сторонами покладається на адвокатське об`єднання.

Згідно з п. 2.1 Договору за послуги (професійну правничу допомогу), надані клієнту в межах даного Договору, останній сплачує адвокатському об`єднанню фіксований гонорар у розмірі 20 000 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору розмір гонорару за надані клієнту в межах даного Договору послуги (професійну правничу допомогу) зазначається у виставлених рахунках.

Згідно з п. 2.3 Договору гонорар, передбачений п.п.2.1, 2.2 даного Договору, сплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання рахунку.

Пунктом 3.4 Договору сторони визначили, що послуги, передбачені п. 1.3 даного Договору, а також додаткові послуги вважаються наданими клієнту з моменту настання передбачених законодавством України відповідних правових наслідків вчинених адвокатським об`єднанням дій (ухвалення рішення, судового рішення, прийняття постанови тощо за результатами звернення в інтересах клієнта) незалежно від підписання сторонами акту про прийняття наданих послуг, передбаченого п. 1.9 даного Договору.

Відзив на апеляційну скаргу у справі №916/5600/23 від імені Відповідача-1 підписаний адвокатом Воронкова Володимира Олексійовича, який також приймав участь у судовому засіданні 17.08.2026.

Оцінюючи надані Відповідачем-1 докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, заперечення Позивача проти їх надмірного розміру, а також матеріали судової справи щодо фактичного обсягу наданої правничої допомоги, суд апеляційної інстанції керується наступним.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

-попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

-визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з 1) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та 2) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

-розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, Додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, Додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як зазначалось раніше, Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, у якій Позивач просить зменшити розмір витрат адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та встановити, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №916/5600/23 становить 3328 грн.

В обґрунтування такої заяви Позивач посилається на необґрунтованість та неспівмірность заявленої до стягнення суми у розмірі 60 000 грн виходячи із складності справи та обсягу наданої правової допомоги. Водночас, сплачені 20 000 грн є істотно завищеними, не відповідають критерію розумності та середнім ринковим цінам на адвокатські послуги. Таким чином, оцінивши заявлені витрати з урахуванням складності справи та часу, необхідного кваліфікованому фахівцю для підготовки матеріалів, Служба вважає, що дана справа не потребувала значних часових витрат адвоката чи значного обсягу юридичної та технічної роботи. З огляду на це, справедливим, розумним та співмірним розміром компенсації витрат на правничу допомогу, на переконання Позивача є сума в розмірі 3 328 грн, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 40000 грн, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Звернення до суду апеляційної інстанції з вимогами про стягнення витрат, понесених у суді першої інстанції, суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний суд не наділений процесуальними повноваженнями переглядати та стягувати витрати, які підлягали розподілу судом першої інстанції за наслідками розгляду справи. Отже, заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо іншої частини заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.

Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.

При цьому, судова колегія зазначає, що за умовами наявності в матеріалах справи договору, відсутність будь-яких претензій, зауважень чи застережень з приводу наданих адвокатом послуг з боку клієнта, колегія суддів зазначає, що відсутність в матеріалах цієї справи складеного та підписаного між Адвокатом та Клієнтом на виконання умов договору акту приймання-передачі наданих послуг, не може бути єдиною та безумовною підставою для висновку про нереальність відповідних послуг.

Колегія суддів зазначає, що Відповідачем-1 дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення.

Судова колегія також зауважує, що відсутність в матеріалах справи Актів приймання-передачі наданих послуг не позбавляє суд можливості надати самостійну оцінку обсягу правничої допомоги на стадії апеляційного провадження, з урахуванням наявних у матеріалах справи відомостей про фактичну участь представника у судовому засіданні.

Водночас, на переконання колегії суддів, стягнення з Позивача заявленої Відповідачем-1 суми судових витрат у суді апеляційної інстанції є надмірною, непропорційною та неспівмірною, з огляду на складність справи, час витрачений на підготовку документів, об`єм фактично наданих послуг, незмінну правову позицію та участь лише у одному судовому засіданні.

У даному випадку, представник Відповідача-1 подав до суду апеляційної інстанції лише одну заяву по суті справи, а саме відзив на апеляційну скаргу. При цьому, по суті такий відзив фактично дублює позицію останнього, на яку він посилався у суді першої інстанції.

Відтак, на переконання колегії суддів, підготовка представником Відповідача-1 відзиву на апеляційну скаргу не вимагала значної витрати часу, аналізу судової практики чи законодавства, збирання доказів, адже дублювала вже сформовану у суді першої інстанції правову позицію.

Також представник Відповідача-1 приймав участь лише в одному судовому засідання Південно-західного апеляційного господарського суду.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги принципи пропорційності та співмірності, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого Відповідачем-1 до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення та, відповідно, стягнення з Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на користь Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 5000 грн.

Керуючись ст.129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5600/23 – задовольнити частково.

Стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на користь Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у сумі 5000 грн.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Додаткова постанова, згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош