Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №916/3517/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3517/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

представники учасників справи участі не брали

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 року, суддя в І інстанції Желєзна С.П., повний текст якого складено 02.02.2026, в м. Одесі

у справі: №916/3517/24

за позовом: Державного Підприємства “Одеський морський торговельний порт”

до відповідача: Приватного підприємства “Фрог Агросервіс”

про стягнення збитків у розмірі 1 701 904,88 грн

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Фрог Агросервіс” 1 701 904,88 грн в якості відшкодування матеріальних збитків, понесених позивачем внаслідок пошкодження належного йому на праві власності майна – судна “ПСМ-726” (інв.№075363).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що в результаті бездіяльності відповідача, яка полягає у нехтуванні правилами безпеки мореплавства, визначеними обов`язковими постановами по порту, в частині організації несення вахти на судні, забезпечення пожежної безпеки, безпеки судноплавства та екологічної безпеки (судно відповідача не дегазоване, є залишки нафтопродуктів в машинному відділенні та вантажних танках), майну ДП “ОМТП” спричинено шкоду, та, як наслідок, завдано матеріальних збитків.

Справа розглядалась неодноразово.

При первісному розгляді справи рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, позов ДП “ОМТП” було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача збитки у розмірі 1 701 904,88 грн, розподілено судові витрати.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу господарського правопорушення: протиправна поведінка характеризується недотриманням приписів законодавства; розмір шкоди підтверджується висновком про величину матеріального збитку та кошторисом на виконання робіт в сумі 1 701 904,88 грн (з ПДВ); причинний зв`язок випливає з бездіяльності відповідача щодо належного утримання судна та виконання приписів закону, шкода майну позивача була завдана в результаті ударів судном, що належить відповідачу; вина підтверджується, у тому числі наявністю та невиконанням припису від 29.08.2023 № 002.

Постановою Верховного Суду від 08.10.2025 касаційна скарга ПП “Фрог Агросервіс” була задоволена, рішення від 07.11.2024 та постанова від 24.06.2025 скасовані, справа №916/3517/24 передана на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Верховний Суд зазначив, що для покладення відповідальності у вигляді відшкодування шкоди необхідним є встановлення всіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини. За відсутності хоча б одного з них відповідальність не настає. Оскільки спір виник у зв`язку з морською аварійною подією, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми глави 3 Кодексу торговельного мореплавства України, які мають пріоритет перед загальними положеннями статей 22, 1166 ЦК України та статей 224, 225 ГК України. Для вирішення такого спору суд повинен встановити обставини аварійної морської події (час, місце та причини), винну особу, ступінь вини учасників, наявність порушень правил судноплавства, причинно-наслідковий зв`язок між подією та шкодою, а також розмір збитків.

Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно визнали доведеними всі елементи складу правопорушення, оскільки не дослідили обставини морської аварійної події відповідно до вимог статей 297– 301 КТМ України, не встановили конкретних порушень правил судноплавства з боку відповідача, не з`ясували наявність документів розслідування події, не надали належної оцінки доводам сторін щодо причин пошкодження суден та можливого впливу дій самого позивача на настання шкоди.

При цьому акти фіксації пошкоджень, кошторис та звіт про оцінку збитків підтверджують лише розмір шкоди, але самі по собі не доводять протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок чи його вину.

Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі №916/3517/24 у позові відмовлено.

Господарський суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.10.2025 у цій справі, виходив із того, що спірні правовідносини щодо відшкодування збитків, завданих унаслідок морської події, регулюються спеціальними нормами КТМ України, які мають пріоритет перед загальними положеннями статей 22, 1166 ЦК України та статей 224, 225 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про морські порти України» законодавство про морські порти включає, зокрема, КТМ України. Главою 3 розділу IX КТМ України (статті 296– 301) врегульовано порядок відшкодування збитків від зіткнення суден, включно з визначенням випадків відповідальності залежно від вини та обставин події. Статтею 297 КТМ України передбачено, що до зіткнення суден прирівнюються випадки заподіяння шкоди внаслідок виконання або невиконання маневру чи недотримання правил судноплавства. Статті 298– 300 КТМ України встановлюють правила розподілу відповідальності залежно від випадковості, непереборної сили або вини суден, а ст. 301 КТМ України закріплює презумпцію невинуватості судна до доведення протилежного. Верховний Суд у постанові від 08.10.2025 у цій справі зазначив, що для вирішення спорів цієї категорії визначальним є встановлення: факту аварійної морської події (часу, місця, причин), протиправності поведінки (порушення правил судноплавства або маневру), вини учасників, причинно-наслідкового зв`язку між подією та шкодою, а також розміру збитків.

Окремо суд враховував Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затверджене наказом Мінтрансу №904 від 20.11.2003, яким визначено поняття аварійної події (п. 1.7) та порядок її розслідування (пп. 7.2.1– 7.2.4, 7.2.8, 7.2.11), включно з обов`язковим оформленням акта розслідування.

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутній акт розслідування аварійної події, складений у передбаченому Положенням №904 порядку, а наявний акт фіксації пошкоджень від 29.04.2024 та звіт про оцінку збитків не підтверджують обставини аварійної події у розумінні КТМ України та Положення №904, а лише фіксують факт пошкодження майна.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем конкретних норм правил судноплавства, не встановлено, які саме приписи були порушені, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням припису Інспекції державного портового нагляду Одеського морського ТЕЦ №002 від 29.08.2023 та пошкодженням судна 29.04.2024.

Також не підтверджено належними доказами обставини аварійної події, зокрема час, місце та причини зіткнення суден, а доводи сторін щодо умов швартування та можливості виходу судна з порту не впливають на висновки суду за відсутності належного розслідування аварійної події та встановлення її причин у передбаченому законом порядку.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбачених ст. 1166 ЦК України у системному зв`язку з нормами глави 3 розділу IX КТМ України, а саме: протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв`язку та вини відповідача, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову про стягнення 1 701 904,88 грн збитків відсутні.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”, в якій скаржник просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі №916/3517/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2025 у цій справі, щодо повного з`ясування обставин аварійно-морської події та дослідження всіх доказів. Не були витребувані додаткові матеріали від адміністрації морських портів, служби капітана порту та інспекції портового нагляду, не надано оцінки припису Інспекції державного портового нагляду №002 від 29.08.2023, фотоматеріалам та іншим доказам, що свідчить про порушення вимог статей 300, 310, 315, 317 ГПК України та невиконання обов`язкових вказівок касаційної інстанції.

Суд безпідставно застосував главу 3 КТМ України (статті 297– 301) та статтю 58 КТМ України, дійшовши висновку про неможливість встановлення обставин події через відсутність акта розслідування. Водночас стаття 58 КТМ України лише визначає обов`язки капітана щодо документального оформлення події і не встановлює процесуального наслідку у вигляді неможливості доведення обставин іншими доказами. Глава 3 КТМ України регулює особливості відповідальності за зіткнення суден, але не виключає застосування загальних норм статей 22, 1166 ЦК України та статей 224, 225 ГК України щодо складу цивільного правопорушення, які підлягають застосуванню у системному зв`язку. Отже, висновок суду про фактичну залежність можливості захисту права від наявності акта розслідування є помилковим і звужує обсяг прав позивача.

Суд також неправильно витлумачив статтю 298 КТМ України, фактично ототожнивши відсутність акта розслідування з неможливістю встановлення причин події. Натомість питання причин зіткнення може вирішуватися лише на підставі всебічної оцінки всіх наявних доказів, чого суд не зробив, обмежившись формальним підходом.

Не враховано й те, що судно є складовою плавучої інфраструктури порту та фактично виконує функцію стаціонарного об`єкта, а також обставини, підтверджені приписом Інспекції державного портового нагляду №002 від 29.08.2023 щодо тривалої відсутності екіпажу та капітана на судні відповідача і порушення вимог безпечної стоянки. Ці обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем обов`язків судновласника та створення підвищеного ризику заподіяння шкоди, однак їм не надано належної оцінки.

Позивач надав сукупність доказів, зокрема акт фіксації пошкоджень, фотоматеріали, кошторис, звіт про оцінку збитків, припис контролюючого органу та листування сторін, які підтверджують факт події, шкоду та її розмір. Водночас суд, не визнавши ці докази недопустимими, фактично не дослідив їх у сукупності, чим порушив вимоги статей 76– 79, 86 ГПК України. При цьому відповідач не довів відсутність своєї вини, як того вимагає стаття 74 ГПК України у системному зв`язку з нормами КТМ України.

За наявних у справі доказів встановлено факт пошкодження судна у зоні контакту із судном відповідача, характер пошкоджень, тривалу відсутність екіпажу та капітана, невиконання припису контролюючого органу та розмір шкоди, визначений оцінювачем. Висновок суду про недоведеність аварійної події, протиправності поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку є передчасним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено дану справу до розгляду на 09.06.2026 о 12:00.

09.06.2026 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмового тексту заключного слова представника Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», а також про проведення судового засідання за відсутності представника останнього.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково звів вирішення спору до відсутності акта розслідування аварійної морської події, хоча Верховний Суд у постанові від 08.10.2025 у справі № 916/3517/24 не встановлював такої обов`язкової умови відповідальності, а наголосив на необхідності оцінки всіх істотних обставин та доказів у їх сукупності. На думку Порту, матеріали справи підтверджують факт пошкодження ПСМ-726, його характер, причинний зв`язок із перебуванням біля нього судна «ІНЖЕНЕР ВАЛЬЧУК», відсутність на останньому екіпажу та капітана, неналежну організацію безпечної стоянки та невиконання припису портового нагляду. Відсутність акта аварійної морської події, за твердженням скаржника, не може автоматично нівелювати доказове значення акта фіксації пошкоджень, фотоматеріалів, припису портового нагляду, листування, кошторису та звіту оцінювача, тим більше якщо оформлення такого акта було ускладнене відсутністю на судні відповідача капітана та екіпажу. При цьому відповідач не надав належних доказів, які б спростовували його вину та причинний зв`язок між неналежним утриманням судна і пошкодженням майна.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.06.2026 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” на рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі №916/3517/24 відкладено на 15.09.2026 об 11:00.

В судовому засіданні 09.06.2026 учасники судового процесу участі не брали, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом, ДП “ОМТП” з 2002 року є власником судна “ПМС-650” та судна “ПСМ-726”, що підтверджується свідоцтвом про право власності на судно серії СЕ №03220 та свідоцтвом про право власності на судно серії СЕ №03219.

Розпорядженням директора ДП “Одеський порт” від 10.05.2017 №18/0 затверджено Положення про несамохідну майстерню (ПСМ-650), відповідно до п. 1.2 якого несамохідна майстерня “ПСМ-650” є самостійним структурним підрозділом порту, складається з 2-х суден (“ПСМ-650” та “ПСМ-726”), діє на підставі цього Положення на умовах внутрішнього портового господарського розрахунку.

Згідно з п. 4.1 Положення “ПСМ-650” очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з неї своїм наказом директор ДП “Одеський порт” за погодженням начальника виробничої служби та першого заступника директора.

01.02.2022 між ДП “ОМТП” (Продавець) та ПП “Фрог Агросервіс” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтоналивного судна “Інженер Вальчук” разом з приписаним до нього майном (обладнанням), згідно з п. 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця державне майно: судно “Інженер Вальчук”, яке розташоване за адресою: ДП “ОМТП”, м. Одеса. Митна площа, 1 (причал № 28), а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти майно на умовах ЕХW, у відповідності до положень Міжнародних правил тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2020), і виконати умови, визначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу від 01.02.2022 одночасно з укладанням договору Покупець зобов`язується погодити з Продавцем маршрут виводу майна з акваторії Одеського порту, шляхом подання інформації про спосіб буксирування майна, місце його кінцевої та проміжних дислокацій, з вказівкою їх глибин та технічних характеристик, включаючи надання копій договорів, які дають можливість розміщення або зберігання майна. При цьому послуги з буксирування надаються виключно Продавцем.

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу від 01.02.2022 Покупець зобов`язаний у термін 15-ти робочих днів з моменту підписання договору розробити проект транспортування майна і погодити його з ДП “Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України”, а також надати погоджений проект Продавцю.

На момент укладення договору купівлі-продажу від 01.02.2022 власником судна “Інженер Вальчук” було ДП “ОМТП”, що підтверджується свідоцтвом про право власності на судно серії PV №00927.

10.02.2023 між ДП “ОМТП” та ПП “Фрог Агросервіс” було підписано акт приймання-передачі державного майна нафтоналивного судна “Інженер Вальчук” до договору купівлі-продажу від 01.02.2022.

06.07.2023 між ДП “ОМТП” (Виконавець) та ПП “Фрог Агросервіс” (Замовник) було укладено договір №КД-22081, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець надає Замовнику місце стоянки біля борту несамохідної майстерні “ПСМ-650” для нафтоналивного судна “Інженер Вальчук”, яке є власністю відповідача, а також у разі потреби надає електроенергію та питну воду.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.2 договору №КД-22081 від 06.07.2023 Виконавець зобов`язаний надавати місця стоянки, відстою плавзасобу Замовника біля борту несамохідної майстерні “ПСМ 650”.

Відповідно до пп. 2.2.5, 2.2.7 п. 2.2 договору №КД-22081 від 06.07.2023 Замовник зобов`язаний виконувати правила пожежної безпеки на судах; забезпечити готовність судна т/х “Інженер Вальчук” до перешвартування до іншого місця на несамохідній майстерні, за вказівкою диспетчерської служби Виконавця на протязі 30 хвилин для суден, що перебувають в експлуатації, та за добу для суден, що не перебувають в експлуатації, після вказівки диспетчерської служби Виконавця, постійне знаходження представника суднового екіпажу на судні.

Згідно з п. п. 6.1-6.3 договору №КД-22081 від 06.07.2023 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків за надання послуг до повного виконання зобов`язань. Керуючись частиною третьою статті 631 ЦК України, сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме починаючи з 10.02.2023. Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.

29.08.2023 Інспекцією Державного портового нагляду Одеського морського торговельного порту було винесено керівнику ПП “Фрог Агросервіс” припис №002, згідно з яким через порушення норм статті 89 КТМ України, Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху судноплавства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №204, запропоновано негайно усунути наступні порушення та недоліки: нафтоналивне судно “Інженер Вальчук” - несення вахти не організовано, тим самим не забезпечується пожежна безпека, не виконується безпека судноплавства, екологічна безпека (судно не дегазовано, є залишки нафтопродуктів в машинному відділенні та вантажних танках).

Листами від 05.10.2023 за №22/190, від 17.10.2023 за № 41-15/1-170/446 ДП “ОМТП”, посилаючись на умови договору купівлі-продажу від 01.02.2022, просило відшвартувати судно від борту плавмайстерні “ПСМ-650” на 28 причалі Одеського морського торговельного порту та перешвартувати судно в інше місце. Повторно з вимогою перешвартувати судно позивач звертався до відповідача листом від 19.03.2024 за №22/017.

Листом від 17.10.2023 за № 41-15/1-167/445 ДП “ОМТП” повідомило Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Чорноморське міжрегіональне управління та Капітана Одеського морського порту (Адміністрації Одеського морського порту) про те, що біля борту плавмайстерень “ПСМ-650”, “ПСМ-726” на 28 причалі Одеського морського порту пришвартовані нафтоналивне судно “Рабочий”, наливне судно “Родник”, нафтоналивне судно “Бункеровщик-8”, власником якого є ТОВ “СІ ЛАЙН ШИППІНГ”, а також нафтоналивне судно “Інженер Вальчук”, власником якого є ПП “Фрог Агросервіс”, якими не було організовано несення вахти на означених суднах, а тому не забезпечено належної пожежної безпека, не забезпечено безпеки судноплавства, екологічної безпеки (судна не дегазовані, є залишки нафтопродуктів в машинному відділені та вантажних танках). Посилаючись на вказані обставини, ДП “ОМТП” просив взяти до уваги викладену інформацію та у межах компетенції вжити відповідних заходів безпеки в акваторії Одеського морського порту.

Листом від 26.04.2024 за №329/41/73 ДП “ОМТП” повідомило відповідача про недотримання вимог безпеки на судні “Інженер Вальчук” що може мати наслідком знищення плавзасобів та будівель в безпосередній близькості до причалу №28. При цьому позивачем було направлено проект договору про надання судновласнику місця стоянки біля борту несамохідної майстерні “ПСМ-650” для нафтоналивного судна “Інженер Вальчук”.

29.04.2024 під час вахтового обходу суден, з яких складається плавмайстерня “ПСМ – 650” на 28 причалі Одеського морського порту, працівниками ДП “Одеський порт” 29.04.2024 о 08:00 годині було виявлено пошкодження борту судна “ПСМ-726” (інв. № 075363), про що складено акт фіксації пошкодження майна № 2404.2407. Згідно з цим актом пошкодження були отримані внаслідок ударів об його борт судном “Інженер Вальчук” (номер ІМО: 8711825), що спричинило пошкодження привального бруса та вузлів кріплення кранцевого захисту в районі 5-39 шп. ЛБ (обрив обтискових тросів та деформації хомутів кріплення, руйнування дерев`яного брусу); руйнування залізобетонних конструкцій борту. При цьому в акті зазначено, що на борту т/х “Інженер Вальчук” видно сліди пошкодження (протертості) від кранцевого захисту плавмайстерні “ПСМ-726”.

Додатком до акту фіксації пошкодження майна № 2404.2407 від 29.04.2024 є матеріали фотофіксації, які також наявні в матеріалах справи.

01.07.2024 директором ТОВ ВСП “Судноверф “Україна” було затверджено кошторис на виконання робіт згідно акту фіксації пошкоджень майна №2404.2407 від 29.04.2024, відповідно до якого вартість робіт та матеріалів на відновлення “ПСМ-650” становить 1 701 904,88 грн з ПДВ.

19.07.2024 ТОВ “Консалтінгова компанія “Бюро оцінки Стефанович” на виконання договору про надання послуг з незалежної оцінки № КД-22274 від 15.07.2024, укладеного з ДП “Одеський порт”, склала звіт від 19.07.2024 № 2529/24 про незалежну оцінку ринкової вартості величини матеріального збитку, завданого борту плавмайстерні “ПМС-726” (інв.№075363), відповідно до якого величина матеріального збитку з урахуванням ПДВ становить 1 701 904,88 грн.

Вартість наданих за договором з незалежної оцінки №КД-22274 від 15.07.2024 послуг у розмірі 5000,00 грн була оплачена ДП “Одеський порт”, що підтверджується платіжною інструкцією №1000016158 від 29.07.2024.

Згідно з бухгалтерськими довідками, підписаними директором ДП “ОМТП” та головним бухгалтером, від 08.08.2024 “плавмайстерня ПМ-726” (інв. №075363) та “плавмайстерня 650” (інв. №075330) перебувають на балансі позивача. Слід зазначити, що на нафтоналивне судно “Інженер Вальчук”, власником якого є відповідач, у межах зведеного виконавчого провадження №75360339 було накладено арешт та призначено суб`єкта оціночної діяльності для оцінки майна.

Предметом позову є вимоги про стягнення з ПП “Фрог Агросервіс” збитків у розмірі 1701904,88 грн, завданих майну позивача в результаті зіткнення суден сторін.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права. Тобто, з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було би відновлення свого порушеного права особою. Крім того, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому господарському суду необхідно відрізняти обов`язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (Глава 51 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного суду №904/5489/18 від 16.04.2020).

Наведена вище норма встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

ДП “ОМТП” звернулось до суду з позовом про стягнення збитків, завданих в результаті морської події.

Як було відзначено Верховним Судом у постанові від 08.10.2025 у цій справі №916/3517/24, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою норми глави 3 КТМ України, що регулюють спірні правовідносини; зміст оскаржуваних судових рішень не містить встановлених судами обставин з урахуванням положень 297 – 301 КТМ України, що є визначальним у вирішенні даного спору.

Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Тому судова колегія вважає за необхідне звернутися до спеціальних норм матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про морські порти України" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України, законодавство про морські порти ґрунтується на Конституції У країни та складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про транспорт", "Про природні монополії' та інших нормативно- правових актів, прийнятих відповідно до них.

Статтею 1 КТМ України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі) визначено, що зазначений Кодекс регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов`язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей

Так, аварійна морська подія – це будь-яка подія або серія подій, що сталися під час експлуатації судна або внаслідок неї, і призвели, зокрема до пошкодження судна, втрата судноплавного стану, пошкодження гідротехнічних споруд тощо.

Абзацами 1, 2 ст. 58 КТМ України унормовано, що капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника. Під час аварійних морських подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред`явлені претензії або позови до судновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому чинним законодавством України, а також провести попереднє розслідування аварійної морської події незалежно від її класифікації.

Главою 3 КТМ України унормовано порядок відшкодування збитків від зіткнення суден.

Правила цієї глави застосовуються у разі зіткнення в морських або інших водах морських суден, а також морських суден і суден внутрішнього плавання.

Для цілей цієї глави до зіткнення суден прирівнюються випадки, коли збитки заподіяні одним судном іншому або особам, вантажу чи іншому майну, що знаходяться на судні, виконанням або невиконанням маневру чи недотриманням правил судноплавства, навіть якщо при цьому не трапилося фізичного зіткнення суден (частини перша та друга статті 297 КТМ України).

Відповідно до статті 298 КТМ України якщо зіткнення сталося випадково або внаслідок непереборної сили, а також якщо неможливо встановити причини зіткнення, то збитки несе той, хто їх зазнав.

Це положення застосовується і в тому разі, якщо судна або одне з них знаходилися в момент зіткнення на якорі чи були закріплені іншим способом.

Якщо зіткнення спричинено неправильними діями або упущеннями одного із суден, збитки відшкодовуються тією стороною, з вини якої сталося зіткнення (стаття 299 КТМ України).

Якщо зіткнення викликано виною всіх суден, що зіткнулися, то відповідальність кожної із сторін визначається відповідно до ступеня вини. У разі неможливості встановити ступінь вини кожної із сторін відповідальність розподіляється між ними порівну (стаття 300 КТМ України).

Жодне із суден, що зіткнулися, не вважається винним, поки не буде доведено його вину (стаття 301 КТМ України).

Отже, зазначені норми права є спеціальними нормами, що регулюють відносини, пов`язані з відшкодуванням збитків, завданих судновласникам від зіткнення суден, з огляду на що положення статей 22, 1166 ЦК України та статей 224, 225 ГК України, що є загальними нормами права, мають застосовуватись з урахуванням приписів глави 3 КТМ України.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2025 у даній справі дійшов висновку, що зазначені норми права є спеціальними нормами, що регулюють відносини, пов`язані з відшкодуванням збитків, завданих судновласникам від зіткнення суден, з огляду на що положення статей 22, 1166 ЦК України та статей 224, 225 ГК України, що є загальними нормами права, мають застосовуватись з урахуванням приписів глави 3 КТМ України.

Аналізуючи наведене вище нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, Суд відзначає, що визначальним у даній категорії спорів є встановлення господарськими судами обставин:

(1) аварійно-морській події, а саме часу / місця / причин;

(2) неправомірності поведінки особи, зокрема, виконанням або невиконанням маневру чи недотриманням правил судноплавства;

(3) винної / винних осіб у аварійно-морській події;

(4) причинно-наслідкового зв`язку між безпосередньою подією та шкодою;

(5) розміру завданої шкоди.

У контексті наведеного колегія суддів відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №920/528/19).

Порядок організації робіт з попередження аварійних подій на морському і річковому транспорті, завдання, функції, органи, суб`єкти і об`єкти системи управління безпекою судноплавства, встановлює форми контролю за виконанням заходів, пов`язаних із безпекою судноплавства визначає Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затверджене наказом Міністерства транспорту України 20.11.2003 № 904 (зі змінами, далі – Положення №904).

Згідно з п. 1.3 глави 1 Положення №904 його дія поширюється на Міністерство інфраструктури України, Державну службу морського та річкового транспорту України, інші юридичні особи незалежно від форм власності та фізичні особи, діяльність яких пов`язана із судноплавством (крім Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби України, СБУ та МВС).

Відповідно до п. 1.7 глави 1 Положення №904 у цьому Положенні терміни мають такі визначення: аварійна подія (АП) - аварія, інцидент; аварія - подія, що спричинила: загибель людини або заподіяння їй серйозних тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок експлуатації судна або в зв`язку з нею; зникнення людини із судна, що відбулося в результаті невиконання діючих стандартів безпечної експлуатації судна або у зв`язку з експлуатацією судна; загибель судна; залишення судна екіпажем у зв`язку з неможливістю його подальшої безпечної експлуатації; заподіяння значної шкоди судну, що призвела до неможливості його безпечної експлуатації відповідно до діючих стандартів з безпечної експлуатації судна; шкоду довкіллю, яка відбулася внаслідок порушення правил судноплавства; розслідування АП - процес, який проводиться з метою виявлення обставин і визначення причин і факторів, які призвели до АП, і включає збір та аналіз інформації, підготовку висновків та рекомендацій щодо попередження АП, а також, у разі необхідності, підготовку рекомендацій з БС.

Згідно з пп. 7.2.1, 7.2.2 п. 7.2 глави 7 Положення №904 розслідування АП на МРТ здійснюється згідно з Кодексом торговельного мореплавства України, Положенням про порядок класифікації, розслідування та обліку аварійних випадків із суднами, Положенням про порядок службового розслідування та обліку транспортних аварійних випадків на внутрішніх водних шляхах України, іншими актами чинного законодавства та з урахуванням рекомендацій "Кодекса по расследованию морских аварий и инцидентов" ІМО. Усі АП підлягають розслідуванню. До АП на МРТ належать: дуже серйозні аварії (у тому числі катастрофи); серйозні аварії; серйозні інциденти; інциденти. Визначення категорій АП наводиться в нормативних актах з розслідування АП на МРТ або у відповідних класифікаторах.

Попереднє розслідування АП на судні здійснюється капітаном судна. Розслідування АП проводяться комісіями, які створюються наказами органів державного управління, підприємств, установ, організацій, що проводять розслідування. В наказі вказується склад комісії, визначаються строки розслідування і подання матеріалів. Крім цього, наказом визначають інші організаційні умови проведення розслідування, зокрема джерела фінансування витрат на роботу комісії (проїзд, добові, проживання, витратні матеріали, зв`язок та інше), вказуються підприємства, установи, організації, що здійснюють організаційну підтримку роботи комісії (пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 глави 7 Положення №904).

Згідно з пп. 7.2.8, 7.2.11 п. 7.2 глави 7 Положення №904 матеріали розслідування АП на МРТ оформлюють актом розслідування, типова форма якого наведена в додатку 14. Розслідування серйозних аварій і всіх інцидентів проводиться Морською адміністрацією і капітанами морських портів в порядку, що встановлюється Мінінфраструктурою України.

Враховуючи вимоги Положення №904, господарський суд доходить висновку, що розслідування аварійної події, в даному випадку, інциденту, в результаті якого було пошкоджено судно ДП “ОМТП”, має здійснюватися у визначеному цим Положенням порядку з оформленням акта розслідування.

При цьому попереднє розслідування АП на судні здійснюється капітаном судна, оскільки згідно з приписами ст. 58 КТМ України капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника.

Про вказані обставини було зазначено Верховним Судом у постанові від 08.10.2025 у цій справі №916/3517/24, а саме: «судами також у відповідності до приписів статті 58 КТМ України не встановлювались обставини наявності / відсутності документів (актів / протоколів) розслідування аварійно-морської події із спірними суднами.»

Таким чином для належної фіксації обставини аварійно-морської події (часу / місця / причини зіткнення (пошкодження) суден) комісією має бути складений акт у визначеному Положенням №904 порядку.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт розслідування аварійної події в результаті пошкодження судна “ПСМ-726”, власником якого є ДП “ОМТП”.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення попереднього розслідування АП на судні позивача начальником “ПСМ-650”.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт фіксації пошкоджень від 29.04.2024, кошторис та звіт про оцінку збитків підтверджують факт пошкодження майна та розмір необхідних витрат на його відновлення.

Разом із тим зазначені документи не встановлюють причин пошкодження, не визначають особу, яка його спричинила, та не підтверджують конкретного порушення відповідачем правил судноплавства.

Саме на це звернув увагу Верховний Суд у постанові від 08.10.2025 у даній справі, зазначивши, що такі докази за своєю правовою природою можуть підтверджувати наявність пошкоджень та розмір шкоди, однак самі по собі не доводять протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок та його вину.

Таким чином, надані позивачем документи можуть бути визнані достатніми лише для встановлення розміру збитків, однак вони не є достатніми для встановлення інших необхідних елементів відповідальності в рамках спірних правовідносин про стягнення збитків, завданих в результаті морської події.

Відповідно до висновків Верховного Суду у цій справі визначальним є встановлення того, у чому саме полягала протиправна поведінка відповідача, які конкретні правила судноплавства ним порушено та чи перебуває таке порушення у безпосередньому причинному зв`язку із заподіяною шкодою.

Однак позивач, обґрунтовуючи позов, фактично посилається на загальне неналежне утримання відповідачем судна «Інженер Вальчук», відсутність належної організації вахти, невиконання припису портового нагляду та порушення вимог безпеки судноплавства.

При цьому конкретної норми правил судноплавства, порушення якої безпосередньо спричинило пошкодження судна «ПСМ-726», позивачем не доведено.

Сам по собі факт існування припису Інспекції державного портового нагляду № 002 від 29.08.2023 також не є достатнім доказом вини відповідача у пошкодженні судна, яке, за твердженням самого позивача, відбулося 29.04.2024, адже між зазначеними подіями існує значний часовий проміжок, а матеріали справи не містять доказів, які б безпосередньо пов`язували невиконання припису від 29.08.2023 із пошкодженням судна 29.04.2024.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що сам факт невиконання припису не доводить того, що саме це порушення стало причиною пошкодження майна позивача.

Колегія суддів окремо звертає увагу, що причинний зв`язок є обов`язковою умовою відповідальності за завдану шкоду.

Для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати збитки необхідно встановити не лише те, що судно «Інженер Вальчук» перебувало біля судна «ПСМ-726», а й те, що саме протиправні дії або бездіяльність ПП «Фрог Агросервіс» безпосередньо спричинили пошкодження останнього.

Натомість із наявних у справі доказів неможливо достовірно встановити механізм виникнення пошкоджень, момент їх виникнення та конкретну причину їх утворення. Сам характер пошкоджень та факт перебування суден у безпосередній близькості один від одного можуть свідчити про можливість контакту між ними, однак самі по собі не встановлюють, за яких саме обставин та внаслідок яких конкретних дій чи бездіяльності такий контакт відбувся.

Відповідно, висновок про безпосередній причинний зв`язок між поведінкою відповідача та шкодою не може ґрунтуватися лише на припущенні про те, що пошкодження виникли внаслідок удару судном відповідача.

Верховний Суд також окремо звернув увагу на необхідність перевірки доводів ПП «Фрог Агросервіс» про те, що судно «Інженер Вальчук» було пришвартоване другим корпусом до борту судна «ПСМ-726» ще до набуття відповідачем права власності на це судно.

Також Верховний Суд наголосив на необхідності оцінки дій та бездіяльності не лише відповідача щодо відшвартування судна, але й самого позивача щодо можливості вжиття заходів для відшвартування або перешвартування суден, якщо їхнє взаємне розташування створювало небезпеку для майна позивача.

На виконання цих вказівок суд першої інстанції дослідив відповідні доводи. При цьому місцевий господарський суд встановив, що відповідач прийняв судно за актом приймання-передачі від 10.02.2023 та не пред`являв позивачу претензій щодо умов швартування.

Водночас судом вірно зазначено, що ці обставини самі по собі не можуть бути покладені в основу висновку про вину відповідача у пошкодженні судна, оскільки питання полягає не лише у факті існування швартування, а у встановленні конкретної причини пошкодження та особи, дії або бездіяльність якої безпосередньо до нього призвели.

Разом із тим обставина первісного швартування суден має значення для оцінки причин виникнення небезпечної ситуації та можливої поведінки обох сторін. Саме тому Верховний Суд прямо вказав на необхідність її дослідження.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що за відсутності належно встановлених обставин аварійної події, її причин та механізму виникнення пошкоджень оцінка зазначених обставин не може автоматично призвести до висновку про вину відповідача.

Так, сукупність доказів, на яку посилається апелянт, підтверджує, що судно «ПСМ-726» було пошкоджене та що вартість його відновлення становить 1 701 904,88 грн. Разом із тим ця сукупність доказів не дозволяє встановити з необхідним ступенем вірогідності, що пошкодження виникли саме внаслідок конкретного порушення відповідачем правил судноплавства.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено факт пошкодження майна та його вартість, але не доведено повний склад правопорушення, необхідний для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди.

Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.10.2025 у справі № 916/3517/24, для задоволення позову необхідним було встановити конкретні обставини аварійно-морської події, її причини, протиправну поведінку відповідача, причинний зв`язок між такою поведінкою та пошкодженням судна, а також вину відповідача, водночас за результатами нового розгляду даної справи таких обставин у необхідному обсязі встановлено не було, позивачем не доведено.

Матеріалами справи не підтверджено, які саме конкретні правила судноплавства порушив відповідач, у чому саме полягала його протиправна поведінка безпосередньо на момент виникнення пошкоджень, яким був механізм їх утворення та чи перебуває така поведінка у прямому причинному зв`язку із заподіяною шкодою.

В контексті доводів апеляційної скарги суд зазначає, що відсутність акта розслідування аварійної події є не самостійною та автоматичною підставою для відмови у позові, а однією з обставин, яка у сукупності з іншими доказами свідчить про невстановленість обставин самої аварійної події та її причин.

Посилання апелянта на акт фіксації пошкоджень, фотоматеріали, кошторис, звіт про оцінку збитків та припис Інспекції державного портового нагляду не спростовують зазначеного висновку, оскільки ці докази не встановлюють конкретного порушення відповідачем правил судноплавства та не підтверджують безпосереднього причинного зв`язку між таким порушенням і пошкодженням судна.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не довів наявності необхідної сукупності елементів цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки відповідача, безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та пошкодженням майна і вини відповідача.

При цьому встановлення лише факту пошкодження судна «ПСМ-726» та розміру завданої шкоди не є достатнім для покладення на ПП «Фрог Агросервіс» обов`язку з її відшкодування.

Відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення є підставою для відмови у задоволенні заявлених ДП “ОМТП” позовних вимог до ДП “ОМТП” про стягнення збитків у розмірі 1 701 904, 88 грн.

Відтак рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі № 916/3517/24 є законним та обґрунтованим, прийнятим із належним урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.10.2025, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі №916/3517/24.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” на рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі №916/3517/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі №916/3517/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.09.2026.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький