Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №916/5040/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5040/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" – Чорний О.В.;

від Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро"

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 (повний текст складено та підписано 29.05.2026, суддя Щавинська Ю.М.)

по справі № 916/5040/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро"

до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області

про визнання угоди укладеною,

(суддя першої інстанції Щавинська Ю.М., дата та місце ухвалення рішення: 20.05.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області (далі - Відповідач), в якій просило суд визнати укладеною угоду №1 про поновлення договору оренди землі №341 від 15.11.2018 та просило покласти на Відповідача судові витрати.

В обґрунтування Позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" зазначало про своєчасне направлення листа-повідомлення про поновлення договору оренди та порушення Ширяївською селищною радою вимог ст. 33 Закону України “Про оренду землі” через розгляд звернення із суттєвою затримкою (понад 4 місяці) та ухилення від добросовісних переговорів. Позивач наголошував на наявності у нього «правомірного очікування» на продовження орендних відносин, повторному направленні пропозиції укласти угоду на попередніх умовах, а також заперечував наявність будь-якої заборгованості зі сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

У своєму рішенні суд зазначив, що орган місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитися землею (в тому числі виставити право оренди на торги), суд зазначає, що право селищної ради відмовитися від продовження договору оренди земельної ділянки у зв`язку з бажанням розпорядитися земельною ділянкою іншим чином (більш розумно), в даному випадку є пріоритетним по відношенню до права орендаря скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

За таких обставин, твердження позивача про те, що відповідач мав узгодити з ним істотні умови договору, зокрема щодо строку, не можуть бути прийняті до уваги та не свідчать про недобросовісність поведінки органу місцевого самоврядування.

При цьому, питання сплати орендної плати не є предметом судового розгляду з огляду на вищенаведені обставини.

Можливість відмови орендарю в укладенні договору також не ставиться в залежність й від того, чи містить проєкт додаткової угоди, запропонований орендарем, змінені умови, чи передбачає поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк.

За таких обставин, суд не вбачав підстав для визнання недобросовісною поведінки орендодавця та дійшов висновку про те, що переважне право Позивача на поновлення договорів оренди земельних ділянок, яке би могло підлягати судовому захисту, не порушене, а надання відповіді не у місячний строк з дня одержання відповідного повідомлення орендаря, проте з дотриманням терміну – “протягом одного місяця після закінчення строку договору” жодним чином не свідчить про порушення Відповідачем переважного права Позивача.

Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5040/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Перлина Агро" задовольнити в повному обсязі, визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № 341 від 15.11.2018 щодо земельної ділянки площею 26,6946 га (кадастровий номер 5125484700:01:001:0556) в редакції, запропонованій Позивачем, судові витрати покласти на Відповідача.

На переконання Апелянта, суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, зазначивши, що сам факт наявності рішення Ради № 2565-VIII від 31.10.2025 та листа № 1065 від 04.11.2025 про відмову у поновленні є достатнім доказом незгоди орендодавця, яка автоматично припиняє переважне право Позивача.

Водночас, Апелянт вважає, що суд першої інстанції повністю проігнорував обов`язкову для застосування правову позицію Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справах №903/1030/19 та №390/34/17), згідно з якими для переривання переважного права орендаря, заперечення орендодавця мають бути не просто заявлені, а оцінені судом на предмет їх обґрунтованості, законності та відповідності фактам.

Заперечення Відповідача, викладені в листі № 1065 та оформлені Рішенням № 2565 VIII, базувалися виключно на твердженні про нібито наявність у Орендаря заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 3228,25 грн.

Разом з тим, як стверджує Скаржник, оскільки контролюючий орган (ДПС) не фіксував жодних порушень та заборгованостей з боку Позивача, самостійно вирахуваний Відповідачем борг є вигадкою. А тому, на переконання Апелянта, суд першої інстанції мав дійти висновку про відсутність правомірних та обґрунтованих заперечень з боку Відповідача, що є підставою для задоволення позову про визнання додаткової угоди укладеною.

Також Апелянт у своїй скарзі стверджує, що відмовляючи в позові на підставі недоведених та безпідставних тверджень Відповідача про борг, суд першої інстанції грубо порушив вимоги ст. 79 Господарського процесуального кодексу України щодо стандарту доказування «вірогідності доказів». Позивач надав офіційні, належні електронні докази (Витяг з ІКС ДПС), які повністю спростовують позицію Ради. Проте, суд безпідставно надав перевагу недостовірним доводам Відповідача, що призвело до неправильного встановлення обставин справи.

Крім того, Апелянт зазначає про незаконність дій щодо поділу ділянки під час судового процесу з метою штучного знищення об`єкта спору для продажу права оренди на торгах, зазначаючи, що Радою було прийнято рішення Ширяївської селищної ради № 2699-VIII від 03.04.2026 про поділ спірної земельної ділянки, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, а також постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.12.2021 у справах № 906/1152/20 від 27.05.2021 та № 914/146/20.

Скаржник також вважає, що Радою було порушено ст. 525 Цивільного кодексу України, в свою чергу суд першої інстанції також порушив доктрину заборони суперечливої поведінки та практики ЄСПЛ, зокрема, не врахував рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», де зазначено, що свавільна відмова органу влади у продовженні договору оренди з особою, яка належно виконувала свої обов`язки, за відсутності вищого суспільного інтересу, є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном (порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції).

Підсумовуючи викладене, Позивач наголошує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а дії Відповідача є незаконними з таких підстав:

1. Порушення Відповідачем ч. 1, 4, 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» — Орендодавець висловив необґрунтовані заперечення, які базувалися на завідомо неправдивих даних про борг, та пропустив встановлений законом строк на розгляд первинного повідомлення Орендаря, чим безпідставно заблокував законну процедуру укладення угоди про поновлення договору оренди.

2. Порушення ст. 3, 13, 14, 41, 50-1, 525, 629 та пункту 52-4 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України — Відповідач вчинив неправомірну односторонню відмову від виконання договірного зобов`язання та проігнорував дію податкових пільг.

3. Порушення ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст. 31 Закону України «Про оренду землі» — Відповідач вчинив протиправні дії щодо поділу спірної ділянки під час судового розгляду без згоди орендаря з метою штучної ліквідації об`єкта спору.

4. Порушення судом першої інстанції ст. 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України — Суд порушив стандарт вірогідності доказів, не оцінив належним чином електронні докази ДПС, проігнорував необґрунтованість заперечень Ради та ухвалив рішення, яке не відповідає критеріям законності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5040/25; призначено розгляд справи №916/5040/25 на 24.08.2026 року об 11-00 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5040/25.

25.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5040/25.

30.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві Відповідач висловлює незгоду з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

На переконання Відповідача, доводи Апелянта про те, що суд першої інстанції нібито проігнорував правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справах №903/1030/19 та №390/34/17, є абсолютно безпідставними, ґрунтуються на хибному, вибірковому та суб`єктивному тлумаченні норм права та судової практики.

Так, у справах № 903/1030/19 та № 390/34/17 розглядалися питання, де орендодавці заявляли нічим не підтверджені заперечення (наприклад, подавали заперечення взагалі без зазначення причин, або ж узагалі пропускали місячний строк для направлення заперечень). У даній же справі (№ 916/5040/25) Ширяївська селищна рада діяла виключно в межах та у спосіб, визначений законом: направила проміжну відповідь (лист № 843), винесла питання на розгляд профільної комісії з земельних питань, прийняла офіційне колегіальне Рішення сесії № 2565-VIII від 31.10.2025 та в межах передбаченого законом строку надіслала лист-повідомлення № 1065 від 04.11.2025 разом з рішенням ради від 31.10 2025. Всі ці докази були досліджені судом першої інстанції та містяться в матеріалах справи.

Селищна рада вважає, що суд першої інстанції здійснив повну оцінку заперечення Відповідача та визнав його ключову правову обґрунтованість - волевиявлення власника землі (селищної ради) на зміну способу розпорядження майном. Відповідач вважає, що Господарський суд Одеської області детально оцінив законність та обґрунтованість дій Ширяївської селищної ради та встановив, що Рада діяла виключно у правовому полі та у визначені законом строки.

Окремо Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що ключовим і самостійним фактором для відмови у позові став виключно правомірний намір власника виставити землю на аукціон, відповідно до вимог земельного законодавства.

Ширяївська селищна рада категорично відхиляє твердження Апелянта про те, що посадові особи Ради нібито діяли «всупереч принципу належного врядування» та «штучно витребували інформацію з ДПС про сухі дати платежів». Вказані аргументи апеляційної скарги є не просто безпідставними, а являють собою свідоме введення суду апеляційної інстанції в оману та перекручування фактичних обставин справи.

Крім того, Відповідач заперечує проти доводів Апелянта стосовно того, що суд першої інстанції проігнорував обставину прийняття Ширяївською селищною радою рішення № 2699-VIII від 03.04.2026 про поділ земельної ділянки безпосередньо під час судового розгляду, та зазначає, що предметом розгляду у даній справі є виключно питання наявності чи відсутності правових підстав для поновлення договору оренди землі. При цьому, рішення Ширяївської селищної ради № 2699-VIII від 03.04.2026 про поділ земельної ділянки не є і ніколи не було предметом розгляду у даній справі. Позивач не заявляв вимог про визнання вказаного рішення ради протиправним та його скасування в межах цього судового процесу.

З огляду на наведене, Відповідач вважає доводи апеляційної скарги неспроможними, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у даній справі законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026, у зв`язку з тим, що головуюча суддя Принцевська Н.М. з 24.08.2026 по 04.09.2026 перебуватиме у запланованій щорічній відпустці, повідомлено учасників справи №916/5040/25, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 відбудеться 14.09.2026 року о 12:30 год.

14.09.2026 у судове засідання з`явився представник Позивача, який підтримав доводи та вимоги викладені ним письмово. Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, 04.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2018 між Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" (орендар) укладено Договір оренди землі № 341 (а.с.9-12), відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5125484700:01:001:0556.

В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 26,6946 га, у тому числі: 26,6946 га ріллі, що розташована на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) (п.2.1 Договору).

Кадастровий номер земельної ділянки:5125484700:01:001:0556. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури.

Згідно з п. 2.4. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 01.01.2018, складає 731493,34 грн та підлягає щорічній індексації.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що останній укладено на строк 7 років.

Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації відповідно до закону (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок в УДК от смт Ширяєве Ширяївського району, Одеської області у розмірі 8,04 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2018, а саме: 58 810,00 грн за 1 рік, що зазначено у протоколі проведення земельних торгів лотом №983 від 15.11.2018 №1/983 та складає 4900,83 грн за один місяць.

Згідно з п. 4.2. Договору орендна плата за перший рік користування земельною ділянкою сплачується орендарем протягом трьох банківських днів з дня підписання цього договору, за виключенням сплаченого гарантійного внеску у розмірі 2926,00 грн.

Орендна плата вноситься Орендарем не пізніше 28-го числа місяця наступного за звітним, у розмірі, встановленому пунктом 4.1 Договору, за кожен місяць (п.4.3 Договору).

Відповідно до п.8.3.5. Договору орендар має переважне право на поновлення Договору оренди землі за умов виконання вимог цього Договору.

Згідно з п.8.4.6. Договору орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п.8.4.7. Договору орендар зобов`язаний у разі введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення протягом 1 (одного) року здійснити всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на внесення змін до договору оренди щодо нормативної грошової оцінки та орендної плати.

Пунктом 11.1. Договору сторони передбачили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. У разі недосягнення зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Згідно з п.11.2. Договору дія останнього припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи – орендаря.

Відповідно до п.11.4. Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 21.12.2018 №15-7960/13-18-СГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” (з додатком - перелік земельних ділянок) (а.с.192-208) вирішено передати Ширяївській селищній раді у комунальну власність земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист-повідомлення №73 від 30.05.2025, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" повідомило про намір скористатись переважним правом щодо продовження договору оренди землі №341 від 15.11.2018 на тих самих умовах. До листа додано проєкт договору оренди землі від 15.11.2025, в якому змінені істотні умови, а саме, збільшено строк оренди з 7 до 10 років. Розмір орендної плати залишено без змін на рівні 8.04% від НГО земельної ділянки (а.с.13-18).

Листом №843 від 29.08.2025 (а.с.19) Відповідач повідомив Позивача про те, що лист повідомлення №73 від 30.05.2025 перебуває на вивченні та розгляді постійної депутатської комісії ради з земельних питань, яка попередньо зауважила, що вказаний лист є занадто передчасним, строк дії договору закінчується 15.11.2025 (понад п`ять місяців до закінчення строку дії договору). У листі також повідомлено Позивачу, що за результатами розгляду листа повідомлення №73 від 30.05.2025 селищною радою буде прийнято рішення з урахуванням утвердженої сталої позиції щодо розумного розпорядження землями сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в інтересах громади, про що його буде повідомлено.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання постійної комісії №11 від 21.10.2025 (а.с.48-49), Комісія прийняла рішення рекомендувати селищній раді проєкт рішення "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га".

При цьому, вказане рішення було прийнято з урахуванням того, що листом фінансового відділу селищної ради від 17.10.2025 № 108 "Інформація щодо орендної плати ТОВ "Перлина Агро" по договору оренди землі № 341 від 15.11.2018 року", повідомлено про порушення Товариством умов договору стосовно строків здійснення орендної плати та допущення заборгованості по договору в сумі 3228, 25 грн станом на 17.10.2025 (а.с.54-56).

Матеріали справи також містять пояснення фінансового відділу селищної ради від 19.01.2026 №6, згідно з якими станом на 17.10.2025 за Позивачем рахується заборгованість за договором в сумі 3228,25 грн (а.с.103).

У подальшому, Відповідачем було направлено Позивачу лист-повідомлення №1065 від 04.11.2025 про прийняте орендодавцем рішення за результатами розгляду листа повідомлення ТОВ "Перлина Агро" №73 від 30.05.2025 (а.с.20-21). До листа-повідомлення також надано рішення ради від 31.10.2025 №2565 - VIII "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" (код ЄДРПОУ 38477119) в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га".

Вказаним рішенням відмовлено ТОВ "Перлина Агро" (код ЄДРПОУ 38477119) в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га, та виставити право оренди на вказану земельну ділянку на земельні торги згідно закону; уповноважено селищного голову направити ТОВ "Перлина Агро" лист-повідомлення про прийняте радою рішення про відмову ТОВ "Перлина Агро" (код ЄДРПОУ 38477119) на укладення договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га з наданням цього рішення; зобов`язано ТОВ "Перлина Агро", після закінчення строку дії договору оренди землі №341 від 15.11.2018, на який його було укладено, повернути земельну ділянку Ширяївській селищній раді Березівського району Одеської області (власнику земельної ділянки) на умовах, визначених договором; Відділу земельних та майнових відносин селищної ради після закінчення строку дії договору оренди землі №341 від 15.11.2018, на який його було укладено, вжити заходи щодо припинення іншого речового права оренди ТОВ "Перлина Агро" на земельну ділянку; Відділу земельних та майнових відносин селищної ради – вжити організаційні заходи щодо підготовки земельної ділянки для проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності, відповідно до закону.

21.11.2025 до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис про припинення права оренди (а.с.47).

Листом №113 від 07.11.2025 Позивач повторно звернувся до селищної ради, направивши додаткову угоду №1 про поновлення договору оренди землі №341 від 15.11.2018 (а.с.23-25).

Згідно з проєктом відповідної додаткової угоди Позивачем запропоновано пункт 3.1. договору викласти у наступній редакції: "3.1. Договір укладено на строк 7 (сім) років і його дія була поновлена на строк 7 (сім) років"; на підставі п. 3.3 договору та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" поновити договір на новий строк 7 (сім) років з дати закінчення строку, на який він був укладений.

Визначено, що з урахуванням поновлення, строк дії договору встановлюється до "15" листопада 2032 року включно.

Усі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними та обов`язковими для виконання сторонами (а.с.26).

Листом за №1183 від 02.12.2025 (а.с.50-53) Відповідач повідомив Позивачу, що Ширяївська селищна рада в межах своїх повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" на пленарному засіданні 31.10.2025 прийняла законне рішення № 2565 – VIII, що рішення ради є ненормативним актом, який повністю відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятий відповідно до визначених законом повноважень органом місцевого самоврядування та є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Також Відповідач довів до відома, що рішення ради від 31.10.2025 №2565 – VIII вичерпало свою дію фактом його виконання щодо припинення права оренди ТОВ "Перлина Агро" на земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га, про що внесені відомості до розділу Інформація про інше речове право до Державного реєстру речових прав, номер запису 29136249 від 21.11.2025.

Відповідачем також надані суду докази направлення вказаного листа, який повернувся неврученим через відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.101-102).

Позивачем надано суду витяг станом на 06.01.2026 з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску за період за період з 01.01.2020 до 01.01.2021 та уточнюючу податкову декларацію зі сплати за землю від 09.04.2020 на підтвердження відсутності заборгованості (а.с.71-74).

Відповідачем надано суду акти звірки взаємних розрахунків по договору оренди землі №341 від 15.11.2018 за період з 15.11.2018 до 10.02.2026 (а.с.113-120), детальні розрахунки до них (а.с.169-170) та витяги з виписок по доходах Ширяївської селищної ради по коду класифікації доходів (ККД) 18010600 “Орендна плата з юридичних осіб” за січень 2019 року (а.с.121-125).

Листом від 06.03.2026 №39/ЗПІ/15-32-19-04-12 Головне управління ДПС в Одеській області повідомило, що відповідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС 28.12.2018 було проведено внутрішній висновок в межах одного бюджетного рахунку №40 (платіжна інструкція від 29.11.2018 №428) за кодом операції 100 (-) списання (Ширяївська сел/р код 10) в сумі 3 013,00 грн. та зарахування (+) за кодом операції 10В (Осинівська с/р код 24). Зарахування (+) за кодом 10В (Ширяївська сел/р, код 10) внутрішній висновок від 10.01.2019 №10 (платіжна інструкція від 29.12.2018 №503) в сумі 3 013,00 грн (а.с.177).

В матеріалах справи наявна копія рішення №2648-VІІІ Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області XLVІ сесія VІІІ скликання від 20.02.2026 (а.с.135-136) про підготовку лотів до проведення земельних торгів з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності за рахунок поділу, згідно з яким селищна рада вирішила, зокрема, підготовити лоти до проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності за рахунок поділу відповідно до статті 136 Земельного кодексу України; затвердити Перелік земельних ділянок для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності за рахунок їх поділу, згідно додатку (зокрема, земельної ділянки за кадастровим номером 5125484700:01:001:0556); надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності шляхом їх поділу, згідно додатку пункту 2 цього рішення та уповноважити голову Ширяївської селищної ради на укладання (підписання) договорів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності за рахунок поділу та результати поіменного голосування депутатів XLVІ сесії VІІІ скликання Ширяївської селищної ради щодо прийняття зазначеного рішення (а.с.134).

Матеріали справи також містять рішення Ширяївської селищної ради Березовського району №2699 VIII від 03.04.2026 “Про затвердження проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону” (а.с.191).

Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною 9 статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

У частині першій статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Верховний Суд у справі № 906/1314/21 висловив правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі, у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Відповідно до абзацу четвертого розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України, щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

При цьому, укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідних редакціях) неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19, суд зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар".

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі №926/2720/21, спираючись на наведені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду та узагальнюючи їх, дійшов висновку, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у контексті дій сторін договору є таким:

- якщо орендар у строки, встановлені договором або за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах".

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 також зауважив, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №906/1314/21 та в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі №920/1124/24, від 03.02.2026 у справі №916/4826/24, від 27.01.2026 у справі №927/956/24, від 21.01.2026 у справі №915/403/25, у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитися землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Як встановлено судовою колегією раніше та не заперечується сторонами, 15.11.2018 між Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" (орендар) укладено Договір оренди землі № 341 (а.с.9-12), відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5125484700:01:001:0556. Згідно з п.3.1 договору останній укладено на строк 7 років.

У подальшому, Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист-повідомлення №73 від 30.05.2025, яким повідомлялось про намір скористатись переважним правом щодо продовження Договору оренди землі №341 від 15.11.2018 на тих самих умовах. До листа додано проєкт Договору оренди землі від 15.11.2025, в якому змінені істотні умови, а саме, збільшено строк оренди з 7 до 10 років. Розмір орендної плати залишено без змін на рівні 8.04% від НГО земельної ділянки (а.с.13-18).

У відповіді на вказаний лист Відповідач вказав, що за результатами розгляду листа повідомлення №73 від 30.05.2025 селищною радою буде прийнято рішення з урахуванням утвердженої сталої позиції щодо розумного розпорядження землями сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в інтересах громади, про що його буде повідомлено.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання постійної комісії №11 від 21.10.2025 (а.с.48-49), Комісія прийняла рішення рекомендувати селищній раді проєкт рішення "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га" та більш розумно розпорядитися об`єктом оренди, виставивши право оренди на земельні торги.

У подальшому Ширяївською селищною радою Березівського району Одеської області було направлено Позивачу лист-повідомлення №1065 від 04.11.2025 про прийняте орендодавцем рішення за результатами розгляду листа повідомлення ТОВ "Перлина Агро" №73 від 30.05.2025 (а.с.20-21). До листа-повідомлення також надано рішення ради від 31.10.2025 №2565 - VIII "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" (код ЄДРПОУ 38477119) в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га".

Вказаним рішенням, прийнятим, у т.ч. з врахуванням рекомендації постійної комісії ради з питань земельних відносин від 21.10.2025, відмовлено ТОВ "Перлина Агро" (код ЄДРПОУ 38477119) в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га, та виставити право оренди на вказану земельну ділянку на земельні торги згідно закону; зобов`язано ТОВ "Перлина Агро", після закінчення строку дії договору оренди землі №341 від 15.11.2018, на який його було укладено, повернути земельну ділянку Ширяївській селищній раді Березівського району Одеської області (власнику земельної ділянки) на умовах, визначених договором; Відділу земельних та майнових відносин селищної ради після закінчення строку дії договору оренди землі №341 від 15.11.2018, на який його було укладено, вжити заходи щодо припинення іншого речового права оренди ТОВ "Перлина Агро" на земельну ділянку; Відділу земельних та майнових відносин селищної ради – вжити організаційні заходи щодо підготовки земельної ділянки для проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності, відповідно до закону.

21.11.2025 до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис про припинення права оренди (а.с.47).

Листом №113 від 07.11.2025 Позивач повторно звернувся до селищної ради, направивши додаткову угоду №1 про поновлення договору оренди землі №341 від 15.11.2018 (а.с.23-25).

Згідно з проєктом відповідної додаткової угоди Позивачем запропоновано пункт 3.1. договору викласти у наступній редакції: "3.1. Договір укладено на строк 7 (сім) років і його дія була поновлена на строк 7 (сім) років"; на підставі п. 3.3 договору та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" поновити договір на новий строк 7 (сім) років з дати закінчення строку, на який його було укладено.

Визначено, що з урахуванням поновлення, строк дії договору встановлюється до "15" листопада 2032 року включно.

Усі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними та обов`язковими для виконання сторонами (а.с.26).

Листом за №1183 від 02.12.2025 (а.с.50-53) Відповідача повідомив Позивачу, надав роз`яснення, що Ширяївська селищна рада в межах своїх повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" на пленарному засіданні 31.10.2025 прийняла законне рішення № 2565 – VIII, що рішення ради є ненормативним актом, який повністю відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятий відповідно до визначених законом повноважень органом місцевого самоврядування та є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Також Відповідач довів до відома, що рішення ради від 31.10.2025 №2565 – VIII вичерпало свою дію фактом його виконання щодо припинення права оренди ТОВ "Перлина Агро" на земельну ділянку кадастровий номер 5125484700:01:001:0556 площею 26,6946 га, про що внесені відомості до розділу Інформація про інше речове право до Державного реєстру речових прав, номер запису 29136249 від 21.11.2025.

Судова колегія зауважує, що орган місцевого самоврядування як власник земельної ділянки, відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", має право не продовжувати договір оренди на новий строк, навіть за наявності заяви орендаря, якщо між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов. У даному випадку новий строк оренди мав становити 10 років замість попередніх 7, що є істотною зміною умов договору. Оскільки Відповідач висловив чітку відмову продовжувати орендні відносини, підстав для застосування переважного права не виникло, а відтак не існує підстав для визнання угоди укладеною в судовому порядку.

За таких обставин, виходячи з вищенаведених правових позицій Верховного Суду, враховуючи, що орган місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитися землею (в тому числі виставити право оренди на торги), суд зазначає, що право селищної ради відмовитися від продовження договору оренди земельної ділянки у зв`язку з бажанням розпорядитися земельною ділянкою іншим чином (більш розумно), в даному випадку є пріоритетним по відношенню до права орендаря скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

За таких обставин, твердження Позивача про те, що Відповідач мав узгодити з ним істотні умови договору, зокрема щодо строку, не можуть бути прийняті до уваги та не свідчать про недобросовісність поведінки органу місцевого самоврядування.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що питання сплати орендної плати не є предметом судового розгляду з огляду на вищенаведені обставини.

Можливість відмови орендарю в укладенні договору також не ставиться в залежність й від того, чи містить проєкт додаткової угоди, запропонований орендарем, змінені умови, чи передбачає поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для визнання недобросовісною поведінки орендодавця та доходить висновку про те, що переважне право Позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке би могло підлягати судовому захисту, не порушене, а надання відповіді не у місячний строк з дня одержання відповідного повідомлення орендаря, проте з дотриманням терміну – “протягом одного місяця після закінчення строку договору” жодним чином не свідчить про порушення Відповідачем переважного права Позивача.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи Апелянта стосовно прийняття Ширяївською селищною радою рішення № 2699-VIII від 03.04.2026 про поділ земельної ділянки безпосередньо під час судового розгляду, оскільки предметом розгляду у даній справі є питання наявності чи відсутності правових підстав для поновлення договору оренди землі. При цьому, рішення Ширяївської селищної ради № 2699-VIII від 03.04.2026 про поділ земельної ділянки не є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи Апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині стандарту доказування, а також посилання на Витяг з ІКС ДПС та те, що суд безпідставно надав перевагу недостовірним доводам Відповідача, оскільки Селищна рада реалізувала свої виключні повноваження власника землі, будь-які доводи Апелянта про процедуру фіксації фінансових показників чи дані Витягу з ІКС ДПС не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність ухваленого рішення.

За таких обставин, враховуючи недоведеність Позивачем належними, допустимими та достатніми доказами недобросовісної поведінки орендодавця судова колегія погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про те, що переважне право Позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке би могло підлягати судовому захисту, не порушене, а надання відповіді не у місячний строк з дня одержання відповідного повідомлення орендаря, проте з дотриманням терміну – “протягом одного місяця після закінчення строку договору” жодним чином не свідчить про порушення Відповідачем переважного права Позивача.

При цьому, як вірно було зауважено судом першої інстанції, орендар не позбавлений права взяти участь у земельних торгах на загальних засадах, запропонувавши найбільш економічно вигідні умови користування земельною ділянкою, враховуючи також те, що останній завчасно ознайомлений з позицією орендодавця щодо неприйнятності попередньо запропонованих умов.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Доводи скаржника не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову. Твердження Апелянта про порушення місцевим господарським судом норм права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5040/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Агро" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5040/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5040/25 - залишити без змін.

Матеріали справи №916/5040/25 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 287-289 Господарсько процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2026.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош