Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №916/5365/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5365/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор - Кривельова Т.М.

від ТОВ "Строительная компания "Градо-Строй" – директор Мішакін С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 (повний текст складено та підписано 15.06.2026, суддя Щавинська Ю.М.)

у справі №916/5365/25

за позовом Керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строительная компания "Градо-Строй"

про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 208 204,80 грн

ВСТАНОВИВ

Керівник Чорноморської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строительная компания "Градо-Строй", в якій просив суд:

- визнати недійсною додаткову угоду б/н від 29.05.2025 до договору № 05- 2702/25 від 27.02.2025, укладену між Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строительная компания "Градо-Строй";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строительная компания "Градо-Строй" на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області неустойку в сумі 208 204,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що оспорювана додаткова угода, якою було продовжено строк виконання робіт, укладена сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про публічні закупівлі", за відсутності документально підтверджених обставин, які б об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання договору. В свою чергу, прострочення виконання робіт, зумовлює нарахування неустойки (пені) у заявленому розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 по справі №916/5365/25 у задоволенні позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що збільшення строку виконання робіт за договором, та відповідно укладення оспорюваної додаткової угоди, було обумовлено об`єктивними обставинами, а саме несприятливими погодними умовами, що на думкою суду, є обставиною, що впливає на строк проведення робіт з урахуванням специфіки предмету договору.

Місцевим господарським судом також було відзначено, що строк було продовжено на незначний термін, а укладений між сторонами договір було виконано обома сторонами в повному обсязі. До того ж, за висновком суду першої інстанції, зміна строку виконання робіт шляхом його збільшення на один місяць не призвела до будь-яких негативних наслідків для позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся прокурор з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області 10.06.2026 у справі № 916/5365/25 скасувати та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення постановлене при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне:

- судом першої інстанції не враховано того, що за приписами чинного законодавства, сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань, шляхом продовження такого строку, виключно за наявності існування документально підтверджених об`єктивних обставин, що зумовили таке продовження;

- місцевий господарський суд залишив поза увагою доводи прокурора про те, що оспорювана додаткова угода, в частині продовження строку виконання зобов`язань щодо виконання робі, була укладена сторонами без документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили;

- на переконання апелянта, відповідач, звертаючись до позивача з листом щодо неможливості своєчасного виконання робіт за договором, повинен був надати документальне підтвердження саме тих обставин, на які посилався у своєму листі, однак таких дій не вчинив. Відповідно, скаржник вважає, що відповідачем документального підтвердження настання обставин, як то передбачено вимогами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами договору, не надано.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 10.09.2026.

Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Під час судового засідання від 10.09.2026 представником ТОВ "Строительная компания "Градо-Строй" було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано необхідністю участі у судовому засідання адвоката, представника відповідача, явку якого наразі забезпечити неможливо.

Розглянувши таке клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позиціями ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).

Однак, судова колегія зазначає, що представник відповідача заявляючи клопотання до відкладення розгляду справи, не надав жодних доказів на підтвердження об`єктивної неможливості забезпечення участі у розгляді даної справи у суду апеляційної інстанції свого представника, адвоката.

Як вже було вказано вище, кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена, а тому відповідач не був позбавлений можливості забезпечити участь у розгляді справи іншим представником.

Слід також відзначити, що участь у судовому засіданні приймав представник відповідача, а саме керівник ТОВ "Строительная компания "Градо-Строй", який мав можливість надавати пояснення, заперечення тощо з приводу суті спору.

З огляду на таке, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у даному судовому засідання, що відповідно зумовлює відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Під час судового засідання від 10.09.2026 прокурор підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, між Таїрівською селищною радою Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Строительная компания “ГРАДО-СТРОЙ” 27.02.2025 укладено договір № 05-2702/25 за предметом: “Будівництво водопроводу по вул. Шевченка та Надії у с. Сухий Лиман Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Коригування” (ДК 021:2015: 45231000-5 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач), загальною вартістю 15 231 452,40 грн з ПДВ (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2025-01-24-008876-a).

Джерело фінансування робіт за цим Договором: кошти місцевого бюджету (п. 11.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Генпідрядник зобов`язується закінчити виконання Робіт та повідомити Замовника про готовність до їх передання до 31.05.2025.

Відповідно до пункту 2.4. Договору, Строки виконання робіт (будівництва об`єкта) можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у Договір у разі виникнення обставин, передбачених п. 19 Загальних умов. Згідно з пунктом 2.7. Договору, Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін договір підряду в разі:

- виникнення обставин непереборної сили;

- в залежності від обсягів реального фінансування; - внесення змін до проектної документації;

- виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт;

- дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від Генпідрядника обставинами.

Згідно з п. 18.2 Договору Договір набуває чинності з моменту його укладання, підписання Сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2025 року, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань – до їх повного виконання Сторонами.

Строки виконання робіт з будівництва Об`єкта встановлюються до 31.05.2025 (п. 18.3 Договору).

Розділом 16 передбачено відповідальність сторін за порушення зобов`язань за Договором та порядок урегулювання спорів. Так, згідно з п. 16.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за Договором, Генпідрядник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання, а у разі здійснення попередньої оплати Генпідрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції. Кошти, отримані від сплати таких штрафних санкцій, зараховуються відповідно до доходів загального фонду державного чи місцевих бюджетів.

23.05.2025 року ТОВ "СК "ГРАДО-СТРОЙ" звернулось до Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області з листом за вх. №1621/02-07, відповідно до якого просило внести зміни до Договору в частині продовження строків виконання робіт, та встановити новий кінцевий строк - 30.06.2025 року, а також провести коригування проекту.

В обґрунтування необхідності в продовженні строку виконання робіт, ТОВ "СК "ГРАДО-СТРОЙ" зазначило, що така необхідність викликана несприятливими погодними умовами впродовж березня-травня 2025 року, що призвело до підтоплення траншей та котлованів, існування на ділянці, де здійснюється будівництво особистого майна третіх осіб, власники якого чинять перешкоди у проведенні робіт, наявність активних мобілізаційних заходів, що ускладнює можливість залучення кваліфікованих робітників, а також певні технічні питання, усунення яких значним чином впливає на термін виконання робіт.

За наслідком розгляду вказаного листа, 26.05.2025 року Управлінням житлово- комунального господарства та інфраструктури Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області була складена Службова записка за №97 на ім`я начальника відділу закупівель та договірної роботи Таїрівської селищної ради, відповідно до якої Комісія, виїхавши на місце проведення робіт, перевірила всі обставини та питання, які були винесені на засіданні робочої наради, склала відповідний акт, у якому зазначено, що всі питання, які були винесені директором ТОВ "СК "ГРАДО СТРОЙ", відповідають дійсності у зв`язку з чим є необхідність подовжити термін виконання робіт по об`єкту: “Будівництво водопроводу по вул. Шевченка та Надії у с. Сухий Лиман Таїрівської селищної ради - Овідіопольського району Одеської області. Коригування” до 30 червня 2025 року.

29.05.2025 року між Таїрівською селищною радою Одеського району Одеської області як замовником та ТОВ "СК "ГРАДО-СТРОЙ" як Генеральним підрядником (Виконавцем робіт), укладено Додаткову угоду, відповідно до п. 1 якої, сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк виконання робіт до 30.06.2025 року та внести відповідні зміни до п. 2.1. Договору.

30.06.2025 року, між Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області як замовником та ТОВ "СК "ГРАДО-СТРОЙ" як Генеральним підрядником підписано останній Акт приймання виконаних будівельних робіт №6 за червень 2025 року.

Додатковою угодою б/н від 03.09.2025 сторони дійшли взаємної згоди зменшити суму Договору на 1 153 485,50 грн та викласти пункт 3.1 Розділу 3 “Договірна ціна” Договору в наступній редакції: “Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною Договору (додаток № 1), і складає 14 077 966,90 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 2 346 327,82 грн”.

Відповідно до платіжних інструкцій №№ 27, 29, 32, 33, 35, 37 проведено оплату за Договором № 05 2702/25 від 27.02.2025 на загальну суму 14 077 966,90 грн з ПДВ за виконані протягом 2025 року роботи, що також вбачається із звіту про виконання договору про закупівлю UA-2025-01-24-008876-a.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції, прокурор зазначив про те, що у даному випадку були відсутні будь-які обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання договору, а тому укладання додаткової угоди б/н від 29.05.2025 до Договору є неправомірним, а вона підлягає визнанню недійсною в судовому порядку в силу частини 1 статті 203 та статті 215 ЦК України як така, що укладена сторонами з порушенням вимог п. 4 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, пп. 4 п. 19 Особливостей.

Також, з огляду на несвоєчасне виконання умов договору, прокурор вважає, що відповідач має сплатити неустойку в сумі 208 204,80 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги учасників справи, дійшла наступних висновків.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того, щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначив прокурор оспорювані додаткові угоди до договору закупівлі, суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостям здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, у зв`язку з відсутністю об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи ту обставину, що договір № 05-2702/25 за предметом: “Будівництво водопроводу по вул. Шевченка та Надії у с. Сухий Лиман Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Коригування” (ДК 021:2015: 45231000-5 — Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач) укладено сторонами за наслідком проведеної публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про публічні закупівлі" та Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), які визначають правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до ч.4 п.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Аналогічні за змістом положення передбачені у підпункті 4 пункту 19 Особливостей, затверджених Кабінетом Міністрів України (постанова від 12.10.2022 № 1178) відповідно до пункту 3-7 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про публічні закупівлі”, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Так, згідно з ч.4 п.19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Так, за умовами укладеного між сторонами договору, відповідно до п. 2.1 Договору Генпідрядник зобов`язується закінчити виконання Робіт та повідомити Замовника про готовність до їх передання до 31.05.2025.

Відповідно до пункту 2.4. Договору, Строки виконання робіт (будівництва об`єкта) можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у Договір у разі виникнення обставин, передбачених п. 19 Загальних умов.

Згідно з пунктом 2.7. Договору, Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін договір підряду в разі:

- виникнення обставин непереборної сили;

- в залежності від обсягів реального фінансування; - внесення змін до проектної документації;

- виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт;

- дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від Генпідрядника обставинами.

У постанові від 30.01.2024 у справі № 907/811/21 Верховний Суд виснував, що під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства про публічні закупівлі та умов договору вбачається наявність підстав для продовження строку дії договору, так і строку виконання зобов`язань за договором про закупівлю у разі: 1) виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили; 2) затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За приписами ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Так, наявні матеріали справи свідчать про те, що укладаючи оспорювану прокурором угоду, якою було продовжено строк виконання робіт, сторони керувались наявністю об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Зокрема, зі змісту листа від 23.05.2025 року вбачається, що ТОВ "СК "ГРАДО-СТРОЙ" звернулось до Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області та просило, зокрема, внести зміни до Договору в частині продовження строків виконання робіт, та встановити новий кінцевий строк - 30.06.2025 року, посилаючись на несприятливі погодні умови впродовж березня-травня 2025 року, що призвело до підтоплення траншей та котлованів, існування на ділянці, де здійснюється будівництво особистого майна третіх осіб, власники якого чинять перешкоди у проведенні робіт, наявність активних мобілізаційних заходів, що ускладнює можливість залучення кваліфікованих робітників, а також певні технічні питання, усунення яких значним чином впливає на термін виконання робіт.

Слід відзначити, що оскаржену додаткову угоду було укладено за наслідком перевірки питань, які були винесені директором ТОВ "СК "ГРАДО-СТРОЙ", в результаті якої колегіальним органом було прийнято відповідне рішення про продовження терміну виконання робіт.

Вищевказані обставини свідчать, що дії відповідача щодо звернення до замовника із заявою про продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань, були зумовлені об`єктивними обставинами та вплинули на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань у визначений договором строк.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що Закон України "Про публічні закупівлі" не містить визначення поняття "документально підтверджених об`єктивних обставин" та переліку документів, що їх підтверджують, колегія суддів вважає, що вищевказані листи, є документами, в яких зазначено об`єктивні обставини для продовження строку виконання зобов`язань.

При цьому колегія суддів враховує, що зобов`язання сторін за договором виконані ними в повному обсязі, жодних претензій щодо якості, кількості, вартості товару замовником не висувалось, а незначне перевищення строку виконання зобов`язань не призвело ні до збільшення обсягу зобов`язань, ні до неналежного виконання зобов`язань, ні до будь-яких інших негативних наслідків.

В свою чергу, прокурором не надано належних доказів того, яким чином продовження строку виконання робіт на незначний строк порушило законні інтереси держави та/або позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювана додаткова угода, укладена сторонами правомірно, з додержанням вимог чинного законодавства, що виключає правові підстави для визнання її недійсною.

Щодо заявленої прокурором вимоги про стягнення з відповідача на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області неустойку в сумі 208 204,80 грн, колегія суддів зазначає таке.

За умовами в п. 16.2. Договору № 05-2702/25 від 27.02.2025 у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за Договором, Генпідрядник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання, а у разі здійснення попередньої оплати Генпідрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції. Кошти, отримані від сплати таких штрафних санкцій, зараховуються відповідно до доходів загального фонду державного чи місцевих бюджетів.

Однак, як було встановлено вище, виконання робіт відбулась в строки, визначені договором з урахуванням додаткової угоди, а тому у суду відсутні підстави для покладення на виконавця відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта, що оспорювана додаткова угода, в частині продовження строку виконання зобов`язань щодо виконання робі, була укладена сторонами без документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, оскільки такі доводи спростовують вищенаведеними обставинами та доказами, які наявні у матеріалах справи.

До того ж, колегія суддів зауважує, що ухвалою суду від 11.03.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Строительная компания "Градо-Строй" про витребування доказів, витребувано у Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів інформацію про опади, атмосферні явища, вологість повітря за період з 27.02.2025 до 30.06.2025 по вул. Шевченка та Надії у с. Сухий Лиман Таїрівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, витребувано у Одеської обласної державної (військової) адміністрації інформацію про кількість, період та час повітряних тривог за період з 27.02.2025 до 30.06.2025 у с. Сухий Лиман Таїрівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Як встановлено з відповіді Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів (т.2 а.с.22-26), останнім надано інформацію щодо опадів, атмосферних явищ та вологості повітря за період з 27.02.2025 до 30.06.2025 по вул. Шевченка та Надії у с. Сухий Лиман Таїрівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Крім того, Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією надано інформацію про кількість, період та час повітряних тривог за період з 27.02.2025 до 30.06.2025 у с. Сухий Лиман Таїрівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Відповідні докази (листи) свідчать про те, що під час здійснення відповідачем робіт за договором, були наявні незалежні від відповідача обставини, які об`єктивно перешкоджали їх виконанню, а саме несприятливі погодні умови (опади), що в силу специфіки робіт (риття траншей та котлованів) унеможливлювало їх виконання.

До того ж, як було відзначено у листі із пропозицією щодо продовження строку виконання робіт, на заваді проведенню будівельних робіт стали дії місцевих жителів, які чинили перешкоди у виконання відповідачем робіт за договором, що підтверджується зверненням до правоохоронних органів (т.1, а.с. 75).

До того ж, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що наразі даний договір виконаний сторонами та останні не мають жодних претензій одна до одної. В свою чергу, прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про наявність будь-яких негативних наслідків (понесення збитків, завдання шкоди тощо), які були б спричинені саме укладенням сторонами оспорюваної додаткової угоди.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 по справі №916/5365/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.09.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.