Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №907/446/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/446/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповал Д.В. – головуючий, Бонк Т.Б., Рим Т.Я.

секретар судового засідання Томашівська Соломія

за участю представників:

Прокурор – Дмитришин Ю.М.

від Позивача 1 – не з`явився

від Позивача 2 – не з`явився

від Відповідача – Василечко А.В.

від Третьої особи - не з`явився

переглянувши справу №907/446/25

за позовом: Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

Позивача 1: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

Позивача 2: Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, селище міського типу Усть-Чорна

до Відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Брустури, Закарпатська область

про: стягнення шкоди, заподіяної довкіллю, порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (вх. №01-05/2224/26 від 07.07.2026)

на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2026 (повний текст рішення складено 15.06.2026, суддя Сисин С.В.)

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

На розгляд Господарського суду Закарпатської області подано позов Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (далі – Позивач 1) та Усть-Чорнянської селищної ради (далі – Позивач 2) до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (далі – Відповідач) про стягнення 761 317,91 грн шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», правонаступником якого є Відповідач, як постійний лісокористувач в порушення вимог ст. ст. 19, 64 Лісового кодексу України не забезпечило охорону і збереження лісових насаджень на підвідомчій йому території, наслідком чого стало незаконне вирубування 61 дерева у кварталі 10 виділах 15, 22, 24 Лопухівського лісництва, що знаходиться на території Усть-Чорнянської селищної ради, чим заподіяно державним інтересам матеріальну шкоду в сумі 761 317,91 грн.

Ухвалою від 23.06.2025 суд залучив до участі в справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2026 позов задоволено повністю: стягнуто з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» на користь Усть-Чорнянської селищної ради 761 317,91 грн шкоди, заподіяної довкіллю порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також на користь Закарпатської обласної прокуратури стягнуто судовий збір в розмірі 11 419,77 грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що чинним законодавством обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено на лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Оскільки матеріалами справи підтверджується незаконна рубка 61 дерева на території Лопухівського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», правонаступником якого є Відповідач, останній зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 761 317,91 грн, який документально підтверджений здійсненим Державною екологічною інспекцією розрахунком та висновком експерта у кримінальному провадженні.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

1.3. Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань

Ухвалою від 10.07.2026 Суд залишив без руху апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс».

Оскільки скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, ухвалою від 21.07.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2026.

Ухвалою від 09.09.2026 Суд задоволив клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання з`явились Прокурор та представник Відповідача (в режимі відеоконференції).

Позивачі та Третя особа не забезпечили участі уповноважених представників в судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки Суду не повідомили.

Враховуючи наведене, положення частин 11– 13 ст. 270 ГПК України та те, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи, Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Позивачів та Третьої особи, належно повідомлених про розгляд справи.

У судовому засіданні 10.09.2026 проголошено скорочену постанову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Cкаржник

Відповідач вважає, що оскаржене рішення ухвалене без належного дослідження усіх істотних обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає:

1) Прокурором не доведено протиправної поведінки/бездіяльності Відповідача, як одного з елементів складу правопорушення та обов`язкової умови для стягнення збитків, а судом не встановлено які саме обов`язки і законодавчі норми у сфері ведення лісового господарства порушено лісокористувачем, не конкретизовано, які саме дії він повинен був вчинити з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок. Лісокористувач несе відповідальність лише у разі вчинення ним самими незаконної рубки або у разі допущення порушення вимог ведення лісового господарства. Натомість наявними у справі доказами в сукупності підтверджено добросовісність дій лісокористувача та сумлінне виконання заходів щодо охорони лісу, оскільки саме посадовими особами ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» виявлено та повідомлено правоохоронні органи про незаконну рубку, проведено службове розслідування;

2) Прокурором не доведено заявлений до стягнення розмір шкоди з огляду на те, що: спеціальний уповноважений орган державного нагляду (Держекоінспекція) не проводив перевірки із застосуванням інструментально-лабораторного контролю та не складав відповідного акта з зазначенням детального опису виявленого порушення, а протокол огляду місцевості у кримінальному провадженні не може його підміняти та бути належним доказом; висновок експерта не є належним доказом, оскільки експерт не здійснював особистого огляду пнів зрубаних дерев та не проводив їх обміру, а керувався даними, зафіксованими у протоколі огляду місця події;

3) Судом невірно визначено позивача та спосіб виконання рішення, оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення рубки саме в межах селища Усть-Чорняна;

4) Позов у цій справі ґрунтується на матеріалах кримінального провадження №12022071160000252, в якому встановлено неналежне виконання службових обов`язків майстром лісу ОСОБА_1 , складено обвинувальний акт, який розглядається Тячівським районним судом Закарпатської області у кримінальній справі № 307/674/23. У разі ухвалення судом виправдувального вироку відпаде елемент делікту – протиправна поведінка (бездіяльність) працівника, – з яким за ст. 1172 ЦК України пов`язується відповідальність юридичної особи. Тому суд безпідставно відмовив у зупиненні провадженні у цій справі до вирішення по суті названої кримінальної справи.

2.2. Прокурор

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення суду залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зазначає:

1) факт вчинення незаконної порубки на підвідомчій лісокористувачу території свідчить про його протиправну бездіяльність, неналежне виконання обов`язків щодо охорони лісу. Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про відсутність його вини, а факт повідомлення правоохоронних органів про виявлену рубку не спростовує встановлених обставин неналежного виконання лісокористувачем обов`язку щодо збереження лісу;

2) Прокурором підтверджено належними доказами розмір шкоди, оскільки: акт перевірки Держекоінспекції не є єдиним доказом порушення природоохоронного законодавства; представник Держекоінспекції брав участь в огляді місця події як залучений у кримінальному провадженні спеціаліст та здійснював розрахунок розміру шкоди в межах його компетенції; отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальному провадженні є доказом і у господарському спорі; визначення методики проведення експертизи належить до компетенції експерта; у протоколі огляду місця події зафіксовано точну кількість пнів незаконно зрубаних дерев, їх ознаки та діаметри, а Відповідачем не подано жодних доказів на спростування таких даних;

3) здійснення рубки на території Усть-Чорнянської селищної ради підтверджується наявними у справі доказами, в тому числі листом самого Відповідача;

4) суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки позов заявлено щодо стягнення шкоди з Відповідача як постійного лісокористувача, а не з майстра лісу, щодо якого у справі №307/674/23 розглядається обвинувальний акт, наявні у справі докази дозволяють суду самостійно встановити та оцінити обставини, які є предметом доказування.

2.3. Інші учасники справи

Позивачі та Третя особа правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що не перешкоджає перегляду рішення суду відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

У квітні 2022 року в ході аудиторської перевірки комісією ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» у Лопухівському лісництві виявлено незаконну рубку 61 дерева різних порід, а саме: 15 дерев у кварталі 10/15 та 46 дерев в кварталі 10/22,24.

За вказаним фактом проведено службове розслідування, про що складено відповідний Акт від 04.05.2022, та вирішено у зв`язку з порушенням природоохоронного законодавства та неналежним виконанням посадових обов`язків, які призвели до значних збитків, притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Лопухівського лісництва, а саме: лісничого, помічника лісничого, та майстра лісу ОСОБА_1 .

Листом №152 від 05.05.2022 ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» повідомило Тячівський відділ поліції ГУНП в Закарпатській області про виявлене порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до складеного 10.01.2023 Шостим слідчим відділом (з дислокацією в м. Ужгороді) ТУ ДБР витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 07.05.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022071160000252 за фактом виявлення незаконної рубки дерев на території Лопухівського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» через неналежне виконання своїх посадових обов`язків з охорони лісу майстром лісу Бурса І.П.

На підставі Постанови слідчого про залучення спеціаліста від 19.07.2022 у вказаному кримінальному провадженні для обстеження місць самовільних рубок дерев залучено представника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області.

20.07.2022 слідчим П`ятого слідчого відділу ТУ ДБР, за участю спеціаліста Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, прокурора Закарпатської обласної прокуратури та службових осіб Лопухівського лісництва проведено огляд лісових насаджень у кварталі 10 виділах 15, 22, 24 Лопухівського лісництва (про що складено відповідний протокол огляду місця події), під час якого виявлено пні дерев без ознак відведення в рубку, а саме: 29 дерев породи «Ялина» та «Ялиця», 25 дерев породи «Бук» та 7 дерев породи «Явір».

У ході огляду за допомогою повіреної сертифікованої металевої рулетки спеціалістом проведено заміри середніх діаметрів виявлених пнів дерев (у сантиметрах) з розрахунку найбільшого та найменшого діаметра кожного пня, що відображено в протоколі огляду та долучених до нього відомостях попневого переліку.

Відповідно до здійсненого Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області прогнозованого розрахунку, внаслідок виявленої незаконної рубки дерев заподіяно шкоду в розмірі 761 317,91 грн

У межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022071160000252 на підставі Постанови слідчого від 22.09.2022 Львівським НДІ судових експертиз проведено інженерно-екологічну експертизу.

Згідно з Висновком експерта №3665-Е від 18.11.2022, здійснений Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області розрахунок розмір збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев у кварталі 10 виділах 15, 22, 24 на території Лопухівського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», підтверджується та становить 761 317,91 грн.

Ураховуючи покликання у вказаному висновку експерта на вихідні дані та підстави проведення експертизи, датовані 2022 роком, а також зазначення на сторінках 2-13 висновку його дати 18.11.2022, вказана на першій сторінці дата складення такого - 18.11.2021 розцінена Судом як описка.

Як зазначає прокурор, особу, яка здійснила незаконну рубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено. Складено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки), та 20.02.2023 скеровано цей обвинувальний акт для розгляду в Тячівський районний суд Закарпатської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» розпочато реформу лісової галузі України: передбачено ліквідацію як юридичних осіб державних лісогосподарських підприємств та створення єдиного суб`єкта господарювання - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

За змістом вказаної постанови ДСГП «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

За наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 872 від 28.10.2022 ДІІ «Брустурянське лісомисливське господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП «Ліси України».

Наказом ДСГП «Ліси України» від 17.01.2023 № 149 затверджено передавальний акт ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», яким правонаступником усього майна, прав та обов`язків останнього визнано ДСГП «Ліси України».

Наказом ДСГП «Ліси України» від 31.12.2024 № 2340 затверджено передавальні акти філій, які координуються Карпатським лісовим офісом, у тому числі і філії «Брустурянське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України».

Правонаступництво щодо ДІІ «Брустурянське лісомисливське господарство», а також факт здійснення рубки дерев на підконтрольній йому ділянці лісу Відповідачем не заперечується.

У адресованому Закарпатській обласній прокуратурі листі від 28.02.2025 Філія «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» повідомила, що територія кварталу 10 виділів 15, 22, 24 Лопухівського лісництва відноситься до Усть-Чорнянської селищної громади.

Вказані обставини, а також не здійснення захисту інтересів держави Усть-Чорнянською селищноюю радою та Державною екологічною інспекцією, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, слугували підставою для звернення Прокурора до суду з позовом у цій справі.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ураховуючи приписи ст. 269 ГПК України щодо меж перегляду справи у суді апеляційної інстанції, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Суд зазначає таке.

4.1. Щодо протиправної бездіяльності та причинного зв`язку як підстав для стягнення шкоди

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого способу захисту, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність сукупності елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, настання шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою і шкодою та вини.

У деліктних правовідносинах обов`язок доведення факту заподіяння шкоди, протиправності поведінки та причинного зв`язку покладається на позивача, тоді як відповідач повинен довести відсутність своєї вини. Таким чином, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, суд виходить із презумпції вини заподіювача шкоди.

Аналогічні правові висновки щодо застосування деліктної відповідальності та розподілу обов`язку доказування викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20 та від 02.06.2022 у справі №920/821/18.

Спірні правовідносини у цій справі регулюються положеннями Лісового кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»

За приписами ч.1 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення вимог природоохоронного законодавства тягне дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Частиною 5 цієї статті передбачено обов`язок підприємств, установ, організацій та громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок такого порушення.

Згідно з ч.1 ст.69 зазначеного Закону шкода, заподіяна довкіллю, підлягає компенсації у повному обсязі.

Екологічне законодавство встановлює імперативний обов`язок відшкодування шкоди як правовий наслідок порушення вимог щодо охорони природних ресурсів.

Лісовий кодекс України визначає, що право користування лісами здійснюється у формі постійного або тимчасового користування (ст. ст.16, 17).

За приписами ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані серед іншого забезпечувати охорону, захист, відтворення лісових насаджень, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, створюють сприятливі умови для охорони, захисту та відтворення лісів.

За змістом ст.63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства включає комплекс заходів із охорони та захисту лісів, а п.5 ч.1 ст.64 цього Кодексу прямо зобов`язує при веденні лісового господарства здійснювати охорону лісів від незаконних рубок.

Частина 1 ст.86 Лісового кодексу України передбачає, що організація охорони лісів полягає у здійсненні системних заходів, спрямованих на запобігання незаконному пошкодженню лісових насаджень.

Як встановлено ст. 93 Лісового кодексу України, завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у недотриманні вимог щодо ведення лісового господарства. Стаття 107 Лісового кодексу України встановлює обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок такого порушення.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див. постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 24.01.2024 у справі №907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, а Відповідачем не заперечується факт незаконної рубки невстановленими особами 61 дерева у кварталі 10 виділах 15, 22, 24 Лопухівського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», правонаступником якого є Відповідач.

За таких обставин доведеним є факт заподіяння шкоди довкіллю внаслідок незаконної рубки дерев на території, охорона якої була покладена на ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», як лісокористувача.

Причинний зв`язок у цій справі полягає не лише в тому, що шкода виникла на території, охорона якої покладена на апелянта, а й у тому, що він як у ході розгляду справи, так і її апеляційного перегляду не довів належної організації охорони цієї території від незаконної рубки дерев. Саме невиконання або неналежне виконання встановлених законом обов`язків щодо охорони лісових насаджень створило умови, за яких незаконне вирубування стало можливим. З урахуванням наведених вище позицій Верховного Суду для встановлення причинного зв`язку не вимагається доводити, що Відповідач особисто здійснював незаконну порубку або сприяв її вчиненню.

За таких обставин підтверджується і наявність причинного зв`язку між бездіяльністю лісокористувача та заподіяною шкодою. Відповідачем не доведено наявності обставин, які б переривали або виключали цей причинний зв`язок.

4.2. Щодо вини Відповідача

Питання вини у заподіянні шкоди оцінюється Судом з урахуванням того, що у деліктних правовідносинах саме на особу, щодо якої заявлено вимогу, покладається обов`язок довести відсутність своєї вини.

Однак позиція Відповідача у цій справі зводиться до того, що ним заперечується доведення Прокурором його протиправної поведінки / бездіяльності; не конкретизовано, які саме дії Відповідач повинен був вчинити задля унеможливлення незаконної рубки.

Розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд у Постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23 зазначив, що відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Як зазначено вище, лісокористувач мав забезпечувати належну охорону лісонасаджень та вживати заходів для запобігання незаконним рубкам. Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення рубки дерев та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу.

Як убачається з матеріалів справи, факт незаконної рубки дерев у Лопухівському лісництві виявлено лісокористувачем саме під час проведення аудиторської перевірки, а не в результаті здійснення систематичних (безперервних) заходів з охорони та патрулювання лісових насаджень. Перевірка не замінює собою постійної охорони лісу від незаконних рубок, яку відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України зобов`язаний забезпечувати постійний лісокористувач. Те, що порушення виявлено не в процесі поточної охорони території, лише додатково свідчить про недостатність вжитих лісокористувачем заходів саме з постійної (безперервної) охорони лісу.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції на запитання Суду про те, які саме заходи охорони лісових насаджень здійснювались Відповідачем, представник Відповідача зміг назвати лише проведення обходів території, а інших конкретних заходів охоронного характеру (патрулювання, моніторингу тощо) назвати не зміг.

Сам по собі факт самостійного виявлення працівниками лісництва рубки дерев, проведення службового розслідування та повідомлення про злочин правоохоронних органів не спростовує висновку про неналежну охорону лісу, оскільки такі дії свідчать про виявлення вже вчиненого порушення.

Відповідач не подав Суду доказів на підтвердження здійснення ним конкретних заходів охорони лісу до моменту виявлення незаконної рубки або об`єктивної неможливості запобігти незаконній рубці. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази проведення регулярних обходів лісових насаджень, не надано графіки патрулювань, дані обліку обходів, акти перевірок стану охорони насаджень, відомості про встановлення охоронних систем чи попереджувальних знаків або вжиття інших профілактичних заходів тощо.

Отже, скаржник як лісокористувач не забезпечив виконання належних заходів охорони, що утворює склад протиправної бездіяльності як елемент цивільного правопорушення.

Відповідачем не спростовано презумпцію винуватості у деліктному зобов`язанні, обов`язок здійснення чого покладено саме на завдавача шкоди.

4.3. Щодо розміру шкоди

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону використання під час розгляду господарської справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у господарській справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18.

На підтвердження заявленого до стягнення розміру збитків у цій справі Прокурор подав суду здійснений посадовою особою Державної екологічної інспекції у Закарпатській області розрахунок та висновок експерта Львівського НДІ судових експертиз №3665-Е від 18.11.2022 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи, призначеної у кримінальному провадженні №12022071160000252.

Апелянт ставить під сумнів такі, вказує, що Держекоінспекція не проводила перевірки із застосуванням інструментально-лабораторного контролю та не складала відповідного акта з зазначенням детального опису виявленого порушення, а експерт не здійснював особистого огляду пнів зрубаних дерев та не проводив їх обміру. Наголошує, що розрахунок розміру шкоди не може ґрунтуватись на припущеннях, про що зазначено Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.06.2022 у справі №909/114/21 та від 16.08.2022 у справі №925/1598/20.

Однак, Суд зазначає, що акт перевірки Держекоінспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства, а відсутність такого акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові про стягнення шкоди (див. Постанову Верховного Суду у від 12.09.2024 у справі № 907/181/22).

Разом з тим, ст. 71 КПК України передбачено участь спеціаліста у кримінальному провадженні, а згідно з пп.8.1 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, Інспекція уповноважена здійснювати розрахунок розміру шкоди, збитків і втрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави з питань, що належать до її компетенції.

Можливість здійснювати розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в тому числі внаслідок злочинних дій входить до повноважень Державної екологічної інспекції, як органу, на який державою покладено функцію контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Щодо висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/2 вказав, що такий є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні. Цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі. Водночас сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду, про призначення додаткової або повторної експертизи тощо.

У поданому Прокурором висновку зазначено, що судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Пункт 11.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, визначає, що об`єктом інженерно-екологічної експертизи можуть бути матеріалізовані джерела інформації, зокрема, відображені у схемах, планах, фотографіях, протоколах та інших матеріалах справи. Вибір методики та способу проведення дослідження належить виключно до компетенції експерта ( п.1.4. Інструкції).

З розрахунку Держекоінспекції та висновку експерта вбачається, що при розрахунку розміру шкоди враховано положення Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та зафіксовані у кримінальному провадженні дані про діаметри пнів зрізаних дерев.

Такі дані відображені в складеному слідчим за участю спеціаліста та представника лісокористувача Протоколі огляду місця події від 20.07.2022. У протоколі зазначено про здійснення спеціалістом замірів діаметрів виявлених пнів дерев за допомогою повіреної сертифікованої металевої рулетки у сантиметрах з розрахунку найбільшого та найменшого діаметра кожного пня.

Відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували відсутність у таких осіб повноважень чи спеціальних знань для здійснення відповідних замірів, а також доказів, які б підтверджували невідповідність зафіксованих даних щодо діаметрів пнів зрізаних дерев дійсним обставинам справи.

Висновок експерта та здійснений Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області розрахунок розміру шкоди узгоджуються між собою та оцінюються судом в сукупності.

Суд відхиляє також довід апелянта про вихід експерта за межі компетенції встановленням відповідності рубки вимогам природоохоронного законодавства: за змістом поставлених питань експерт оцінював наявність дозвільних документів на рубку, тобто відповідність вже встановлених фактичних обставин конкретним нормативним вимогам, а не вирішував юридичний спір, а тому не порушив вимог п. 5 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про судову експертизу».

Не переконує Суд і довід про відсутність доказів повірки застосованого вимірювального приладу: відповідні відомості внесені до протоколу огляду місця події особою, яка його склала, за участю службових осіб лісокористувача, що підписали протокол без зауважень, тоді як Відповідач не подав жодних доказів на спростування цих відомостей і не заявляв клопотань про виклик спеціаліста чи призначення експертизи для перевірки цієї обставини.

Отже, доводи апелянта про недоведеність розміру шкоди відхиляються Судом як безпідставні.

При цьому Суд не бере до уваги покликання апелянта на постанови Верховного Суду від 16.08.2022 у справі №925/1598/20 та від 15.06.2022 у справі №909/114/21, оскільки у вказаних справах суд дійшов висновку про неможливість визначення точного розміру завданої шкоди зважаючи на ряд допущених Державною екологічною інспекцією порушень при проведенні перевірки, складенні відповідного акта та неточностей при здійснені розрахунку (зокрема у справі №925/1598/20 відсутність детального опису виявленого порушення, вказівка про вручення акта відповідачу ще до початку перевірки, врахування даних перелікових відомостей щодо порубки дерев, датованих за рік до перевірки, та інші невідповідності). Отже висновки у таких справах не є релевантними до цієї справи з огляду на підстави позовів та встановлені фактичні обставини.

4.4. Щодо визначення сільської ради позивачем

За змістом ст. ст. 42, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється, зокрема, за рахунок місцевих бюджетів. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України сума шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50 відсотків – до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якого вчинено правопорушення; 20 відсотків - до спеціального фонду обласного та 30 відсотків – до спеціального фонду Державного бюджету України.

Листом від 28.02.2025 Відповідач повідомив Закарпатську обласну прокуратуру, що територія кварталу 10 виділів 15, 22, 24 Лопухівського лісництва, на якій виявлено незаконну рубку дерев, відноситься до Усть-Чорнянської селищної громади.

Отже саме до місцевого бюджету Усть-Чорнянської селищної ради повинна стягуватись шкода, завдана навколишньому природному середовищу такою рубкою з подальшим перерозподілом між бюджетами відповідних рівнів, а вказана сільська рада обґрунтовано зазначена Прокурором у статусі Позивача.

4.5. Щодо доводів апелянта про необхідність зупинення провадження у справі

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Зупинення провадження у справі за відсутності таких підстав призвело б до невиправданого затягування розгляду справи, що суперечить завданню господарського судочинства, визначеному ст. 2 ГПК України, та принципу розумності строків судового розгляду.

Апелянт покликається на неможливість розгляду цієї господарської справи до завершення розгляду Тячівським районним судом Закарпатської області у справі №307/674/23 обвинувального акту стосовно майстра лісу ОСОБА_1 оскільки вважає, що у разі ухвалення судом виправдувального вироку відпаде елемент делікту – протиправна поведінка (бездіяльність) працівника, з яким пов`язується відповідальність юридичної особи.

Однак, Суд зазначає, що наведені вище законодавчі положення встановлюють імперативний обов`язок лісокористувача відшкодування шкоди як правовий наслідок порушення вимог щодо охорони природних ресурсів та допущення незаконної рубки.

Цивільно-правова відповідальність лісокористувача настає незалежно від того, чи встановлено особу, яка безпосередньо вчинила незаконну рубку, чи конкретного працівника лісового господарства, на якого покладено обов`язки забезпечити охорону лісових насаджень, а також незалежно від результату кримінальних проваджень щодо таких осіб. Визначальним є встановлення факу порушення лісокористувачем правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев на підконтрольній йому ділянці лісу.

Обвинувальний акт стосовно майстра лісу ОСОБА_1 стосується виключно кримінальної відповідальності конкретного працівника Відповідача, тоді як підстави цивільно-правової відповідальності самого Відповідача як постійного лісокористувача за невиконання власних, покладених законом обов`язків, встановленню та підтвердженню саме в межах кримінального провадження не підлягають і мають бути з`ясовані судом господарської юрисдикції самостійно.

Факт заподіяння шкоди, її розмір, причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та завданою шкодою, а також підстави цивільно-правової відповідальності відповідача можуть бути повністю встановлені та оцінені судом господарської юрисдикції на підставі наданих сторонами доказів, без очікування судового рішення у кримінальному провадженні.

Тому Судом не встановлено наявності обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду цієї господарської справи до розгляду Тячівським районним судом Закарпатської області кримінальної справи №307/674/23, а тому покликання апелянта на безпідставну відмову судом першої інстанції у зупиненні провадження у справі відхиляється.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Переглянувши справу за апеляційною скаргою Відповідача Суд дійшов висновку, що наведені скаржником твердження не переконали Суд в наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Наявними у справі доказами в їх сукупності доведено наявність складу правопорушення:

1) незаконної рубки дерев на підвідомчій ДП «Брустурянське ЛМГ», правонаступником якого є Відповідач, території, що свідчить про протиправність його поведінки/бездіяльності;

2) шкоди, розмір якої доказово підтверджено та не спростовано;

3) причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою лісокористувача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Відповідач не надав доказів, які б підтвердили відсутність його вини у заподіянні шкоди, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення шкоди в розмірі 761 317,91 грн.

Також не знайшли підтвердження доводи апелянта щодо неправильного визначення позивача у справі та необхідності зупинення провадження: сільська рада, до місцевого бюджету якої підлягає стягненню шкода, обґрунтовано визначена Прокурором Позивачем, а обставини, на які покликається апелянт, не свідчать про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду кримінального провадження.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, а тому доходить висновку про залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без змін Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2026 у справі №907/446/25, а апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України в особі філії «Карпатський лісовий офіс» - без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, окрім як у визначених п. 2, ч. 3 ст. 287 ГПК України випадках.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Рим Т.Я.