Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №914/4066/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/4066/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 20.05.2026 (вх.№01-05/1594/26 від 21.05.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 (повний текст підписано 05.05.2026, суддя Гоменюк З.П.)

у справі №914/4066/25

за позовом Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Львівській області

про стягнення 112243,42 грн шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі – ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс") про стягнення 112243,42 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, який є постійним лісокористувачем, в порушення вимог ст. ст. 19 , 63, п. 5 ст. 64 , ст. ст. 86 , 89, 90 ЛК України та Статуту не забезпечив охорону та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, що призвело до незаконного вирубування 12 дерев породи "смерека" загальною кубомасою 12,26 м. куб. у кварталі №50, виділ №4, обхід №1 Верхньовисоцького лісництва. Розмір шкоди, заподіяної довкіллю, на суму 112243,42 грн визначено Державною екологічною інспекцією у Львівській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №665 та підтверджено висновком судової інженерно-екологічної експертизи. Особа, яка здійснила незаконну рубку, у ході досудового розслідування не встановлена. При цьому прокурор зазначає, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами. Відтак обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у даному випадку покладається на постійного лісокористувача - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" як правонаступника ДП "Боринське лісове господарство".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням від 29.04.2026 у справі №914/4066/25 Господарський суд Львівської області задовольнив позов керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області повністю, стягнув з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на користь Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області 112243,42 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також на користь Львівської обласної прокуратури - 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Суд першої інстанції виходив із того, що у кварталі №50, виділ №4, обхід №1 Верхньовисоцького лісництва, поблизу с. Нижнє Висоцьке Самбірського району, було виявлено незаконну рубку 12 дерев породи "смерека" загальною кубомасою 12,26 м.куб. Оскільки земельні ділянки, на яких виявлено незаконну рубку, належать до земель, що перебувають у постійному користуванні відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування заподіяної шкоди з огляду на невчинення ним дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу. Суд першої інстанції зазначив, що цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну незаконною рубкою лісу, можуть нести не лише безпосередні порушники, а й постійні лісокористувачі, якщо їхня протиправна бездіяльність щодо охорони та збереження лісу призвела до виникнення такої шкоди. При цьому суд урахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 11.02.2026 у справі №907/278/25, від 30.01.2025 у справі №907/48/24, від 18.05.2023 у справі №914/669/22 та від 09.08.2018 у справі №909/976/17.

Визначаючи розмір шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги висновок Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України від 01.05.2025 №СЕ-19/109-25/6067-ФХЕД, відповідно до якого розмір шкоди становить 112243,42 грн, та дійшов висновку про його належність і допустимість як доказу. Суд зазначив, що розмір шкоди визначено із застосуванням такс, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", яка є спеціальним нормативним актом для обчислення шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок незаконної рубки.

Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 19, 64, 107 ЛК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 112243,42 грн, у зв`язку з невиконанням покладених на ДП "Боринське лісове господарство" обов`язків та допущенням незаконної рубки дерев, має бути покладено на постійного лісокористувача - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" як правонаступника ДП "Боринське лісове господарство".

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/4066/25, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 20.05.2026, у якій просить скасувати вказане рішення як незаконне та необґрунтоване, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи, надав неналежну оцінку доказам, неправильно застосував норми матеріального (ст. ст. 105, 107 ЛК України, ст. 1166 ЦК України) та порушив норми процесуального (ст. ст. 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України) права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що факт незаконної рубки 12 дерев породи "смерека" у кварталі № 50, виділі № 4 Верхньовисоцького лісництва був своєчасно виявлений працівниками державної лісової охорони ДП "Боринське лісове господарство", про що 02.09.2021 повідомлено правоохоронні органи. За вказаним фактом проведено огляд місця події та 03.09.2021 зареєстровано кримінальне провадження №12021141290000385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України. На думку скаржника, наведені обставини свідчать про вжиття постійним лісокористувачем усіх залежних від нього заходів щодо виявлення, фіксації незаконної рубки та повідомлення правоохоронних органів, а тому висновок місцевого господарського суду про протиправну бездіяльність лісокористувача є необґрунтованим. Скаржник також вказує, що положення ст. ст. 19, 63, 64, 86 ЛК України встановлюють загальний обов`язок постійних лісокористувачів щодо охорони та захисту лісів, однак не визначають конкретних заходів, невчинення яких у спірних правовідносинах могло б свідчити про протиправну бездіяльність відповідача; прокурор не зазначив, які саме передбачені законом заходи відповідач не здійснив та яким чином їх невчинення перебуває у причинному зв`язку з незаконною рубкою дерев.

Посилаючись на ст. ст. 105, 107 ЛК України та ст. 1166 ЦК України, скаржник наголошує, що для покладення на особу обов`язку з відшкодування шкоди необхідним є встановлення повного складу цивільного правопорушення, проте ні протиправної поведінки, ні шкоди, ні причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, ні вини у діях відповідача належними та допустимими доказами не доведено.

Окрім того, скаржник заперечує належність, допустимість та достатність доказів, на яких ґрунтується рішення суду першої інстанції, зокрема протоколу огляду місця події від 02.09.2021 та висновку судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/109-25/6067-ФХЕД від 01.05.2025. На думку скаржника, протокол огляду місця події складений у межах кримінального провадження та сам по собі не підтверджує наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідача. При цьому під час проведення огляду місця події спеціаліст Державної екологічної інспекції не залучався, а матеріали огляду не містять достатніх відомостей щодо способу та умов проведення вимірювань пнів, використаних засобів вимірювання, їх характеристик, а також інших даних, необхідних для достовірного визначення розміру заподіяної шкоди. Судову інженерно-екологічну експертизу проведено майже через чотири роки після виявлення незаконної рубки без безпосереднього натурного огляду експертом місця події та пнів зрубаних дерев, а тому експертне дослідження, проведене за матеріалами кримінального провадження, не дає можливості достовірно встановити кількість та діаметри зрубаних дерев і, відповідно, розмір заподіяної шкоди. Також скаржник не погоджується із застосуванням для визначення розміру шкоди постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, вважаючи, що встановлені нею такси застосовуються для обчислення шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, і не регулюють питання визначення шкоди, яка виникла внаслідок неналежного виконання постійним лісокористувачем обов`язків щодо охорони лісу.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Прокурор у відзиві вих.№12/1-397вих-26 від 11.06.2026 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/4066/25 - без змін, вважає доводи скаржника безпідставними і необґрунтованими, а судове рішення — законним і обґрунтованим.

Прокурор зазначає, що підставою для пред`явлення позову є недотримання відповідачем як постійним лісокористувачем установлених законодавством обов`язків щодо охорони та збереження лісового фонду, внаслідок чого на підвідомчій йому території допущено незаконну рубку дерев третіми невстановленими особами. Для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності не має визначального значення встановлення безпосередніх виконавців незаконної рубки, оскільки відповідальність відповідача пов`язується з неналежним виконанням ним обов`язків щодо охорони та збереження лісу.

Посилаючись на положення ст. 1166 ЦК України та ст. ст. 19, 64, 107 ЛК України, прокурор вказує на доведеність у цій справі складу цивільного правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, наявності заподіяної лісу шкоди, причинного зв`язку між неналежним виконанням відповідачем обов`язків щодо охорони лісу та заподіяною шкодою, а також вини відповідача, яка презюмується і ним не спростована. На переконання прокурора, вжиття окремих заходів після виявлення правопорушення саме по собі не спростовує можливого неналежного виконання постійним лісокористувачем обов`язку щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок; відсутність законодавчо визначеного вичерпного переліку заходів з охорони лісів не звільняє постійного лісокористувача від обов`язку вживати комплекс необхідних і достатніх заходів для забезпечення охорони та збереження лісових насаджень.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокурор також вказує на те, що проведення перевірки Державної екологічної інспекції та складення за її результатами відповідного акта не є обов`язковою чи єдиною умовою для встановлення факту заподіяння шкоди та її стягнення, матеріалами огляду місця події зафіксовано незаконно зрубані дерева та їх характеристики; висновок судової інженерно-екологічної експертизи, складений у межах кримінального провадження, може бути використаний господарським судом як доказ та підлягає оцінці нарівні з іншими доказами, при цьому вибір методів та способу проведення експертного дослідження належить до компетенції експерта, а відсутність натурного обстеження об`єкта само по собі, на думку прокурора, не свідчить про недопустимість висновку.

Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026, апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів Бонк Т.Б. та Бойко С.М.

Ухвалою від 26.05.2026 у справі №914/4066/25 колегія суддів залишила апеляційну скаргу без руху та встановила скаржнику строк для усунення виявлених недоліків.

02.06.2026 до апеляційного суду на виконання вимог вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків від 01.06.2026 з додатками.

Ухвалою від 08.06.2026 колегія суддів у складі: головуючого судді Якімець Г.Г., суддів Бонк Т.Б., Бойко С.М. відкрила апеляційне провадження у справі №914/4066/25 та призначила апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11.06.2026 до апеляційного суду від Львівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу вих.№12/1-397вих-26 від 11.06.2026.

16.06.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи №914/4066/25.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Західного апеляційного господарського суду на підставі поданої заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09.07.2026 №1416/0/15-26, згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 13.07.2026 №123 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (апеляційної скарги (вх.№01-05/1594/26)) між суддями від 13.07.2026, головуючого суддю Якімець Г.Г. замінено на ОСОБА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним, ухвалою від 20.07.2026 колегія суддів у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів Бойко С. М., Бонк Т. Б. прийняла справу №914/4066/25 до свого провадження, постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 1 ст. 273 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Самбірською окружною прокуратурою Львівської області в ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12021141290000385 від 03.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, розпочатого за заявою ДП "Боринське лісове господарство" за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами у зв`язку з виявленням незаконної рубки 12 дерев породи "смерека" у кварталі №50, виділ №4, обхід №1 Верхньовисоцького лісництва.

Відповідно до акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 30.11.2021, складеного представником Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", в обході №1, кварталі №50, виділі №4 Верхньовисоцького лісництва, поблизу с. Нижнє Висоцьке Самбірського району, виявлено незаконну порубку 12 дерев породи "смерека". Лісопорушника не виявлено.

Зазначені обставини підтверджуються також актом огляду, в якому зафіксовано діаметри пнів: 42, 38, 39, 38, 46, 44, 45, 32, 35, 40, 37 та 39 см. Аналогічні дані містяться у польовій переліковій відомості самовільно зрубаних дерев породи "смерека" від 02.09.2021, складеній працівниками лісового господарства.

Факт незаконної порубки 12 дерев підтверджено також протоколом огляду місця події від 03.09.2021, складеним у межах кримінального провадження №12021141290000385. Під час огляду в обході №1, кварталі №50, виділі №4 Верхньовисоцького лісництва ДП "Боринське лісове господарство", поблизу с. Нижнє Висоцьке Самбірського району, виявлено незаконну рубку 12 дерев породи "смерека".

Згідно з інформацією Державної екологічної інспекції у Львівській області № 06-3497 від 19.10.2022, проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки зазначених дерев. Відповідно до цього розрахунку, здійсненого на підставі додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір шкоди становить 112243,43 грн.

Крім того, у межах зазначеного кримінального провадження було проведено судову інженерно-екологічну експертизу з метою визначення розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі №50, виділі №4, обході №1 Верхньовисоцького лісництва ДП "Боринське лісове господарство". За результатами експертизи Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України складено висновок №СЕ-19/109-25/6067-ФХЕД від 01.05.2025, згідно з яким розмір збитків, заподіяних довкіллю внаслідок незаконної рубки 12 дерев породи "смерека" у зазначених кварталі, виділі та обході, становить 112243,42 грн.

У ході досудового розслідування особу, яка здійснила незаконну рубку дерев, не встановлено. У зв`язку з цим прокурор вважає, що збитки, завдані інтересам держави, мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем.

Слід зазначити, що наказом Державного агентства лісових ресурсів №560 від 27.09.2021 вирішено припинити діяльність ДП "Боринське лісове господарство" шляхом приєднання до ДП "Самбірське лісове господарство".

Відповідно до п. 3.1. Статуту ДП "Самбірське лісове господарство", підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Основними напрямками діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок (п. 3.2.2), запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів (п. 3.2.3.). Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності і чинного законодавства (п. 5.7).

У подальшому ДП "Самбірське лісове господарство" на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №968 "Про припинення державного підприємства "Самбірське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" приєднано до ДП "Ліси України".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2025, ДСГП "Ліси України" є правонаступником ДП "Самбірське лісове господарство".

Наказом ДСГП "Ліси України" від 23.01.2023 №335 "Про закріплення майна за філією "Самбірське лісове господарство", за філією "Самбірське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" було закріплено майно ДП "Самбірське лісове господарство", права та обов`язки, якої передані за передавальним актом від 23.01.2023.

Відповідно до Статуту ДСГП "Ліси України", ДСГП "Ліси України" засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Держлісагентства №804 від 26.10.2022 та належить до сфери управління останнього.

У свою чергу наказом ДСГП "Ліси України" від 16.01.2025 №179 затверджено Положення про філію "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".

У Положенні про філію "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" визначено, що філія "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (п. 1.1). Філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства (п. 3.1). Філія створена з метою ведення на землях, закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству (п. 2.1).

Отже, як встановив суд першої інстанції, передача всіх активів та пасивів, прав та зобов`язань від філії "Самбірське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" до філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" відбулась 31.12.2024 згідно акта, який затверджено наказом ДСГП "Ліси України" від 31.12.2024 №2340 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом ДП "Ліси України".

З урахуванням вищевикладеного та положень ст. ст. 104, 107 ЦК України, ст. 55 ЦПК України (ст. 52 ГПК України) щодо процесуального правонаступництва, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" є належним відповідачем у даній справі як правонаступник ДП "Боринське лісове господарство".

З матеріалів справи вбачається, що Самбірська окружна прокуратура Львівської області з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави зверталася до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області з повідомленнями про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування (листи № 14.56/04-22-8352вих-25 від 18.11.2025 та №14.56/04-22-5296вих-25 від 14.11.2025).

Однак у відповідь на запит прокуратури Боринська селищна рада листом №1205/02-25 від 10.12.2025 повідомила про те, що заходи до стягнення шкоди в судовому порядку не вживалися.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області надіслав до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області повідомлення №14.56/04-22-6105ВИХ-25 від 24.12.2025 про підготовку та подання до суду відповідного позову про стягнення 112243,42 грн шкоди.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування місцевим господарським судом норм права, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 ЛК України, постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України).

Згідно з ч. 5 ст. 86 ЛК України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачають здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

За приписами ст.105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до ст.107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Системний аналіз положень ст. ст. 86, 105, 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 24.01.2024 у справі №907/449/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 зазначила, що, виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. ст. 63 і 86 ЛК України, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної рубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає у невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної рубки третіми особами не заперечується та не спростовано.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідач не дотримав вимог ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу та державі як власнику лісових ресурсів.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає у тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що незаконна рубка дерев відбулася в межах лісової ділянки, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. На постійного лісокористувача законом покладено обов`язок здійснювати комплекс організаційних, превентивних та контрольних заходів, спрямованих на збереження лісових насаджень і недопущення їх незаконного знищення. Такий обов`язок має активний характер і передбачає не формальне закріплення функцій охорони, а їх реальне виконання.

Факт незаконної рубки сам по собі не утворює автоматичної підстави для покладення відповідальності. Водночас саме на відповідача покладається обов`язок довести, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належної організації охорони відповідної лісової ділянки і шкода виникла незалежно від його поведінки.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про належне та ефективне здійснення відповідачем заходів охорони у період, коли була вчинена незаконна рубка, або про існування об`єктивних обставин, що виключали можливість запобігання такому правопорушенню. Відповідач не надав доказів, які підтверджували б системність контролю, достатність організаційних заходів чи неможливість запобігти заподіянню шкоди, навіть за умов належного виконання обов`язків.

Посилання скаржника на те, що після виявлення факту незаконної рубки ним було повідомлено правоохоронні органи та передано відповідні матеріали для встановлення винних осіб, не спростовує наявності підстав для цивільно-правової відповідальності. Доказів того, що відповідач до вчинення правопорушення організував та здійснив достатній комплекс превентивних заходів щодо охорони та збереження лісу, спрямованих на недопущення незаконної рубки, матеріали справи не містять.

За таких обставин, встановлений факт незаконної рубки в межах підвідомчої відповідачу території у сукупності з відсутністю доказів належного виконання ним обов`язків щодо охорони лісу свідчить про наявність протиправної бездіяльності. Саме невжиття або неналежне вжиття заходів охорони створило умови, за яких треті особи отримали можливість здійснити незаконну рубку, що зумовило заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Порушення відповідачем встановленого законом обов`язку із забезпечення охорони лісу перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням негативних наслідків, оскільки належне здійснення заходів з охорони та збереження лісу об`єктивно могло запобігти незаконній рубці або істотно ускладнити її вчинення.

Відповідно до загальних засад деліктної відповідальності вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується, а обов`язок доведення відсутності своєї вини покладається на особу, яка заперечує проти позову. Водночас відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження вжиття ним усіх необхідних заходів для належного виконання покладених на нього законом функцій щодо охорони та збереження лісу. Отже презумпція вини відповідача у встановленому законом порядку не спростована.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що відповідач, який є постійним лісокористувачем, в порушення норм лісового законодавства не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев.

Перевіривши правильність розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев, колегія суддів встановила, що такий розрахунок відповідає матеріалам справи та є арифметично правильним. Відповідач зі свого боку не надав жодних доказів на спростування наведеного розрахунку, як і контррозрахунку розміру шкоди, заявленої до стягнення.

Доводи скаржника щодо неналежності та недостатності протоколу огляду місця події від 02.09.2021 і висновку судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/109-25/6067-ФХЕД від 01.05.2025 для підтвердження факту незаконної рубки та розміру заподіяної шкоди, а також щодо неправомірності застосування постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 апеляційним судом відхиляються, оскільки зазначені докази оцінено судом першої інстанції на загальних підставах у сукупності з іншими матеріалами справи, а наведені скаржником обставини не свідчать про їх недопустимість чи неможливість використання для встановлення обставин, що мають значення для даної справи.

Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №924/497/19 зазначено, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження у іншій справі, в тому числі цивільній, кримінальній, адміністративній. Висновок судової експертизи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Відсутність натурного обстеження, на що вказує скаржник, не впливає на допустимість висновку експерта, оскільки характер дослідження у даній категорії справ допускає проведення розрахунків на підставі документально зафіксованих даних про кількість, діаметри та породи зрубаних дерев.

Твердження відповідача про обов`язковість надання акта перевірки або акта обстеження, складеного органами Державної екологічної інспекції, є безпідставними, адже норми права не встановлюють виключного переліку доказів, які можуть підтверджувати факт незаконної рубки та розмір завданої шкоди. Відсутність у матеріалах справи акта Державної екологічної інспекції сама по собі не свідчить про недоведеність заявлених позовних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 встановлено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, тобто визначено нормативний механізм розрахунку розміру екологічної шкоди. Предметом регулювання цієї постанови є порядок визначення розміру шкоди, а не встановлення суб`єкта цивільно-правової відповідальності за її відшкодування. Тому факт покладення обов`язку з відшкодування шкоди на постійного лісокористувача у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків щодо охорони лісу не виключає застосування такс, затверджених постановою від 23.07.2008 №665, для визначення розміру збитків, завданих незаконною рубкою дерев.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно й об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та з дотриманням норм матеріального і процесуального права дійшов вірного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, в більшій мірі дублюють доводи відзиву на позовну заяву та зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою наявних у справі доказів та необхідності їх переоцінки, а відтак не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для її задоволення. Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції, правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться у рішенні, не свідчить про його незаконність.

За наведених вище обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" від 20.05.2026 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/4066/25 - без змін.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, судовий збір за її подання, в силу приписів ст. 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 20.05.2026 (вх.№01-05/1594/26 від 21.05.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/4066/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №914/4066/25 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.