Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №914/2568/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2568/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача): Іванчук С.В., суддів Бонк Т.Б., Бойко С.М., секретар судового засідання Федак В.В., розглянувши апеляційну скаргу UAB «Baltic Commercial Union» від 01.05.2026 (вх.№01-05/1325/26)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04 2026 (повне рішення складено та підписано 13.04.2026, суддя Ділай У.І.)

у справі № 914/2568/25

за позовом UAB «Baltic Commercial Union», м. Вільнюс, Литовська республіка

до відповідача Приватної фірми «Авіта», м. Львів

про стягнення 34 919,00 євро

За участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Боримська Ірина Олегівна (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Лоза Віктор Миколайович (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

UAB «Baltic Commercial Union» звернулось з позовом до Приватної фірми «Авіта» про стягнення 34 919,00 євро.

Позов обґрунтовано тим, що під час міжнародного перевезення вантажу транспортним засобом відповідача було порушено температурний режим, унаслідок чого перевезена продукція зазнала псування та стала непридатною до використання. Зокрема, актом первинного огляду №01-06/2022 від 15.06.2022, складеним ПФ «Авіта» та Maksi Trading LLC, зафіксовано факт псування вантажу, перевезеного за накладними №05112021 та №05112022, у зв`язку з порушенням температурного режиму +3°С.

Позивач також посилається на лист Maksi Trading LLC №MTR/008 від 16.06.2022, відповідно до якого під час розвантаження температура в холодильній установці становила +20°С, а за поясненнями водія причиною цього став вихід з ладу холодильного обладнання. Крім того, за замовленням Maksi Trading LLC міжнародною компанією SGS SA проведено перевірку технічного стану автомобіля, рефрижераторного причепа та перевезеної продукції, за результатами якої складено акт перевірки №WO від 17.06.2022, у якому також зафіксовано порушення температурного режиму перевезення та зазначено, що 13.06.2022 холодильна установка була несправна, а на її дисплеї відображалися коди помилок А23 та А128.

Унаслідок зазначених обставин Maksi Trading LLC передало на утилізацію 6 840 кг пошкодженої та непридатної до вживання продукції, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.07.2022 та актом виконаних робіт від 28.07.2022. Згідно з розрахунком Maksi Trading LLC вартість утилізованої продукції становить 34 919,00 євро.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- у справі відсутні докази вибору сторонами національного права; тому, оскільки виконання зобов`язання у справі покладається на відповідача, який здійснює діяльність в Україні, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин законодавства України;

- судом встановлено та сторонами не заперечено факт недотримання погодженого температурного режиму перевезення (+3 градуси за Цельсієм), що призвело до псування вантажу; жодних обставин, передбачених Конвенцією як підстав для звільнення від відповідальності, відповідач не довів; за таких умов невиконання відповідачем обов`язку забезпечити належний температурний режим свідчить про протиправність його поведінки;

- встановлений факт завдання збитків та їх розмір, заявлений позивачем, відповідач не спростував та відповідних доказів суду не подав;

- спір має договірний характер, а не регресний; підставою відповідальності відповідача є порушення умов транспортного замовлення та положень Конвенції, а не стаття 1191 Цивільного кодексу України;

- матеріали справи не містять доказів наявності умислу або такого ступеня недбалості, що може бути прирівняний до умисного правопорушення, тому підстав для застосування трирічного строку позовної давності немає;

- враховуючи загальний критерій визначення початку перебігу строку позовної давності (ч. 1 ст. 261 ЦК України), а також наявність між сторонами у справі договірних правовідносин, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що в цій справі пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову;

- враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, перевіривши подані відповідачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), господарський суд зазначає, що заявлений ПП «Авіта» до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів є співмірним зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру; відтак, внесена позивачем сума в розмірі 11 200,00 грн підлягає відшкодуванню на користь відповідача.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

UAB «Baltic Commercial Union» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі № 914/2568/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального права. Апелянт покликається на такі доводи:

- право на стягнення з третіх осіб збитків в порядку регресу має особа, яка такі збитки відшкодувала;

- суд першої інстанції не врахував, що право вимоги про відшкодування збитків у позивача як експедитора виникло не з моменту пошкодження вантажу, а саме з дати фактичного відшкодування ним збитків третій особі – отримувачу замовлення; до моменту такого відшкодування у позивача відсутній сам факт понесення збитків у розумінні закону, оскільки пошкодження вантажу саме по собі не призвело до виникнення у нього реальних майнових втрат;

- саме з дати виконання позивачем обов`язку перед третьою особою виникли правові підстави для заявлення вимоги про компенсацію понесених збитків, а не з дати настання первинної події (пошкодження вантажу);

- право на відшкодування збитків має особа, яка їх понесла; заявник претензії не надав жодного документа, що підтверджує понесення збитків (оплату претензії № MRT/015 від 31.08.2022 від компанії «Maksi Trading» MMC), а отже твердження про завдання збитків є непідтвердженим, а вимога про їх відшкодування – безпідставною;

- для цілей судового розгляду збитки доцільно розуміти не лише як фактичну нестачу коштів, а як економічно підтверджене погіршення фінансового результату, що виражається у зменшенні активів, збільшенні зобов`язань або зниженні власного капіталу, і підлягає відображенню у звітності залежно від характеру операції та вимог відповідного стандарту; такий підхід відповідає вимогам МСФЗ/МСБО щодо достовірного відображення фінансового стану та фінансового результату підприємства;

- для виникнення збитків недостатньо лише факту пошкодження майна або порушення зобов`язання; необхідним є настання реальних майнових втрат у особи, яка заявляє вимогу; у цій справі такими втратами для позивача не могло бути саме пошкодження вантажу як первісна подія, оскільки на той момент позивач ще не зазнав остаточних майнових втрат, а лише потенційно міг нести відповідальність перед замовником.

Відповідач у відзиві наводить наступні аргументи на спростування доводів скаржника:

- у 2020 році Верховним Судом переглядалася аналогічна справа №903/846/19, у якій учасниками спору (позивачем) був такий же експедитор (замовник перевезення); суди першої та апеляційної інстанції відмовили замовнику перевезення в задоволенні позову, вказавши на пропуск останнім річного строку позовної давності; переглядаючи рішення місцевого та апеляційного судів, Верховний Суд, у своїй постанові, окрім іншого, дійшов висновку про те, що регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання; право регресу виникає у іншої особи не пов`язаної договірними відносинами з кредитором, лише у випадках, передбачених законом;

- між сторонами у справі виникли договірні відносини; перебіг строку позовної давності у договірних відносинах починається не з дня виконання основного зобов`язання, як зазначає позивач, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

- оскільки, між сторонами спору існує прямий договір, позивач не є «третьою особою» відносно перевізника; відповідно, у позивача не виникає право на регрес у розумінні позадоговірного зобов`язання;

- оскільки шкода була заподіяна власнику вантажу, він мав право звернутися до заподіювача шкоди безпосередньо, в межах строків, визначених Конвенцією.

Скаржник в письмових поясненнях від 04.06.2026 зазначив наступне:

- вимога позивача до ПФ «Авіта» не є страховим регресом і не потребує наявності у позивача статусу страховика; саме тому для спору мають значення норми про відповідальність експедитора за дії залучених ним осіб і про право особи, яка відшкодувала збитки, звернутися з регресною вимогою до фактичного заподіювача збитків;

- замовник перевезення - Maksi Trading заявив претензію до експедитора, а 31.05.2024 сторони оформили взаємозалік, унаслідок якого зобов`язання Baltic Commercial Union щодо відшкодування збитків в розмірі 34 919 євро за пошкодження вантажу вважалося припиненим; саме ця подія є юридично значущою для виникнення майнових втрат позивача; до моменту такого відшкодування позивач не міг вважатися особою, яка вже понесла остаточні збитки у розмірі 34 919 євро;

- право регресної вимоги виникло не внаслідок абстрактного статусу «третьої особи», як помилково зазначає відповідач, а в результаті виконання позивачем власного майнового обов`язку перед замовником з подальшим покладенням тягаря понесених витрат на фактичного заподіювача шкоди;

- Конвенція CMR регулює безпосередньо відносини міжнародного автомобільного перевезення вантажу та строки позовної давності за вимогами, що випливають із такого перевезення; але коли вимога пред`являється не первісним замовником до перевізника, а експедитором до залученого ним виконавця після компенсації шкоди замовнику, суд повинен встановити, чи є така вимога саме прямою договірною вимогою за CMR, чи це окрема, самостійна регресна вимога, яка виникла після виконання експедитором свого обов`язку перед замовником.

Скаржник в письмових поясненнях від 27.07.3036 зазначив наступне:

-представник ПФ «Авіта» повідомив суду та Позивачу, що Відповідач нібито готовий врегулювати спір мирним шляхом і сплатити заявлену до стягнення суму на умовах мирової угоди позивач добросовісно сприйняв таку заяву як підтвердження реального наміру відповідача припинити спір та виконати свій майновий обов`язок без подальшого судового розгляду; з метою з`ясування умов можливого мирового врегулювання представники позивача після судового засідання зв`язалися з представником ПФ «Авіта»; однак під час подальшої комунікації представнику позивача було прямо повідомлено, що ПФ «Авіта» не має наміру сплачувати будь-які кошти, а позивач повинен самостійно намагатися стягнути відповідну суму зі страхової компанії;

- поведінка відповідача підриває довіру між учасниками процесу, змушує позивача витрачати час і ресурси на переговори, які відповідач фактично не мав наміру вести та може призводити до необґрунтованого затягування остаточного вирішення спору;

- ПФ «Авіта» пропонує позивачу звертатися з вимогами до страхової компанії, яка вже повідомила про відсутність підстав для страхової виплати, замість виконання відповідачем власного обов`язку як фактичним перевізником та особою, дії якої спричинили збитки;

- посилання відповідача на необхідність стягнення коштів зі страхової компанії не спростовує ані факту неналежного виконання перевезення, ані розміру збитків, ані права позивача вимагати їх відшкодування безпосередньо від ПФ «Авіта».

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 сформовано колегію суддів у складі: Якімець Г.Г. (суддя-доповідач), суддів Бойко С.М., Бонк Т.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою UAB «Baltic Commercial Union» на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі №914/2568/25, встановлено п`ятнадцятиденний строк відповідачу на подання відзиву.

21.05.2026 відповідачем подано відзив (вх.№ 01-04/4317/26 від 22.05.2026), в якому просить залишити оскаржуване рішення у справі №914/2568/25 – без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2026.

04.06.2026 апелянтом подано письмові пояснення (вх.№ 01-04/4762/26), в яких скаржник просить задоволити вимоги апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкладено розгляд справи на 06.07.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.07.2026.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Західного апеляційного господарського суду на підставі поданої заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09.07.2026 №1416/0/15-26, проведено повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги (вх.№01-05/1325/26) у справі №914/2568/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026, апеляційну скаргу UAB «Baltic Commercial Union» від 01.05.2026 (вх.№01-05/1325/26) розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Іванчук С.В , суддів Бойко С.М., Бонк Т.Б.

27.07.2026 скаржник подав додаткові пояснення (вх.№01-04/6258/26 від 24.07.2026), в яких просить долучити ці письмові пояснення до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 прийнято справу №914/2568/25 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Іванчук С.В., суддів Бойко С. М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.09.2026.

Ухвали суду доставлено учасникам справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів .

У судовому засіданні 15.09.2026 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 15.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

UAB «Baltic Commercial Union» (експедитор) та Mirlex Trading LLC (замовник) 29.02.2016 укладено договір № BCU 2016/399 на організацію транспортно-експедиційного обслуговування. (Том 1, а.с. 51)

У зв`язку зі зміною найменування замовника сторони уклали Додаткову угоду № 202/205/005 від 12.05.2022, якою у преамбулі, реквізитах, а також додаткових угодах та додатках до Договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016 замінили найменування Mirlex Trading LLC на Maksi Trading LLC. (Том 1, а.с. 56)

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016, замовник доручає, а експедитор зобов`язується за винагороду і за рахунок замовника організовувати перевезення та експедиторське обслуговування вантажу в міжнародному сполученні та/або шляхом залучення третіх осіб. За дорученням замовника і за винагороду, від свого імені або від імені замовника експедитор має право укладати з третіми особами договори про надання додаткових послуг. Ці доручення замовника оформляються шляхом їх поміщення в заявку, або шляхом підписання додаткової угоди, що є невід`ємною частиною цього договору.

Право експедитора залучати до виконання своїх обов`язків третіх осіб, несучи при цьому відповідальність за їх дії перед замовником, передбачене також пунктом 2.2.4 договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016.

Пунктом 3.1 договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016, погоджено, що замовлення на здійснення транспортно-експедиційних послуг, зокрема на організацію перевезення конкретної партії вантажу, оформляється шляхом подачі заявки замовником і є його невід`ємною частиною.

Maksi Trading LLC та позивач 30.05.2022 підписали заявку на транспортно-експедиторське обслуговування № BCU 202/205/030 від 30.05.2022. Умовами цієї заявки передбачалося перевезення молочної продукції (сума фрахту 8'600,00 євро) з ELVIR SAS Elle & Vire Normandie Export Logistics (1 Rue du Calvados, 14600 Honfleur, France) до м. Баку, вул. Іслама Абишова, буд. 5/10. У заявці також було визначено вимогу використання рефрижератора з відповідним температурним режимом. (Том 1, а.с. 60-61)

UAB «Baltic Commercial Union» виставило Maksi Trading LLC рахунок-фактуру від 20.06.2022 на суму 8 600 євро. (Том 1, а.с. 62)

До виконання вказаної заявки позивач залучив ПФ «Авіта». Сторони підписали транспортне замовлення NR.BCU 2022/05/30, яким погодили: (Том 1, а.с. 39)

1.Маршрут: Франція-Туреччина-Азербайжан, Баку.

2.Дату завантаження: 02.06.2022.

3.Дату розвантаження: 15.06.2022.

4.Номер транспортного засобу: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

5.Точну адресу завантаження і митниці: ELVIR SAS Elle & Vire Normandie Export Logistics 1 Rue due Calvados 14600 Honfleur, France.

6.Вантаж: сири, до 20т, ЕП + 6С.

7.Місце розвантаження: м. Баку, вул. Іслама Абишова, буд. 5/10.

8.Тип транспортного засобу: рефрижератор, режим +3 С.

9.Ціну фрахту: 8 600,00 євро.

У пункті 2.2.5 транспортного замовлення зазначено про обов`язки перевізника, зокрема його відповідальність за відшкодування шкоди у випадку пошкодження вантажу з його вини.

Крім того, сторони передбачили, що замовлення (договір) виконується відповідно до положень Міжнародної конвенції про перевезення автомобільним транспортом і має бути підтверджене або анульоване іншою стороною протягом однієї години з моменту отримання, інакше воно вважається прийнятим до виконання.

Відповідно до статті 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі статтею 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідач прийняв транспортне замовлення та здійснив перевезення вантажу з м. Онфлер (Франція) до м. Баку (Азербайджан). На підтвердження подано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR):

-CMR № 05112021 від 02.06.2022 – продукція вагою 15 630,502 кг (нетто), 16 105,502 кг (брутто), отримувач – Maksi Trading LLC. (Том 1, а.с. 105)

-CMR № 05112022 від 02.06.2022 (том 1, том 1, а. с. 90-92) – продукція вагою 1 059,900 кг (нетто), 1 134,900 кг (брутто), отримувач – Maksi Trading LLC. (Том 1, а.с. 89)

Додатково перевезення відповідачем вантажу підтверджується вантажним маніфестом. (Том 1, а.с. 64)

Обидві партії товару були доставлені до місця призначення 15.06.2022, після чого відповідач виставив позивачу інвойс (рахунок-фактуру) № 30 від 16.06.2022 на суму 8 000,00 євро, який позивач частково оплатив на суму 4 000,00 євро. На підтвердження подано платіжне доручення № 08181506 від 18.08.2022. (Том 1, а.с. 41)

ПФ «Авіта» та Maksi Trading LLC (замовник) 15.06.2022 підписали акт первинного огляду № 01-06/2022. Цим актом зафіксовано факт псування вантажу, перевезеного транспортним засобом відповідача за накладними № 05112021 та № 05112022, унаслідок порушення температурного режиму +3°С. . (Том 1, а.с. 122)

Maksi Trading LLC у листі №MTR/008 від 16.06.2022 поінформувало позивача, що під час розвантаження температура в холодильній установці становила +20°С, а за словами водія, це сталося через вихід з ладу холодильного обладнання. . (Том 1, а.с. 145)

UAB "Baltic Commercial Union" зазначило про звернення до відповідача з претензіями, в яких повідомлено вищезазначені обставини. (Том 1, а.с. 145- 148)

За замовленням Maksi Trading LLC від 17.06.2022 міжнародна компанія SGS SA (Sociйtй Gйnйrale de Surveillance) здійснила перевірку технічного стану автомобіля, рефрижераторного причепа та перевезеної в ньому продукції, про що склала акт перевірки № WO від 17.06.2022. У цьому акті вказано про порушення температурного режиму перевезення, а також додатково зазначено, що за поясненнями водія 13.06.2022 холодильна установка була несправна і на дисплеї відображалися коди помилок: А 23 (перевантаження мережі) та А128 (поточне вимірювання). . (Том 1, а.с. 127,131-132)

Maksi Trading LLC передало на утилізацію 6 840 кг пошкодженої та непридатної до вживання продукції, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.07.2022 та актом виконаних робіт від 28.07.2022. . (Том 1, а.с. 142)

Згідно з розрахунком Maksi Trading LLC вартість утилізованої продукції становить 34 919,00 євро. (Том 1, а.с. 151)

За замовленням позивача судовим експертом Є.С.Руденком була проведена судова економічна експертиза, на вирішення якої посталене питання: чи підтверджується документально розмір заподіяної приватною фірмою «Авіта» (код ЄДРПОУ 19161817) матеріальної шкоди (збитків) закритому акціонерному товариству «Baltic Commerical Union» (реєстраційний номер 300588058) в сумі 34 919,0 євро, про що зазначено в заяві про проведення судової економічної експертизи, внаслідок пошкодження (псування) молочної продукції, перевезення та експедиторське обслуговування якої здійснено для Mirlex Trading LLC (нова назва - «Maksi Trading» LLC) через неналежне виконання ПФ «Авіта» Транспортного замовлення від 30.05.2022 №BCU 2022/05/30 та з урахуванням Акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 31.05.2024, складеного ЗАТ «Baltic Commerical Union» та Maksi Trading» LLC, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, до складу яких входить вартість пошкодженої (втраченої) молочної продукції. . (Том 1, а.с. 27)

За результатами проведеної експертизи судовий експерт склав висновок, у якому зазначено, що розмір збитків в сумі 34 919,0 євро підтверджено документально. (Том 1,а.с. 37)

Між позивачем та Maksi Trading LLC 31.05.2024 було підписано Акт звірки взаєморозрахунків (Том 1, а.с. 153-156), в якому затверджено заборгованість UAB «Baltic Commercial Union» перед Maksi Trading LLC в розмірі 34 919 євро та заборгованість Maksi Trading LLC перед позивачем в розмірі 40 691,14 євро. В акті звірки сторони погодили, що їхні вимоги є зустрічними, у зв`язку з чим проведено взаємозалік: зобов`язання експедитора з відшкодування збитків у сумі 34 919,00 євро та зобов`язання замовника з оплати експедиторських послуг у такій самій сумі вважаються припиненими. Після взаємозаліку залишок заборгованості замовника перед експедитором становить 5 772,14 євро.

Таким чином, Maksi Trading LLC зазнало збитків у розмірі 34 919,00 євро, які відшкодував позивач шляхом взаємозаліку.

Оскільки позивач відшкодував збитки Maksi Trading шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог, відтак експедитор вважає, що відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, набув права регресної вимоги до відповідача у розмірі компенсованих збитків.

За міркуваннями позивача, спір має регресний характер, положення Конвенції щодо однорічного строку позовної давності не застосовуються. До таких правовідносин підлягає застосуванню трирічна позовна давність, перебіг якої починається з моменту виконання позивачем зобов`язання – відшкодування збитків.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимога UAB «Baltic Commercial Union» про стягнення з Приватної фірми «Авіта» збитків, пов`язаних із пошкодженням вантажу під час міжнародного автомобільного перевезення, які, за твердженням позивача, були ним відшкодовані замовнику Maksi Trading LLC шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим позивач вважає, що набув право зворотної вимоги до відповідача.

Сторонами справи є юридичні особи, які зареєстровані та здійснюють свою діяльність за різним законодавством. Позивач зареєстрований 02.08.2006 за законодавством Литовської республіки, про що свідчить реєстраційне посвідчення (том 1, том 1, а. с. 159-161). Відповідач зареєстрований та здійснює свою діяльність за законодавством України, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (том 1, а. с. 174-182).

Відповідно до статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Сторони погодили врегулювати свої відносини положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі – Конвенція). Водночас Конвенція регулює лише спеціальні питання перевезення і не виключає застосування національного права. У справі відсутні докази вибору сторонами національного права. Тому, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, про те що оскільки виконання зобов`язання у справі покладається на відповідача, який здійснює діяльність в Україні, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За умовами положень ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між UAB «Baltic Commercial Union» (експедитор) та Mirlex Trading LLC (замовник), найменування якого в подальшому змінено на Maksi Trading LLC, укладено договір № BCU 2016/399 від 29.02.2016 на організацію транспортно-експедиційного обслуговування.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору від 29.02.2016, замовник доручає, а експедитор зобов`язується за винагороду і за рахунок замовника організовувати перевезення та експедиторське обслуговування вантажу в міжнародному сполученні та/або шляхом залучення третіх осіб. За дорученням замовника і за винагороду, від свого імені або від імені замовника експедитор має право укладати з третіми особами договори про надання додаткових послуг. Ці доручення замовника оформляються шляхом їх поміщення в заявку, або шляхом підписання додаткової угоди, що є невід`ємною частиною цього договору.

Право експедитора залучати до виконання своїх обов`язків третіх осіб, несучи при цьому відповідальність за їх дії перед замовником, передбачене також пунктом 2.2.4 договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016.

Відповідно до пункту 3.1 договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016, замовлення на здійснення транспортно-експедиційних послуг, зокрема на організацію перевезення конкретної партії вантажу, оформляється шляхом подачі заявки замовником і є його невід`ємною частиною.

З матеріалів справи встановлено, що Maksi Trading LLC та позивач 30.05.2022 підписали заявку на транспортно-експедиторське обслуговування №BCU 202/205/030 від 30.05.2022. Умовами цієї заявки передбачалося перевезення молочної продукції (сума фрахту 8 600,00 євро) з ELVIR SAS Elle & Vire Normandie Export Logistics (1 Rue du Calvados, 14600 Honfleur, France) до м. Баку, вул. Іслама Абишова, буд. 5/10. У заявці також було визначено вимогу використання рефрижератора з відповідним температурним режимом.

На виконання договору транспортного експедирування та заявки №BCU 202/205/030 від 30.05.2022 UAB «Baltic Commercial Union» залучило до перевезення вантажу ПФ «Авіта», з якою було погоджено транспортне замовлення NR.BCU 2022/05/30.

З матеріалів справи вбачається що, сторони уклали транспортне замовлення NR.BCU 2022/05/30, згідно до умов якого UAB «Baltic Commercial Union» виступає замовником та ПФ «Авіта» перевізником, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків. Транспортне замовлення NR.BCU 2022/05/30 оформлено позивачем від свого імені, відтак саме ЗАТ “Baltic Commerical Union” є замовником перевезення.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Так, відповідно до частин 11, 12 зазначеної статті перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про транзит вантажів», який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення.

Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження виконання зобов`язання подано вантажний маніфест та міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR):

- CMR № 05112021 від 02.06.2022 – продукція вагою 15 630,502 кг (нетто), 16 105,502 кг (брутто), отримувач – Maksi Trading LLC;

- CMR № 05112022 від 02.06.2022 (том 1, том 1, а. с. 90-92) – продукція вагою 1 059,900 кг (нетто), 1 134,900 кг (брутто), отримувач – Maksi Trading LLC.

В даних документах зазначено, що вони стосуються перевезення обумовлених транспортним замовленням партій товару до отримувача Maksi Trading LLC. Обидві партії товару були доставлені до місця призначення 15.06.2022, після чого відповідач виставив позивачу інвойс (рахунок-фактуру) № 30 від 16.06.2022 на суму 8 000 євро, який позивач частково оплатив на суму 4 000 євро, що підтверджується платіжним дорученням № 08181506 від 18.08.2022..

Разом з тим 15.06.2022 ПФ «Авіта» та Maksi Trading LLC підписали акт первинного огляду № 01-06/2022, яким зафіксовано факт псування вантажу, перевезеного транспортним засобом відповідача за накладними № 05112021 та № 05112022, унаслідок порушення встановленого температурного режиму +3°С.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки відповідача і причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяними збитками. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків (аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №915/222/24)

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Частиною 3 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Частина 4 статті 17 Конвенції передбачає, що перевізник не відповідає за пошкодження вантажу, якщо вони стали наслідком відсутності чи дефектів упаковки у випадках, коли вантаж через свої властивості зазнає псування чи пошкодження без належної упаковки (підпункт "d").

Відповідно до ст. 18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику. Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов`язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами не заперечено факт недотримання погодженого температурного режиму перевезення (+3 градуси за Цельсієм), що призвело до псування вантажу. За таких умов невиконання відповідачем обов`язку забезпечити належний температурний режим свідчить про протиправність його поведінки.

Водночас недотримання відповідачем температурного режиму під час перевезення призвело до псування продукції, що спричинило завдання збитків замовнику. Встановлений факт завдання збитків та їх розмір, заявлений позивачем, підтверджується долученими доказами. Матеріалами справи підтверджується передача Maksi Trading LLC на утилізацію 6 840 кг пошкодженої та непридатної до вживання продукції, вартість якої згідно з розрахунком становить 34 919,00 євро. Зазначені обставини та розмір збитків відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані.

За загальним правилом саме боржник має довести відсутність своєї вини у неналежному виконанні зобов`язання. Відповідач таких доказів суду не надав. Жодних обставин, передбачених Конвенцією як підстав для звільнення від відповідальності, відповідач не довів

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факти заподіяння збитків їх розмір, протиправність поведінки, причиновий зв`язок між протиправною поведінкою та вина відповідача, щодо завданих збитків, матеріалами справи підтверджується та не спростована відповідачем.

Щодо правової природи заявленої позивачем вимоги та строку позовної давності, що підлягає застосуванню до такої вимоги.

З матеріалів справи встановлено, що позивач відшкодував Maksi Trading LLC збитки у сумі 34 919,00 євро шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. З матеріалів справи встановлено, що правовідносини між UAB «Baltic Commercial Union» та Maksi Trading LLC регулювалися договором № BCU 2016/399 від 29.02.2016 на організацію транспортно-експедиційного обслуговування, за умовами якого позивач як експедитор відповідав перед замовником за належне виконання прийнятих на себе зобов`язань, у тому числі за дії залучених ним третіх осіб.

Позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на частину 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, що відшкодувала збитки, заподіяні іншою особою, має право на зворотну вимогу (регрес) до винної особи в межах суми, яку було сплачено як відшкодування, якщо інший розмір не передбачений законом.

Водночас між UAB «Baltic Commercial Union» та ПФ «Авіта» на підставі транспортного замовлення NR.BCU 2022/05/30 виникли безпосередні договірні правовідносини з міжнародного автомобільного перевезення вантажу. Згідно транспортного замовлення NR.BCU 2022/05/30, UAB «Baltic Commercial Union» виступало замовником та ПФ «Авіта» перевізником. Це замовлення містило всі істотні умови договору перевезення і було прийняте відповідачем до виконання. Зазначеним транспортним замовленням на відповідача як перевізника було покладено обов`язок здійснити перевезення вантажу з дотриманням погодженого температурного режиму, а також передбачено його відповідальність за пошкодження вантажу з його вини.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, про те, транспортне замовлення за своєю правовою природою є укладеним договором з перевезення вантажу.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору. Згідно із ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, обов`язок відповідача відшкодувати збитки випливає безпосередньо з умов укладеного між сторонами транспортного замовлення, а не з регресних правовідносин.

Отже, позивач, здійснюючи відшкодування Maksi Trading LLC вартості пошкодженого вантажу, виконав власний обов`язок перед замовником, що виник з договору транспортно-експедиційного обслуговування. Натомість обов`язок ПФ «Авіта» відшкодувати збитки позивачу випливає з неналежного виконання відповідачем власного договірного зобов`язання за транспортним замовленням NR.BCU 2022/05/30.

Відтак, спір має договірний характер, а не регресний. Підставою відповідальності відповідача є порушення умов транспортного замовлення та положень Конвенції, а не стаття 1191 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.10.2020 у справі №903/846/19, відповідно до якого регресні зобов`язання належать до групи позадоговірних, тоді як за наявності між сторонами договірних відносин відповідальність перевізника за пошкодження вантажу охоплюється такими договірними відносинами та не може бути кваліфікована як регресна.

Таким чином, доводи апелянта про те, що право вимоги до ПФ «Авіта» виникло у позивача лише після відшкодування 31.05.2024 збитків Maksi Trading LLC шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог та що з цього моменту між сторонами виникло регресне зобов`язання, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки відповідальність відповідача за пошкодження вантажу виникла в межах договірних правовідносин з позивачем.

Щодо посилань апелянта на положення МСФЗ/МСБО та необхідність визначення збитків через економічно підтверджене погіршення фінансового результату колегія суддів зазначає, що правила бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають порядок відображення господарських операцій і фінансового стану підприємства, однак не визначають правової природи цивільних зобов`язань та строків позовної давності за вимогами, які з них виникають. Відтак, наведені апелянтом міркування щодо бухгалтерського відображення понесених втрат не спростовують висновку про договірний характер спірної вимоги та не є підставою для застосування до неї правил про регресні зобов`язання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірні правовідносини між UAB «Baltic Commercial Union» та ПФ «Авіта» мають договірний, а не регресний характер.

Щодо строку позовної давності колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 926 Цивільного кодексу України, позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 32 Конвенції передбачено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Колегія суддів зазначає, що за встановленими у цій справі обставинами пошкодження вантажу відбулося внаслідок недотримання погодженого сторонами температурного режиму перевезення. З матеріалів справи, зокрема листа Maksi Trading LLC №MTR/008 від 16.06.2022 та акта перевірки SGS SA №WO від 17.06.2022, встановлено, що під час перевезення мала місце несправність холодильного обладнання, а 13.06.2022 на дисплеї холодильного обладнання відображалися відповідні коди помилок.

Відтак, як правильно зазначено місцевим господарським судом, вантаж доставлено до місця призначення 15.06.2022, тому з цієї дати, відповідно до частини 1 статті 32 Конвенції, розпочався перебіг позовної давності, який сплив 15.06.2023.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності умислу або такого ступеня недбалості, що може бути прирівняний до умисного правопорушення, тому підстави для застосування трирічного строку позовної давності – відсутні.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо доводів скаржника про недобросовісну поведінку відповідача під час обговорення можливого мирного врегулювання спору колегія суддів зазначає, що наведені обставини не дають підстав для такого висновку. Висловлення відповідачем готовності до врегулювання спору та подальше запропонування звернення позивача до страхової компанії, не свідчить про відсутність у відповідача наміру вести переговори чи про зловживання процесуальними правами. Незгода чи згода позивача із запропонованим відповідачем способом врегулювання спору є його процесуальним правом, реалізація якого становить сутність переговорного процесу щодо можливого укладення мирової угоди, і сама по собі не може розцінюватися як прояв недобросовісної поведінки відповідача.

Щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить окремих доводів щодо необґрунтованості їх розміру або неправильності висновків місцевого господарського суду в цій частині.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн відповідачем подано договір про правову допомогу від 24.09.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2025 на суму 11 200,00 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера та довіреність від 24.09.2025.

При цьому позивач проти заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу не заперечував.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, а апелянтом не наведено самостійних доводів, які б спростовували висновки суду щодо обґрунтованості, реальності та розумності витрат відповідача на професійну правничу допомогу, підстави для зміни рішення в частині їх розподілу також відсутні.

Висновки апеляційного господарського суду.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07 від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №32849/05, №20796/06, №14347/07 та №40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу UAB «Baltic Commercial Union» від 01.05.2026 (вх.№01-05/1325/26) – залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04 2026 у справі № 914/2568/25 – залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції – покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 17.09.26р.

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Бонк Т.Б.