Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №914/25/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/25/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача): Іванчук С.В., суддів Бонк Т.Б., Бойко С.М., секретар судового засідання Федак В.В., розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 11.05.2026 (вх.№01-05/1441/25)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 (повне рішення підписано 21.04.2026, суддя Матвіїв Р.І.)

у справі №914/25/26

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця Дрочака Ігоря Івановича, м. Стрий, Львівська область

про стягнення 1 591 490,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Жуган Ірина Олександрівна

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Дрочака Ігоря Івановича про стягнення 1 591 490, 00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за час перебування спірного об`єкта приватизації у володінні відповідача державі заподіяно збитки в розмірі 1 591 490,00 грн. в результаті неправомірних дій покупця, пов`язаних з невиконанням умов договору купівлі-продажу. Позивач зазначає, що протиправність поведінки відповідача встановлена рішенням суду у справі № 914/3362/23, а факт заподіяння збитків та їх розмір підтверджуються висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 591 490, 00 грн. збитків, завданих державі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- суд врахував, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3362/23 розірвано договір купівлі – продажу № 548 від 16.10.2013 за наслідком встановлення обставини невиконання покупцем п. 5.3. договору в частині зобов`язання покупця повністю розібрати об`єкт незавершеного будівництва, приведення будівельного майданчика в належний стан до 18.10.2022, здійснення передачі земельної ділянки, на якій розташований об`єкт та лист відповідача, адресований Регіональному відділенню з проханням розірвати договір з огляду на неможливість демонтажу об`єкта незавершеного будівництва у зв`язку із відсутністю можливості забезпечити безпеку і охорону навколишнього природного середовища під час розбирання об`єкта.

-суд зауважив, що у п. 1.2. договору купівлі – продажу об`єкта від 16.10.2013 зазначено, що початкова ціна об`єкта приватизації встановлена на підставі Висновку про вартість майна, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатський та Волинській областях від 30.08.2013 №01221, без урахування ПДВ, та становить 531411, 00 грн. Натомість в ході оцінки експерт оцінив вартість об`єкта станом на 30.06.2024 з кількісними характеристиками на момент підписання договору купівлі – продажу (16.10.2023) та вартості об`єкта оцінки станом на 30.06.2024 з кількісними характеристиками, зазначеними в акті обстеження будівельного майданчика і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва від 08.07.2024.

- за наслідком аналізу розділу 4.9. звіту про оцінку вартості об`єкта незавершеного будівництва, суд встановив, що при проведенні оцінки для цілей визначення вартості об`єкта оцінки та розміру збитків не було досліджено матеріали інвентаризації, документи з бухгалтерського обліку, оцінки пошкодженого майна, що проводилася з метою, зокрема, його приватизації, тобто не враховано відомості про вартість майна станом на момент передачі об`єкта з державної у приватну власність у 2013 році.

- зміна кількісних характеристик об`єкта незавершеного будівництва, а саме, як зазначено Комісією у акті обстеження будівельного майданчика і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва (протиповеневих заходів на р. Стрий) від 08.07.2024, розбір орієнтовно 12 % бетонних конструкцій, демонтоваж орієнтовно 20 – 25 % накриття тунелів, від моменту укладення договору купівлі продажу 16.10.2013 і до 18.10.2022 (узгоджена сторонами в договорі від 20.11.2020 про внесення змін до договору купівлі – продажу від 16.10.2013 дата виконання зобов`язань згідно з п. 5.3. договору), відповідало меті договорів купівлі – продажу щодо розібрання об`єкта незавершеного будівництва.

- відповідач, після укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, діяв правомірно, а твердження позивача, що об`єкту завдано збитків внаслідок розбирання під час володіння ним покупцем суперечать умовам договору купівлі-продажу та спростовуються актами поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва.

- звіт про оцінку вартості майна від 2024 року містить висновок про вартість майна у 2024 році з кількісними характеристиками станом на 2013 у порівнянні з вартістю майна у 2024 році з кількісними характеристиками станом на 2024 рік; натомість у звіті відсутні висновки про зміст фактичних збитків, що, на переконання позивача, завдані державі за час перебування об`єкта незавершеного будівництва в приватній власності відповідача;

- часткове виконання робіт із розбору (демонтажу) об`єкта відповідало меті укладених договорів купівлі-продажу, хоча і кінцевої мети договору (повний розбір договору та приведення будівельного майданчика в належний стан) не досягнуто, внаслідок чого договір купівлі-продажу розірвано в судовому порядку;

- позивач не довів протиправної поведінки відповідача, що призвела до зміни кількісних характеристик об`єкта незавершеного будівництва, за відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення, про допущення якого відповідачем стверджує позивач, відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у заявленому розмірі.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 у справі №914/25/26 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт покликається на такі доводи:

- Господарський суд Львівської області при розгляді справи № 914/3362/23 встановив порушення відповідачем умов п.5.3 договору, положеннями якого право відповідача на виконання зобов`язання частинами не встановлене; також право відповідача на виконання зобов`язання частинами не встановлене актами цивільного законодавства і не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту;

- неналежне виконання умов договору призвело до його розірвання за рішенням суду, а частковий демонтаж об`єкта незавершеного будівництва без досягнення основної мети договору унеможливив повернення у державну власність об`єкта приватизації; ця обставина свідчить не лише про порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, але й і про протиправність таких дій відповідача: активні дії в частині демонтажу лише частини об`єкта приватизації та його бездіяльність в частині повного розбирання об`єкта з дотриманням вимог екологічного законодавства;

- згідно з протоколом від 14.08.2024 засідання комісії з повернення у державну власність об`єкта приватизації у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу від 16.10.2013 № 548 (зі змінами) об`єкта незавершеного будівництва – протиповеневі заходи на р. Стрий, за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Довге, ухвалено, серед іншого, забезпечити проведення незалежної оцінки об`єкта незавершеного будівництва, що повертається у державну власність, та визначення розміру фактичних збитків, завданих державі за час перебування зазначеного об`єкта у приватній власності;

- Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та положеннями (національними стандартами) оцінки майна встановлюються вимоги до форми та змісту звіту про оцінку у випадку визначення розміру фактичних збитків, завданих державі (територіальній громаді) за час перебування об`єкта приватизації у приватній власності, а також порядок оформлення та рецензування такого звіту.; докази невідповідності звіту про оцінку майна вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та положеннями (національними стандартами), в матеріалах справи відсутні.

В наданих поясненнях представник відповідача наводить зокрема такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- з відносин сторін у даній справі відомо, що 21.07.2023 року ФОП Дрочак І.І. звернувся з Листом до начальника РВ ФДМУ, яким просив розірвати укладений з ним договір купівлі-продажу об`єкта приватизації через неможливість виконання його умов – загроза порушення вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища під час розбирання нерухомого майна; таким чином, ще до звернення позивача до суду у межах справи № 914/3362/23, між сторонами договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва був відсутній спір щодо підстав його розірвання, а тому продавець міг його розірвати у позасудовому порядку;

- в межах справи №914/3362/23 суд не встановив такий елемент цивільного правопорушення, як протиправність поведінки відповідача; позивач заявив позовну вимогу про стягнення коштів з відповідача за дії, які останній вчинив правомірно (тобто на підставі та на виконання умов укладеного договору);

- висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у cправі №452/1733/18 зроблені у подібних правовідносинах і є релевантними при вирішенні цього спору; жодних спростувань з цього приводу апелянт не наводить у поданій ним скарзі;

- зважаючи на те, що розбір (хоча і частковий) об`єкта приватизації – демонтаж 12% бетонних конструкцій та 20– 25 % накриття тунелів, відповідав меті укладеного договору купівлі-продажу, а тому у діях ФОП Дрочак І.І. відсутня протиправна поведінка, та відповідно, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 сформовано колегію суддів у складі: Якімець Г.Г. (суддя-доповідач), суддів Бойко С.М., Бонк Т.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 у справі №914/25/26. Встановлено п`ятнадцятиденний строк відповідачу на подання відзиву.

02.06.2026 відповідач подав заяву на продовження процесуального строку (вх.№01-04/4710/26 від 03.06.2026) на подання відзиву до 17.06.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 призначено розгляд справи на 06.07.2026.

01.07.2026 відповідач подав додаткові пояснення (вх.№ 01-04/5603/26), в яких просить приєднати зазначені пояснення до справи та врахувати викладені в них заперечення під час розгляду апеляційної скарги; залишити оскаржуване рішення у справі № 914/25/26 – без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 03.07.2026 скаржник подав клопотання (вх.№ 01-04/5680/26) про залишення без розгляду письмових пояснень відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право надавати пояснення суду, наводити свої аргументи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду. Реалізація цього права не обмежена строками для подання відзиву, оскільки пояснення є самостійним процесуальним засобом захисту прав та висловлення правової позиції.

За змістом поданих письмових пояснень, останні не містять клопотань про долучення нових доказів чи обґрунтування обставин, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції. Документ містить виключно правову оцінку вже наявних у матеріалах справи доказів та доводів апеляційної скарги.

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89). Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Враховуючи, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів (ст. 2 ГПК України), колегія суддів вважає, що викладення учасником справи своїх аргументів у письмовій формі сприяє процесуальній економії та забезпечує чітке розуміння судом правової позиції сторони навколо суті спору, подання таких пояснень не затягує розгляд справи, а тому зважаючи на принципи рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін (ст. 7, 13 ГПК України), вони підлягають врахуванню судом. Окрім цього, колегія суддів зазначає, про врахування пояснень представників учасників справи наданих в судових засіданнях.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.07.2026.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Західного апеляційного господарського суду на підставі поданої заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09.07.2026 №1416/0/15-26, проведено повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги (вх.№01-05/1441/26) у справі №914/25/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (вх.№01-05/1441/26) розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Іванчук С.В , суддів Бойко С.М., Бонк Т.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 прийнято справу №914/25/26 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Іванчук С.В., суддів Бойко С. М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.09.2026.

Ухвали суду доставлено учасникам справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів та поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

У судовому засіданні 15.09.2026 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи із норм ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка сторін у справі обов`язковою не визнавалась, участь судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу може бути розглянуто за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 15.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (продавець згідно з договором) та Приватним підприємством «Галичпромгруп» (покупець згідно з договором) 16.10.2013 укладено договір № 548 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва – протиповеневі заходи на р. Стрий: вхідний оголовок глибинного водоскиду з металоконструкціями; вихідний оголовок глибинного водоскиду; два тунелі; гребля; поверхневий водоскид, автопід`їзд та сегрегація, що розташований за адресою: с. Довге (Довжанська Гірська с/р), Дрогобицького району Львівської області (державна форма власності), під розбирання (надалі договір № 548). (Том 1, а.с. 14)

Продавець за договором № 548 передав, а покупець прийняв придбаний 11.10.2013 на аукціоні об`єкт незавершеного будівництва під розбирання згідно з актом передачі держаного майна.

У подальшому, ПП «Галичпромгруп» (продавець згідно з договором) передало у власність Фізичній особі-підприємцю Дрочаку Ігорю Івановичу (покупець згідно з договором) об`єкт незавершеного будівництва – протиповеневі заходи на р. Стрий на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2014. (Том 1, а.с. 18)

У п. 3.3. договору від 10.12.2014 сторони зазначили, що після придбання об`єкта незавершеного будівництва покупець за цим договором є правонаступником прав та обов`язків покупця за договором купівлі - продажу від 16.10.2013, що укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Приватним підприємством «Галичпромгруп».

До договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 16.10.2013 (з урахуванням договору від 10.12.2014 №3415) двічі вносились зміни, зокрема, абз. 2 п. 5.3. договору в редакції договору про внесення змін від 20.11.2021 викладено: «повністю розібрати об`єкт та привести будівельний майданчик в належний стан до 18.10.2022 та здійснити передачу земельної ділянки на якій розташований об`єкт у встановленому законом порядку». (Том 1, а.с. 21, 22, 23)

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Фізичної особи-підприємця Дрочака Ігоря Івановича про розірвання договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути об`єкт незавершеного будівництва та скасування реєстрації права приватної власності.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3362/23 позовні вимоги задоволено, ухвалено: (Том 1, а.с. 24)

- розірвати договір від 16.10.2013 №548 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва – протиповеневих заходів на р. Стрий: вхідного оголовку глибинного водоскиду з металоконструкціями; вихідного оголовку глибинного, водоскиду; двох тунелів; греблі; поверхневого водоскиду; автопід`їзду та сегрегації, що розташовані за адресою: с. Довге, (Довжанська с/р) Дрогобицького р-ну Львівської області (державна форма власності), під розбирання, який укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях , і приватним підприємством "Галичпромгруп", правонаступником прав і обов`язків якого є фізична особа - підприємець Дрочак Ігор Іванович, посвідчено нотаріально 16.10.2013 Ложовською Й. Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 1433;

- зобов`язати фізичну особу підприємця Дрочака Ігоря Івановича повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у державну власність за актом приймання-передавання об`єкт незавершеного будівництва - протиповеневі заходи на р. Стрий: вхідний оголовок глибинного водоскиду з металоконструкціями; вихідний оголовок глибинного водоскиду; два тунелі; греблю поверхневий водоскид; автопід`їзд та сегрегацію, що розташовані за адресою: с. Довге (Довжанська Гірська с/р) Дрогобицького р-ну Львівської обл.;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності фізичної особи-підприємця Дрочака Ігоря Івановича на об`єкт незавершеного будівництва - протиповеневі заходи на р. Стрий: вхідний оголовок глибинного водоскиду з металоконструкціями; вихідний оголовок глибинного водоскиду; два тунелі; греблю; поверхневий водоскид; автопід`їзд та сегрегацію, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 174847546212.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00708 від 31.05.2024 «Про проведення інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва – протиповеневі заходи на р. Стрий, за адресою : Львівська обл., Дрогобицький район, с. Довге, з метою повернення в державну власність», створено інвентаризаційну комісію для проведення інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва – протиповеневі заходи на р. Стрий. (Том 1, а.с. 30)

Відповідно до акта обстеження будівельного майданчика і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва (протиповеневих заходів на р. Стрий) від 08.07.2024, комісією встановлено, що розібрано орієнтовно 12% бетонних конструкцій, демонтовано орієнтовно 20-25 % накриття тунелів (за інформацією, наданою Дрочаком І.І. Регіональному відділенню листом від 19.09.2022). (Том 1, а.с. 31)

Відповідно до інвентаризаційного опису придбаних для об`єкта незавершеного будівництва матеріалів, виробів, конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва від 08.07.2024 встановлено, що на будівельному майданчику відсутні матеріали, вироби, конструкції, завезені на майданчик і не використані для будівництва. Окрім того, відсутнє також устаткування не передане до монтажу або таке, що потребує монтажу. (Том 1, а.с. 34)

На засіданні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 14.08.2024 з повернення у державну власність об`єкта приватизації у зв`язку з розірванням договору купівлі продажу від 16.10.2013 №548 (зі змінами) розглянуто результати інвентаризації та проведення звіряння результатів інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає поверненню у державну власність – протиповеневі заходи на р. Стрий.

Відповідно до протоколу засідання комісії від 14.08.2024 ухвалено: (Том 1, а.с. 37)

- вважати, що покупцем об`єкта незавершеного будівництва – Дрочаком І.І. завдано державі збитки під час володіння об`єктом приватизації;

- доручити відділу приватизації, корпоративного управління та виконання договорів купівлі-продажу забезпечити проведення незалежної оцінки обкат незавершеного будівництва, що повертається у державну власність та визначення розміру фактичних збитків, завданих державі за час перебування зазначеного об`єкта у приватній власності.

За наслідком складення звіту про оцінку майна, що перебувало у власності відповідача, проведення рецензування звіту, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №01555 від 06.12.2024 затверджено висновок про вартість об`єкта станом на 30.06.2024 у сумі 6 573 086, 00 грн та розмір фактичних збитків, нанесених державі Фізичною особою-підприємцем Дрочаком І.І. за час перебування об`єкта в приватній власності в сумі 1 591 490, 00 грн без ПДВ. (Том 1, а.с. 47)

Згідно з протоколом засідання комісії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 10.12.2024 з повернення у державну власність об`єкта приватизації ухвалено Регіональному відділенню звернутись до покупця Фізичної особи-підприємця Дрочака І.І. щодо відшкодування збитків, завданих державі за час перебування об`єкта незавершеного будівництва в приватній власності, за результатами оцінки станом на 30.06.2024 у сумі 1 591 490, 00 грн без ПДВ з покупця у разі несплати в добровільному порядку визначеної суми збитків. (Том 1, а.с. 43)

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зверталось до Фізичної особи-підприємця Дрочака Ігоря Івановича листом від 20.01.2025 із вимогою сплати суми збитків протягом 20 днів з дня отримання листа.

До справи долучено претензію від 11.04.2025 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зверталось до Фізичної особи-підприємця Дрочака Ігоря Івановича про сплату суми збитків. До справи долучено доказ надсилання претензії відповідачу (список згрупованих відправлень від 14.04.2025 та трекінг поштового відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором 0601134894184), згідно з трекінгом поштового відправлення адресат отримав претензію 15.04.2025. (Том 1, а.с. 48-50)

Відповідач неодноразово звертався до позивача із листами, у яких повідомляв про можливі негативні наслідки демонтажу об`єктів (зсуви ґрунтів, що загрожували обвалом землі та руйнуванням гори, в якій проходять тунелі, що призвело до зупинки робіт з метою недопущення надзвичайної ситуації).

Зокрема, у листах від 18.09.2020, 10.10.2020 Дрочак І. І. зазначив, що в процесі підготовки додаткове техніко-економічне обґрунтування внесення змін до договору купівлі-продажу. (Том 1, а.с. 153-156)

У липні 2023 року Дрочак І.І. звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях із проханням розірвати договір купівлі-продажу від 13.10.2013 (зі змінами) з огляду на неможливість його виконання з огляду на відсутність можливості забезпечити в ходів демонтажу вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища. (Том 1, а.с. 212)

20.01.2025 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось до ФОП Дрочака І.І. з вимогою №11-04-00165 про відшкодування збитків у розмірі 1 591 490,00 грн. (Том 1, а.с. 214)

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дрочака Ігоря Івановича 1 591 490,00 грн збитків, завданих державі за час перебування об`єкта незавершеного будівництва – протиповеневих заходів на р. Стрий – у приватній власності відповідача внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу від 16.10.2013 №548.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ПП «Галичпромгруп», правонаступником прав та обов`язків якого за договором від 10.12.2014 №3415 є ФОП Дрочак Ігор Іванович, було укладено договір купівлі-продажу від 16.10.2013 №548, предметом якого є об`єкт незавершеного будівництва – протиповеневі заходи на р. Стрий, під розбирання.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом п. 1 договору від 16.10.2013 продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт незавершеного будівництва – протиповеневі заходи на р. Стрий: вхідний оголовок глибинного водоскиду з металоконструкціями; вихідний оголовок глибинного водоскиду; два тунелі; греблю; поверхневий водоскид, автопід`їзд та сегрегацію, що розташований за адресою: с. Довге (Довжанська Гірська с/р), Дрогобицького району Львівської області, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Пунктом 5.3 договору купівлі-продажу від 16.10.2013 на покупця покладено обов`язок виконати умови продажу об`єкта приватизації, зокрема повністю розібрати об`єкт та привести будівельний майданчик у належний стан протягом трьох років з моменту підписання акта приймання-передачі, здійснити передачу земельної ділянки, на якій розташований об`єкт, у встановленому законом порядку, а також забезпечити дотримання вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища під час розбирання об`єкта.

Крім того, зазначеним пунктом договору передбачено, що подальше відчуження об`єкта незавершеного будівництва допускається лише за умови збереження для нового власника зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу, та за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Надалі строк виконання зобов`язання щодо повного розбирання об`єкта та приведення будівельного майданчика у належний стан було погоджено сторонами до 18.10.2022.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки відповідача і причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяними збитками. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків (аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №915/222/24)

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в них, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 30.08.2022 у справі №904/1427/21.

Колегія зазначає, що у справі №914/3362/23 встановлено, що відповідач не виконав у встановлений договором строк зобов`язання повністю розібрати об`єкт та привести будівельний майданчик у належний стан до 18.10.2022, що стало підставою для розірвання договору купівлі-продажу та повернення об`єкта у державну власність.

При вирішенні спору у справі № 914/3362/23 суд врахував лист відповідача, адресований Регіональному відділенню з проханням розірвати договір з огляду на неможливість демонтажу об`єкта незавершеного будівництва у зв`язку із відсутністю можливості забезпечити безпеку і охорону навколишнього природного середовища під час розбирання об`єкта.

Відтак, у справі № 914/3362/23 суд врахував як факт невиконання відповідачем умов п. 5.3. договору купівлі – продажу в частині зобов`язання розібрати об`єкт та привести будівельний майданчик в належний стан до 18.10.2022, так і ініціативу відповідача розірвати договір у зв`язку з неможливістю виконання демонтажу об`єкта без завдання шкоди довкіллю.

Разом з тим преюдиціальне значення вказаного судового рішення обмежується саме встановленими у ньому обставинами. Під час розгляду справи №914/3362/23 суд не вдавався до оцінки суб`єктивної сторони допущених покупцем порушень, суд не встановлював наявності збитків, їх складу та розміру, оскільки зазначені обставини не становили предмета доказування у тій справі.

З огляду на це колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що встановлений у справі №914/3362/23 факт невиконання відповідачем умов п. 5.3 договору купівлі-продажу є достатнім для висновку про наявність правових підстав для стягнення заявлених у цій справі збитків. Встановлення факту порушення договірного зобов`язання підтверджує один з елементів, необхідних для застосування цивільно-правової відповідальності, однак не звільняє позивача від обов`язку довести наявність збитків у заявленому розмірі та причинний зв`язок між відповідним порушенням і такими збитками.

На підтвердження наявності та розміру заявлених до стягнення збитків позивач посилається на результати інвентаризації об`єкта приватизації, проведеної після розірвання договору купівлі-продажу, а також на звіт про оцінку вартості об`єкта незавершеного будівництва.

Як встановлено з матеріалів справи, наказом Регіонального відділення №00708 від 31.05.2024 створено інвентаризаційну комісію з метою обстеження та повернення об`єкта приватизації у державну власність.

За результатами проведеного обстеження в акті від 08.07.2024 встановлено, що орієнтовно 12 % бетонних конструкцій об`єкта розібрано, а орієнтовно 20-25 % накриття тунелів демонтовано.

Протоколом засідання комісії від 14.08.2024 доручено забезпечити проведення незалежної оцінки об`єкта, що повертається у державну власність, та визначити розмір фактичних збитків, завданих державі за час перебування об`єкта у приватній власності.

Наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1331 затверджено Порядок повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів.

Відповідно до положень розділу V зазначеного Порядку у разі повернення об`єкта приватизації у примусовому порядку його оцінка здійснюється за результатами проведеної інвентаризації. У разі встановлення інвентаризаційною комісією збитків, нестачі або втрати, псування державного майна відповідні відомості відображаються у матеріалах інвентаризації, а розмір фактичних збитків визначається відповідно до Методики оцінки майна.

На виконання зазначених положень на замовлення Регіонального відділення суб`єктом оціночної діяльності проведено оцінку об`єкта незавершеного будівництва, за результатами якої його вартість станом на 30.06.2024 визначено у розмірі 6 573 086,00 грн без ПДВ.

При цьому розмір фактичних збитків, завданих державі за час перебування об`єкта у приватній власності, оцінювачем визначено у сумі 1 591 460 грн без ПДВ як різницю між вартістю об`єкта станом на 30.06.2024 з кількісними характеристиками на момент укладення договору купівлі-продажу та вартістю об`єкта станом на 30.06.2024 з кількісними характеристиками, встановленими актом обстеження від 08.07.2024.

Разом з тим визначення суб`єктом оціночної діяльності вартісної різниці між об`єктом з кількісними характеристиками на момент його відчуження та фактичними характеристиками на час повернення у державну власність не є достатнім для висновку про те, що така різниця становить збитки, завдані державі внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Колегія суддів враховує, що за умовами договору об`єкт незавершеного будівництва був відчужений під розбирання, а пунктом 5.3 договору на покупця прямо покладено обов`язок повністю його розібрати. Отже, зміна кількісних характеристик об`єкта внаслідок демонтажу його окремих конструктивних елементів відповідала змісту договірного зобов`язання покупця та не може розцінюватися як протиправне пошкодження державного майна.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на відмінність між встановленим у справі №914/3362/23 порушенням та обставинами, покладеними позивачем в основу розрахунку збитків. Встановлене порушення полягало у тому, що відповідач не здійснив повного розбирання об`єкта та не привів будівельний майданчик у належний стан до 18.10.2022, тоді як розмір збитків визначено виходячи зі зменшення кількісних характеристик об`єкта внаслідок фактично здійсненого його часткового демонтажу.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що частковий демонтаж об`єкта без досягнення основної мети договору унеможливив повернення об`єкта приватизації у державну власність.

Таке твердження не узгоджується з установленими у справі обставинами та документами, на які посилається сам позивач.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3362/23 ФОП Дрочака Ігоря Івановича зобов`язано повернути об`єкт незавершеного будівництва у державну власність. На виконання зазначеного рішення наказом Регіонального відділення №00708 від 31.05.2024 створено інвентаризаційну комісію, якою 08.07.2024 проведено обстеження та інвентаризацію відповідного об`єкта.

Протоколом засідання комісії від 14.08.2024, на який апелянт безпосередньо посилається в апеляційній скарзі, вирішено забезпечити проведення незалежної оцінки об`єкта незавершеного будівництва, що повертається у державну власність.

Отже, матеріали справи свідчать про фактичне існування об`єкта після розірвання договору, проведення його обстеження, інвентаризації та оцінки саме в межах процедури повернення у державну власність.

При цьому зміна кількісних характеристик об`єкта та неможливість повернення його у тому самому фізичному стані, в якому він перебував на момент укладення договору, не є тотожними неможливості повернення самого об`єкта приватизації у державну власність. Тим більше, що договором від початку передбачалося саме розбирання об`єкта, а отже збереження його кількісних характеристик у первісному стані не становило погодженої сторонами мети договору.

Не змінює цього висновку і кваліфікація апелянтом поведінки відповідача одночасно як активних дій щодо демонтажу частини об`єкта та бездіяльності щодо його повного розбирання.

Порушення, встановлене у справі №914/3362/23, полягало у невиконанні відповідачем до 18.10.2022 передбаченого п. 5.3 договору зобов`язання у повному обсязі. Натомість здійснений до цього часу частковий демонтаж об`єкта за своїм характером був спрямований на виконання саме цього договірного обов`язку.

Щодо посилання апелянта на протокол від 14.08.2024 засідання комісії з повернення об`єкта приватизації у державну власність, колегія суддів зазначає, що цим протоколом було прийнято рішення про забезпечення проведення незалежної оцінки об`єкта та визначення розміру фактичних збитків, завданих державі за час його перебування у приватній власності.

Водночас зазначений протокол фіксує рішення комісії щодо здійснення подальших заходів, передбачених процедурою повернення об`єкта приватизації, та не встановлює ані юридичного факту завдання державі збитків саме протиправною поведінкою відповідача, ані причин їх виникнення. Відповідні обставини підлягають встановленню судом на підставі сукупності наявних у справі доказів.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність у матеріалах справи доказів невідповідності звіту про оцінку майна вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та положенням (національним стандартам) оцінки майна спростовує висновки місцевого господарського суду.

Зазначені доводи фактично стосуються дотримання суб`єктом оціночної діяльності встановлених законодавством вимог до проведення оцінки, форми та змісту звіту, а також його рецензування. Водночас предметом оцінки суду у цій справі є не лише належність оформлення відповідного звіту, а й те, чи підтверджує визначена у ньому величина наявність саме тих збитків, які перебувають у причинному зв`язку з установленим порушенням відповідачем договірного зобов`язання.

Як уже встановлено, розмір фактичних збитків визначено у сумі 1 591 460 грн без ПДВ шляхом порівняння вартості об`єкта станом на 30.06.2024 з кількісними характеристиками на момент укладення договору купівлі-продажу та вартості цього об`єкта станом на 30.06.2024 з кількісними характеристиками, встановленими актом обстеження від 08.07.2024.

Таким чином, відповідний розрахунок відображає вартісний наслідок зміни кількісних характеристик об`єкта. Водночас встановлення такої вартісної різниці не вирішує питання про правову причину її виникнення. Це має істотне значення з огляду на те, що договором передбачалося розбирання об`єкта, а тому зменшення обсягу його конструктивних елементів не могло без додаткового встановлення причин та обставин такого зменшення ототожнюватися зі збитками, спричиненими внаслідок неналежного виконання договору.

Отже, навіть за умови дотримання суб`єктом оціночної діяльності всіх формальних та методичних вимог до проведення оцінки така обставина свідчила б про дотримання встановленої процедури оцінки та вимог до оформлення її результатів, однак не означала б автоматичного доведення того, що визначена у звіті величина в повному обсязі є збитками, які виникли внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Ураховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем п. 5.3 договору, однак не підтверджується, що заявлені до стягнення 1 591 490,00 грн є майновими втратами, які виникли саме внаслідок цього порушення.

Визначена у звіті вартісна різниця пов`язана зі зміною кількісних характеристик об`єкта внаслідок його часткового демонтажу, тоді як саме розбирання об`єкта було передбачено предметом та умовами договору. Отже, позивачем не доведено безпосереднього причинного зв`язку між установленим порушенням договірного зобов`язання та заявленими до відшкодування збитками.

Отже, твердження позивача про завдання державі збитків унаслідок розбирання об`єкта під час перебування його у власності покупця суперечить умовам, укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.01.2023 у cправі № 452/1733/18.

Позивач у справі не доводив протиправності дій відповідача та, як наслідок, завдання позивачу збитків у період з 18.10.2022 (узгоджена сторонами в договорі від 20.11.2020 про внесення змін до договору купівлі – продажу від 16.10.2013 дата виконання зобов`язань згідно з п. 5.3. договору) та до моменту передачі об`єкта незавершеного будівництва за актом приймання – передачі позивачу внаслідок розірвання судом договору купівлі – продажу.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач також не довів протиправної поведінки відповідача, що призвела до зміни кількісних характеристик об`єкта незавершеного будівництва.

Враховуючи наведені обставини, за відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у заявленому розмірі.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Висновки апеляційного господарського суду.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 11.05.2026 (вх.№01-05/1441/25) – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 у справі №914/25/26 – залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 17.09.26

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Бонк Т.Б.