Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №705/5538/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5538/26

2/705/4011/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , що подана представником позивача –адвокатом Бурлакою В.І. до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника –адвоката Бурлаки В.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. В позовній заяві представник позивача зазначає, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу дочка стала проживати з позивачем та з відповідача на підставі судового наказу, винесеного Уманським міськрайонним судом Черкаської області, стягуються аліменти на утримання дитини. Дочка ОСОБА_3 має проблеми із здоров`ям, тому виникла необхідність в обстежені та лікуванні у лікаря стоматолога. Зазначені в медичній карті ОСОБА_4 лікувальні заходи застосовуються для нормалізації функції зубо-щелепового апарату у разі фізіологічних відхилень, що в подальшому сприяє нормальному фізичному розвитку дитини. Крім того, дитина має проблеми з зором, а тому було проведено обстеження у лікаря офтальмолога та призначено лікування. Відповідач участі у лікуванні дитини не приймає, добровільно компенсувати понесені витрати відмовляється, а сума аліментів, яку отримує відповідач є недостатньою для утримання доньки. Тому позивач вимушена звернутися до суду з відповідним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на лікування неповнолітньої доньки ОСОБА_1 у розмірі 37872 грн. та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді від 13.08.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України з викликом сторін.

Відповідач телефонними засобами зв`язку повідомив про те, що йому відомо, що ОСОБА_1 подала позов про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Відзив на позовну заяву наміру подавати не має та позовні вимоги визнає. Також вказував, що у нього інша адреса проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони проживали однією сім`єю у зареєстрованому шлюбі та за період їх спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 у позові вказувала, що дочка ОСОБА_3 потребувала офтальмологічного лікування та лікування у лікаря стоматолога, у зв`язку з чим у неї виникли додаткові витрати на лікування дитини.

На підтвердження витрат, пов`язаних з лікуванням дитини у лікаря стоматолога, позивачем надано медичну картку стоматологічного хворого № 2460, що заведена на ОСОБА_4 у Dentisman, м.Київ. У медичній карті вказано, що пацієнту було проведено седацію в групі з анастазіологом, видалено зуби: 18,19,29,28,38,48, в лунки видалених зубів укладено гемостатичні губки, оперативні ділянки ушиті ниткою. Також рекомендовано приймати відповідні ліки.

Загальні витрати на лікування дитини в стоматологічному центрі становлять 31200 грн. та витрати, пов`язанні з придбанням вказаних ліків – 952,10 грн.

Крім того, позивач зверталася з дочкою ОСОБА_4 в ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка», в якому 17.07.2026 було здійснено забір біологічного матеріалу (крові) у дитини та проведено відповідні лабораторні дослідження, загальні витрати, пов`язані з дослідженнями крові становлять 3390 грн. Також 26.07.2026 проведено офтальмологічне обстеження дитини, загальні витрати становлять 2330 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1-3 статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із частиною 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини 2 статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз наведених норм закону вказує на те, що базові постійні потреби дитини покриваються за рахунок аліментів. Проте, в окремих випадках, за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку або хронічну хворобу, тощо.

Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів і обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до статтей 181 і 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) та 09 вересня 2019 року в справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19).

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", звернуто увагу судів на те, що до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що "СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що, дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Позивач у позові вважає, що відповідач має сплатити повну суму витрачених додаткових коштів на дитину, а саме: на лікування (з урахуванням стоматологічних та офтальмологічних послуг, лабораторних досліджень та придбання ліків), у розмірі 37872 грн.

Беручи до уваги зазначені витрати, які були здійсненні позивачем, у зв`язку зі станом здоров`я спільної з відповідачем дитини, виходячи з принципу обов`язку обох батьків утримувати дитину та нести додаткові витрати на дитину, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню половина вартості додаткових витрат на дитину у розмірі 18936 грн.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Приймаючи до уваги, що позивач при подачі до суду позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, та враховуючи положення ст.141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог, а саме в розмірі 665,60 грн.. Іншу частину судового збору, у розмірі 665,60 грн компенсувати за рахунок держави.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути витрати на правничу допомогу, однак суму таких витрат не вказує. При цьому, до позову долучено лише Договір № 32 про надання правової допомоги від 22.07.2026.

Крім того, слід зазначити, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

При цьому, участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги належним чином не підтверджені. Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст. cт. 84, 91, 180-183, 191, 192 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 78, 89, 259, 263, 265, 274, 352 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , що подана представником позивача –адвокатом Бурлакою В.І. до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів відповідача проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 18936 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів відповідача проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 665,60 грн на користь держави.

Іншу частину судового збору у розмірі 665,60 грн віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко