Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №712/7830/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/7830/26

Провадження № 2/712/4404/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 760579078 від 11.08.2024 в загальній сумі 16 877 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 760579078 (далі – кредитний договір). 01.10.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/2, у відповідності до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. В подальшому, 30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 30/0925-01, на підставі якого ТОВ «Юніт Капітал» набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 16 877 грн, із яких: 5 000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 9 377 грн - заборгованість за відсотками, 2 500 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пенею, штрафом). Оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 16 877 грн, а також судовий збір по справі та витрати на професійну правничу допомогу.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.06.2026 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк»

Представник позивача Кукса К.О. в судове засідання не з`явилась, в прохальній частині позовної заяви зазначила, що просить здійснювати розгляд позовної заяви за відсутності позивача і у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за адресою реєстрації місця проживання. Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням.

У зв`язку з вищевказаною обставиною, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.09.2026 справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки та не подав відзиву проти позову, та зі згоди представника позивача щодо такого порядку розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Статтею 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (ст. 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір № 760579078, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ZKGX.

Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту у розмірі 5 000 грн (перший транш) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору.

На момент укладення договору та отримання першого траншу базова процентна ставка складає 1,50 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 % річних.

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 31.08.2024, а саме протягом 20 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 10.09.2029.

Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Так, на виконання кредитного договору № 760579078 від 11.08.2024 кредитодавець 11.08.2024 перерахував позичальнику кредитні кошти в сумі 5 000 грн на його платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 760579078/02102025/Э від 02.10.2025, а також листом АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260624/131525-БТ від 30.06.2026, наданого на виконання ухвали суду від 10.06.2026.

Пунктом 9.1.1.5 договору сторони погодили, що кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнтом) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактором) укладено договір факторингу № МВ-ТП/2 від 01.10.2024, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 760579078 від 11.08.2024, укладеним з ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким складала 11 250 грн, з яких 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 825 грн - заборгованість за відсотками, 2 500 грн - заборгованість за неустойкою.

В подальшому, між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнтом) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактором) укладено договір факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 760579078 від 11.08.2024, укладеним з ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким складала 16 877 грн, з яких 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 377 грн - заборгованість за відсотками, 2 500 грн - заборгованість за неустойкою, оскільки оплата за таким кредитом останнім не здійснювалась.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 760579078 від 11.08.2024, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором ZKGX. На підставі такого договору відповідачем 11.08.2024 отримані кредитні кошти в сумі 5 000 грн, які він зобов`язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробив цього.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача відсотків у розмірі 9 377 грн та штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі 2 500 грн, то слід зазначити наступне.

На момент укладення вказаного вище кредитного договору сторонами у справі дійсно було погоджено сплату відповідачем процентів за користування кредитом у розмірі 1,5 % за кожен день.

Разом із цим, 24.12.2023 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі - Закон України № 3498-ІХ), яким, серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII (далі - Закон України №1734-VIII).

Зокрема, ч. 5 ст. 8 Закону України № 1734-VIII, яка визначає реальну річну процентну ставку, денну процентну ставку та загальну вартість кредиту для споживача, передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24.12.2023 до 22.04.2024) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 23.04.2024 до 20.08.2024) - 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку що умови договору про надання кредиту в частині розміру денної процентної ставки, що перевищує вказану вище є нікчемними.

При цьому, дійсність умов про надання кредиту в частині платності кредиту, зобов`язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом суд сумніву не піддає.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що розмір процентів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача за користування кредитом за 140 календарних днів, становить суму 5 960 грн, які розраховані таким чином: за період з 11.08.2024 до 31.08.2024 за процентною ставкою 0,01 %, що становить 10 грн, які нараховані первісним кредитором та за період 01.09.2024 до 28.12.2024 за процентною ставкою 1 %, що становить 5 950 грн.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки штрафні санкції (пеня, штраф) за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 2 500 грн нараховані відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідач є звільненим від сплати таких штрафних санкцій, підстави для їх стягнення із відповідача на користь позивача відсутні.

А тому, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 10 960 грн, яка включає заборгованість за основною тілом кредиту – 5 000 грн та заборгованість за відсотками – 5 960 грн.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не було надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 728 грн 96 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662 грн 40 коп. /сума сплаченого судового збору/ х 64,94 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 728 грн 96 коп.).

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» в особі керуючого бюро Тимошенка О.О. та ТОВ «Юніт Капітал», додаткову угоду до вказаного договору № 25771389264 від 21.01.2026 та акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 на суму 7 000 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Однак, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 597 грн 60 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 4 000 грн/сума витрат на правничу допомогу/ х 64,94 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 597 грн 60 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 3-5, 10, 12 - 13, 19, 76-81, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 760579078 від 11.08.2024 в сумі 10 960 (десять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн 96 (дев`яносто шість) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 597 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) 60 (шістдесят) коп., а всього 15 286 (п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 56 (п`ятдесят шість) коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено у загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: бульв. Лесі Українки, 34, оф. 333, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар