Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №569/1838/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1838/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Латвії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідка на тимчасове проживання - НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №562634 від 09 січня 2026 рокуо 13 год. 52 хв. в м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 18, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHRYSLER, н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та пояснив, що даного адміністративного правопорушення не скоював.

Захисник ОСОБА_2 адвокат Петровський І.О. підтримав позицію підзахисного та просив суд закрити справу у зв`язку із відсутністю події і складу правопорушення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що ОСОБА_1 після зупинки від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відмовлявся. На вимогу поліцейського відповів, що згоден пройти огляд. Однак, після прибуття до закладу охорони здоров`я, поліцейський залишив нагрудний відеореєстратор в транспортному засобі, який не реєстрував хід подальших подій, відвів ОСОБА_3 в сторону та запропонував відмовитися від проходження огляду, запевняючи, що в такому разі на нього буде складено протокол, він повернеться до свого автомобіля та продовжить рух далі. Відтак, захисник вважає, що відмова від проходження ОСОБА_3 була зумовлена провокацією працівників поліції, які свідомо залишили записуючий пристрій в іншому місці, щоб їх дії не були зафіксовані.

Заслухавши ОСОБА_2 , представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, відеозапис події, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, частина 2 статті 266 КУпАП визначає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на ознаки алкогольного сп`яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними.

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №562634 від 09 січня 2026 року, в якому викладено обставини інкримінованого правопорушення, зокрема, вказано про керування останнім транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а також про його відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в порядку встановленому законом.

Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах, при цьому протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься, повинна ґрунтуватися на первинних доказах.

Відтак, сам протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженим суб`єктом, не може бути беззаперечним доказом вини у вчиненні правопорушення. Обставини викладені у протоколі, який є документом складеними уповноваженим суб`єктом, мають бути підтверджені й іншими доказами, що мають узгоджуватися між собою.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, як поліцейській зупиняє транспортний засіб CHRYSLER, н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Після перевірки документів, поліцейський каже Брінумсу Маірісу, що вбачає у нього ознаки сп`яніння, а саме звужені зіниці, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, ОСОБА_1 о 14 год. 04 хв. 27 с. повідомляє, що згоден. Прибувши до медичного закладу КП «РОЦПЗН» поліцейський знімає портативний відеореєстратор з одягу, залишає його в автомобілі та разом із ОСОБА_1 виходять з транспортного засобу. Із 14 год. 31 хв. 31 с. по 14 год. 36 хв. 30 с. відео не фіксує подій за участю ОСОБА_2 . Після цього, о 14 год. 36 хв. 30 с. поліцейський забирає портативний відеореєстратор із службового автомобіля, одягає його на одяг та розмова останнього з ОСОБА_5 продовжується вже на подвір`ї біля транспортного засобу. Поліцейський запитує ОСОБА_2 , чи згоден той пройти огляд на стан сп`яніння, на що останній відповідає, що ні. Після цього поліцейський складає відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно правової позиції Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а, якщо із відеозапису, наданого працівниками поліції, які складали протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.

Досліджений судом наявний у матеріалах справи відеозапис є небезперервним, не відображає повної фіксації події, оскільки не містять відеофіксацію в період з 14 год. 31 хв. 31 с. по 14 год. 36 хв. 30 с. за участю ОСОБА_2 . В цей час портативний відеореєстратор перебуває в транспортному засобі працівників поліції. При цьому, суд зауважує, що до того, як поліцейський залишив камеру, останній заперечував вживання будь-яких заборонених засобів, погоджувався пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі та разом із поліцейськими прослідував до відповідного закладу охорони здоров`я. Після того, як поліцейський вдягнув на формений одяг портативний відеореєстратор, ОСОБА_1 змінив свою позицію щодо проходження огляду, заявивши, що відмовляється.

Отже, відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі у розумінні ч. 2 ст. 266 КУпАП. Суд зазначає, що дані відеозапису узгоджуються з поясненнями сторони захисту та не спростовують наведені доводи.

Також суд зазначає, що спілкування поліцейського з ОСОБА_1 поза відеозаписом не спростовується жодними матеріалами справи.

Зазначене свідчить про те, що посадовими особами патрульної поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_2 , який притягається до адміністративної відповідальності.

Після цього, ОСОБА_1 особисто звернувся до закладу охорони здоров`я КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради із відповідною заявою про проведення медичного освідчення на предмет наркотичного сп`яніння, у зв`язку із конфліктною ситуацією із поліцейськими.

За результатами проведення огляду у медичному закладі, згідно висновку КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» РОР від 20 січня 2026 року №790, ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено. Даний факт також підтвердужється результатом токсилогічного дослідження № 89/34.

У відповідності до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов протии України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку наддало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним п.2.5 ПДР в розпорядження суду надано не було.

Відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин суд приходить висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 слід закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя вважає за можливе не давати оцінку іншим доводам захисника, оскільки вони на висновки суду не впливають.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст.247 п. 1, 284 п. 3 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Рівненського міського суду Сидорук Є.І.