Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №562/2256/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2256/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., при секретарі судових засідань Бєлявські А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2026 року в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 діючи через свого представника адвоката Ярмольчука В.С., звернувся з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №R603189 від 06 липня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та провадження закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06 липня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову за те, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вважає дану постанову про накладення адміністративного стягнення необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог закону та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не наведено жодного доказу того, що він був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК та СП, а також про місце та час прибуття. Зазначає, що вживав заходів для повідомлення ТЦК та СП про проходження лікування та неможливість особистої явки. Про наявність відомостей щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію дізнався з мобільного додатку «Резерв+» та щоб подати запит через додаток на отримання постанови вимушений був написати 29 червня 2026 року заяву в ньому, якою свою вину визнав. Однак він не давав зобов`язань не оскаржувати постанову в разі її винесення з порушеннями вимог чинного законодавства.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 липня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов від 04.08.2026 представник відповідача позовні вимоги вважає безпідставними, аргументуючи тим, що оскаржувана постанова була винесена в порядку, передбаченому статтею 279-9 КУпАП, на підставі поданої позивачем особисто через електронний кабінет військовозобов`язаного (мобільний застосунок «Резерв+») заяви про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Зазначена заява була сформована позивачем 29.06.2026 року через електронний кабінет військовозобов`язаного в мобільному застосунку «Резерв+» та в автоматичному порядку надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що виклик позивача здійснювався шляхом направлення повістки №7540483, сформованої засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Повістку було направлено рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. За результатами доставки у рекомендованному повідомленні про вручення поштового відправлення міститься відмітка про отримання повістки, а саме підпис позивача із зазначенням дати отримання повістки 04.06.2026 року. Розгляд справи та накладення адміністративного стягнення здійснювалися уповноваженим органом ТЦК та СП у межах наданих законом повноважень та в межах передбаченого ст.38 КУпАП строку, тому підстави для скасування постанови відсутні.

У додаткових поясненнях по справі від 25.08.2026 представник позвача з аргументами, викладеними у відзиві на позов не погодився.

Сторони в судове засідання повторно не з`явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, згідно поданої заяви представник позивача просить розглянути справу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою №R603189 від 06 липня 2026 року Тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

При розгляді справи позивач не був присутній, оскаржувану постанову відповідачем винесено в порядку, передбаченому статтею 279-9 КУпАП, на підставі поданої 01 липня 2026 року позивачем особисто через електронний кабінет військовозобов`язаного (мобільний застосунок «Резерв+») заяви про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Згідно з оскаржуваною постановою порушення ОСОБА_1 вимог законодавства полягають в тому, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів установлено, що останній не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно з ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Суд бере до уваги, що оскаржувана постанова містить посилання на норму закону, вимоги якого порушені, а саме на ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" та посилання на ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:

про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції від 19.05.2024 року військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" N 3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ N 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки.

Відповідно до відомостей повістки №7540483 позивача зобов`язано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 08.06.2026 для звірки, повістка була направлена за адресою: АДРЕСА_1 , методом доставки УкрПошта, номер ШКІ R067180370657, повістка сформована 22.05.2026. При цьому, на конверті зазначеного поштового відправлення наявна відмітка: «Повістка ТЦК Вручити тільки особисто».

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення R067180370657 (форма 119) позивач 04.06.2026 отримав указаний конверт, що підтвержується його власним підписом.

Отже посилання позивача про неналежне повідомлення щодо необхідності прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 є безпідставним та спростовується вище вказаними доказами.

Крім того, слід зазначити, що згідно з пунктом 24 Порядку №560, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Доказів виконання цього обов`язку позивачем не надано.

Як убачається з матеріалів справи, 29.06.2026 ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, у якій прямо зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП. У зазначеній заяві позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення за статтею 65 Конституції України та попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу, що зазначена заява була подана через електронний кабінет у застосунку «Резерв+» та підписана кваліфікованим електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Таким чином, скористатися електронним кабінетом у застосунку «Резерв+» та подати через нього відповідну заяву може виключно особа, яка пройшла процедуру електронної ідентифікації. Подання такої заяви іншою особою або примушування особи до її подання через електронний кабінет суперечило б самій суті персоніфікованого доступу до зазначеного сервісу. Крім того, положеннями статті 279-9 КУпАП передбачено, що подання заяви є підтвердженням того, що особа не оспорює допущене порушення та погоджується на розгляд справи і притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. З огляду на це, подання такої заяви передбачає усвідомлення особою змісту інкримінованого правопорушення, відсутність заперечень щодо факту його вчинення та розуміння правових наслідків такого волевиявлення, зокрема можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами її розгляду.

Суд враховує, що жодних доказів того, що заява від 29.06.2026 була подана під впливом помилки, примусу, обману чи всупереч волі позивача, матеріали справи не містять. Навпаки, заява сформована через персональний електронний кабінет, містить усі необхідні відомості, передбачені статтею 279-9 КУпАП, та підписана кваліфікованим електронним підписом позивача.

Крім того, подання такої заяви свідчить не лише про визнання факту правопорушення, а й про обізнаність особи щодо конкретних обставин його вчинення. Визнаючи факт неприбуття за повісткою, позивач фактично підтвердив, що йому було відомо про виклик до ТЦК та СП та про повістку, за якою він не прибув у визначені дату, час і місце. За таких обставин доводи позовної заяви про те, що позивач не отримував жодних повісток та не був обізнаний про необхідність прибуття до ТЦК та СП, суперечать його власному волевиявленню, викладеному у заяві про визнання правопорушення, поданій у порядку статті 279-9 КУпАП.

Будь-яких зауважень щодо відсутності події правопорушення, невручення повістки чи незгоди з обставинами, викладеними у постанові, позивач не заявляв. За таких обставин посадова особа відповідача, розглядаючи справу, обґрунтовано виходила з відсутності спору щодо фактичних обставин правопорушення, а тому доводи позивача, наведені вже після притягнення до адміністративної відповідальності, суд оцінює критично.

На переконання суду, у разі заперечення факту отримання повістки чи обізнаності про обов`язок з`явитися до ТЦК та СП, позивач не був позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист шляхом оскарження відповідних дій або рішень до подання заяви про визнання допущеного порушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Не заслуговують на увагу й доводи позивача щодо окремих недоліків оформлення постанови. Судом установлено, що оскаржувана постанова містить відомості про особу правопорушника, правову кваліфікацію його дій, обставини вчинення правопорушення, посилання на заяву про визнання правопорушення, вид адміністративного стягнення, його розмір та порядок виконання постанови.

Доводи позивача про те, що відповідач не дотримався трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Оскаржувана постанова винесена 06 липня 2026 року, тобто в межах трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності з дня його виявлення, а саме, подання позивачем заяви про визнання правопорушення - 29.06.2026.

Таким чином, судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, суд, надавши правову оцінку доводам сторін та дослідженим у справі доказам, доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення №R603189 від 06 липня 2026 року. Оскаржувана постанова прийнята уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень, у спосіб та на підставі, визначених Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини. Підстав для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд не встановив, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак понесені судові витрати позивачем на оплату судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя І.А.Чорний