Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №559/291/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/291/26

Провадження № 2/559/859/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2026 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Макеєва С.В.

секретаря судового засідання Франчук А.О.

за участю представника позивача - адвоката Гай І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що 20 квітня 1982 року на підставі рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року №151 її чоловіку ОСОБА_3 було видано ордер №351 на право зайняття 3 кімнат, загальною площею 39,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 . З того часу вона разом зі своєю сім`єю проживала в цій квартирі. До складу її сім`ї на той час належали: чоловік - ОСОБА_3 та сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . У 1999 році ОСОБА_2 виїхав на заробітки до Республіки Польща. З того часу в Україну він не повертався. З 2010 року вони не спілкуються і їй не відомо про долю сина. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_3 . У 2010 році вона стала наймачем даного жилого приміщення на підставі рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області №844 від 14.12.2010 року, у зв`язку зі смертю основного наймача. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер мій син ОСОБА_4 . З того часу вона проживає в зазначеній кватирі сама. В даний вирішила приватизувати це житлове приміщення. Згідно з інформаційною довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 07-03-24/59, виданої Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дубенської міської ради 14.01.2026 р., у жилому приміщенні, яке знаходиться по АДРЕСА_2 , зареєстровані наступні особи: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач тривалий час фактично не проживає у зазначеному жилому приміщенні, місце його перебування їй не відоме, а будь які контакти з ним розірвані, а тому вона позбавлена можливості отримати він нього згоду на приватизацію житла та реалізувати своє право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Обов`язків, пов`язаних із утриманням житла відповідач не виконує, не сплачує комунальні платежі, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу не чинили. Формальне збереження за відповідачем права користування житловим приміщенням порушує її права як наймача на повне та вільне користування житлом, а також на приватизацію житла. Вважає, що ОСОБА_2 , який постійно не проживає у цьому жилому приміщені, втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Гай І.М. підтримали позовну заяву у повному обсязі, з підстав зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи. Заяв та клопотань не надходило.

За таких обставин, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 прописана за адресою: АДРЕСА_2 . 28.01.1976 року Мирогощанською сільською радою Дубенського району зареєстровано шлюб з ОСОБА_3 , 1955 року народження, про що свідчить відмітка у паспорті громадянина України НОМЕР_1 , виданому Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області (а.с. 6).

20 квітня 1982 року на підставі рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року №151 ОСОБА_3 видано ордер №351 на право зайняття 3 кімнат, загальною площею 39,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 8, 17).

На підставі рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області №844 від 14.12.2010 року, ОСОБА_1 визнано наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, загальною площею 54, 8 кв.м., розташованого на АДРЕСА_2 , у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача (а.с. 9).

У свідоцтві про народження ОСОБА_2 батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 10).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (а.с. 11).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 (а.с. 12).

Згідно інформаційної довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 07-03-24/59, виданої Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дубенської міської ради 14.01.2026 р., у жилому приміщенні, яке знаходиться по АДРЕСА_2 , зареєстровані наступні особи: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

Згідно інформації, яка міститься у акті про не проживання №45, який виданий ТОВ “Житловик-Дубно”, ОСОБА_2 не проживає жилому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з 1999 року (а.с. 14).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 пояснила, що проживає в даному будинку з 1980 років. ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_4 її будинку вже більше 26 років.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 2010 року пояснила, що з того часу, як вона стала проживати за зазначеною адресою, ОСОБА_2 не проживав в квартирі АДРЕСА_4 її будинку, і вона ніколи його не бачила.

ІV. Норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім`ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Таким чином виникнення права членів сім`ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім`ї на користування цим будинком. Таким чином права членів сім`ї власника будинку на об`єкт власності є похідними від прав самого власника.

У відповідності до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» однією із підстав зняття з реєстрації місця проживання є судове рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 (провадження № 61-7894св20) зроблено висновок, що аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

Суд враховує, що ОСОБА_1 визнано наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, розташованого на АДРЕСА_2 . Оскільки відповідач ОСОБА_2 , будучи зареєстрованим у будинку, що належить позивачу, у ньому не проживає з 1999 року, а тому є таким, що втратив право користування житлом. Так як будь-яких письмових домовленостей між сторонами стосовно користування житловим будинком за вказаною адресою не існує, вимоги позивачки підлягають задоволенню, оскільки порушуються її права як наймача на повне та вільне користування житлом, а також на приватизацію житла.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 41 Конституції України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням– задовольнити.

Визнати Визнати ОСОБА_2 , таким що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 виданий 15.07.1996 року Дубенським РВ УМВС України в Рівненській області.

Суддя: С.В. Макеєв