Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №542/1600/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1600/26

Провадження № 2/542/989/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді – Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання – Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

06.08.2026 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 20240 грн.

В позовній заяві посилався на те, що 20.05.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту №1514793.

18.12.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» уклали Договір факторингу №18.12.24, згідно якого ТОВ «Селфі Кредит» передав право вимоги за кредитним договором №1514793 від 20.05.2024 ТОВ «Ум Факторинг».

Посилаються на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свої зобов`язання та має непогашену заборгованість за вищевказаним кредитним договором в розмірі 20240 грн., з яких: 4400,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 15840 грн. - заборгованість за відсотками.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 20240 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано докази (а.с. 41- 42).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с. 45), в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності (а.с. 6 на звороті).

Надав додаткові пояснення у справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та понесених судових витрат, посилаючись на те, що отримана банківська виписка по картці відповідачки підтверджує інформацію про зарахування кредитних коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 (а.с.52-55).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с. 47-48), та не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надала.

Ухвалою суду від 17.09.2026 року встановлено заочний розгляд справи.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 20 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1514793, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 4400,00 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 1,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (а.с.27-31).

Вказаний договір було підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим індентифікатором К240 (а.с. 31).

Одночасно з підписанням цього договору ОСОБА_1 було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е080 паспорт споживчого кредиту (а.с.25-26).

Відповідно до графіку платежів (а.с.31 на звороті) загальна вартість кредиту становить 26576 грн., з яких сума кредиту 4400 грн.; сума нарахованих процентів за користування кредитом 22176 грн.

Як вбачається з листа ТОВ «Пейтек» від 26.03.2025 року було успішно перераховано кошти в сумі 4400 грн. 20.05.2024 року на картку № НОМЕР_1 (а.с. 24).

Згідно з повідомленням АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-260824/106464-БТ від 27.08.2026 та випискою по рахунку, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку 20 травня 2024 року був зарахований платіж у сумі 4400 грн, що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с.49-50).

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.

Так, відповідачка в судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.

Кредитний договір №1514793 від 20.05.2024 підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що 18 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» укладено Договір факторингу №18/12/24, за умовами якого фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с. 18-23).

Як вбачається з витягу з Акту приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024 року до ТОВ «Ум Факторинг» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1514793 (а.с. 7).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань відповідачка має заборгованість за кредитним договором №1514793 від 20.05.2024 року в сумі 20240 грн. з яких: 4400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15840 грн - заборгованість за відсотками.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредитні кошти за договором №1514793 про надання споживчого кредиту від 20.05.2024 року, укладеного з ТОВ «Селфі Кредит».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула, позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов кредитного договору №1514793 від 20.05.2024 сторонами погоджено строк користування кредитом з 20.05.2024 року на 360 днів та процентна ставка за користування кредитом 1,5%.

В позовній заяві позивач зазначав, що у відповідності до Закону України №3498-ІХ було здійснено перерахунок заборгованості за відсотками, застосовуючи ставку в розмірі 1% на день.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 1% та в межах строку кредитування (20.05.2024 – 15.05.2025) (а.с. 12-16).

Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню та з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 20240 грн. з яких: 4400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15840 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено в повному обсязі, тому судові витрати покладаються на відповідачку в повному розмірі. З відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,–

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286) заборгованість за кредитним договором №1514793 від 20.05.2024 року в розмірі 20240 (двадцять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу – 4400 грн., суми заборгованості за відсотками – 15840 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», місце знаходження: Майдан Незалежності, 2, оф.712, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40274286;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 17 вересня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва