Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №243/4314/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/4314/26

Провадження № 1-кп/552/1066/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

- секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

- прокурора – ОСОБА_3 ,

- потерпілого – ОСОБА_4

- обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62022050010000740 від 13.09.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, водій – механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення батальйону підтримки військової частини НОМЕР_1 , солдат, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.406 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

Станом на сьогодні, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.01.2026 № 40/2026, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 № 4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 квітня 2022 року за №91 рядового ОСОБА_5 , призначено на посаду кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .

Разом із рядовим ОСОБА_5 у вказаній військовій частині проходив службу на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_4 , якого призначено на вказану посаду відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 квітня 2022 року за №90.

Згідно з положеннями ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом – Статут), ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, серед іншого, зобов`язаний бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Станом на 13 вересня 2022 року солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 та солдат ОСОБА_4 стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 згідно вимог Статуту у відносинах підлеглості не перебували.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, завдавши легких тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_4 , за наступних обставин.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , 13 вересня 2022 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи на ВОП «Вождь», що розташований в районі с. Малинівка Миколаївської міської громади Краматорського району Донецької області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог ст. ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», до вимог ст.ст. 9, 11, 14,16, 33, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями відносно солдата ОСОБА_4 , стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилось у тому, що ОСОБА_5 , будучи обуреним небажанням ОСОБА_4 нести службу у нічний час, в ході словесного конфлікту, перебуваючи навпроти останнього, який в цей час сидів за столом, наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в область носу, в наслідок чого ОСОБА_4 впав на підлогу, спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді відкритого перелому кісток носу зі зміщенням уламків, забійної рани спинки носу, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що спричиняє короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Своїми діями ОСОБА_5 скоїв порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, якщо воно заподіяло легкі тілесні ушкодження, правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 406 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений визнав повністю свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України та пояснив, що дійсно 13.09.2022 року, біля 13-00год., перебуваючи у с. Малинівка Миколаївської міської громади Краматорського району Донецької області, у стані алкогольного сп`яніння, в ході словесного конфлікту, наніс один удар кулаком правої руки потерпілому в область носу, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу. Зазначив, що на теперішній час примирився з потерпілим ОСОБА_7 розкаявся та просив суд суворо його не карати. Дуже шкодує за вчинене.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив обставини, зазначені у обвинувальному акті, зазначив, що 13.09.2022 року, у с. Малинівка Краматорського району, під час конфлікту, обвинувачений наніс йому удар правою рукою в область обличчя, у результаті чого зламав йому ніс. На теперішній час вони з обвинуваченим примирилися, просить суд суворо не карати обвинуваченого.

Враховуючи свідчення обвинуваченого, його повне визнання своєї вини, а також те, що він та потерпілий не оспорюють фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, і не наполягають на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його скоєнні.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений та потерпілий правильно розуміють зміст вказаних обставин, обвинувачений добровільно визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 406 ч. 2 КК України. Суд роз`яснив обвинуваченому, потерпілому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він, потерпілий і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки сторони та потерпілий вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

До таких фактичних обставин відносяться обставини, щодо дати, часу, місця, способу здійснення злочину, форми вини, заподіяної шкоди.

Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення, відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 406 КК України, як порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, якщо воно заподіяло легкі тілесні ушкодження.

Згідно роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року (із змінами та доповненнями), суди, вирішуючи питання про вид і розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у скоєнні злочину, зобов`язані дотримуватися загальних принципів призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, брати до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину, дані щодо винної особи та обставини справи, які обтяжують або пом`якшують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом визнається вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Суд приймає до уваги ті обставини, що обвинувачений раніше не судимий, вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, на диспансерному динамічному обліку лікаря військової частини не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно, враховує конкретні обставини правопорушення.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, думки потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні для обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_5 відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання за ч.2 ст. 406 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки, з застосуванням ст. 58 КК України замість основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, призначити покарання у вигляді службового обмеження строком 2 роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави 10 (десяти) відсотків.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, вимоги ч. 2 ст. 50 Кримінального Кодексу України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами та доходить до висновку, що перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід не обирався, цивільний позов по справі не заявлений, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-370,374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі на 2 (два) роки службового обмеження із відраховуванням в дохід держави 10 % (десять) відсотків з суми грошового забезпечення засудженого.

Під час відбування даного покарання обвинувачений ОСОБА_5 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складений в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя Київського

районного суду

м. Полтави ОСОБА_1