Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №940/1383/26 — Тетіївський районний суд Київської області

17.09.2026 Провадження по справі № 2-а/940/19/26

Справа № 940/1383/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді : Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань : Козуб І.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Тетієві Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № R123868 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 14.11.2025,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №R123868 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 14.11.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення його до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., а провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та стягнути з віповідача судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що постановою №R123868 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 14.11.2025 винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

З постанови вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (п. 2 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення правил про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач вважає, що постанова про притягнення його до відповідальності винесена незаконно та підлягає до скасування, оскільки він являється військовозобов`язаним, номер в реєстрі оберіг 030820221362390200003, та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 04.03.2026 ним вчергове уточнені дані та 18.12.2025 пройдено ВЛК, що підтверджується електронним військово-обліковим документом Резерв+.

На початку жовтня 2025 року, в застосунку Резерв+ ОСОБА_1 виявив запис, що ним допущено порушення правил військового обліку, а саме не пройдено військово лікарську комісію.

З даного приводу 12.10.2025 року в застосунку Резерв+, він оформив заяву про визнання винуватості, у вчиненні правопорушення, а саме не проходження ВЛК.

У визначений ч. 2 ст. 277 КУпАП трьох денний строк постанова про притягнення його до відповідальності йому не надійшла, тому з даного приводу 27.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27.10.2025 року ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 письмову заяву щодо визнання вини у вчиненні правопорушення, та виявив згоду щоб його притягнути до відповідальності. Цього ж дня, щодо нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

04.11.2025 року щодо ОСОБА_1 винесена постанова № БЦРТЦК 2/345, якою його притягнуто до відповідальності за не проходження ВЛК.

10.11.2025 року ОСОБА_1 сплатив штраф на виконання постанови № БЦРТЦК 2/345 від 04.11.2025 року.

Сплативши штраф ОСОБА_1 зайнявся проходження ВЛК, та був переконаний що питання притягнення його до відповідальності за не проходження ВЛК вже вирішено.

04.08.2026 року він звернувся до Тетіївського ВДВС з приводу підстав арешту рахунку, де встановив що рахунки заблоковані, в рамках виконавчого провадження №81647482, відкритого на виконання Постанови. Ознайомлюючись 04.08.2026 року з матеріалами виконавчого провадження, позивач ознайомився з Постановою від 14.11.2025 року, з якої вбачається, що 12.10.2025 року він через електронний кабінет подав заяву про вчинення ним правопорушення, та відповідно його притягнуто до відповідальності за не проходження ВЛК.

Тобто, постановою №БЦРТЦК2/345 від 04.11.25 та постановою R123868 від 14.11.25 (винесеною на підставі заяви від 12.10.25), його притягнуто до відповідальності за одне і теж правопорушення, а саме не проходження ВЛК.

Він вважає, постанова R123868 від 14.11.25 винесена незаконно та підлягає скасуванню, так як існує пряма норма, яка забороняє притягувати його до відповідальності за одне і теж правопорушення.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.08.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу роз`яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також роз`яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з доданими до неї копіями документів, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Водночас, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою № БЦРТЦК 2/345 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04.11.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме за не проходження ВЛК, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Відповідно до змісту цієї постанови у разі сплати не менше 50 % розміру штрафу протягом 10 днів з моменту набрання нею законної сили, постанова вважається виконаною.

10.11.25 ОСОБА_1 оплатив штраф у розмірі 8500,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.11.2025.

Відповідно до роздруківки з додатку «Резерв+» ОСОБА_1 являється військовозобов`язаним, номер в реєстрі оберіг 030820221362390200003, та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , 04.03.2026 ним вчергове уточнені дані та 18.12.25 пройдено ВЛК.

Відповідно до постанови №123868 від 14.11.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 , встановлено, що розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивача визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В постанові №R123868 від 14.11.2025, по суті правопорушення вказано: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (п. 2 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення правил про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 81647482 від 03.08.2026 начальника Тетіївського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Колесник С.А., відкрито виконавче провадження з виконання постанови № R123868 від 14.11.2025 Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн. на користь держави.

Так, з постанови №БЦРТЦК2/345 від 04.11.2025 та постанови R123868 від 14.11.2025 (винесеної на підставі заяви від 12.10.25) вбачається, що на обома цими постановами ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено стягнення у виді штрафу розміром 17000,00 грн, оскільки ОСОБА_1 своєчасно не пройшов військово-лікарську комісію.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також встановлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Як вбачається із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміноване порушення вимог п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 21.03.2024 встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У випадку, коли особа вже притягнута до адміністративної відповідальності та штраф сплачено, повторне ініціювання провадження щодо тих самих обставин є порушенням конституційного принципу недопустимості подвійного притягнення до відповідальності та принципу правової визначеності.

Крім того, відповідно до статті 4 Протоколу №7 до Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, повторне провадження є неприпустимим, якщо воно стосується тих самих фактів, за які особу вже було остаточно притягнуто до відповідальності.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що відносно позивача складено дві постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за непроходження ВЛК, тобто постанова №БЦРТЦК2/345 від 04.11.25 та постанова R123868 від 14.11.25, тому суд погоджується, що ОСОБА_1 був двічі притягнений до адміністративної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, та застосовує норму прямої дії - статтю 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, неподання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин кваліфіковано судом як визнання позову, що передбачено у частині четвертій статті 159 КАС України.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, беручи до уваги обов`язок відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, принцип закріплений в Конституції України про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями та принципу, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 поніс судові витрати у виді витрат щодо сплати судового збору в сумі 665,50 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 4-7 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги від 04.08.2026; додаток до договору про надання правової допомоги від 04.08.2026; акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 04.08.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відтак, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат відповідає критеріям розумності, пропорційності та співмірності з обсягом наданої правничої допомоги. Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., у зв`язку з чим зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 134, 139, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № R123868 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 14.11.2025 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №R123868 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 14.11.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 50 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.В. Самсоненко