Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №375/1430/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1430/26

Провадження № 3/375/772/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року селище Рокитне

Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Смик М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає у квартирі АДРЕСА_1 ,

за участі ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

6 червня 2026 року о 19 год 43 хв на вул. Соборній, 19 в с. Пугачівка Білоцерківського району Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме автомобілем «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Drager Alcotest 7510, ARND 0045». Результат тесту з показником 2,01%проміле.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив пункт 2.9.а Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Так, частиною 1 статті 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до пункту 2.9.а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводяться матеріалами, поданими уповноваженим органом, де міститься:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 685816 від 6 червня 2026 року, складений відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395 (далі – Інструкція № 1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року №1376);

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕПР1 № 685816 від 6 червня 2026 року, складена відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 6 червня 2026 року;

- роздруківка-чек газоаналізатора «Drager Alcotest 7510, ARND 0045» від 6 червня 2026 року, результат огляду позитивний – 2,01 % (проміле);

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду на стан сп`яніння – проба позитивна;

- розписка від 6 червня 2026 року, відповідно до якої водія ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, а саме автомобілем «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,

- заява на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, яка підписана ОСОБА_1 6 червня 2026 року;

- рапорт поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції – Хоміна К.Я. від 6 червня 2026 року;

- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських (вміщені на лазерний компакт-диск), де зафіксовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, які були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп`ютері в залі судового засідання;

Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу від 6 червня 2026 року за частиною 1 статті 130 КУпАП, особу ОСОБА_1 встановлено на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 , йому роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться у Рокитнянському районному суді Київської області за викликом.

ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення підписувати відмовився, як і отримувати копію протоколу про адміністративне правопорушення, про що міститься відповідна відмітка у протоколі.

Установлення події та складу адміністративного правопорушення відбулося відповідно до приписів статті 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року.

Суд (суддя) вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріли справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшли до Рокитнянського районного суду Київської області 19 червня 2026 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2026 року дану справу розподілено ОСОБА_2 як судді-доповідачу.

Для належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розгляд справи призначено судом (суддею) на 21 липня 2026 року о 11 год 30 хв.

У судове засідання, яке призначене на 21 липня 2026 року, ОСОБА_1 не прибув, про причини своєї неявки суд не сповістив. Викликався до суду повісткою, яка повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також ОСОБА_1 направлялось SMS-повідомлення за номером телефону, який ОСОБА_1 особисто вказав в заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення від 6 червня 2026 року.

Разом з цим, 21 липня 2026 року від захисника ОСОБА_1 – адвоката Олійника О.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи з метою сформування стратегії захисту.

З метою недопущення порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на захист, розгляд справи відкладено судом (суддею) на 12 серпня 2026 року 11 год 00 хв.

Захиснику було забезпечено реалізацію права на ознайомлення з матеріалами справи та відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, що підтверджується розпискою від 4 серпня 2026 року, яка міститься в матеріалах справи.

Захисник та ОСОБА_1 повідомлялись про судове засідання, що підтверджується довідками про доставку SMS-повідомлення.

11 серпня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Олійник О.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивував своє зайнятістю у судовому засіданні у Володарському районному суді Київської області.

Суд (суддя) зазначає, що на підтвердження даних обставин захисник не надав належних та допустимих доказів.

12 серпня 2026 року у судове засідання прибув ОСОБА_1 особисто.

На запитання суду (судді), ОСОБА_1 зазначив, що він не заперечує проти розгляду справи у відсутності його захисника.

У судовому засіданні – 12 серпня 2026 року ОСОБА_1 надав усні пояснення по суті справи та зазначив, що він проживає в м. Біла Церква, а його батьки в с. Пугачівка; 6 червня 2026 року він разом з дружиною поїхали до батьків, де відпочивали, жарили шашлики та вживали алкогольні напої; під час відпочинку виявилось, що в них відсутній кетчуп до шашлику, а тому вони з дружиною вирішили поїхати до магазину. Щодо самої події, у зв`язку з якою відносно нього склали протокол, пояснив, що вони з дружиною їхали до магазину і їх зупинили працівники патрульної поліції; під час розмови поліцейські сказали, що він має ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу на приладі Драгер, на що він погодився. За результатами огляду встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, з результатом він був згодній.

Для аналізу пояснень та підготовки проєкту судового рішення у судовому засіданні оголошувалася перерва до 16 вересня 2026 року 12 год 00 хв.

16 вересня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Олійник О.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивував своє зайнятістю у судовому засіданні у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області. Належних та допустимих доказів захисник до клопотання не долучив.

Після перерви – 16 вересня 2026 року ні ОСОБА_1 , ні його захисник – адвокат Олійник О.О. у судове засідання не з`явилися.

У задоволенні чергового клопотання про відкладення розгляду справи судом (суддею) було відмовлено, адже розцінено неодноразово заявлені клопотання як недобросовісно створювані учасниками перепони для руху справи, та зловживання процесуальними правами, зважаючи на таке.

Принцип добросовісності є загальноправовим принципом, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Складовими цього принципу є заборона зловживання процесуальними правами, необхідність добросовісного виконання процесуальних обов`язків; процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium); заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя (введення суду в оману, використання втрачених процесуальних можливостей).

Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у статтях 2, 6, 48 визначає, що правосуддя в України здійснюється на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують при розгляду справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також наголошувалося на тому, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі «Смірнов проти України» заява № 3655/02, п. 41 «Пономарьов проти України» заява № 3236/03).

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення у справі «Красношапка проти України» від 30 листопада 2006 року).

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.

Подія адміністративного правопорушення мала місце 6 червня 2026 року, розгляд справи в суді неодноразово відкладався з метою реалізації процесуальних права та інтересів як особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, так і його захисника і таке відкладення було неодноразовим та кожного разу – суттєво відтерміновано у часі, за який захисник Олійник О.О. у судові засідання жодного разу не з`явилися.

При цьому, необхідно зауважити, що захисник Олійник О.О. заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, жодного разу не підтвердив поважність не прибуття в судові засідання.

Отже, захисник не спромігся прибути самостійно до суду для здійснення захисту та подати докази захисту.

Будь-яких заперечень по суті справи, заяв, пояснень, клопотань, документів до суду не надходило.

На переконання суду (судді) після складання протоколу про адміністративне правопорушення 6 червня 2026 року ОСОБА_1 не був позбавлений можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами та реалізувати обов`язки, у тому числі залучити іншого захисника, який здатен належним чином виконувати умови договору про надання правової допомоги, реально здійснювати захист, а не просто клопотати про відкладення розгляду справи.

Справа до розгляду призначалось неодноразово.

Суд (суддя ) наголошує на тому, що захисник Олійник О.О. у судові засідання жодного разу не з`явилися.

Також необхідно зазначити, що захисник ознайомлений з матеріалами справи 4 серпня 2026 року, що підтверджується розпискою захисника, яка міститься в матеріалах справи. Проте заперечень по суті справи, заяв, пояснень, клопотань, доказів до суду від захисника не надходило.

Суд (суддя) наголошує на тому, що з моменту складання протоколу (6 червня 2026 року) і до дати вирішення справи по суті (16 вересня 2026 року) пройшов доволі тривалий проміжок часу.

За таких умов, поведінка ОСОБА_1 та захисника не може бути розцінена як добросовісна, а клопотання про відкладення розгляду справи відхиляється.

Також необхідно зазначити, що ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбулося 12 серпня 2026 року, надав усні пояснення по суті справи.

Виходячи з положень статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою, а тому розгляд справи після перерви у судовому засіданні відбувся за відсутності особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та його захисника, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.

Проаналізувавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, наявні докази у сукупності з відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських, суд (суддя) не установив передумов для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та не встановив передумов для констатації істотних порушень процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та/або прав ОСОБА_1 та вважає, що установлення події та складу адміністративного правопорушення відбулося відповідно до приписів статті 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року (надалі по тексту – Інструкція № 1452/735).

Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пункту 3 розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

У пунктах 1-7 розділу ІІ Інструкції № 1452/375 закріплено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до пунктів 8, 9 Інструкції № 1452/735, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, повноваження працівників поліції на виявлення ознак сп`яніння у водіїв визначені в Інструкції № 1452/735, Інструкції № 1395, Порядку № 1103, тобто виявлення ознак є дискрецією поліцейського.

Описані вище положення чинного законодавства у своєї сукупності вказують на послідовність розвитку подій, наявність у поліцейських повноважень на зупинку авто, встановлення особи водія, перевірку його на стан алкогольного сп`яніння, адже у нього були явні ознаки такого сп`яніння.

Судом (суддею) було відтворено відеозаписи, які містяться на компакт-дисках з нагрудних камер працівників патрульної поліції.

Як слідує з досліджених відеозаписів – 6 червня 2026 року працівники патрульної поліції здійснювали вільне патрулювання в Білоцерківському районі Київської області. Автомобіль «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції на підставі пункту 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліції». Працівники патрульної поліції встановили особу водія за його поясненнями. У подальшому встановивши наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, а саме – запах алкоголю з порожнини рота, поліцейський запитав у водія «Чи вживав він алкогольні напої?», водій надав відповідь, зокрема, щодо вживання алкогольних напоїв. Отримавши відповідь від водія про вживання алкогольних напоїв, поліцейський запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу (газоаналізатора), на що водій ОСОБА_1 погодився. У подальшому водій ОСОБА_1 пройшов огляд і за наслідками проведеного огляду встановлено наявність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння, що становить 2,01% (проміле). Після позитивного результату поліцейський запропонував водію проїхати до спеціального закладу, проте ОСОБА_1 відмовився, погодившись із результатом, який отримав при проходженні огляду на приладі Драгер на місці зупинки. Будь-яких заперечень щодо результату огляду водій не висловлював. Далі поліцейський перейшов до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. При складанні протоколу ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП.

Зафіксовану на відеозаписах поведінку ОСОБА_1 суд (суддя) оцінює таку, що відповідає ознакам алкогольного сп`яніння (порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Запах алкоголю з порожнини рота шляхом перегляду відеозаписів не визначається).

З урахуванням того, що водій визнав результати, підстави для його доставлення до спеціалізованого медичного закладу для проходження огляду у лікарня-нарколога за направленням у працівників патрульної поліції були відсутні.

Враховуючи викладене, дії працівників поліції щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП оцінюються як правомірні та такі, що відповідають вищенаведеним положенням законодавства.

При вирішенні справи за частиною 1 статті 130 КУпАП судом (суддею) прийнято до уваги не лише один протокол про адміністративне правопорушення, а сукупність наявних доказів, які є достатніми і належними, доводять подію та склад адміністративного правопорушення.

Також судом (суддею) враховується, що ОСОБА_1 як особа, яка отримувала посвідчення водія, є таким, що проходив підготовку в автошколі задля його отримання, де одним з основних напрямків підготовки, як і під час здачі іспитів на право керування транспортним засобами, є знання Правил дорожнього руху України.

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до статті 17 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У рішенні у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Факт того, що 6 червня 2026 року водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не викликає сумнівів з огляду на його визнавальні пояснення, надані в судовому засіданні, на його висловлювання, зафіксовані на відеозаписах та не потребує доказуванню, шляхом виклику в судове засідання працівника патрульної поліції, або вивчення більшого обсягу відеозаписів, вивчення записів з журналу видачі нагрудних камер, журналу видачі відеореєстратора службового автомобіля з вказівкою номерів.

Підстав вважати недоведеною ту обставину, що ОСОБА_1 виконував функції водія та перебував за кермом транспортного засобу не вбачається.

При цьому суд (суддя) керується сукупністю наявних доказів, а не самим лише протоколом про адміністративне правопорушення та зазначає, що таких невідповідностей процедури, застосованої до ОСОБА_1 , які б свідчити про порушення основоположних прав та свобод особи та були б достатніми для закриття провадження у справі за пунктом 1 статті 247 КУпАП не встановлено, доказів зворотного представлено не було.

Суд (суддя), дослідивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП доведена повністю та підтверджується зібраними у справі доказами.

Враховуючи викладене, суд (суддя) дійшов висновку, що ОСОБА_1 є винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, тому на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Таким чином, судом (суддею) не було встановлено підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, та, відповідно - для закриття провадження у справі.

Згідно з вимогами статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У відповідності до вимог пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 665,60 грн.

Керуючись статтями 23, 33-35, 40-1, 130, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

- Реквізити для сплати штрафу - (Рахунок отримувача: UA488999980313030149000010001; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

- Реквізити для сплати судового збору (рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до частин 1-3 статті 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя Марина СМИК