Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №373/1116/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/1116/26

Провадження № 2/373/1201/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судового засідання Герасько К.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позицій сторін

Представник позивача Танцуріна Є.В. через підсистему «Електронний суд» подав позов, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 551600-КС-001 від 09.08.2025 у розмірі 22640,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09.08.2025 між сторонами було укладено договір № 551600-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надавши відповідачу кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, кошти не повернув у строк передбачений договором, що спричинило до виникнення заборгованості, яка станом на 15.02.2026 становить 22640,00 грн, що складається із: 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 9040,00 грн - заборгованість за процентами, 4000,00 - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 1600,00 грн - комісія.

2. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 06.04.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 27.04.2026. Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву, у порядку, передбаченому ст. 191 ЦПК України. Також даною ухвалою витребувано письмові докази від АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК додав до позовної заяви докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.

Судове засідання 27.04.2026 відкладено до 08.08.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

05.05.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові докази до суду, що були витребувані ухвалою судді від 06.04.2026.

08.08.2026 розгляд справи відкладено на 07.09.2026.

Позивач у судове засідання не направив свого представника, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У заявлених вимогах просив розглянути справу без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до приписів ст. 128, 130, 131 ЦПК України, зокрема, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання повторно не з`явився, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

09.08.2025 між сторонами було укладено договір № 551600-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 8000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Строк, на який надається кредит, 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом в день 1 %, фіксована. Процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за надання кредиту становить 1600,00 грн (п. 2,3, 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.9, 2.10 договору орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 16270,47 грн. Загальні витрати за кредитом 8270,47 грн.

Сторонами в п. 4.2.2 договору погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор UA-4295 для підписання договору, який був надісланий на номер його мобільного телефону, який був ним зазначений у анкеті в особистому кабінеті).

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 8000,00 грн, перерахувавши кошти 09.08.2025 на банківську картку № НОМЕР_1 , про що свідчить лист ТОВ «Профітгід».

Листом від АТ КБ «ПриватБанк» від 05.05.2026, який наданий на виконання вимог ухвали судді від 06.04.2026, повідомлено, що картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Як вбачається з наданого позивачем паспорту споживчого кредиту та пропозиції (оферта) укласти договір № 551600-КС-001 про надання кредиту від 09.08.2025 сторони погодили, що проценти за користування кредитом становлять 1 % в день, фіксована, комісія за надання кредиту - 1600,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 16270,47 грн.

Зі змісту довідки про стан заборгованості вбачається, що станом на 15.02.2026 у відповідача наявна заборгованість за договором № 551600-КС-001 від 09.08.2025 у загальному розмірі 22640,00 грн, що складається із: 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 9040,00 грн - заборгованість за процентами, 4000,00 - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 1600,00 грн - комісія.

3. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Указаний кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту. Після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання договору.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, відповідальність за невиконання договірних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зі змісту наданої виписки АТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку за період з 09.08.2025 по 14.08.2025 вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, що також вказує на наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) є належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14.

Суд, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку не повернуті відповідачу, вважає, що наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в розрахованому позивачем розмірі.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за виданим кредитом у розмірі 8000,00 грн підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання, що встановлені договором № 551600-КС-001 від 09.08.2025, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами в розрахованому позивачем розмірі.

Щодо стягнення комісії за кредитним договором суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за

наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Відповідно до п. 2.5 договору № 551600-КС-001 від 09.08.2025, паспорта споживчого кредиту, укладених між позивачем та відповідачем, сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 1600,00 грн.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 1600,00 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач не подав суду жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконує грошові зобов`язання за кредитним договором.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг. Розмір заборгованості за кредитним договором стороною відповідача не спростований. Також відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

5. Розподіл судових витрат між сторонами

Частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 8015 від 24.03.2026 позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 551600-КС-001 від 09.08.2025 у розмірі 22640,00 (двадцять дві тисячі шістсот сорок гривень).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду, а відповідачем з дати постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ