Рішення від 11 грудня 2025 р. у справі №359/12737/24 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/12737/24

Провадження №2/359/1215/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2025р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Кривохижі О.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 1 червня 2019 року між сторонами був укладений шлюб.

За час перебування у шлюбі з відповідачем, було набуто ними право власності на транспортний засіб Hyundai Accent, 2007 року випуску, синього кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого на відповідача, а тому позивач вважає, що автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач зазначає в позові, що спільне володіння та користування з відповідачем транспортним засобом є неможливим, автомобілем постійно користується відповідач, а тому просила суд присудити їй грошову компенсацію ринкової (дійсної) вартості його 1/2 частки в транспортному засобі Hyundai Accent, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в сумі 73 375 грн., залишивши його у власності відповідача з одночасним припиненням права спільної сумісної власності сторін на автомобіль.

14 січня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідач не заперечує, що під час шлюбу був придбаний автомобіль Hyundai Accent 2007 року випуску, однак вказує, що для його придбання та забезпечення потреб сім`ї відповідач користувався кредитними коштами. Крім того, за кредитні кошти сторонами було придбано побутову техніку та мобільний телефон. На момент фактичного припинення шлюбних відносин, за твердженням відповідача, у нього залишались кредитні зобов`язання перед АТ «УКРСИББАНК» у розмірі 25 323 грн. та АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 18 142 грн. Посилаючись на положення статей 61, 65 СК України та судову практику, представник відповідача вважає, що зазначені боргові зобов`язання виникли в інтересах сім`ї, а тому мають враховуватись при поділі спільного майна подружжя та визначенні розміру компенсації. У зв`язку з цим відповідач просить позов задовольнити частково та зменшити заявлену позивачем грошову компенсацію з 73 375 грн. до 51 642 грн 50 коп.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2025 було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, адвокат Ковальчук С.М. підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача грошву компенсацію ринкової (дійсної) вартості взамін її 1/2 частки у спільній власності на транспортний засіб та залишення у власності відповідала автомобіля.

Представник відповідача, адвокат Мамирбаєв Є.В., позовні вимоги позивача визнав частково, просив суд визначити позивачу грошову компенсацію за 1/2 вартості у спільному майні подружжя у розмірі 51 642,50 грн.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 червня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрованого Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що в книзі реєстрації шлюбів вчинено актовий запис за № 237, на підтвердження чого було видане свідоцтво про шлюб (Серія НОМЕР_3 ).

Станом на час розгляду справи у справі відсутній документ, який би підтверджував припиненим (розірвання) шлюбу у визначеному законом порядку. Однак, як повідомили сторони, однією сім`єю вони не проживають, припинили спільний побут та ведення спільного господарства, а тому фактично шлюбі відносини припинені, а в провадженні суду перебуває позов відповідача про розвертання шлюбу.

16 лютого 2022 року ОСОБА_3 набув право власності на транспортний засіб Hyundai Accent, 2007 року випуску, синього кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується Тимчасовим реєстраційним талоном Серія ХХР № 022728

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав ту обставину, що вказаний транспортний засіб був придбаний в лютому 2022 року за час перебування сторін в шлюбі, а тому вказана обставина в силу вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки визнаються учасниками справи

Як зазначив представник відповідача, вказаний транспортний засіб перебуває у користуванні ОСОБА_3 , який має посвідчення на право керування транспортними засобами. Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Положення ч.2 ст. 60 СК України гарантує подружжю, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Така норма закону встановлює презумпцією права спільної сумісної власності на майно, набуте за час перебування в шлюбі.

Аналогічне положення міститься і в ч.3 ст. 368 ЦК України, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, як передбачено ч.1 ст. 61 СК України, може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Як передбачено ч.3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11, роз`яснив судам, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, наведені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), в Постанові Верховного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, від 6 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 4 березня 2020 року у справі № 761/22696/17, які в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для врахування судами під час вибору та застосування норм права до спірних правовідносин.

Отже, суд приходить до висновку, що транспортний засіб Hyundai Accent, 2007 року випуску, синього кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з підстав передбачених ст. ст. 60, 61 СК України та ст. 368 ЦК України, є об`єктами права спільної сумісної власності позивача та відповідача.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи рівність часток позивача та відповідача у майні, що було набуте ними за час перебування в шлюбі, позивач та відповідач є співвласниками вказаного транспортного засобу та причепу де частки кожного із них становлять по 1/2.

В той час, виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (ч.3 ст. 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абз. 1, 2 ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 2, 3,5 ст. 71 СК України).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та від 22 вересня 2022 року дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. Така платоспроможність не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Також, факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження"). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою, а також не передбачають обов`язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач. За змістом ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Також, близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19.

Як зазначив позивач, він дає згоду на те, щоби отримати грошову компенсацію за його частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_4 , 23 жовтня 2024 року, ринкова вартість колісного транспортного засобу Hyundai Accent, 2007 року випуску, синього кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату дослідження 17 жовтня 2024 року складає 146 750 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем не оспорювалися висновки оцінювача щодо ринкової вартості транспортного засобу, висновок судового експерта про визначення такої вартості за заявою відповідача як учасника справи до суду не подавався, заяв чи клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи відповідачем не заявлялися.

При цьому, посилання відповідача на те, що 3 січня 2022 року сторонами у ТОВ «Комфі Трейд» (магазин Comfy) було придбано в кредит пральну машину Samsung вартістю 12 624 грн та мобільний телефон (смартфон) Xiaomi 11 вартістю 9 999 грн, як на підставу для зменшення розміру грошової компенсації, що підлягає сплаті позивачу за транспортний засіб, суд вважає необґрунтованим.

Сам по собі факт придбання зазначеного майна не підтверджує його перебування у володінні чи користуванні позивача на час розгляду справи. Сторони визнали факт роздільного проживання, проте відповідач не надав доказів, які б дозволяли встановити, у кого саме перебувають пральна машина та мобільний телефон, зокрема підтвердити, що це майно залишилося у позивача.

За таких обставин доводи відповідача про необхідність урахування вартості зазначеного майна при визначенні розміру грошової компенсації за транспортний засіб не можуть бути взяті судом до уваги. Отже, суд доходить висновку про відсутність підстав для зменшення грошової компенсації, що підлягає сплаті позивачу, з наведених відповідачем мотивів.

Суд також відхиляє доводи відповідача про необхідність зменшення розміру грошової компенсації, що підлягає стягненню на користь позивача за транспортний засіб, із посиланням на придбання цього транспортного засобу за рахунок кредитних коштів.

Обґрунтовуючи зазначені доводи, відповідач посилається на те, що транспортний засіб, набутий сторонами під час перебування у шлюбі та зареєстрований на його ім`я, було придбано за кошти споживчого кредиту, отриманого в АТ КБ «ПриватБанк» у лютому 2020 року. Проте надані на підтвердження цих обставин документи не дозволяють установити зв`язок між отриманням кредитних коштів та оплатою вартості спірного транспортного засобу.

Зокрема, договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування від 3 січня 2022 року, додаткова угода до нього від тієї самої дати, паспорт споживчого кредиту, інформаційний лист щодо відомостей, які надаються споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а також виписка за картковим рахунком не містять відомостей, які підтверджували б спрямування кредитних коштів саме на придбання транспортного засобу.

Наведені у виписці видаткові операції відображають витрачання коштів на споживчі потреби, однак не дають можливості ідентифікувати платежі за транспортний засіб або зняття готівки, подальше використання якої для розрахунку за нього було б підтверджене іншими доказами.

Сам факт наявності кредитних правовідносин із банком не доводить використання отриманих коштів в інтересах сім`ї. Відповідачем не підтверджено ані спрямування цих коштів на придбання спірного транспортного засобу, ані їх використання на інші спільні сімейні потреби. Водночас зазначення у банківських документах споживчого характеру кредиту не дозволяє без додаткових доказів визначити, чи задовольнялися за його рахунок потреби сім`ї, чи особисті потреби позичальника (відповідача).

Окремо суд враховує відсутність доказів фактичного погашення відповідачем відповідної кредитної заборгованості за рахунок його особистих коштів. Не підтверджено розміру та дат таких платежів, а також особистого характеру коштів, використаних для їх здійснення. Отже, не доведено фактичних витрат відповідача, частину яких він просить покласти на позивача шляхом зменшення належної останньому компенсації за транспортний засіб.

У постанові від 31 січня 2024 року у справі № 638/18499/18-ц Верховний Суд зазначив, що виконання кредитних зобов`язань, які виникли в обох із подружжя, за рахунок коштів одного з них, у тому числі частково, може бути підставою для вимог до іншого з подружжя. При цьому компенсація пов`язується з погашенням кредитної заборгованості саме особистими коштами. У зазначеній постанові Верховний Суд також послався на узгодженість такого підходу з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 7 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16.

Таким чином, для вирішення питання про компенсацію частини здійснених відповідачем платежів необхідно встановити спільний характер відповідного кредитного зобов`язання, використання отриманих коштів в інтересах сім`ї, факт та обсяг його виконання відповідачем, а також особисте походження коштів, спрямованих на погашення заборгованості.

Оскільки відповідач не довів причинно-наслідкового зв`язку одержання кредитних коштів із придбанням транспортного засобу чи задоволенням інших сімейних потреб, а також факту погашення відповідної заборгованості особистими коштами у заявленому розмірі, суд не вбачає підстав для врахування цих доводів для зменшення суми компенсації, належної позивачу.

Таким чином, враховуючи, що спірний транспортний засіб був набутий сторонами під час перебування у шлюбі, є неподільною річчю, фактично перебуває у користуванні відповідача, а позивач надала згоду на отримання грошової компенсації замість належної їй частки у праві спільної сумісної власності, суд вважає наявними правові підстави для присудження ОСОБА_2 компенсації вартості її 1/2 частки у транспортному засобі у розмірі 73 375 гривень, залишення автомобіля у власності ОСОБА_3 та припинення права спільної сумісної власності сторін на нього. Ринкова вартість автомобіля у розмірі 146 750 гривень відповідачем не оспорювалася.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1212,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №71330442 від 14 листопада 2024 року.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 212 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 61, 69-71 СК України, ст.ст. 364, 368, 370 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, —

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 грошову компенсацію, ринкової (дійсної) вартості взамін частки у спільній власності на транспортний засіб Hyundai Accent, 2007 року випуску, синього кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , у розмірі 73375 грн.

У власності ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,залишити транспортний засіб Hyundai Accent, 2007 року випуску, синього кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на транспортний засіб Hyundai Accent, 2007 року випуску, синього кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_8 припинити.

Стягнути із ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 1212грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2025 року.

Суддя Чирка С.С.