Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №357/9567/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9567/26

1-кп/357/996/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Білоцерківської окружної прокуратури – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111030000857 від 30.05.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Білій Церкві Київської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працевлаштованого ІТ-фахівцем у ТОВ «Старт-тех», який проживає без реєстрації за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Наказом директора Томилівської гімназії – початкової школи Білоцерківської міської ради № 60-к-тр від 03.09.2024 ОСОБА_4 з 05.09.2024 призначено на посаду вчителя математики з тижневим навантаженням 10 годин у 5 та 6 класах, зі встановленням доплат за престижність праці у розмірі 15 відсотків і за перевірку навчальних робіт у розмірі 50 відсотків.

Наказом директора цієї ж гімназії № 61-к-тр від 03.09.2024 ОСОБА_4 з 05.09.2024 за сумісництвом призначено на посаду асистента вчителя у 1 класі на одну ставку зі встановленням доплат за престижність праці у розмірі 15 відсотків і за роботу в інклюзивному класі у розмірі 20 відсотків.

ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману, в умовах воєнного стану, достовірно знаючи, що не має наміру виконувати трудові обов`язки вчителя математики та асистента вчителя, ввів директора Томилівської гімназії – початкової школи Білоцерківської міської ради ОСОБА_6 в оману щодо своїх намірів виконувати відповідну роботу та був прийнятий на вказані посади.

У подальшому в період із 05.09.2024 до 27.05.2026 ОСОБА_4 на робочому місці був відсутній, уроків математики не проводив та обов`язків асистента вчителя не виконував.

Незважаючи на фактичне невиконання ОСОБА_4 трудових обов`язків, на підставі табелів обліку використання робочого часу працівників Томилівської гімназії – початкової школи Білоцерківської міської ради йому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата.

У такий спосіб ОСОБА_4 незаконно заволодів грошовими коштами в загальному розмірі 192 816 грн 95 коп., чим завдав Управлінню освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області значної майнової шкоди, розмір якої у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство, вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.

2. Позиції учасників та визначення обсягу доказів

2.1. Позиції учасників кримінального провадження

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема час, спосіб, мотив і наслідки вчиненого діяння, та не оспорював правову кваліфікацію своїх дій.

Прокурор, обвинувачений та захисник не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Представник потерпілого Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі.

2.2. Визначення обсягу доказів

Судом установлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст висунутого йому обвинувачення та фактичних обставин кримінального провадження, не оспорює їх, а його позиція є добровільною.

Суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України та правові наслідки розгляду кримінального провадження у визначеному цією нормою порядку, зокрема неможливість оскарження вироку в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним.

Обвинувачений підтвердив, що розуміє зміст зазначених обставин і правові наслідки такого порядку судового розгляду.

Пересвідчившись у правильності розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення, добровільності його позиції та відсутності підстав вважати, що він обмовляє себе або в інший спосіб викривлює фактичні обставини кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу і мають значення для призначення покарання.

2.3. Показання обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що його мати працювала заступником директора Томилівської гімназії – початкової школи Білоцерківської міської ради.

На початку осені 2024 року він запропонував свою кандидатуру на посаду вчителя математики. У період із 05.09.2024 до 27.05.2026 на його банківський рахунок надходила заробітна плата за виконання обов`язків учителя математики та асистента вчителя у 1 класі, хоча фактично покладених на нього трудових обов`язків він не виконував, на робочому місці був відсутній та уроків не проводив.

Завдана кримінальним правопорушенням шкода у повному обсязі відшкодована його матір`ю. ОСОБА_4 підтвердив добровільність такого відшкодування, здійсненого за його згодою та в його інтересах.

Обвинувачений повідомив, що щиро розкаюється у вчиненому, усвідомив протиправність своєї поведінки та зробив для себе відповідні висновки. Також зазначив, що добровільно здійснив благодійний внесок на потреби військової частини, з якою співпрацював у межах волонтерської діяльності.

Із 01.06.2026 ОСОБА_4 офіційно працевлаштований та отримує дохід у розмірі близько 50 000 грн на місяць.

2.4. Відомості про особу обвинуваченого

З досліджених матеріалів установлено, що ОСОБА_4 є громадянином України, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, військовозобов`язаний, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, раніше не судимий.

Шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, відшкодовано у повному обсязі. Крім того, обвинувачений добровільно здійснив благодійний внесок на користь Збройних Сил України.

3. Правова кваліфікація дій обвинуваченого

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З урахуванням показань обвинуваченого, неоспорюваних учасниками судового провадження фактичних обставин та матеріалів, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.

Тому дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 190 КК України.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставинами, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку в повному обсязі.

При цьому суд ураховує, що відшкодування здійснене матір`ю обвинуваченого в його інтересах, має добровільний характер стосовно обвинуваченого.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання

5.1. Позиції учасників щодо покарання

Прокурор просив призначити ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 190 КК України покарання у виді штрафу з урахуванням ч. 2 ст. 53 КК України у розмірі 12 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 204 000 грн.

Представник потерпілого Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради ОСОБА_7 подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі.

Обвинувачений і захисник просили призначити покарання у виді штрафу в розмірі, запропонованому прокурором, та врахувати повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, відшкодування шкоди, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, працевлаштування і здійснення благодійного внеску на користь Збройних Сил України.

5.2. Висновки суду щодо виду та розміру покарання

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим та іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини КК України, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Суд ураховує, що ОСОБА_4 вчинив умисний корисливий нетяжкий злочин, який полягав у тривалому, протягом понад одного року й восьми місяців, незаконному отриманні бюджетних коштів під виглядом заробітної плати за фактично невиконану роботу.

Водночас суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся, а завдану кримінальним правопорушенням шкоду відшкодовано в повному обсязі. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Санкцією ч. 3 ст. 190 КК України передбачено основні покарання у виді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Штраф є менш суворим із передбачених санкцією видів основного покарання.

Ураховуючи характер учиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, повне відшкодування шкоди, наявність двох обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі було б надмірним.

Необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок учинення кримінального правопорушення доходу незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

Максимальний розмір штрафу, передбачений санкцією ч. 3 ст. 190 КК України, становить 8 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 136 000 грн.

Водночас розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, становить 192 816 грн 95 коп.

Отже, призначення штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 190 КК України суперечило б імперативним положенням ч. 2 ст. 53 КК України, оскільки його розмір був би меншим за розмір завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди.

Подальше відшкодування шкоди не змінює її розміру, завданого на момент учинення кримінального правопорушення, а враховується судом як обставина, що пом`якшує покарання, та як прояв позитивної посткримінальної поведінки обвинуваченого.

Визначаючи конкретний розмір штрафу, суд ураховує, що ОСОБА_4 офіційно працевлаштований, отримує дохід у розмірі близько 50 000 грн на місяць, не має осіб на утриманні, а також ураховує тривалість протиправної поведінки, розмір завданої шкоди, повне визнання вини, щире каяття та відшкодування збитку.

За таких обставин суд вважає справедливим і співмірним призначити ОСОБА_4 штраф у розмірі 12 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 204 000 грн.

Такий розмір штрафу перевищує суму завданої майнової шкоди, відповідає майновому стану обвинуваченого та є необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

Щодо застосування ст. 69? КК України суд зазначає таке

У цьому кримінальному провадженні встановлено щире каяття, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, добровільне відшкодування завданого збитку, передбачене п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, повне визнання обвинуваченим своєї вини та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Отже, передумови, визначені ст. 69? КК України, у цьому кримінальному провадженні наявні.

Водночас за змістом ст. 69? КК України встановлене нею обмеження у дві третини стосується максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією.

Найбільш суворим видом покарання, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 190 КК України, є позбавлення волі на строк до п`яти років. Тому в разі призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі його строк з урахуванням ст. 69? КК України не міг би перевищувати трьох років чотирьох місяців.

Однак суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 менш суворого виду покарання - штрафу. Стаття 69? КК України не встановлює граничного розміру менш суворого виду покарання та не усуває спеціального імперативного правила ч. 2 ст. 53 КК України, за яким штраф не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Отже, призначення ОСОБА_4 штрафу у розмірі 12 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 204 000 грн, відповідає вимогам статей 50, 53, 65, 66 та 69? КК України.

6. Цивільний позов

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід до ОСОБА_4 під час кримінального провадження не застосовувався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не встановив.

Речові докази та процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 50, ч. 2 ст. 53, ст. 65–67, 69?, ч. 3 ст. 190 КК України, ст. 7, ч. 3 ст. 349, ст. 368–370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу з урахуванням положень ч. 2 ст. 53 КК України у розмірі 12 000 (дванадцяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 204 000 (двісті чотири тисячі) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких суд визнав недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати представнику потерпілого, яка не була присутня в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1