Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №357/15759/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15759/26

3/357/4738/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 м. Біла Церква

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ФОП, присяжної Володарського районного суду Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 12.02.1998 Володарським РВГУ МВС України в Київській області, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участі прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шлапацького О.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки присяжного Володарського районного суду Київської області, являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VІІ та пп. 2-7 розділу XIII Закону №1700-VII, несвоєчасно 23.06.2026 о 18:05 год без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 5352 від 23.07.2026 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчинення адміністративного правопорушення визнала у повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шлапацький О.В. надав висновок в порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП, вважає що у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та просив суд притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 850,00 гривень.

Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Рішенням Володарської районної ради Київської області «Про затвердження списку присяжних Володарського районного суду Київської області» від 25.10.2019 № 404-33(ІІ)-VII, на громадянку ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків присяжного зазначеного суду.

Отже, ОСОБА_1 має статус присяжного Володарського районногосуду Київської області.

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини 7 статті 56 Закону №1700-VII.

Відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» присяжні повинні виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Згідно з пп. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов`язків у суді), є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

У відповідності до абзацу 16 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII суб`єкти декларування – особи, зазначені у п. 1, пп. «а» і пп. «в» п. 2, п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Слід зазначити, що ключовим моментом, який зобов`язує присяжного подавати декларацію, є не сам його статус, а поєднання статусу з виконанням обов`язків у суді.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу встановлено, що присяжний Володарського районного суду Київської області ОСОБА_1 в 2021 році виконувала покладені на неї обов`язки присяжного цього суду 23.07.2021.

Отже, ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки присяжного Володарського районного суду Київської області, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-VII та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VII зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У відповідності до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» (далі – Закон

№3384-IХ) набрав чинності 12.10.2023. Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону №1700-VII (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Проте, Законом №3384-IХ внесені зміни до деяких Законів України, а саме: пункт 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII викладено у такій редакції: «установити, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-VII НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону №1700-VII.

Відповідно до підпункту пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Законом №1700-VII можуть бути встановлені інші строки подання щорічної декларації.

Законом №3384-IХ визначено, що за загальним правилом до 31.01.2024 слід подати щорічні декларації (з будь-якою позначкою) за 2021–2022 звітні періоди.

Декларації, подані в період з 24.02.2022 до 11.10.2023 включно вважаються такими, що були подані на виконання обов`язку, передбаченого ст. 45 розділу VІІ «Фінансовий контроль» Закону №1700-VII (абз. 2 п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII). Повторне їх подання не вимагається та є технічно неможливим.

Відповідно до положень статей 251–253 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, що має юридичне значення. Він може визначатися роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 в 2021 році, а саме 23.07.2021 виконувала покладені на неї обов`язки присяжного Володарського районного суду Київської області, то вона була суб`єктом, на якого поширюються вимоги Закону №1700-VII, а отже, повинна була подати щорічну декларацію за 2021 рік до 31.01.2024 включно.

Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік ОСОБА_1 подала лише 23.06.2026 18:05, тобто несвоєчасно без поважних причин.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною в ч.1 ст. 3 цього закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону №1700-VII за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП установлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).

Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом декларування, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом №1700-VII, призвела до порушення Закону №1700-VII (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб`єкт декларування, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо не діє тривалий час і не подає декларацію.

Відповідно до послідовності дій користувача ОСОБА_1 в Реєстрі встановлено, що вона у відведений законом термін для подачі декларації за 2021 рік до нього не заходила. Зазначене підтверджує умисел декларанта на несвоєчасну подачу цієї декларації та легковажне ставлення до визначеного Законом №1700-VII обов`язку.

Обов`язком суб`єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону №1700-VII, у тому числі вимог його статті 45 розділу VІІ «Фінансовий контроль».

Уповноваженою посадовою особою Національної поліції України під час збору доказів не встановлено будь-яких підстав та причин, які перешкоджали б ОСОБА_1 вчасно подати щорічну декларацію за 2021 рік.

Датою вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата подання декларації до Реєстру, а саме 23.06.2026.

Місцем вчинення правопорушення в даному випадку є місце подання декларації, а саме: АДРЕСА_1 .

Часом виявлення правопорушення є момент складення протоколу, оскільки зібрані матеріали та фактичні дані потребують ґрунтовного аналізу й опрацювання, після чого уповноваженим суб`єктом може бути зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформляється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.

Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складення можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення (встановлено об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону), зазначається тільки при складанні протоколу і саме з дати його складання слід рахувати строк накладання стягнення, який зазначається при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із роз`ясненнями Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, скероване 11.09.2018 голові Національної поліції України, визначений ст. 254 КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік лише після того, як у посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність у діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу, а моментом виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення є момент, коли особа, уповноважена на складання протоколу, здобула можливість за участі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, здійснити дії, визначені ч. 2-4 ст. 256 КУпАП, в тому числі щодо надання пояснень.

Таким чином, датою виявлення вчиненого правопорушення слід вважати день складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки на момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення, та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені ч. 2-4 ст. 256 КУпАП.

Зазначена позиція щодо строків виявлення правопорушення кореспондується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України стосовно дати виявлення правопорушення: висновок про виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а саме сукупності його об`єктивних і суб`єктивних ознак, особа, яка уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією (листи від 09.04.2021 №1089/0/2-21 та від 21.09.2021 №701/0/158-21).

Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним із корупцією правопорушенням.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначним.

Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог статті 22 КУпАП.

Системний аналіз норм КУпАП визначає завдання, яке полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.

Таким чином, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов`язком є діяти лише в рамках закону.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Окрім визнання винуватості самим правопорушником, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення № 5352 від 23.07.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.06.2026; копія декларації ОСОБА_1 , подана 23.06.2026 о 18:05 год; копією запиту до Володарського районного суду Київської області про надання інформації; копією листа Володарського районного суду Київської області про надання інформації № 01-17/12/2026 від 24.02.2026; копією рішення Володарської районної ради Київської області про затвердження списку присяжних Володарського районного суду Київської області № 404-33 (ІІ)-VІІ від 25.10.2019; копією списку присяжних Володарського районного суду Київської області; копією табелю обліку робочого часу присяжних Володарського районного суду Київської області з 01.07.2021 по 31.07.2021; послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 за період з 25.03.2024 по 23.06.2026; копією науково-експертного висновку на запит Генеральної прокуратури України у справі про правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ст. 172-5 «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків» КУпАП у справі; копію листа голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ОСОБА_2 вих. № 04-18/10-1584 від 11.09.2018.

Суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, визнає доведеним поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Суддя, дії ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Згідно зі ст. 23 КУпАП України адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, матеріали, що характеризують особу, яка притягається до відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують її відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП суд визнає щире каяття. Обставини, що обтяжують його відповідальність відповідно до ст. 35 КУпАП судом не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховуючи особу порушника, її майновий стан, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, обставини, що пом`якшують її відповідальність та відсутність обтяжуючих її відповідальність обставин, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення нею нових правопорушень, необхідним та достатнім є застосування до неї адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.

На підставі ст. 40-1КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 40-1, 172-6, 221, 246, 248, 249, 251, 256, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Тетяна КЛЕПА