Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №357/13624/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13624/26

1-кп/357/1174/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Біла Церква Київської області обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 72026110000000059, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

У С Т А Н О В И В:

1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 72026110000000059, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Не пізніше ніж у грудні 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи злочинний намір, направлений на заняття гральним бізнесом, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що організація та проведення азартних ігор в мережі Інтернет проводиться виключно на підставі ліцензії, всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 № 768-ІХ, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, отримання неконтрольованого державою прибутку, умисно, протиправно, усвідомлюючи незаконність даного виду господарської діяльності без ліцензії, з метою приховування отриманого неконтрольованого державою прибутку від грального бізнесу та конспірації незаконної діяльності у сфері грального бізнесу, направленої на організацію та забезпечення функціонування нелегальних гральних закладів на території міста Біла Церква та інших населених пунктів Київської області, виконував функції адміністратора за таких обставин.

Після отримання від відвідувачів грошових коштів як ставки адміністратор грального закладу надавав останнім доступ до програмного забезпечення шляхом видачі відповідних кодів або паролів доступу. Після введення таких даних гравці отримували можливість брати участь у віртуальних азартних іграх, а внесені ними кошти відображалися в системі у вигляді ігрового балансу.

Після завершення гри адміністратор здійснював виплату грошових коштів гравцям у разі настання виграшного результату, а також приймав від них нові ставки для подальшої участі в азартних іграх.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконував такі функціональні ролі:

- забезпечував функціонування окремого грального закладу, здійснював контроль за їх роботою, здійснював адміністрування грального закладу, вів неофіційний облік доходів;

- безпосередньо приймав від гравців грошові кошти, надавав доступ до азартних ігор, здійснював виплату виграшів та забезпечував щоденне функціонування незаконного грального залу;

- приймав від гравців грошові кошти в якості ставок, після чого надавав їм пароль або код доступу до програмного забезпечення з симуляцією азартних ігор, встановленого на комп`ютерному обладнанні, з нарахуванням ігрового балансу, еквівалентного сумі внесених грошових коштів.

Починаючи не пізніше ніж з грудня 2025 року по червень 2026 року у приміщенні інтерактивного ігрового закладу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульв. Олександрійський, 101, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з використанням персональних комп`ютерів, через мережу Інтернет, надавав громадянам незаконні послуги у вигляді доступу до ігрових систем, які налаштовані на азартну гру, у ході якої гравець робив грошову ставку, після чого починав гру, чим приводив у дію різні гральні комбінації та мав можливість при випадковому збігу певних комбінацій як отримати виграш, так і програти.

В подальшому, 22.03.2026 ОСОБА_6 , перебуваючи в гральному закладі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульв. Олександрійський, 101, здійснив передачу заздалегідь ідентифікованих грошових коштів ОСОБА_5 в якості ставки для гри в азартну гру на комп`ютерному обладнанні, яка проводиться в мережі Інтернет. Після цього ОСОБА_5 надав доступ ОСОБА_6 до комп`ютерного обладнання, на якому останній зіграв в азартну гру в мережі Інтернет.

Таким чином, створивши умови для проведення та надання можливості доступу до азартних ігор на комп`ютерних симуляторах у гральному закладі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульв. Олександрійський, 101, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував незаконний прибуток від заняття незаконною діяльністю з організації та проведення азартних ігор.

За таких обставин ОСОБА_5 здійснював незаконну діяльність з організації та проведення азартних ігор без ліцензії на проведення відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону, а також забезпечив організацію та функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203-2 КК України.

3. Позиції сторін.

Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті. Просив визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян із забороною займатися діяльністю у сфері організації та проведення азартних ігор та організації і функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, строком на 1 рік.

Захисник вказала, що обвинувачений повністю визнає свою вину та погоджується з визначеною кваліфікацією. Просила врахувати, наявність декількох підстав, які пом`якшують кримінальну відповідальність, саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільний внесок на потреби ЗСУ у розмірі 100 000,00 грн, а також скрутне матеріальне становище ОСОБА_5 . У зв`язку з чим просила на підставі ст. 69 КК України призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України, у розмірі 6 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений визнав свою вину. Підтримав позицію свого захисника.

4. Формулювання статті (частин статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Частина 1 статті 203-2 КК України передбачає кримінальну відповідальність за організація або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону або випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей, або організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, а інші учасники судового провадження (прокурор та захисник) не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив обставини події, викладені в обвинувальному акті. Повідомив, що конкретних обставин подій, які мали місце 22.03.2026, у деталях не пам`ятає, однак підтверджує, що цього дня перебував на роботі у приміщенні за адресою: м. Біла Церква, бульв. Олександрійський, 101.

За його словами, до вказаного приміщення приходили випадкові гравці. Вони передавали йому грошові кошти, після чого він видавав їм чеки із паролем доступу для участі у грі на комп`ютерах, на яких було встановлено відповідне програмне забезпечення.

Розмір ставок кожен гравець визначав самостійно. Мінімальний розмір ставки встановлений не був.

Обвинувачений зазначив, що, наскільки йому відомо, ліцензії на здійснення відповідної діяльності вказаний заклад не мав. За виконання зазначеної роботи він отримував заробітну плату.

У вчиненому щиро кається. Пояснив, що на той час перебував у складному матеріальному становищі, зокрема через важку зиму, у зв`язку з чим шукав можливість заробити кошти та погодився на вказану роботу.

Разом із тим обвинувачений зазначив, що припинив займатися цією діяльністю ще до того, як до нього звернулися правоохоронні органи.

За викладених обставин Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, а саме незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор без ліцензії на проведення відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону, а також організація та функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет.

5. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Санкція ч. 1 ст. 203-2 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , Суд відповідно до статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Водночас каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання, Суд враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , якими є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, внесення добровільного внеску на потреби ЗСУ у розмірі 100 000 грн.

Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

У судовому засіданні сторона обвинувачення просила суд призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Сторона захисту просила призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, а саме призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК України, у виді штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, захисник просила, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, надати розстрочку виплати призначеного штрафу строком на один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, положення ст. 69 КК України пов`язують можливість призначення основного покарання нижче від найнижчої межі санкції не лише з наявністю кількох обставин, що пом`якшують покарання, а й з тим, що такі обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Отже, сама по собі наявність декількох пом`якшуючих обставин не є безумовною підставою для застосування зазначеної норми та потребує оцінки їх характеру, змісту, впливу на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також даних про особу винного.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування положень ст. 69 КК України, сторона захисту посилалася на щире каяття ОСОБА_5 , повне визнання ним своєї вини, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, його ставлення до вчиненого, внесення добровільного внеску на потребу ЗСУ, а також складне матеріальне становище.

Суд враховує, що ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, не заперечував фактичних обставин кримінального провадження та надав суду показання щодо обставин вчиненого. Під час судового розгляду обвинувачений висловив жаль з приводу вчиненого, пояснив причини, з яких погодився на відповідну роботу, та зазначив, що припинив займатися цією діяльністю ще до того, як до нього звернулися правоохоронні органи.

Зазначені обставини свідчать про щире каяття ОСОБА_5 та його критичне ставлення до вчиненого, у зв`язку з чим суд враховує їх як такі, що пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Водночас суд враховує характер та тривалість вчиненого кримінального правопорушення, роль ОСОБА_5 у функціонуванні грального закладу та інші встановлені під час судового розгляду обставини. Оцінивши зазначені обставини у їх сукупності, суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення настільки, щоб призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК України.

За таких обставин суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ч. 1 ст. 69 КК України та призначення йому штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом із тим при визначенні розміру покарання суд враховує повне визнання ОСОБА_5 своєї вини, його щире каяття, ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про його особу та майновий стан.

Вирішуючи питання щодо майнового стану обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_5 не має офіційних доходів з 2013 року, офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу. Вказані обставини свідчать про складне матеріальне становище обвинуваченого та підлягають врахуванню при визначенні порядку виконання покарання у виді штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

З огляду на встановлений судом майновий стан ОСОБА_5 , тривалу відсутність у нього доходів, відсутність постійного джерела заробітку, а також необхідність забезпечення реального виконання призначеного покарання, суд вважає обґрунтованим клопотання сторони захисту про розстрочку виплати штрафу.

При цьому суд враховує, що надання розстрочки не звільняє обвинуваченого від обов`язку сплатити призначений штраф у повному обсязі, а лише визначає порядок його виконання з урахуванням його майнового стану.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК України, а саме 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 гривень, із розстрочкою його виплати рівними частинами строком на один рік, та з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права займатися відповідною діяльністю строком на один рік.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Саме таке покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб за вчинювані ними діяння.

6. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

6.1. Цивільний позов.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

6.2. Процесуальні витрати.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до змісту обвинувального акта процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні становлять 58 625,28 грн.

Водночас у судовому засіданні прокурор заявив про відмову від стягнення з обвинуваченого зазначених процесуальних витрат, пославшись на те, що відповідні витрати були понесені у межах іншого кримінального провадження, з якого виділено це кримінальне провадження.

Враховуючи принцип диспозитивності сторін кримінального провадження, а також те, що прокурором не надано суду документів, які б підтверджували фактичне понесення та розмір зазначених процесуальних витрат саме у цьому кримінальному провадженні, суд не вбачає підстав для вирішення питання про їх стягнення з обвинуваченого.

Питання про відшкодування інших понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось.

6.3. Винагорода викривачу.

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

6.4. Спеціальна конфіскація.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.

6.5. Заходи забезпечення кримінального провадження.

6.5.1. Запобіжні заходи.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Запобіжні заходи у цьому кримінальному провадженні не застосовувались.

6.5.2. Арешт майна.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.08.2026 (справа № 760/16945/26) накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході невідкладного обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 та належить йому на праві власності, а саме:

- мобільний телефон марки Realme 10 (RMX3630) IMEI: НОМЕР_1 з паролем 240688;

- флеш-накопичувач чорного кольору з ПЗ для функціонування гральних закладів. Метою накладення арешту визначено забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на те, що суд під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження має вирішити долю речових доказів, наявні підстави для скасування арешту, накладеного з метою збереження речових доказів.

6.5.3. Щодо речових доказів і документів.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Постановою старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області про визнання речових доказів від 03.06.2026 речі, які вилучені в ході проведення обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , визнані речовими доказами.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує речові докази, а саме: мобільний телефон марки Realme 10 (RMX3630) IMEI: НОМЕР_1 з паролем 240688; флеш-накопичувач чорного кольору з ПЗ для функціонування гральних закладів, повернути власнику – ОСОБА_5 .

Керуючись статтями 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, Суд

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

2. Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 203-2 КК України у виді штрафу у розмірі 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 000,00 (сто сімдесят тисяч) гривень, з позбавленням права займатися діяльністю у сфері організації та проведення азартних ігор та організації і функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, строком на 1 (один) рік.

2.1. На підставі ч. 4 ст. 53 КК України розстрочити ОСОБА_5 виплату штрафу у сумі 170 000,00 (сто сімдесят тисяч) гривень, рівними частинами строком на 12 (дванадцять) місяців, зобов`язавши ОСОБА_5 з моменту набрання вироком законної сили щомісячно сплачувати штраф на користь держави у розмірі не менше 14 167,00 грн (чотирнадцяти тисяч сто шістдесят семи гривень 00 копійок) до повної виплати, повідомляючи Білоцерківський районний відділ №1 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про сплату відповідної частини штрафу шляхом пред`явлення квитанції.

2.2. Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі несплати засудженим чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати у строк виплати чергового платежу уповноважений орган з питань пробації через один місяць після закінчення строку сплати штрафу або чергового платежу звертається до суду із заявою про видачу виконавчого листа. Виконавчий лист, виданий судом, надсилається уповноваженим органом з питань пробації до органу державної виконавчої служби для стягнення штрафу в порядку, визначеному законом.

У разі повернення органом державної виконавчої служби виконавчого листа у зв`язку з неможливістю стягнення штрафу уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 53 КК України.

3. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.08.2026 у справі № 760/16945/26 на мобільний телефон марки Realme 10 (RMX3630) IMEI: НОМЕР_1 з паролем НОМЕР_2 , флеш-накопичувач чорного кольору з ПЗ для функціонування гральних закладів, що належать ОСОБА_5 .

4. Речові докази, а саме мобільний телефон марки Realme 10 (RMX3630) imei: НОМЕР_1 з паролем 240688; флеш-накопичувач чорного кольору з ПЗ для функціонування гральних закладів, повернути власнику – ОСОБА_5

5. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

6. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати іншим учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_7