Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №296/8750/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8750/26

2/296/4592/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення безпідставно утриманих коштів, інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2026 представник ОСОБА_1 надіслала до Корольовського районного суду м. Житомира позовну заяву до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно утримані грошові кошти за ненадані туристичні послуги за Договором № 08/25-0037 у сумі 44 300,00 грн.

- 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 709,97

- інфляційні втрати за весь час прострочення в сумі 2 166, 27 грн.;

- компенсація за завдану моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.08.2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір на туристичне обслуговування №08/25-0037 за умовами якого Турагент зобов`язався забезпечити надання Туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту попередньо сформованого Туроператором, для туристичної поїздки до Єгипту ( ОСОБА_3 ) з вильотом із ОСОБА_4 (Молдова) на період з 04.10.2025 по 11.10.2025 (готель Turquoise Beach Hotel 4*/3*). Загальна вартість туристичних послуг за договором склала 44296,00грн.

На виконання умов договору позивач сплатила 44300,00 грн., однак туристичні послуги надані у строки передбачені договором надані не були у звязку з відміною туру туроператором.

01.10.2025 позивач подала відповідачу письмову заяву про повернення коштів, однак кошти повернуті не були.

28.07.2026 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання її копії.

06.08.2026 позивача за допомогою поштового зв`язку надіслала заяву про усунення недоліків, та докази про усунення недоліків, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху, яка надійшла до суду 10.08.2026.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відкрито провадження у справі № 296/8750/26 та постановлено проводити її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін 16.09.2026 о 12-00 годині.

Сторони чи їх представники до суду не з`явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Позивач заперечень проти ухвалення заочного рішення не має.

Відповідач в судове засідання 16.09.2026 не з`явився. Так ухвалу про відкриття провадження направлено відповідачу за адресою здійснення ним підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 , проте 25.08.2026 вона повернулася до суду. Згідно довідки Укрпошти від 19.08.2026 причина невручення: «адресат відсутній ».

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже вважається, що відповідач саме 19.08.2026 повідомлений про день, час та місце розгляду цієї справи судом.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

07.08.2025 року між ОСОБА_1 (Турист) та ФОП ОСОБА_2 (Турагент) укладено договір №08/25-0037 на туристичне обслуговування, за умовами якого турагент, який діє відповідно до агентської угоди та за дорученням туроператора, за встановлену договором плату та за замовленням туриста зобов`язується: - забезпечити наданням туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту, попередньо сформованого туроператором для туристичної поїздки; - надати туристу виключно посередницькі послуги з організації туристичної поїздки на умовах, передбачених в програмі туру; - надати туристу необхідну інформацію про тур, сформований туроператором, умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг; - надати туристичні послуги в обсягах програми туру, обумовлені договором (п.1 договору). Загальна вартість туристичних послуг, наданих туристу, згідно п.1 договору складає 44296 грн.

При укладені договору турист сплачує тур агенту 100% вартості туру (п.4.2. договору).

Згідно п. 7.1. сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за договором у відповідності до умов договору.

Пунктом 8.1. договору сторони домовилися, що договір вступає в дію з моменту підписання двома сторонами та діє до моменту закінчення туру.

Згідно п.9.1 договору у випадку неможливості організації туру, в строки зазначені в листі бронювання, турагент інформує туриста про нові строки здійснення туру або повертає туристу кошти внесені туристом на банківський рахунок або до каси турагента.

Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера ОСОБА_5 здійснено оплату в сумі 44300,00 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.07.2025 ФОП ОСОБА_2 займається наступними видами економічної діяльності: - 79.11 діяльність туристичних агенцій; 79.90 надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 62.01 комп`ютерне програмування; 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність (а.с.64).

Однак, послуги зазначені в договорі позивачу надані не були, у зв`язку з чим, 01.10.2025 ОСОБА_1 на ім`я відповідача ОСОБА_2 подано заяву про повернення коштів.

Позивач стверджує, що кошти відповідачем повернуті не були.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм» (далі - Закон № 324/95)

За змістом статті 20 Закону №324/95 за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, вартість туристичного обслуговування і порядок оплати, форма розрахунку.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування (ч. 8 ст. 20 Закону № 324/95).

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити (ч. 12 ст. 20 Закону № 324/95).

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Відповідно до статті 30 Закону №324/95 порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є, зокрема, порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

У статті 25 Закону №324/95 встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору про надання послуг.

Так, 07.08.2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №208/25-0037 на туристичне обслуговування, за умовами якого тур агент, який діє відповідно до агентської угоди та за дорученням туроператора, за встановлену договором плату та за замовлення туриста зобов`язується забезпечити наданням туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту, попередньо сформованого туроператором для туристичної поїздки.

Проте, умови договору відповідачем не виконанні, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з абз. 6, 9 ч. 1 ст. 25 Закону №324/95, туристи і екскурсанти, серед іншого, мають право на отримання туристичних послуг, передбачених договором, та на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Згідно п.9.1 договору сторони домовилися, що у випадку неможливості організації туру, в строки зазначені в листі бронювання, турагент інформує туриста про нові строки здійснення туру або повертає туристу кошти внесені туристом на банківський рахунок або до каси турагента.

Матеріалами справи підтверджено здійснення ОСОБА_1 оплати за туристичні послуги в сумі 44300,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 .

Доказів, що неможливість виконання умов туристичного договору відбулася саме внаслідок відмови туриста від цього договору, матеріали справи не містять.

Таким чином, як положеннями спеціального Закону №324/95, так і умовами договору прямо передбачено обов`язок виконавця послуг повернути грошові кошти, які були сплачені замовнику за послугу, яка не була надана.

Суд звертає увагу на те, що закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Так, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов`язань за договором.

З урахуванням встановлених обставин та норм матеріального і договірного права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що право вимоги позивача до відповідача щодо повернення сплачених ним коштів є доведеним.

Оскільки відповідачем було повернуто позивачу коштів в сумі 44300,00, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти у сумі 44300,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Оскільки у відповідача існує обов`язок повернути кошти в результаті порушення ним договірних зобов`язань, що передбачено законодавством в сфері туризму (надання послуг), позивачем правомірно застосовано положення ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно з розрахунком наданим позивачем розмір 3% річних становить 709,97 грн.

Загальний розмір інфляційних витрат складає 2166,27 грн.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних витрат, враховуючи, що такі відповідачем не спростовані.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позову про відшкодування понесених позивачем збитків у розмірі 44300,00 грн., 3% річних в сумі 709,97 грн. та інфляційних витрат в сумі 2166,27 грн.

Щодо вимоги позову про стягнення моральної шкоди в сумі 20000,00 гривень суд зазначає наступне.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).

Суд ураховує, що позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, через втрату значної суми коштів та докладені додаткових зусиль щодо їх повернення, зрив довгоочікуваної спільної відпустки у Єгипті.

Разом з тим, суд ураховує, що позивач належним чином не підтвердила обсягу заподіяних їй моральних страждань, а також належним чином не обґрунтувала заявлений розмір моральної шкоди.

Враховуючи засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовільнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 52176,24 гривень, а саме:

- 44300,00 гривень кошти, що сплачені за договором №08/25-0037 на туристичне обслуговування від 07.08.2025;

- 709 ,97 гривень - три проценти річних;

- 2166,27 гривень - інфляційних втрат;

- 5000,00 гривень, як відшкодування моральної шкоди. .

Щоло розподіл судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1033,95 грн.( 52176,24 грн : 67176,24 грн : х 1331,20 грн=1033,95 грн) пропорційно до задоволених вимог

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про про захист прав споживача, стягнення безпідставно утриманих коштів, інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 52176 (п`ятьдесят дві тисячі сто сімдесят шість) гривень 24 копійки, а саме:

- 44300 (сорок чотири тисячі триста) гривень 00 копійок - кошти, що сплачені за договором №08/25-0037 на туристичне обслуговування від 07.08.2025;

- 709 (сімсот дев`ять) гривень 97 копійок - три проценти річних;

- 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 27 копійок інфляційні втрати;

- 5000 (п`ять тисяч) гривень, 00 копійок , як відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1033 (одну тисячу тридцять три ) гривні 95 копійок

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2026

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя В. М. Шкиря