Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №296/8726/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8726/26

2/296/4581/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря Сейко Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська Агенція з повернення боргів" - Степанчук Ольги Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовакомпанія "Європейська Агенція з поврнення боргів" звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № С-001-046427-19-980 від 13 лютого 2019 р. в розмірі 39 476,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.02.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № С-001-046427-19-980.

17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №17112023,відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № С-001-046427-19-980 від 13 лютого 2019 р., укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до Реєстру боржників №2 до договору факторингу ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39476,31 грн., з яких: 12886,26 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26590,05 грн - сума заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідачем не виконано умов договору, вказана сума заборгованості не сплачена, тому виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження, справу вирішено розглядати з повідомленням сторін - 16.09.2026 о 10-30 годині.

16.09.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Представник позивача в своїй позовній заяві вказував про розгляд справи без його участі та що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заперечень проти позову не надав, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом було вжито усіх заходів передбачених ЦПК України для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 10-30 годину 16.09.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте, 08.09.2026 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 01.09.2026 причина невручення: "адресат відсутній "

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 01.09.2025 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 16.09.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

13.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Ідея Банк» з заявою на відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції -Договору комплексного банківського обслуговування № С-001-046427-19-980 в якій вказав, що потребує кредитної лінії на суму 13000,00 грн (а.с.19)

13.02.2019 між АТ «Ідея Банк» та № С-001-046427-19-980 укладено угоду № С-001-046427-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, у відповідності до якої банк відкрив відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня та надає кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт – 200000,00 грн.; доступний ліміт на момент укладення угоди – 13000,00 грн.; процентна ставка – 24,00% річних.

Вказана угода підписана ОСОБА_1 особисто, про що свідчить його власноручний підпис (а.с.5).

Згідно виписки АТ «Ідея Банк» в період з 13.02.2019 по 17.11.2023 ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами та станом на 17.11.2023 в нього виникла заборгованість в сумі 12886,26 грн за кредитом та 26590,05 грн за відсотками (а.с.21-25)

Відповідно до договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 року та реєстру боржників до нього АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором в розмірі 39476,31 грн., з яких: 12886,26 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26590,05 грн - сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином суд встановив, що позивач набув права вимоги до відповідача та між ними між існують зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог суд прийшов наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі докази); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19), від 22 квітня 2024 року у справі №559/1622/19 (провадження №61-12049св23), від 15 травня 2025 року у справі №488/3972/23 (провадження №61-1680св25).

Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 13.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Ідея Банк» з заявою на відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції -Договору комплексного банківського обслуговування № С-001-046427-19-980 в якій вказав, що потребує кредитної лінії на суму 13000,00 грн (а.с.19)

13.02.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С-001-046427-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, у відповідності до якої банк відкрив відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня та надає кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт – 200000,00 грн.; доступний ліміт на момент укладення угоди – 13000,00 грн.; процентна ставка – 24,00% річних.

Вказана угода підписана ОСОБА_1 особисто, про що свідчить його власноручний підпис (а.с.5).

Відтак, угода №С-001-046427-19-980 від 13.02.2019 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка підписана відповідачем, містить інформацію щодо кредитування, зокрема, тип кредиту, суму (ліміт) кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки тощо.

Згідно виписки АТ «Ідея Банк» в період з 13.02.2019 по 17.11.2023 ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами Дебет становить 20940,00 грн, Кредит 20940,00 грн. Разом з цим виписка не містить відомостей про встановлений кредитний ліміт (будь-який).

Крім того у виписці вказано, що транші надавалися згідно додаткової угоди №С-001-046427-19-980 від 13.02.2019.

Проте матеріали справи не містять додаткових угод до кредитного договору №С-001-046427-19-980 від 19.02.2019, про які зазначено у виписці по особовому рахунку за період з 19.02.2019 по 11.11.2023.

Таким чином, відомості, заявлені у позові про стягнення заборгованості не узгоджуються з випискою по рахунку ОСОБА_1 .

При цьому сам по собі розрахунок заборгованості за кредитним договором не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості, оскільки такий документ повністю складено позивачем в односторонньому порядку та повністю залежить від його волі. Наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не погоджено з відповідачем і не підтверджено первинними обліковими бухгалтерськими документами АТ «Ідея Банк».

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивачем не доведено, що первісний кредитор АТ «Ідея Банк» мав право вимоги до відповідача АТ «Ідея Банк» ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-001-046427-19-980 від 13.02.2019 в сумі 12886,26 грн за тілом кредиту

Нарахування відсотків є похідним, оскільки не доведено наявність заборгованості за тілом кредиту та що станом на 17.11.2023 в нього дійсно виникла заборгованість в сумі 12886,26 грн за кредитом та 26590,05 грн за відсотками .

Враховуючи викладене в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Щодо судових витрат

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив згідно з платіжною інструкцією № 165577 від 30.03.2026 - 3328,00 грн, які зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати розподілу не підлягають та залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89, 247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська Агенція з повернення боргів" - Степанчук Ольги Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.09.2026

Суддя В. М. Шкиря