Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №161/18235/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18235/26

Провадження № 2-о/161/569/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Дмитрук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця через свого представника звернулась до суду із вказаною заявою.

В обґрунтування вимог вказує, що з 04.11.2014 року по 05.02.2020 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі у них народилось двоє дітей. Незважаючи на припинення шлюбних відносин, вони продовжували перебувати у дружніх відносинах. ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 04.11.2025 року він склав особисте розпорядження на випадок загибелі (смерті), захоплення в полон або зникнення безвісти, яким визначив порядок отримання передбачених законодавством виплат та визначив заявницю особою, на користь якої має бути здійснено відповідну виплату у розмірі 100 відсотків. 02.06.2026 року на адресу сім`ї надійшло сповіщення про зникнення ОСОБА_2 безвісти. При виявленні наміру реалізації права на отримання виплат ОСОБА_1 було виявлено розбіжності при написанні анкетних даних (ПІБ) ОСОБА_2 в особистому розпорядженні.

Можливості виправити допущену помилку у позасудовому порядку на даний час немає, зважаючи на відсутність механізму внесення змін до документа.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просить суд встановити факт належності зниклому безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистого розпорядження на випадок загибелі (смерті), захоплення в полон або зникнення безвісти, яким він визначив порядок отримання передбачених законодавством виплат від 04.11.2025 року.

Ухвалою судді від 31.08.2026 року у справі було відкрито провадження та призначено судове засідання.

Представник заявниці в письмовій заяві підтримала вимоги, просила здійснювати розгляд справи без її участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду спри був повідомлений належним чином. В письмових поясненнях від 10.09.2026 року вказав про те, що військова частина НОМЕР_1 не заперечує щодо задоволення вимог. Додатково повідомив, що ОСОБА_2 склав особисте розпорядження на ім`я ОСОБА_1 , однак по тексту помилково вказано дані іншого військовослужбовця, в інших частинах документу анкетні дані особи зазначено вірно.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно із листом Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2025 року військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) складено особисте розпорядження на випадок його загибелі (смерті), зникнення безвісти, полону, зі змісту якої слідує, що належна від держави одноразова грошова допомога, а також будь-які інші виплати, які будуть передбачені законодавством на день його смерті, у розмірі 100 % має бути розподілена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (а.с.7).

Зі змісту вказаного документу вбачається, що при його складені була допущенна помилка в написанні анкетних даних військовослужбовця та його дати народження, вказано « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », замість вірного « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

З відповіді ВЧ НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав особисте розпорядження на випадок його загибелі (смерті), зникнення безвісти, полону. Вказаний документ зареєстрований у встановленому законом порядку за № 25756 від 04.11.2025 року. Причини допущення помилки (технічної описки) у першому абзаці розпорядження представникам ВЧ НОМЕР_1 не відомі. На разі військовослужбовець має статус зниклого безвісти.

Суд зауважує, що у верхньому правому куті та нижньому правому куті аркуша (розпорядження) анкетні дані військовослужбовця ОСОБА_2 вказані вірно, по тексту розпорядження також вірно зазначено ідентифікаційний номер (РНОКПП) особи, вірну адресу його реєстрації. Особистий підпис ОСОБА_2 засвідчено у встановленому порядку командиром ВЧ НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що виправити розбіжності написання анкетних даних зниклого безвісти військовослужбовця в позасудовому порядку не виявляється можливим, зважаючи на відсутність механізму внесення таких змін.

Вказана невідповідність в зазначенні даних особи, перешкоджають ОСОБА_1 реалізувати своє право на отримання передбачених державою грошових виплат.

Досліджені судом докази вказують на належність розглядуваного документу – ОСОБА_2 .

На переконання суду, наявність розбіжності в написанні прізвища особи у вказаних документах зумовлена людським чинником.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258, 259, 263, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, - задовольнити.

Встановити факт належності зниклому безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) особистого розпорядження на випадок загибелі (смерті), зникнення безвісти, полону від 04.11.2025 року (щодо визначення порядку отримання передбачених законодавством виплат на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстрованого військовою частиною НОМЕР_1 за №25756 від 06.11.2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк