Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №750/3156/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3156/26

Провадження № 2/750/2127/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200499974 від 10.04.2016 в сумі 36591 грн. 61 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 10.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви (оферти), було укладено кредитний договір № 200499974. Відповідно до умов вказаного договору банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 13350 грн., з встановленим строком користування 12 місяців, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за спірним кредитним договором. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є позивач, виконало свої зобов`язання за кредитним договором, належним чином та надало можливість позичальнику розпоряджатися кредитними коштами. Проте, відповідач порушив умови кредитного договору і станом на 16.03.2026 має заборгованість в розмірі 27962 грн. 79 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 9250 грн. 26 коп. та заборгованість за відсотками - 18712 грн. 53 коп., які позивач просить стягнути з відповідача на його користь. Також позивач просить стягнути з відповідача суму збитків з урахуванням 3% річних в сумі 2514 грн. 35 коп. та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань в сумі 6114 грн. 47 коп., а всього борг на загальну суму 36591 грн. 61 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Відповідач через систему «Електронний суд» надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги у заявленому розмірі не визнає та не погоджується із сумою заборгованості, нарахованими процентами та іншими платежами. Також, просив застосувати строк позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити без його участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив врахувати раніше подану ним заяву при ухваленні рішення.

Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

10 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено договір у формі заяви (оферти) № 200499974 про надання та використання платіжної картки «Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)/Зарплатна», з кредитним лімітом 13350 грн., з максимальним кредитним лімітом 50000 грн.; максимальною ставкою по ліміту: 58,8% річних; реальною процентною ставкою по кредиту – 90,19% (а.с. 138).

Підписанням заяви (оферти) № 200499974 від 10.04.2016 ОСОБА_1 погодився з тим, що складовою та невід`ємною частиною Договору про Картку будуть являтися Умови по картках та Тарифи по картках, з якими він ознайомлений та повністю згоден, їх зміст розуміє, та положення яких зобов`язується неухильно дотримуватись, які розміщені Банком в місці, в якому було оформлено дану Заяву, та/або мережі інтернет на сайті Банку www.mban.kiev.ua та/або у відділеннях Банку; прийняттям (акцептом) Банком його Заяви (оферти) про укладення Договору про Картку будуть дії Банку по відкриттю йому Рахунку Картки; розмір ліміту буде встановлений Банком самостійно на підставі відомостей, повідомлених ним Банку; строк дії ліміту під операції з Карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках); активація та використання ним картки буде здійснюватися відповідно до цієї заяви, а також до Умов по картках та Тарифів по Картках, що будуть діяти в Банку на момент активації (п. 1.5 Заяви (оферти).

Також, 10 квітня 2016 року відповідач ознайомився під підпис з довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту та з тарифами по продукту «Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)/Зарплатна» (а.с. 140 на звороті).

20 липня 2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників (а.с. 106-107).

Згідно витягу з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, право вимоги за кредитним договором № 200499974 від 10.04.2016 зі строком закінчення 20 травня 2017 року, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Загальна сума заборгованості складає 27962 грн. 79 коп., що складається з: 9250 грн. 26 коп. – сума заборгованості за кредитом; 18712 грн. 53 коп. – сума заборгованості за відсотками (а.с. 98).

Відповідно до умов договору, ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти (ціну відступлення), як це передбачено умовами договору, що підтверджується копією платіжного доручення (а.с. 108).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач на підтвердження заборгованості та її розміру подав до суду заяву (оферту) № 200499974 від 10 квітня 2016 року, анкету № 2650550 від 10 квітня 2016 року, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту в рамках карткового продукту від 10 квітня 2016 року, тарифи по продукту «Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)/Зарплатна», розписку про отримання платіжної картки, договір № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та витяг з реєстру боржників до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 вказана в розмірі 27962 грн. 79 коп.

Також, позивач надав виписки по особовому рахунку відповідача та розрахунок заборгованості за інфляційними втратами і трьох процентів річних.

Як зазначено позивачем у позовній заяві основна сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 16.03.2026 становить 27962 грн. 79 коп. - саме у такому розмірі, який вказаний у витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги (а.с. 98). Отже сума заборгованості за кредитним договором № 200499974 від 10 квітня 2016 року визначена вже після укладення договору відступлення права вимоги від 20.07.2020 відповідно до реєстру кредитних договорів.

Крім того, згідно з наданим суду розрахунком заборгованість по інфляційних втратах та 3 % річних розраховані за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 вбачається, що вони обчислені від суми основної заборгованості - 27962 грн. 79 коп.

Проте, з доводами позивача про розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором суд не може погодитись з таких підстав.

Суду надано документи, з яких встановити строк дії договору, а відтак і період нарахування процентів за користування кредитом, неможливо.

Так, в заяві (оферті) № 200499974 від 10 квітня 2016 року передбачено, що кредитний ліміт становить 13350 грн., дата відкриття рахунку – 10.04.2016, максимальна ставка по ліміту 58,8 %, строк дії кредитного договору не вказаний (а.с. 138).

Довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)/Зарплатна» містить інформацію про те, що сума можливого кредиту вказана до 50000 грн., строк кредиту 12 місяців (а.с. 140 на звороті).

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року вказана дата закінчення договору кредиту – 20.05.2017, сума кредиту 13350 грн., розмір кредитної заборгованості 27962 грн. 79 коп. (а.с. 98).

З вказаних документів неможливо встановити строк кредитування.

Щодо суми заборгованості, суд звертає увагу на наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в правовому висновку - у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

Позивач, на обґрунтування позовних вимог надав суду виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 (а.с. 12-97).

Проте, наданими виписками не підтверджується розрахунок заборгованості відповідача.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї додатків кредитний договір між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено 10 квітня 2016 (а.с. 138), а договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» 20.07.2020 (а.с. 106-107), при цьому п. 1 Договору відступлення передбачає набуття права вимоги Новим кредитором - ТОВ «Діджи Фінанс» на підстав Додатку 1 до даного договору.

До матеріалів позовної заяви не додано Додаток 1 до Договору відступлення, що унеможливлює встановлення наявності заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Михайлівський».

Суд не приймає в якості належного доказу витяг з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 (а.с. 98), оскільки відповідач оспорює наявну заборгованість, а належним документом, що підтверджує перехід права вимоги до нового кредитора є Додаток № 1 до Договору відступлення, який повинен бути підписаний обома учасниками угоди, як ПАТ «Банк Михайлівський» так і ТОВ «Діджі Фінанс». Всупереч зазначеному витяг з реєстру засвідчений в односторонньому порядку з боку лише ТОВ «Діджі Фінанс», не може замінити Додатку 1 до Договору відступлення.

Без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку, а саме: розмір заборгованості, її період, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, а також період нарахування.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 у справі №334/1746/15-ц, від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.

Наявний в матеріалах справи розрахунок містить інформацію про нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, який здійснений позивачем ТОВ «Діджі Фінанс», на суму заборгованості, яка була відступлена за договором про відступлення права вимоги, проте такий розрахунок не містить інформації про складові частини основної заборгованості, що позбавляє суд перевірити правильність нарахування заборгованості, проти якої заперечує відповідач.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позивач, всупереч ст. 81 ЦПК, не довів належними та допустимими доказами як факту отримання відповідачем кредиту, строку кредитування, розміру заборгованості за кредитним договором, а відповідно і немає також підстав для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем позовної давності, суд зазначає, що з огляду на те, що суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, то питання про застосовування позовної давності не вирішується, оскільки є самостійною підставою для відмови у позові.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київської області; ідентифікаційний код юридичної особи - 42649746) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.09.2026.

Суддя