Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №729/1431/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1431/26

2-о/729/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Кузюри В.О.

за участі секретаря Ященко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В :

Заявниця звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , яким просить заборонити останньому наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця її проживання за адресою АДРЕСА_1 , заборонити особисто і через третіх осіб вести листування, телефонні переговори та контактувати з ОСОБА_1 через інші засоби зв`язку, у тому числі за допомогою месенджерів Viber, WhatsApp, Telegram та інших засобів електронної комунікації, заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею. Просить встановити строк дії обмежувального припису шість місяців. Просить встановити, що передбачена пунктом 1 цього обмежувального припису заборона не поширюється на виключно необхідну комунікацію між сторонами з питань, що безпосередньо стосуються їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови, що така комунікація не містить образ, приниження, погроз, психологічного тиску чи інших проявів домашнього насильства.

Подану заяву мотивує тим, що на даний час шлюб між сторонами не розірвано, однак фактичні сімейні відносини між ними припинилися, спільне сімейне життя не ведуть.

У зв`язку з припиненням сімейних відносин та неможливістю їх подальшого спільного проживання 06 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Бобровицького районного суду Чернігівської області з позовною заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .

Разом із тим, припинення фактичних сімейних відносин та звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу не припинили конфліктної поведінки ОСОБА_2 щодо Заявниці.

Навпаки, з боку ОСОБА_2 мають місце дії, які мають ознаки психологічного домашнього насильства щодо ОСОБА_1 .

Зокрема, ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо Заявниці психологічне насильство, що проявляється у приниженні її честі та гідності, образах, зневажливому ставленні, використанні образливої та нецензурної лексики, а також висловлюваннях, спрямованих на приниження її як особи, жінки та матері.

Зазначені висловлювання спрямовані також на приниження зовнішності Заявниці, її фізичних особливостей та особистих якостей, що негативно впливає на її самооцінку та емоційний стан.

Така поведінка ОСОБА_2 не є поодинокою, а має систематичний характер та проявляється, зокрема, під час спілкування сторін у месенджерах Viber, WhatsApp та ОСОБА_4 .

На підтвердження наведених обставин Заявниця надає копії листування між нею та ОСОБА_2 у месенджерах Viber, WhatsApp та Telegram, які підтверджують характер, систематичність та зміст образливих висловлювань на адресу Заявниці.

Систематичні образи, приниження та психологічний тиск з боку ОСОБА_2 негативно впливають на психологічний та емоційний стан заявниці. Внаслідок такої поведінки вона перебуває у стані постійного психологічного напруження, емоційного виснаження та тривоги, відчуває пригніченість та душевний дискомфорт.

Постійне очікування чергових образливих повідомлень та принизливого спілкування змушує Заявницю перебувати у стані психологічної напруги та побоюватися подальшого продовження такої поведінки з боку ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_2 не обмежується образливим та принизливим спілкуванням у повідомленнях, а приїжджає безпосередньо за місцем проживання Заявниці, підходить до її квартири та стукає у двері, попри те, що сторони спільно не проживають.

Зазначена поведінка вже двічі ставала підставою для звернення Заявниці до поліції через лінію «102». Так, 17.07.2026 року о 17 год. 16 хв. Заявниця повідомила поліцію про те, що ОСОБА_2 перебуває за місцем її проживання та гучно стукає у двері квартири, у зв`язку з чим просила направити наряд поліції. Звернення зареєстровано за № 3533 від 17.07.2026 року, на місце події було направлено наряд поліції.

Крім того, 19.07.2026 року о 14 год. Заявниця повторно звернулася на лінію «102» та повідомила, що ОСОБА_2 , перебуваючи у стані сп`яніння, стукає до її квартири, хоча сторони спільно не проживають, у зв`язку з чим знову просила направити наряд поліції. Звернення зареєстровано за № 3562 від 19.07.2026 року, на місце події також було направлено наряд поліції.

Таким чином, неодноразова поява ОСОБА_2 біля місця проживання Заявниці, стукання у двері квартири та спроби встановити небажаний контакт із нею посилюють її психологічну напругу та побоювання за власну безпеку, що обумовлює необхідність встановлення відповідної заборони в межах обмежувального припису.

Заявниця не бажає підтримувати особисте спілкування з ОСОБА_2 та вважає за необхідне обмежити їхню комунікацію виключно питаннями, пов`язаними з їхнім малолітнім сином - ОСОБА_3 .

При цьому заявниця не заперечує проти комунікації з ОСОБА_2 у частині, що безпосередньо стосується здоров`я, виховання, утримання, навчання, місця перебування та інших питань, пов`язаних із забезпеченням прав та інтересів їхнього малолітнього сина.

Враховуючи характер та систематичність поведінки ОСОБА_2 , її негативний вплив на психологічний та емоційний стан Заявниці, а також наявність у сторін спільної малолітньої дитини, Заявниця побоюється продовження вчинення щодо неї психологічного насильства та вважає необхідним застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису з метою забезпечення її безпеки та недопущення подальшого вчинення домашнього насильства.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не 'явилаися, в заяві просять проводити розгляд справи у їх відсутність, заяву підтримали з підстав, викладених у ній.

Заінтересована особа ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення учасників, відсутність заяв про відкладення розгляду та короткі строки розгляду , суд ухвалив розгляд проводити в їх відсутність та відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 27.11.2024 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 1786, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Відповідно до відповіді на запит адвоката з ГУ НП в Чернігівській обл. встановлено, що ОСОБА_1 жителька АДРЕСА_1 зверталась до відділення поліції №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області через лінію «102» 17.07.2026 року о 17 год. 16 хв. щодо того, що її чоловік, за місцем її проживає, гучно стукає в її двері, вони разом не проживають та просила направити наряд поліції. Дане звернення зареєстровано в системі ІКС ІПНП відділення поліції №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП за №3533 від 17.07.2026 року. На місце події було направлено наряд поліції, зібрано матеріали перевірки та прийнято рішення відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. Відомостей, які вказували б на вчинення протиправних дій із ознаками кримінального правопорушень під час перевірки не отримано, про що було письмово повідомлено заявника.Також, 19.07.2026 року о 14 год. ОСОБА_1 зверталась до відділення поліції №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області через лінію «102» про те, що її чоловік в стані сп`яніння стукає до неї в квартиру, хоча з чоловіком вона спільно не проживає, просила наряд поліції. Дане звернення зареєстровано в системі ІКС ІПНП відділення поліції №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП за №3562 від 19.07.2026 року. На місце події було направлено наряд поліції, зібрано матеріали перевірки та прийнято рішення відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. Відомостей, які вказували б на вчинення протиправних дій із ознаками кримінального правопорушень під час перевірки не отримано, про що було письмово повідомлено заявника.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність між заявницею та заінтересованою особою відносин, що виникли у зв`язку з перебуванням у шлюбі, а також про наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення щодо ОСОБА_1 домашнього насильства та існування ризику його повторного вчинення.

Згідно приписів п. 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі, Закону), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно приписів п. 6 частини 1 статті 1 Закону, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

За змістом п. 7 частини 1 статті 1 Закону, обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно п. 8 частини 1 статті 1 Закону, особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

За приписами п. 9 частини 1 статті 1 Закону, оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Статтею 26 Закону, визначенні загальні підстави та положення, що регулюють процедуру застосування обмежувального припису, зокрема, визначений перелік осіб, що мають право звернутися з заявою до суду про видачу обмежувального припису, встановлений перелік заходів, які можуть бути застосовані до кривдника та строки їх застосування.

Так, згідно положень частини 1 та 2 статті 26 Закону, правом звернутися до суду про видачу обмежувального припису стосовно кривдника наділені, в тому числі, й постраждала особа та її представник. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У частинах 3,4 статті 26 Закону вказано, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Системний аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що обмежувальний припис є формою судового реагування на факти вчинення домашнього насильства чи погрози його застосування, що застосовується до кривдника на визначений законом строк та на підставі оцінки ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Згідно приписів п. 2 частини 1 статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана, в тому числі, й особою, що постраждала від домашнього насильства та її представником.

У частині 1 статті 350-3 ЦПК України закріплено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

У своїй правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19, Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо застосуванні обмежувального припису, суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 зроблено висновок, що відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Відповідно до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного суду від 27 червня 2024 року по справі № 509/7151/23, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Оцінюючи встановлені обставини та досліджені докази у їх сукупності, суд виходить з того, що для вирішення питання про видачу обмежувального припису не вимагається встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки визначальним є встановлення факту домашнього насильства або реальної загрози його повторного вчинення та оцінка відповідних ризиків.

У даній справі судом встановлено наявність між заявницею та ОСОБА_2 відносин, на які поширюються положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також наявність обставин, які свідчать про застосування щодо заявниці психологічного насильства.

Наведені заявницею обставини узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, зокрема особистими переписками заявниці та ОСОБА_2 , та інформацією про звернення заявниці в поліцію.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. Встановлені у справі обставини, зокрема характер конфлікту між сторонами, який є тривалим, та наслідки такого конфлікту, свідчать про наявність такого ризику.

З огляду на наведене, суд переконаний, що наявні достатні підстави вважати, що без застосування заходів захисту існує ризик продовження або повторного вчинення щодо ОСОБА_1 домашнього насильства її чоловіком ОСОБА_2 , систематично вчиняє щодо заявниці психологічне насильство.

Застосування обмежувального припису у даному випадку має превентивний характер та спрямований не на покарання ОСОБА_2 , а на забезпечення безпеки заявниці. Заявлені нею заходи відповідають передбаченому статтею 26 Закону переліку та є пропорційними встановленим обставинам і виявленим ризикам.

Враховуючи характер встановлених обставин, їх недавність та необхідність забезпечення належного захисту заявниці, суд вважає обґрунтованим застосувати обмежувальний припис строком на шість місяців, тобто на максимальний строк, передбачений законом.

Таким чином, суд оцінивши докази у їх сукупності, доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та видачі стосовно ОСОБА_2 , обмежувального припису із застосуванням заявлених заходів строком на шість місяців.

Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 2, 81, 141, 223, 263 – 265, 350-1 – 350-8, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , строком на 6 (шість) місяців, яким визначити такі тимчасові обмеження його прав, а саме:

– заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче ніж 100 (сто) метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

– заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб вести листування, телефонні переговори та контактувати з ОСОБА_1 через інші засоби зв`язку, у тому числі за допомогою месенджерів Viber, WhatsApp, Telegram та інших засобів електронної комунікації;

– заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

Встановити, що передбачена пунктом 1 цього обмежувального припису заборона не поширюється на виключно необхідну комунікацію між сторонами з питань, що безпосередньо стосуються їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови, що така комунікація не містить образ, приниження, погроз, психологічного тиску чи інших проявів домашнього насильства.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявниці для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також повідомити відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання (перебування) заявниці.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В.О. Кузюра