Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №583/4170/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4170/26

2/583/2089/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представник позивача Алфьорова Наталія Євгенівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через свого представника Алфьорову Н.Є. звернулося до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1376-9593 від 06.04.2024 у розмірі 111718,83 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25347,46 грн, заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 86371,37 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 06.04.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1376-9593. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредитні кошти в розмірі 29500,00 грн, зі строком кредитування 300 днів, базовим періодом 14 днів, зниженою процентною ставкою 1,20% у день, стандартною процентною ставкою 1,50% у день, комісією за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту. Кредитодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 111718,83, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.

04.09.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савочки А.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що в даній справі кредитний договір укладено 06.04.2024, тобто після набрання чинності Законом України №3498-ІХ, а тому умови договору мали бути визначені з урахуванням норм п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та розмір денної процентної ставки повинен відповідати описаним вище положенням вказаного закону. Отже, проценти за кредитним договором № 1376-9593 від 23.06.2024 з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» повинні нараховуватись з 06.04.2024 по 19.08.2024 включно в розмірі не більше 1,5% в день, з 20.08.2024 року по 30.01.2025 включно - 1% в день. У зв`язку з наведеним вважає, що за період з 06.04.2024 року по 20.08.2024 включно позичальник правомірно нарахував заборгованість по відсотках в розмірі 24397,14 грн, оскільки відсоткова ставка за вказаний період не перевищувала ставку в 1,5 % визначену Законом та заборгованість по тілу в сумі 25347,46 грн. З 21.08.2024 по 30.01.2025 позивач мав право нараховувати денну відсоткову ставку на суму заборгованості по тілу кредиту не більше ніж в розмірі 1%, відповідно до вищевказаних норм законодавства, проте фактично продовжив нараховувати її в розмірі 1,5% і таким чином нарахував її за вказаний період в розмірі 61974,23 грн, що є непраавильним. При правильному розрахунку заборгованості обґрунтованою сумою заборгованості по відсотках за період з 21.08.2024 по 30.01.2025 року є сума, яка становить 41062,88 грн та розрахована за формулою (25347,46грн. х 1% х 162 дні). Таким чином, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягенню заборгованість за кредитним договором № 1376-9593 від 23.06.2024 у загальному розмірі 90807,48 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25347,46 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 65460,02 грн. В іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Савочка О.М. у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, виклали свої заперечення в наданому 04.09.2026 відзиві на позовну заяву.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06.04.2024 між сторонами в справі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1376-9593 продукту «НА ВСЕ» (далі - кредитний договір). Вказаний договір укладено у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та містить відомості про підписання позичальником електронним підписом у виді одноразового ідентифікатору (одноразовим паролем).

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом (п. 2.2).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту, становить 29500,00 грн, дата видачі кредиту 06.04.2024.

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірника договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Відповідно до пункту 4.6 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою:

- стандартна процентна ставка становить 1.50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою).

- знижена процентна ставка становить 1.45 % (одна ціла, сорок п`ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Відповідно до п. 4.7 кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 15.00% (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки (-ів)) від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

Відповідно до п. 4.9 кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі – строк кредитування). Надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту на підставі додаткової угоди не змінює строк кредитування. Дата повернення (виплати) кредиту 30.01.2025. Строк дії договору є рівним строку кредитування. У будь-якому випадку договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Продовження строку кредитування або строку дії договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 152339,29 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.11 кредитного договору).

Пунктом 6.5 Кредитного договору передбачено, що якщо позичальник несвоєчасно виконує зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом або зобов`язання щодо повернення кредиту, кредитодавець має право ініціювати договірне списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані позичальником при укладенні даного договору, у розмірі, що не перевищує фактичної суми заборгованості позичальника перед кредитором за даним договором. Списання грошових коштів здійснюється відповідно до порядку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у вигляді графіка платежів із визначеною кількістю платежів, їх розміром та періодичністю сплати, що вказаний у даному договорі (додаток 3). У разі здійснення договірного списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані позичальником при укладенні даного договору, кредитодавець повідомляє позичальника про факт такого списання у спосіб надсилання повідомлень позичальнику за цим договором, який узгоджений сторонами у цьому договорі.

Пунктами 8.2 та 8.3 кредитного договору визначено, що в разі несвоєчасного повернення отриманого Кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1 (один) процент від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення отриманого Кредиту здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день після закінчення строку кредитування до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Згідно з пунктом 12.1 Кредитного договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

На підтвердження факту отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів позивачем надано квитанцію LiqPay про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay (платіж № 2446584489) на банківську картку НОМЕР_1 .

У матеріалах справи міститься копія правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) з викладеними умовами та положеннями, що підписані позичальником 06.04.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1376-9593 від 06.04.2024 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 111718,83 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 25347,46 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 86371,37 грн.

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті позивача подано заявку на отримання кредиту від імені відповідачки та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомлення або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником на веб-сайті кредитодавця і який має юридичне значення ідентифікації позичальника у розумінні положень ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, надісланий у зазначений спосіб одноразовий ідентифікатор було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Крім того кредитний договір містить інформацію про місце проживання відповідача, реквізити паспорту, РНОКПП, що також дає підстави вважати, що без зазначення таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом, неможливо ідентифікувати особу позичальника. Будь-яких доказів, які б вказували на укладення кредитного договору іншими особами від імені відповідача, суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір про відкриття кредитної лінії № 1376-9593 від 04.06.2024 підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджує укладання між сторонами правочину.

Матеріалами справи підтверджується, що переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору, здійснено у відповідності до п. 4.6 договору шляхом перерахування на банківську картку відповідача, номер якої вказано у розділі 12 «Реквізити сторін» у рядку «Позичальник» договору про відкриття кредитної лінії № 1376-9593 від 06.04.2024, що підтверджується квитанцією LIQPAY.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 29500,00 грн, а також здійснення нею часткових оплат, відображених у наданому позивачем розрахунку заборгованості. Разом з тим, представник позивача адвокат Савочка А.М. вважає здійснені позивачем нарахування відсотків необґрунтованими та такими, що порушують вимоги ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Процесуальним обов`язком суду є належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (див. постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17, від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 14.09.2022 у справі № 369/7147/15-ц).

Вирішуючи питання щодо законності нарахування відсотків, суд враховує наступне.

На момент укладення кредитного договору № 1376-9593 від 04.06.2024 стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Так, пунктом 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто максимальний розмір денної процентної ставки з 24 грудня 2023 року не повинен перевищувати: з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно - 2,5 %; з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року - 1,5 %; з 21 серпня 2024 року - 1%.

Водночас, пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір між сторонами укладений 23 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» до нього не може бути застосованим.

Вищенаведені висновки щодо максимального розміру денної процентної ставки (1%) у договорах, що укладені після 24 грудня 2023 року, узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Сумського апеляційного суду від 04 червня 2026 року в справі № 573/1564/25, у постанові Сумського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року в справі № 583/5318/24, у постанові Сумського апеляційного суду від 29 січня 2026 року в справі № 592/12173/25, у постанові Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року в справі № 587/3806/25.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що в постанові Сумського апеляційного суду в справі № 592/2028/25 (провадження № 22-ц/816/397/26) в аналогічній справі викладено правовий висновок щодо неможливості нарахування відсотків за процентною ставкою, що перевищує 1% у день, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (у даній справі, що переглядалася Сумським апеляційним судом, кредитний договір укладено з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 07 січня 2024 року, судом апеляційної інстанції застосовано саме процентну ставку 1% у день).

За таких обставин підлягає перерахуванню розмір нарахованих позивачем відсотків за користування відповідачем кредитними коштами з урахуванням указаних вище положень закону, виходячи із максимального розміру денної процентної ставки, що становить 1 %.

Надаючи оцінку доводам позивача в частині нарахування заборгованості за комісією за надання кредиту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такого нарахування з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням наведеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 і частини п`ятої статті 12 Закону.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання якого недійсного не потрібне рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемний правочин не породжує цивільних прав та обов`язків. Позовна вимога про визнання нікчемності такого правочину не є належним способом захисту права чи інтересу. У разі наявності спору щодо наслідків недійсного правочину суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині рішення застосовує норми матеріального права для підтвердження або спростування нікчемності правочину. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що зміст правочину це сукупність умов, викладених у ньому. Зміст правочину має відповідати вимогам приватно-правових норм, які встановлюють імперативні правила, і не суперечити вимогам цивільного законодавства чи інших нормативно-правових актів. Такі висновки Верховний Суд виклав у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою та має ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит.

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з наданням чи обслуговуванням кредиту, які надаються відповідачу, та за які фінансова установа встановила комісію.

Також ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не надало доказів щодо наявності, переліку таких послуг та їх погодження зі споживачем під час укладення кредитного договору.

Відповідно, положення кредитного договору про обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними згідно з частинами першою та другою статті 11 та частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатися з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною або окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою дискримінаційними та суперечать моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Крім того, у п.п. 31.29 та 32.8 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, Велика Палата дійшла висновку, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Пунктом 4.11 кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 15% від наданих кредитних коштів, тобто фактично передбачено плату позичальника за послугу, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії кредитодавець покладає на позичальника, попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь фінансової установи.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено плату за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами, про обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту (як за кредитним договором, так і за додатковими угодами до нього) є нікчемними.

Висновки суду про відсутність підстав для стягнення комісії за надання кредиту узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Сумського апеляційного суду від 28 травня 2026 року в справі № 577/615/26 (провадження № 22-ц/816/2070/26) та постанові Харківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року в справі № 612/264/25 (провадження № 22-ц/818/399/26).

Вирішуючи питання щодо остаточного розміру заборгованості заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, що у разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17.

Як встановлено вище, позивачем було здійснено безпідставне нарахування комісії за надання кредиту та відсотків за період за процентними ставками, що перевищують 1% від тіла кредиту.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1376-9593 від 06.04.2024, враховуючи здійснення відповідачем ОСОБА_1 часткових оплат по кредиту (6 платежів на загальну суму 32572,35 грн, зокрема: 19.04.2024 - 7025,45 грн; 04.05.2024 - 7311,55; 17.05.2024 - 6827,85 грн; 01.06.2024 - 7025,45 грн; 14.06.2024 - 4369,82 грн; 28.06.2024 - 12,23 грн), з огляду на заперечення представника відповідача проти заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості та наданий ним контррозрахунок, суд дійшов висновку про необхідність перерахунку заборгованості за кредитним договором з урахуванням неправомірності нарахування та комісії за надання кредиту та застосування позивачем процентної ставки понад 1% у день, що суперечить вимогам законодавства, яке існувало на момент виникнення (06.04.2024) та дії (06.04.2024 - 30.01.2025) кредитних правовідносин між сторонами. У зв`язку з наведеним суд наводить правильний розрахунок:

06.04.2024 відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 29500,00 грн. У день видачі безпідставно нараховано комісію в розмірі 4425,00 грн. За період з 06.04.2024 по 19.04.2024 (14 календарних днів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повинно було нараховувати відсотки, виходячи з розміру тіла кредиту 29500,00 грн, за процентною ставкою 1% в день. Загальний розмір заборгованості за відсотками за період з 06.04.2024 по 19.04.2024 становить 4130,00 грн (29500,00 грн х 1% х 14 днів). При цьому 19.04.2024 відповідачем сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 7025,45 грн. Таким чином, після повного погашення відсотків у розмірі 4130,00 грн залишок у розмірі 2895,45 грн (7025,45 грн - 4130,00 грн) необхідно зарахувати в погашення тіла кредиту. У зв`язку з наведеним після здійсненої відповідачем оплати тіло кредиту станом на 19.04.2024 повинно становити 26604,55 грн (29500,00 грн - 2895,45 грн). Відсотки за період з 06.04.2024 по 19.04.2024 повністю сплачені відповідачем.

За період з 20.04.2024 по 04.05.2024 (15 календарних днів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повинно було нараховувати відсотки, виходячи з розміру тіла кредиту 26604,55 грн, за процентною ставкою 1% в день. Загальний розмір заборгованості за відсотками за період з 20.04.2024 по 04.05.2024 становить 3990,68 грн (26604,55 грн х 1% х 15 днів). При цьому 04.05.2024 відповідачем сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 7311,55 грн. Таким чином, після повного погашення відсотків у розмірі 3990,68 грн залишок у розмірі 3320,87 грн (7311,55 грн - 3990,68 грн) необхідно зарахувати в погашення тіла кредиту. У зв`язку з наведеним після здійсненої відповідачем оплати тіло кредиту станом на 04.05.2024 повинно становити 23283,68 грн (26604,55 грн - 3320,87 грн). Відсотки за період з 20.04.2024 по 04.05.2024 повністю сплачені відповідачем.

За період з 05.05.2024 по 17.05.2024 (13 календарних днів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повинно було нараховувати відсотки, виходячи з розміру тіла кредиту 23283,68 грн, за процентною ставкою 1% в день. Загальний розмір заборгованості за відсотками за період з 05.05.2024 по 17.05.2024 становить 3026,88 грн (23283,68 грн х 1% х 13 днів). При цьому 17.05.2024 відповідачем сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 6827,85 грн. Таким чином, після повного погашення відсотків у розмірі 3026,88 грн залишок у розмірі 3800,97 грн (6827,85 грн - 3026,88 грн) необхідно зарахувати в погашення тіла кредиту. У зв`язку з наведеним після здійсненої відповідачем оплати тіло кредиту станом на 17.05.2024 повинно становити 19482,71 грн (23283,68 грн - 3800,97 грн). Відсотки за період з 05.05.2024 по 17.05.2024 повністю сплачені відповідачем.

За період з 18.05.2024 по 01.06.2024 (15 календарних днів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повинно було нараховувати відсотки, виходячи з розміру тіла кредиту 19482,71 грн, за процентною ставкою 1% в день. Загальний розмір заборгованості за відсотками за період з 18.05.2024 по 01.06.2024 становить 2922,41 грн (19482,71 грн х 1% х 15 днів). При цьому 01.06.2024 відповідачем сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 7025,45 грн. Таким чином, після повного погашення відсотків у розмірі 2922,41 грн залишок у розмірі 4103,04 грн (7025,45 грн - 2922,41 грн) необхідно зарахувати в погашення тіла кредиту. У зв`язку з наведеним після здійсненої відповідачем оплати тіло кредиту станом на 01.06.2024 повинно становити 15379,67 грн (19482,71 грн - 4103,04 грн). Відсотки за період з 18.05.2024 по 01.06.2024 повністю сплачені відповідачем.

За період з 02.06.2024 по 14.06.2024 (13 календарних днів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повинно було нараховувати відсотки, виходячи з розміру тіла кредиту 15379,67 грн, за процентною ставкою 1% в день. Загальний розмір заборгованості за відсотками за період з 02.06.2024 по 14.06.2024 становить 1999,36 грн (15379,67 грн х 1% х 13 днів). При цьому 14.06.2024 відповідачем сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 4369,82 грн. Таким чином, після повного погашення відсотків у розмірі 1999,36 грн залишок у розмірі 2370,46 грн (4369,82 грн - 1999,36 грн) необхідно зарахувати в погашення тіла кредиту. У зв`язку з наведеним після здійсненої відповідачем оплати тіло кредиту станом на 14.06.2024 повинно становити 13009,21 грн (15379,67 грн - 2370,46 грн). Відсотки за період з 02.06.2024 по 14.06.2024 повністю сплачені відповідачем.

За період з 15.06.2024 по 30.01.2025 (230 календарних днів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повинно було нараховувати відсотки, виходячи з розміру тіла кредиту 13009,21 грн, за процентною ставкою 1% в день. При цьому 28.06.2024 відповідачем сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 12,23 грн. Зазначена часткова оплата не вплинула на розмір тіла кредиту, однак підлягає врахування при визначенні розміру відсотків. Загальний розмір непогашеної заборгованості відповідача за відсотками за період з 15.06.2024 по 30.01.2025 становить 29908,95 грн (13009,21 грн х 1% х 230 днів - 12,23 грн (сплачені 28.06.2024 відсотки)).

Підсумовуючи вищевикладене, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1376-9593 від 06.04.2024, яка підлягає стягненню на користь позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», становить 42918,16 грн, з яких: 13009,21 грн - заборгованість за тілом кредиту; 29908,95 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підтвердження своїх вимог та заперечень відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Савочки О.М., суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (38,42%), відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 1022,89 грн (2662,40 грн (сплачений судовий збір) х 38,42%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представник позивача Алфьорова Наталія Євгенівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1376-9593 від 06 квітня 2024 року в розмірі 42918,16 грн (сорок дві тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень 16 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати в розмірі 1022,89 грн (одна тисяча двадцять дві гривні 89 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.І.Савєльєва