Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №475/660/25 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail:inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/660/25

Провадження № 1-кп/475/84/26

Провадження слідчих органів № 2025 15 221 0000078

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря с/з ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща.Доманівка кримінальне провадження відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Дальне Веселинівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, неодруженого, освіта неповна середня, раніше судимого 12.05.2025 Доманівським районним судом Миколаївської області до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, зареєстрованого по АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї, зокрема постановою Доманівського районного суду Миколаївської області від 24.03.2025, справа № 475/312/25 про адміністративне правопорушення, передбачене 4.3 ст. 173-2 КУпАП та ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства 09.03.2025 повторно протягом року відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 та накладено адміністративне стягнення у виді 50 (п`ятдесяти) годин громадських робіт; постановою Доманівського районного суду Миколаївської області від 04.04.2025, справа № 475/366/25, про адміністративне правопорушення, передбачене ч.З ст. 173-2 КУпАП та ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.З ст. 173-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства 05.03.2025 повторно протягом року відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 та призначено покарання у виді 50 (п`ятдесяти) годин громадських робіт.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 продовжив свої систематичні дії направлені на вчинення домашнього насильства у відношенні співмешканки ОСОБА_6 .

Так, 01.04.2025 близько 22:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, на ґрунті побутових неприязних відносин вчинив психологічне насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_6 , яке виразилось в конфлікті з останньою, в ході якого ОСОБА_4 в нецензурній, грубій формі словесно

ображав ОСОБА_6 та принижував її, незважаючи на те, що своїми протиправними діями може залякати її/та спричинити психологічну травму.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 в порушення вимог ст.ст. 28, 29 Конституції України, згідно з якими, кожен має право на повагу до його гідності та особистої недоторканості, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», неодноразово притягуючись до адміністративної відповідальності за фактом вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , на шлях вправлення та перевиховання не став та протягом тривалого часу умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, систематично вчиняє домашнє насильство у відношенні своєї співмешканки ОСОБА_6 , яке зокрема призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення відповідно до викладеного та за обставин, наведених у обвинувальному акті та надав показання проте, що він дійсно умисно систематично, вчиняв психологічне насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 . У вчиненому розкаюється, просив суворо не карати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просила суд підзахисного суворо не карати, врахувати щире каяття та думку потерпілої яка не наполягала на призначенні суворого покарання.

Потерпіла в судове засідання не з`явилась, просила справу розглядати у її відсутність та призначити покарання на розсуд суду.

Крім усних пояснень обвинуваченого, його вина у вчиненні вказаному кримінальному правопорушені доведена дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- витягом з кримінального провадження №12025152210000078 про внесення до ЄРДР від 05.04.2025 заяви ОСОБА_6 вчиняє психологічне насильство, у вигляді словесних образ та приниження гідностіяке виразилось в конфлікті;

-заявою ОСОБА_6 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за фактом вчинення відносно неї сімейного насильства, яка зареєстрована ВП №2 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, в журналі ЄО за №848 від 04.04.2025р.;

-протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 004.04.2025р., згідно якого ОСОБА_6 заявила про вчинення відносно неї сімейного насильства та просить притягнути до кримінальної відповідальності її співмешканця ОСОБА_4

-висновком спеціаліста Комунального закладу „Вознесенський центр надання соціальних послуг“ від 11.04.2025 року, з якої вбачається, що ситуація, яка склалася в сім`ї ОСОБА_6 , призвела до виникнення у постраждалої особи почуття страху за своє життя та здоров`я, переживання приниження, хронічного стресу, можна зробити проміжний висновок, що психологічне насильство носить стійкий повторюваний характер. Домашнє насильство відносно ОСОБА_6 має психологічно деструктивний характер пролонгований у часі та носить зумовно психотравмуючий вплив;

-постановою Доманівського районного суду Миколаївської області від 24.03.2025р. у справі №475/312/25, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у виді 50 годин громадських робіт;

-постановою Доманівського районного суду Миколаївської області від 04.04.2025р. у справі №475/366/25, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні

адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у виді 50 годин громадських робіт;

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, суд, об`єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань.

Згідно з ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За частиною 2ст. 60 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідност. 12 КК України відноситься до нетяжких, конкретні обставини справи, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, офіційно не працює, проходив військову службу, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, раніше судимий, а також відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, думку потерпілої, яка покладається на розсуд суду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначення більш м`якого покарання створить у обвинуваченого відчуття безкарності.

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Окрім того, судом встановлено, що вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, призначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік, покарання на даний час не виконано.

Вищевказане кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні вчинив до ухвалення вироку Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року .

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу

.

Відповідно до роз`яснення, що містяться у п. 21постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів, слід враховувати, крім даних про особу й обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності.

Таким чином, остаточне покарання обвинуваченому необхідно призначити відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року більш суворим покаранням за цим вироком.

Підстав за для застосування до покарання, що призначається обвинуваченому положень ст.ст.69, 75,76 КК України суд не вбачає.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи.

Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року більш суворим покаранням за цим вироком, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня звернення вироку до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Доманівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1