Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №465/5/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/5/25

Провадження 2/465/1849/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Ванівський Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлєвцова Ольга Олегівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 02 лютого 2017 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була відкрита кредитна карта в АТ «Банк Форвард» № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 41107 грн. 32 коп. (рахунок споживчого кредиту IBAN НОМЕР_2 ) за договором № 118899731. Позивач періодично користувався кредитними коштами, однак завжди вчасно повертав взяті в борг гроші. 07 липня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард» було укладено Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб № 200353730. На підставі вказаної угоди ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 99752 грн. 78 коп. терміном до 07 липня 2023 року, які були перераховані на його рахунок IBAN НОМЕР_2 , що був відкритий на підставі кредитного договору №118899731 від 02 лютого 2017 року. Таким чином в рамках договору споживчого кредиту №118899731 від 02 лютого 2017 року позивачу 07 липня 2021 року було збільшено суму кредитного ліміту, та надано новий споживчий кредит в розмірі 96944 грн. 00 коп. Окрім цього 07 липня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард» було укладено Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб № 200353732. На підставі вказаної угоди ОСОБА_1 отримав споживчий кредит в розмірі 28500 грн. 00 коп. терміном до 07 липня 2023 року, які спочатку були зараховані на банківський рахунок НОМЕР_3 , а потім перераховано на банківський рахунок НОМЕР_4 .

Таким чином станом на 07 липня 2021 року ОСОБА_1 отримав від АТ «Банк Форвард» два споживчі кредити розміром 96944 грн. 00 коп. та 28500 грн. 00 коп. на підставі двох різних договорів про споживчий кредит. Зобов`язання по вказаним договорам позивач виконував шляхом перерахуванням грошових коштів на видану йому платіжну картку № НОМЕР_1 , з якої АТ «Банк Форвард» в подальшому здійснював автоматичне списання коштів, або за реквізитами, які йому надавали працівники банку через його касу, однак нажаль через переїзд всі квитанції не збереглися.

В січні 2022 року, коли ОСОБА_1 черговий раз прийшов до відділення АТ «Банк Форвард» для сплати щомісячних платежів по договорам про споживчий кредит від 07 липня 2021 року, працівниця АТ «Банк Форвард» запропонувала об`єднати залишки заборгованостей по договорам № 118899731 від 02 лютого 2017 року (кредит по якому надано на підставі угоди № 200353730 від 07 липня 2021 року) та № 200353732 від 07 липня 2021 року на загальну суму в 96944 грн. 00 коп. в один договір шляхом їх реструктуризації. Також працівниця банку повідомила, що з лютого 2022 року позивач має вже сплачувати заборгованість по об`єднаному реструктуризованому договору про споживчий кредит № 300017363 від 18 січня 2022 року одним платежем 5551 грн. 00 коп. до 18 числа кожного місяця. Однак на підтвердження факту здійснення реструктуризації договору № 118899731 від 02 лютого 2017 року (кредит в розмірі 99752 грн. 78 коп. по якому надано на підставі угоди № 200353730 від 07 липня 2021 року) та № 200353732 від 07 липня 2021 року (кредит в розмірі 28500 грн. 00 коп.) шляхом їх об`єднання в один договір жодного документу від АТ «Банк Форвард» позивачу не надано.

У зв`язку з початком 24 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення Російської Федерації ОСОБА_1 втратив роботу, не мав доходу, а також був позбавлений об`єктивної можливості сплачувати через каси АТ «Банк Форвард» щомісячні платежі по об`єднаному реструктуризованому договору, так як відділення банку в м. Харкові були закриті, а наявні в позивача номери телефонів працівників банку не відповідали.

На початку листопада 2022 року ОСОБА_1 зателефонував працівник АТ «Банк Форвард», і повідомив, що в нього наявна прострочена заборгованість перед банком за договором №118899731 від 02 лютого 2017 року (кредит в розмірі 99752 грн. 78 коп. по якому надано на підставі угоди № 200353730 від 07 липня 2021 року), і запропонував укласти договір реструктуризації.

На це ОСОБА_1 повідомив, що у січні 2022 року він вже укладав з АТ «Банк Форвард» договір реструктуризації вищевказаного договору шляхом його об`єднання з договором № 200353732 від 07 липня 2021 року в один. Однак працівник банку відповів, що ніякі договори між позивачем та АТ «Банк Форвард» після 07 липня 2021 року і до листопада 2022 року не укладалися, об`єднання договорів № 118899731 від 02 лютого 2017 року (кредит в розмірі 99752 грн. 78 коп. по якому надано на підставі угоди № 200353730 від 07 липня 2021 року) та №200353732 від 07 липня 2021 року (кредит в розмірі 28500 грн. 00 коп.) в січні 2022 року не було, і наразі за договором № 118899731 від 02 лютого 2017 року (кредит в розмірі 99752 грн. 78 коп. по якому надано на підставі угоди № 200353730 від 07 липня 2021 року) продовжується нараховуватися заборгованість.

14 листопада 2022 року ОСОБА_1 для укладання договору реструктуризації сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 23003 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №561561 від 14 листопада 2022 року. Будучи впевненим, що в ОСОБА_1 наявна заборгованість лише по договору №118899731 від 02 лютого 2017 року (кредит в розмірі 99752 грн. 78 коп. по якому надано на підставі угоди № 200353730 від 07 липня 2021 року), Позивач уклав 14 листопада 2022 року з АТ «Банк Форвард» Угоду № 300028430, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування, про реструктуризацію кредитного договору № 118899731 від 02 лютого 2017 року заборгованість по якому станом на 14 листопада 2022 року склала 29252 грн. 77 копійок терміном до 14 листопада 2026 року.

На виконання вказаної угоди позивач кожного місяця відповідно до графіку платежів сплачував грошові кошти, і перед оплатою обов`язково уточнював залишок суми боргу та реквізити для оплати у представників АТ «Банк Форвард», і при можливості сплачував більшу суму, а ніж 1140 грн., яка була передбачена угодою про реструктуризацію. В липні 2024 року зі слів оператора АТ «Банк Форвард» залишок заборгованості складав 15000 грн. 00 коп., тому ОСОБА_1 сплатив 03 липня 2024 року 7000 грн. 00 коп., а 26 липня 2024 року – 8000 грн. 00 коп., аби повністю погасити заборгованість перед АТ «Банк Форвард». Загалом відповідно до наявних у позивача квитанцій за період з листопада 2022 року по 26 липня 2024 року на рахунок відповідача на виконання угоди про реструктуризацію № 300028430 від 14 листопада 2022 року за вказівкою працівників АТ «Банк Форвард» було сплачено 44510 грн. 00 коп. замість 29252 грн. 77 коп.

Однак 18 січня 2022 року ОСОБА_1 не укладав з АТ «Банк Форвард» ніяких кредитних договорів, і не отримував з 18 січня 2022 року ніяких грошових коштів в борг на свої рахунки в АТ «Банк Форвард», а станом на 25 липня 2024 року заборгованість за Угодою № 300028430 від 14 листопада 2024 року (Договором № 300028430 від 14 листопада 2022 року як вказано в Договорі № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25 липня 2024 року) перед відповідачем була погашена в повній мірі.

З огляду на те, що ОСОБА_1 як споживач банківських послуг АТ «Банк Форвард» не був сповіщений останнім про умови кредитного Договору № 300017363 від 18 січня 2022 року, не знав про наміри АТ «Банк Форвард» надати йому споживчий кредит в розмірі 96944 грн. 00 коп., не брав участі в погодженні його умов, не виявляв своєї волі на отримання грошових коштів в розмірі 96944 грн. 00 коп. в якості споживчого кредиту, не отримував вказані грошові кошти в борг, не отримував екземпляр Договору № 300017363 від 18 січня 2022 року, не давав своєї згоди на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, то в діях АТ «Банк Форвард» вбачається порушення вимог ст. ст. 12-14 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. ст. 4, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а сам кредитний Договір № 300017363 від 18 січня 2022 року є неукладеним.

Також АТ «Банк Форвард» не мав права відчужувати права вимоги за Договором №300028430 від 14 листопада 2022 року, який фактично є договором про реструктуризацію кредитного договору № 118899731 від 02 лютого 2017 року, так як станом на 25 липня 2024 року заборгованість по ньому була повністю погашена, навіть з переплатою. Тому право вимоги за вказаним договором у АТ «Банк Форвард» вже було припинено.

Таким чином до ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не перейшли права нового кредитора за кредитним Договором № 300017363 від 18 січня 2022 року та Договором № 300028430 від 14 листопада 2022 року (Угодою № 300028430, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування, про реструктуризацію кредитного договору № 118899731 від 02 лютого 2017 року), а ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» отримав право недійсної вимоги, так як Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25 липня 2024 року в частині відступлення права вимоги за вказаними договорами є нікчемним в порядку ч. 1 ст. 203 та ст. 230 ЦК України, бо вчинений АТ «Банк Форвард» без права вимоги за кредитним Договором № 300017363 від 18 січня 2022 року та Договором № 300028430 від 14 листопада 2022 року, тобто неуправненою особою.

Тобто уклавши з ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25 липня 2024 року АТ «Банк Форвард» черговий раз порушило права ОСОБА_1 як споживача його банківських послуг, і без законних на те підстав відчужило не належні йому станом на 25 липня 2024 року права вимоги за кредитним Договором № 300017363 від 18 січня 2022 року та Договором №300028430 від 14 листопада 2022 року (Угодою № 300028430, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування, про реструктуризацію кредитного договору №118899731 від 02 лютого 2017 року). Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 19.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито у справі спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Представником відповідача 20.02.2025 року подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що 18 січня 2022 року між Акціонерним Товариством «Форвард Банк» з однієї сторони та позивачем ОСОБА_1 з другої сторони, було укладено кредитний договір № 300017363, відповідно до якого позивачу надані кредитні кошти в сумі 96 944 грн. На рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_5 було здійснено переказ на суму 96 944.00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 1182777 від 18 січня 2022 року. Окрім того, 14 листопада 2022 року між АТ «Форвард Банк», та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 300028430, відповідно до якого позивачу надані кредитні кошти в сумі 29252.77 грн. 25.07.2024 року між АТ «Форвард Банк» та відповідачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено договір про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 року. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України відповідач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Форвард Банк» в тому числі і до позивача за кредитним договором. Позивач зауважує, що АТ «Банк Форвард» не мав права відчужувати права вимоги за договором № 300028430 від 14 листопада 2022 року, так як станом на 25 липня 2024 року заборгованість по ньому була повністю погашена, тому право вимоги за вказаним договором у АТ «Банк Форвард» вже було припинено. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 21 Заяви на укладення угоди № 300028430 від 14.11.2022 року — Банк має право відступити повністю або частково свої права вимоги за договором третій особі та/або залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію без згоди споживача. Тому, 25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та відповідачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 р. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», в тому числі і до відповідача за кредитним договором. Варто зазначити, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 300028430 від 14.11.2022 року було передано позивачу від первинного кредитора АТ «Банк Форвард» згідно Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 р.

З витягу із Реєстру боржників до Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 р. вбачається, що АТ «Банк Форвард» передало, а ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 300028430 та № 300017363.

Переказ, що був здійснений ОСОБА_1 20 вересня 2024 року на рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в рахунок погашення заборгованості за Договором 300028430 від 14.11.2022 р. не є безпідставним набуттям коштів.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з ч.1, 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено,що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 07.07.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард» укладено угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб №200353732, відповідно до умов якого позивачу було відкрито рахунок у валюті гривні, що буде використовуватись для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором, номер рахунку НОМЕР_3 .

Згідно п 3.1.8 Анкети – Заяви №200353732 суму грошових коштів у розмірі суми кредиту 28 500,00 грн. в безготівкому порядку переказано на банківський рахунок НОМЕР_4 .

08.01.2022 року ОСОБА_1 було підписано Анкету – Заяву №300017363 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард», відповідно до якої позивачу було відкрито рахунок НОМЕР_5 та надано кредит за продуктом швидкі гроші Special дистанційний в сумі 96 944,00 грн. з 18.01.2022 по 18.01.2026.

Крім цього, 08.01.2022 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.

Факт перерахування позивачу суми кредиту у розмірі 96 944,00 грн. підтверджується меморіальним ордером №1182777 від 18.01.2022 року.

Крім цього, 14.11.2022 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 підписано Анкету – Заяву №300028430 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард», в якій містяться наступні параметри угоди: сума кредиту – 29 252,77 грн., строк кредиту: 1462 днів, з 14.11.2022 по 14.11.2026; ставка по кредиту (на строкову частину Основного боргу): 35,00% річних; ставка по кредиту (на прострочену частину Основного боргу): 0,00001% річних.

Крім цього, ОСОБА_1 було підписано 14.11.2022 року паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.

25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» та ТзОВ «ФК «Кредит – Капітал» укладено договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України відповідач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Форвард Банк» в тому числі і до позивача за кредитним договором.

З витягу із Реєстру боржників до Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 р. вбачається, що АТ «Банк Форвард» передало, а ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 300028430 від 14.11.2022 року та № 300017363 від 18.01.2022 року.

Як вбачається з платіжної інструкції від 20.09.2024 року ОСОБА_1 перерахував на користь ТзОВ «ФК «Кредит – Капітал» грошові кошти в розмірі 8 380,00 грн., зазначивши в призначенні платежу: «сплата боргу по справі №23743327 від ОСОБА_1 ».

Згідно довідки від 24.09.2024 року, ТзОВ «ФК «Кредит – Капітал» підтвердило відсутність претензій до ОСОБА_1 за договором №300028430 від 14.11.2022 року.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення даної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: « зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала».

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/16664/18: «Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не грунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.»

Згідно із постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20: "Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК). Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст.79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, доказів які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи позивача про те, що 18.01.2022 року він не укладав з АТ «Банк Форвард» кредитного договору жодним чином не підтверджено та спростовується наданою представником відповідача Анкетою – Заявою №300017363 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард.

Крім цього, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 21 Заяви на укладення угоди № 300028430 від 14.11.2022 року — Банк має право відступити повністю або частково свої права вимоги за Договором третій особі та/або залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію без згоди споживача.

Відтак, доводи позивача про неправомірність відступлення права вимоги до відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Разом з тим, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Тобто суд не може перебирати на себе не притаманні для суду функції та самостійно збирати докази на підтвердження обставин сторони у справі.

Оскільки кошти набуті відповідачем на достатній правовій підставі і такі підстави не відпали, договір укладений між сторонами не був визнаний недійсним чи неукладеним, суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку позивач ОСОБА_1 необгрунтовано звернувся до суду з позовом про повернення йому коштів, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в повному обстязі.

З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлєвцова Ольга Олегівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Ванівський Ю.М.