Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №447/1661/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1321/26

Справа №447/1661/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

14.09.2026 року місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс",

до відповідачки: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.12.2024 №69278226 в сумі 15177,60 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 30.06.2026.

В судове засідання 30.06.2026 учасники справи не з`явились. Позивач, у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс». Відповідачка причин неявки суду не повідомила, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, а саме шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судової повістки в її електронний кабінет, які були доставлені 08.05.2026.

Надалі у зв`язку із неявко відповідачки в судове засідання, розгляд справи неодноразово відкладався, в останнє на 09.09.2026.

В судове засідання 09.09.2026 відповідачка в черговий раз не з`явилась, причин неявки не повідомила. При цьому, повістки про виклик до суду на 30.07.2026, 24.08.2026 та на 09.09.2026, отримала до свого електронного кабінету.

Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями ч.ч.6,8 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Відтак, оскільки судові повістки про виклик до суду направлялись відповідачці до її електронного кабінету, та були отримані нею, відповідачка вважається такою, що була належним чином повідомлена про розгляд справи судом.

Крім того, суд додатково повідомляв відповідачку про час, дату та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик до суду на електронну пошту та на номер телефону відповідачки, зазначені в матеріалах справи.

Однак, в жодне із призначених судом судових засідань, відповідачка не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи той факт, що відповідачка будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилася та не повідомила причин неявки, відзив на позов не подала, а позивач у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №447/1661/26 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 09.09.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч.6 ст.259 ЦПК України і ч.5 ст.268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату складення повного судового рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 30.12.2024 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ) укладено кредитний договір №69278226, який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: Сума кредиту – 3000.00 грн.; Строк користування кредитними коштами – 365 днів, з 30.12.2024 та закінчується 29.12.2025 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду; Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 0.01 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1.0 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу Кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на Рахунок Позичальника/Картковий рахунок Позичальника.

Однак, відповідачка, у встановлені умовами договору строки, кредитні кошти не повернула та не сплатила відсотки за користування ними.

06.04.2026 було укладено договір факторингу № 06-04/26Ю, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 69278226. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 69278226.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №69278226 від 30.12.2024 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15177,60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 3000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 10950,00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами – 1227,60 грн.

Також позивач зазначає, що при розгляді цієї справи позивач поніс витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрати професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 гривень, які просить стягнути з відповідача на його користь.

Правова позиція відповідача.

Відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом, письмового відзиву на позовну заяву не подала.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом установлено, що 30.12.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 69278226, відповідно до умов якого ТОВ «Еко Фін» надало останньому кредит у розмірі 3000 грн (п.2.2.Договору).

Кредитний договір підписаний від імені позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором M2UzNjQy .

Умовами договору передбачено, що строк користування кредитними коштами складає 365 днів, який починається з 30.12.2024 та закінчується 29.12.2025 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п.2.4.Договору, дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12.01.2025 (рекомендована дата платежу).

Згідно п.2.5. Договору, поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 29.12.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Як вбачається з п.2.6. Договору, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі – 3.65 % відсотків річних ( Денна процентна ставка - 0.01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду

Відповідно до п.2.7. Договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Згідно п.2.8., позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 12.01.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 29.12.2025 (останнього дня строку кредитування).

Умовами п. 3.3.1.-3.3.2 Договору передбачено, що позичальник має право неодноразово ініціювати продовження (поновлення) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом та/або збільшення строку кредитування або строку виплати кредиту за Договором (далі – пролонгація), на умовах наведених нижче. Пролонгація можлива лише шляхом укладення Сторонами відповідного Додаткового договору у спосіб, визначений цим Договором. Ініціювання Позичальником пролонгації відбувається без змін умов попередньо укладеного Договору в бік погіршення для Позичальника. При продовженні/поновленні дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом Програма лояльності та/чи ПРАВИЛА АКЦІЙНИХ умов отримання кредиту не використовується. Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення дисконтного (пільгового) періоду проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено дисконтний (пільговий) період нараховуються за ставкою, визначеною п. 2.7. Договору

Аналогічні умови кредитування передбачені і у паспорті споживчого кредиту до кредитного договору №69278226 від 30.12.2024.

Договором кредиту передбачено, що укладення цього договору здійснюється в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Еко Фін», доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства. Відповідач зареєструвався у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Еко Фін» та пройшов процедуру ідентифікації, надавши кредитору копії паспорта громадянина України.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Еко Фін» 30.12.2024 за допомогою платіжної системи ТОВ «ПрофітГід», через банк-еквайр АТ «Райффайзенбанк», здійснило надання кредитних коштів в сумі 3000 грн шляхом грошового переказу на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Відповідно до виписки за кредитом, складеної ТОВ «Еко Фін», станом на 06.04.2026 розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 69278226 становить 15 085,84 грн, з яких: 3000,00 - заборгованість за тілом кредиту; 10950,00 грн - заборгованість за відсотками, 1135,84 грн. – заборгованість за пенею.

06.04.2026 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 06-04/26, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 69278226 від 30.12.2024.

Відповідно до п.1.1. договору факторингу, сторони погодили, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредиторові (відступлення прав вимоги).

Згідно п.5.2. договору факторингу, права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та прийнятими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному вигляді).

Як вбачається з платіжної інструкції № 0634590000, ТОВ «Факторинг Партнерс» 08.04.2026 здійснило перерахування коштів в сумі 41575,00 грн. на рахунок ТОВ «Факторинг Партнерс» згідно договору відступлення прав вимоги № 06-04/26 від 06 квітня 2026 р.

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) та електронному вигляді за договором відступлення прав вимоги № 06-04/26 від 06 квітня 2026 р., первісний кредитор ТОВ «ЕКО ФІН» передав, а новий кредитор ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняв реєстр боржників кількістю кредитних договорів – 186 (сто вісімдесят шість).

Згідно долученої позивачем копії сторінки з реєстру боржників з боржником ОСОБА_1 , вбачається, що реєстр включає кредитний договір №69278226 на ім`я ОСОБА_1 під порядковим номером №86.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 06-04/26 від 06 квітня 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальній сумі 15 085,84 грн, з яких: 3000,00 - заборгованість за тілом кредиту; 10950,00 грн - заборгованість за відсотками, 1135,84 грн. – заборгованість за пенею.

Згідно з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Факторинг Партнерс», за кредитним договором №69278226 станом на 24.04.2026 заборгованість за кредитним договором становить 15 177,60 грн, з яких: 3000,00 - заборгованість за тілом кредиту; 10950,00 грн - заборгованість за відсотками, 1227,60 грн. – заборгованість за пенею.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «;Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

З частини першої статті 1077 ЦК України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18).

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, 30.12.2024 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ) укладено кредитний договір №69278226, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти в сумі 3000,00 грн. та зобов`язувалась повернути не пізніше дати остаточного погашення заборгованості - 29.12.2025.

Відповідно первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти на вказаний нею в договорі банківський рахунок, однак відповідачка свої зобов`язання за договором, належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, відсотки за користування кредитними коштами не сплатила, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед ТОВ «ЕКО ФІН» в розмірі 15 085,84 грн.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за вказаним кредитним договором укладеним між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачкою відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «ЕКО ФІН» до ТОВ «Факторинг Партнерс».

Суд вважає, що факт укладення даного кредитного договору, отримання кредитних коштів в розмірі 3000,00грн. відповідачкою, та факт переходу права вимоги за ним до позивача, останнім доведено. Окрім основної суми боргу, позивач просить суд стягнути із відповідача за договором №1727194 - 10485,00грн заборгованості за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «ЕКО ФІН», станом на 06.04.2026 розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 69278226 становить 15 085,84 грн, з яких: 3000,00 - заборгованість за тілом кредиту; 10950,00 грн - заборгованість за відсотками, 1135,84 грн. – заборгованість за пенею.

Згідно з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Факторинг Партнерс», за кредитним договором №69278226 станом на 24.04.2026 заборгованість за кредитним договором становить 15 177,60 грн, з яких: 3000,00 - заборгованість за тілом кредиту; 10950,00 грн - заборгованість за відсотками, 1227,60 грн. – заборгованість за пенею.

Відсотки нараховувались первісним кредитором в межах строку дії договору №69278226 та не перевищує 1 %, що відповідає максимальному розміру денної процентної ставки, встановленої з 21 серпня 2024 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за пенею в розмірі 1227,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 18 згідно якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також вказаним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення кредитного договору існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Враховуючи наведені норми закону, суд вважає, що нарахована в період воєнного стану пеняв розмірі 1227,60 грн за кредитним договором №69278226 від 30.12.2024 підлягає списанню кредитодавцем.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення частково в сумі 13950,60 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3000,00 гривень; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 10950,00 гривень.

Судові витрати.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: ) у разі задоволення позову - на відповідача; ) у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 гривень.

Положеннями статті 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача надано суду копію договору про надання правової допомоги №02/07-2024 від 02.07.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Асістанс», згідно положень п. 2.1, 4.3 якого, надання юридичної допомоги надається на підставі заяви клієнта, та факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги.

Позивачем долучено до справи заявку №103 від 07.04.2026 на надання юридичної допомоги згідно якої сторони погодили надання Адвокатським об`єднанням юридичних послуг Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з Tpyxим Teтяни Русланівни за кредитним договором №69278226.

Зокрема згідно вказаної заявки адвокатське об`єднання повинно було надати позивачу наступні послуги: надання усної консультації з вивченням документів - тривалість 2 години, загальною вартістю 3000,00грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - тривалістю 2 години вартістю 6 000,00грн.

Також позивачем надано суду Витяг з Акту № 32 про надання юридичної допомоги від 15.04.2026 року за Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, згідно якого сторони підтвердили факт надання юридичних послуг обумовлених у заявці та визначили їх вартість в сумі 9000,00грн.

Однак, суд враховує складність справи про стягнення кредитної заборгованості, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, матеріальний стан сторін та інші обставини, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача з відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 2447,06 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 69278226 від 30.12.2024 в сумі 13950,60 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3000,00 гривень; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 10950,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс» 2447,06 грн. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371;

відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 14.09.2026.

Суддя Роман ДЖУС