Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №724/2245/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Дембіцька О.О., розглянувши за участю представника потерпілого ОСОБА_1 -адвоката Боднарюка В.І.(в режимі відеоконференції),захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Ватаманюка Ю.М. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року, –

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до протоколу, 03.06.2026 року біля 11 год. 55 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишнього тестя ОСОБА_1 , яке виразилось у цілеспрямованих та навмисних діях, а саме: пригнічував, зокрема кричав на останнього, ображав та висловлювався в його бік нецензурною лайкою, погрожував та залякував словесно, чим своїми діями спричинив емоційну невпевненість, страх за свою безпеку, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю гр. ОСОБА_1 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

На таке рішення потерпілий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із проханням скасувати постанову та прийняти нову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Твердить, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначає, що у поданому до суду клопотанні захисника ОСОБА_3 було вказано на заподіяння шкоди психічному здоров`ю апелянта внаслідок погроз з боку його колишнього зятя ОСОБА_2 . Зокрема, апелянт посилається на те, що 05 червня 2026 року у зв`язку з тривожним станом, страхом за власну безпеку та емоційним стресом, спричиненим отриманими від ОСОБА_2 погрозами, він був змушений звернутися за медичною допомогою до сімейного лікаря.

Провадження №33/822/421/26 Головуючий у І інстанції: Єфтеньєв О.Г.

Категорія: ч.1 ст. 173-2 КУпАП Доповідач: Дембіцька О.О.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки клопотанню захисника ОСОБА_3 та долученій довідці сімейного лікаря, які підтверджують заподіяння шкоди його психічному здоров`ю. Крім того, наголошує, що чергове закриття провадження щодо ОСОБА_2 не перешкоджає останньому надалі вчиняти протиправні дії насильницького характеру щодо нього та членів його сім`ї.

Апелянт зазначає, що суд дійшов незрозумілого висновку про наявність між сторонами побутового конфлікту, а не факту домашнього насильства.

Звертає увагу, що ОСОБА_2 спільно з ним чи членами його сім`ї не проживає, спільного господарства не веде, а тому висновок суду про побутовий характер конфлікту необґрунтований.

Вказує, що суд безпідставно вказав на існування між ним та ОСОБА_2 спору щодо участі останнього у вихованні дітей. Звертає увагу, що він(потерпілий) не є стороною спору між його донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо виховання дітей, не чинив останньому перешкод у спілкуванні з дітьми, натомість ОСОБА_2 систематично висловлює на його адресу погрози.

Твердить, що винуватість ОСОБА_2 у адміністративному правопорушенні підтверджується письмовими доказами, в тому числі поясненнями свідків, які є в матеріалах справи.

Окрім того, посилався на відеофайлом, де 03.06.2026 року ОСОБА_2 гримав у ворота господарства, погрожував йому фізичною розправою, кричавши наступні слова: «Чи мені перелізти через забор і поговорити з Вами по «по-мужськи»?» «Чи Ви давно умирали?».

Звертає увагу на те, що під час дослідження відеофайлу в судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтвердив, що на ньому зображений його підзахисний ОСОБА_2 . Водночас, на думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаному доказу, безпідставно розцінивши погрози фізичної розправи на його адресу як побутову сварку.

Твердить, що ОСОБА_2 під час складання протоколу будь-яких зауважень чи заперечень щодо його оформлення не висловлював, із заявами про неправомірність дій або порушення його процесуальних прав до компетентних органів не звертався, а матеріали справи таких звернень не містять.

ОСОБА_2 , потерпілий ОСОБА_1 були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, до суду не з`явилися, клопотань про відкладення не надходило.Захисники вважали,що розгляд справи можливо здійснювати без участі цих осіб.За таких обставин відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_3 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи захисника Ватаманюка Ю.М. про відсутність підстав для скасування судового рішення, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02 липня 2026 року, ОСОБА_2 поставлене у вину те,що він 03.06.2026 року біля 11 год. 55 хв. в АДРЕСА_1 , гр. вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишнього тестя ОСОБА_1 , яке виразилось у цілеспрямованих та навмисних діях, а саме: пригнічував, зокрема, кричав на останнього, ображав та висловлювався в його бік нецензурною лайкою, погрожував та залякував словесно, чим своїми діями спричинив емоційну невпевненість, страх за свою безпеку, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю гр. ОСОБА_1 .

Такі дії кваліфіковані ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.

На підтвердження обставин,викладених у протоколі,суду був наданий,зокрема,протокол прийняття заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.06.2026 року.

У цьому протоколі зазначено , що 03.06.2026 в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нецензурно виражався на адресу ОСОБА_1 , погрожував фізичною розправою та ногами гримав по огорожі, а також каменем пошкодив стіну будинку (а.с.4).

Разом з тим, із зазначеної заяви не вбачається, що внаслідок вказаних дій було завдано шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_1 .

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 ,03.06.2026 року після завершення останнього дзвоника в Шилівецькій ЗОШ,де його донька закінчила 1 клас,він запропонував колишній дружині ОСОБА_4 повести дітей в піцерію.Вона погодилась, але сказала, що потрібно відвезти дітей додому, щоб вони переодяглись, після чого посадила дітей до авто свого батька ОСОБА_6 .

Він ( ОСОБА_7 ) запропонував візвезти дітей особисто, на що ОСОБА_8 почав нецензурно висловлюватись в його бік при його дітях,потім вони поїхали додому.

Коли він прибув до будинку в АДРЕСА_1 , близько 12:00 год., щоб взяти дітей в піцерію, колишня дружина відмовила без пояснень.На його думку, це рішення було зумовлено її батьком.

В словесний конфлікт з ОСОБА_9 не вступав, говорив тільки до колишньої дружини, після чого останні зачинили ворота та пішли до будинку. Він ( ОСОБА_7 ) телефонував колишній дружині,однак вона не взяла слухавку, після цього поїхав додому.

По огорожі ОСОБА_1 стукав тільки долонею, щоб до нього вийшла колишня дружина. Каміння в будинок не кидав. Всі слова та дії відносно нього спровоковані ОСОБА_9 , оскільки з його донькою відбуваються судові процеси стосовно виховання спільних дітей. (а.с.8).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області «Про участь батька у вихованні малолітніх дітей та порядок побачень з дітьми» №17/02-2023 від 08.02.2023 року було врегульовано питання участі ОСОБА_2 у вихованні дітей та визначено порядок його побачень із ними(а.с.9)

Із копії судового рішення від 28.07.2025 року вбачається,що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірваний,місце проживання неповнолітніх дітей подружжя визначене із матір`ю(а.с.10-13)

Згідно письмових пояснень потерпілого ОСОБА_1 ,він 03.06.2026 року близько 09:00 год. разом зі своєю дружиною ОСОБА_10 , донькою ОСОБА_11 , онуками ОСОБА_12 , 7 років, і ОСОБА_13 , 4 роки, перебували на церемонії останнього дзвоника. Також прибув колишній чоловік їхньої доньки - ОСОБА_2 .

Після закінчення заходу ОСОБА_1 разом із дружиною, донькою та онуками підійшли до свого автомобіля з метою поїхати додому. У цей момент до автомобіля підійшов ОСОБА_2 , який схопився за ручку дверей автомобіля, які донька ОСОБА_11 не встигла закрити, та, поводячись агресивно, штовхнув останню. Після цього ОСОБА_11 закрила двері автомобіля, і вони вирушили додому.

Приїхавши до свого місця проживання, ОСОБА_1 побачив, що ОСОБА_2 очікує їх біля господарства. Після того, як дружина ОСОБА_10 відкрила ворота, ОСОБА_1 разом із донькою та онуками заїхали на подвір`я, після чого всі разом зайшли до будинку.

У цей час ОСОБА_2 почав бити ногами по огорожі та висловлювати на їхню адресу погрози фізичною розправою.

Перебуваючи у будинку, ОСОБА_1 почув, як ОСОБА_2 кидає каміння у стіни будинку.

Після того як останній поїхав, ОСОБА_1 вийшов на вулицю та виявив пошкодження стіни будинку, які, зі слів останнього, були спричинені внаслідок кидання каміння.

(а.с. 5).

Пояснення як свідків дружини потерпілого- ОСОБА_10 та доньки ОСОБА_14 ідентичні за змістом із поясненням ОСОБА_1 (а.с.6).

Отже,якщо аналізувати пояснення потерпілого і свідків,вони одразу після прибуття додому,побачивши ОСОБА_2 біля свого господарства,зайшли до будинку,а ОСОБА_2 залишився за воротами за межами території.Тобто особистого спілкування та конфлікту,у ході якого ОСОБА_2 міг би погрожувати чи залякувати потерпілого,а чи його дружину чи доньку,не відбувалось.

Згідно пояснень, ОСОБА_2 бив ногами по огорожі та висловлював погрози фізичною розправою на їх адресу,однак потерпілим у справі є лише ОСОБА_1 .

Про те,що ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою чи ображав ОСОБА_1 ,у поясненнях потерпілого і свідків не зазначено,а тому вказівка про це у протоколі суперечить фактичним обставинам.

На підтвердження заявленої ним версії подій потерпілий надав диск з відеозаписом з камери спостереження,очевидно розміщеної зовні над вхідними воротами його домоволодіння.

Разом із тим,відеозапис містить лише 43 секунди запису,на якому не видно ані ОСОБА_1 та членів його сім`ї.

На запису чутно лише запитання ОСОБА_7 до ОСОБА_15 ,чи він забороняє йому поспілкуватись із дітьми,з`ясовує,чи йому перелізти забор,щоб поговорити по чоловічому за переховування дітей.Декілька разів чути глухі звуки,однак не видно дій,внаслідок яких такі звуки відбувались.

Потерпілий очевидно мав повний відеозапис з моменту їх прибуття додому до того часу,як ОСОБА_7 вчиняв дії,зафіксовані на відео,однак суду його не надав для того, щоб суд міг безсторонньо зробити висновки щодо суті конфлікту та фактичного перебігу подій.

Викладене дає підстави для обгрунтованих сумнівів у повідомлених потерпілим обставинах,які ОСОБА_7 оспорює,а довідка щодо огляду сімейним лікарем за таких обставин не свідчить поза розумним сумнівом про взаємозв`язок психологічного стану потерпілого із подіями 03.06.2026 року,які викладені у протоколі.

До районного та апеляційного суду потерпілий не з`явився,щоб безпосередньо надати пояснення.

Також не з`явились до районного суду свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_14 .

Про виклик свідків до апеляційного суду апелянт не клопотав.

Відповідно до ст.62 Конституції України,винуватість не може грунтуватись на припущеннях,а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи,яка притягається до відповідальності.

За таких обставин у їх сукупності районний суд,дійшовши правильного висновку про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення за ст.173-2 ч.1 КУпАП,обгрунтовано закрив провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Підстав для скасування прийнятого районним судом рішення немає, а тому апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду О.О. Дембіцька