Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №405/7189/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/7189/25

провадження № 22-ц/4809/1473/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Макаровою Дар`єю Олександрівною, на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 травня 2026 року у складі головуючого судді Волоткевича А. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість заборгованість за кредитним договором №2683197 від 07 вересня 2019 року в розмірі 21 720 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Алекскредит» і відповідачкою за допомогою вебсайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Алекскредит», було укладено договір про надання кредиту №2683197 від 07 вересня 2019 року.

Згідно умов кредитного договору, у якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину), надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» і ТОВ «Секвоя Капіал» укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, а 07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» і ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-07072025.

За цими договорами факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2683197, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» 07 вересня 2019 року.

Оскільки відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, у неї утворилася заборгованість, розмір якої перед ТОВ «ФК «Солвентіс», як новим кредитором, становить 21 720 грн, з яких: 12 000 грн – борг за тілом кредиту, 9 720 грн – борг за відсотками.

У зв`язку з тим, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 травня 2026 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 2683197 від 07 вересня 2019 року у розмірі 12 000,00 грн боргу за тілом кредиту, 9 720,00 грн боргу за процентами, 2 422,40 грн судових витрат по сплаті судового збору та 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу позивача.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд керувався тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується укладення між відповідачкою та первісним кредитором кредитного договору, який було підписано електронним підписом відповідачки. Суд встановив, що на умовах, визначених у вказаному договорі відповідачці було надано кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення, разом з тим, позичальниця доказів оплати боргу до суду не надала, позов не заперечила, контррозрахунок суми заборгованості не подала. Відтак, на підставі викладеного, суд вважав можливим стягнути з відповідачки на користь позивача борг за договором у розмірі 12 000,00 грн боргу за тілом кредиту, 9 720,00 грн боргу за процентами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Макарова Дар`я Олександрівна, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано доказів, які могли б підтвердити факт отримання відповідачкою одноразового ідентифікатора та введення саме нею одноразового ідентифікатора 2683197, яким підтверджено прийняття умов та підписання Кредитного договору № 2683197 від 07 вересня 2019 року, а також доказів виконання Кредитодавцем умов п. 7.13 Кредитного договору.

Крім того, зауважила, що позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 .

Вказала, що відповідачка не була забезпечена можливістю ознайомитися з позовом, надати відзив і реалізувати право на захист, чим було істотно порушено норми процесуального права та принцип справедливого судового розгляду, змагальності сторін.

Звернула увагу суду, що згідно детального (щоденного) розрахунку заборгованості, нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалось поза межами строку кредитування.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача – Лановий Є. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Зазначив, що відповідно до п. 4.23 Правил, Заявник акцептує Оферту (підписує Договір) шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно розділу 5 цих Правил. Кредитодавець підписує Договір шляхом використання факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки Кредитодавця згідно розділу 5 цих Правил після повної ідентифікації особи Заявника/Позичальника відповідно до цих Правил, Договору та внутрішньої політики з надання кредитів Кредитодавця. Таким чином, порядок укладення договору передбачає багаторівневу ідентифікацію, надання повної та достовірної інформації, обов`язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження кожного етапу через одноразовий ідентифікатор. Це підтверджує, що Позичальник свідомо погодився з умовами договору та мав можливість ознайомитись із всією необхідною інформацією до укладення правочину. Звертаємо увагу, що відповідно до п. 13.2 Правил Договір, Графік платежів, Додаткові угоди та інші додатки до Договору зберігаються в електронному вигляді та доступні Заявнику/Позичальнику на електронній пошті Заявника/Позичальника, яка вказана в Особистому кабінеті Заявника/ Позичальника, та/або в Особистому кабінеті. Тобто, згідно зазначеного пункту Правил Позичальник мав постійний та безперешкодний доступ до Договору, Графіка платежів, додаткових угод та інших додатків до нього в електронному вигляді, зокрема через електронну пошту та Особистий кабінет, що свідчить про належне інформування Позичальника про умови кредитування та виключає можливість посилання на необізнаність із змістом укладеного договору.

Звернув увагу суду, що разом із позовом надано оригінал кредитного договору №2683197 від 07 вересня 2019 року, укладеного в електронній формі.

Вказав, що стороною відповідачки не доведено порушення її прав при укладенні кредитного договору, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення вищевказаного кредитного договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на її рахунок (а.с.117-126).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

07 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 2683197 (далі– кредитний договір).

Відповідно до умов пункту 7.10 Договору, сторони погодили, що Договір укладається в електронній формі на Сайті Кредитодавця www.alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Підписання Позичальником цього Договору відбувається шляхом акцептування Оферти (пропозиції укласти електронний Договір), яка відповідно до п.2.25. https://alexcredit.ua/umovi містить усі істотні умови Договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки Кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) Позичальника щодо включення до цього Договору інформації щодо наявності кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові Позичальника, типу Кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умови надання Кредиту, загального розміру Кредиту, Узгодженого строку повернення кредиту. Акцептування Оферти здійснюється шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором та комбінацією Логіну та Пароля Особистого кабінету Позичальника. Підписання Кредитодавцем Договору відбувається шляхом використання факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки Кредитодавця, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання (п. 7.11).

Відповідно до умов пункту 1.10. Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.4. Договору в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника.

Відповідно до умов визначених кредитним договором №2683197 від 07.09.2019, укладеним між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 , встановлено наступне:

Так, пунктом 1.7. Договору визначено, що у випадку використання Кредиту менше ніж 5 (п`ять) календарних днів (включаючи Дострокове погашення кредиту) Позикодавець сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 5,10% від визначеної в п. 1.4. Договору Суми кредиту.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що сума кредиту складає 12 000 грн.

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється, відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, виходячи з Базової процентної ставки, Акцій, Програми лояльності Кредитодавця, Спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу Узгодженого строку повернення кредиту. Нарахування Процентів за користування кредитом за Акційними ставками і ставками Програми лояльності здійснюється тільки за умови повернення кредиту до спливу Узгодженого строку повернення кредиту, наведеного у п. 1.9. цього Договору. У випадку виникнення Заборгованості Проценти за користування кредитом за період Узгодженого строку повернення кредиту нараховуються, виходячи із Базової процентної ставки, а поза межами цього строку - виходячи із Спеціальної ставки, встановленої для періоду, що перевищує Узгоджений строк повернення кредиту. Пеня нараховується за ставкою встановленою цим Договором. Для повного погашення Кредиту Позичальник має сплатити повністю Основну суму кредиту, усі нараховані проценти, пеню і штрафи. Нарахування процентів за Базовою процентною ставкою за період Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування процентів поза межами Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування пені – є правом Кредитодавця. Кредитодавець без погодження Сторін може на свій розсуд зменшити нарахування Процентів за користування кредитом і пеню. п. 1.6. Ставки нарахування процентів і розмір пені за цим Договором: Базова процентна ставка за один день користування кредитом – 1,7%; Акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,02%; Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%; Пеня за один день користування кредитом поза Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 0,00%.

Пунктом 1.9 Договору Сторони встановили узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 07.10.2019 (включно).

Пунктом 3.1. Договору строк дії Договору визначається з моменту його укладення між Сторонами та діє до повного виконання Сторонами обов`язків за ним.

У пункті 8 Договору, реквізити та підписи сторін зазначена основна інформація про позичальницю ОСОБА_1 , адреса її реєстрації, РНОКПП, електронна пошта та мобільний номер.

Вказаний договір підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 2683197 (а.с.26-30).

Крім того, відповідачкою підписано за допомогою одноразового ідентифікатора графік платежів у випадку повернення зобов`язань до спливу узгодженого строку кредиту та графік платежів у випадку виникнення заборгованості (неповернення зобов`язань до спливу узгодженого строку повернення), який є додатком №1 до договору про надання кредиту №2683197 від 07 вересня 2019 року (а.с.30-31).

Згідно листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих. № 5986-ВП від 22 вересня 2025 року, відповідно до договору ВП-220817-1 від 22 серпня 2017 року було здійснено за дорученням ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 07.09.2019 на суму 12 000,00 (дванадцять тисяч гривень 00 копійок), маска картки 51687422088889976, код авторизації 988620, номер транзакції в системі WayForPay – 26221986126942254438587157278205 (а.с.41).

Згідно Деталізованого розрахунку до кредитного договору сума боргу за період 07.09.2019 – 24.10.2019 становить 24 120,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12 000,00 грн; заборгованість за відсотками – 12 120,00 грн, нарахування яких здійснювалося на підставі: п.1.6. договору (1,7%) за період 08.09.2019 – 07.10.2019 що у загальному розмірі становить 6 120,00 грн; п.1.6. (3,00%) договору за період 08.10.2019 – 24.10.2019, що у загальному розмірі становить 6 000,00,00 грн (а.с.19).

10 червня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) і ТОВ «Алекскредит» (клієнт) укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (п. 1.1) Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 2.1.3) (а.с. 15-19).

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2683197 від 07.09.2019 на загальну суму 21 720 грн, з яких: 12 000,00 грн – борг за тілом кредиту, 9 720 грн – борг за відсотками, 0 грн – борг за комісією, 0 грн – борг за пенею (а.с. 17).

Згідно платіжної інструкції №185 від 16.06.2025 та інформаційного повідомлення від 16.06.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» перерахувало ТОВ «Алекскредит» кошти в сумі 1900000,00 грн, як оплату за відступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями за договором факторингу №10062025 від 10.06.2025.

Крім того, 07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) і ТОВ «ФК «Солвентіс» (фактор) укладено договір факторингу №ДФ-07072025, згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (п. 1.1) Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 2.1.3) (а.с. 23-27).

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025 зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2683197 від 07.09.2019 на загальну суму 21 720 грн, з яких: 12 000,00 грн – борг за тілом кредиту, 9 720 грн – борг за відсотками, 0 грн – борг за комісією, 0 грн – борг за пенею (а.с. 18).

Згідно платіжної інструкції №812 від 08.07.2025 ТОВ «ФК «Пінг-Понг» перерахувало ТОВ «Секвоя Капітал» кошти в сумі 2012173,75 грн, як оплату ціни придбання за договором факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025

Відповідно до рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» №7-к від 01.07.2025 дане товариство перейменоване на ТОВ «ФК «Солвентіс», яке має статус юридичної особи.

10.07.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» направило ОСОБА_2 вимогу-повідомлення про обов`язок погашення заборгованості за кредитним договором №2683197 від 07.09.2019 (а.с. 43).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається, відповідачка оскаржує судове рішення, яким стягнуто із неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 21 720 грн. Так, відповідачка в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що позивачем не надано доказів, які могли б підтвердити факт отримання відповідачкою одноразового ідентифікатора та введення саме нею одноразового ідентифікатора 2683197, яким підтверджено прийняття умов та підписання Кредитного договору № 2683197 від 07 вересня 2019 року, а також доказів виконання Кредитодавцем умов п. 7.13 Кредитного договору.

Колегія суддів не погоджується із такими доводами відповідачки з огляду на таке.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі №755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що наданими позивачем доказами підтверджується, що 09 вересня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та відповідачкою було укладено кредитний договір, шляхом підписання договору електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору, відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків за надання кредиту на умовах, визначених укладеним правочином.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачці не належить, відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства.

Оскільки відповідачка виконала послідовні дії в інформаційній системі, яка використовувалась ТОВ «Алекскредит», вважається, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо істотних умов цих договорів.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14).

Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Відповідачка не надала доказів оспорення зазначеного кредитного договору у судовому порядку.

При цьому, Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

З урахуванням зазначеного вище, відповідачем не доведено порушення його прав при укладенні відповідного договору, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договору від її імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок.

Відповідачка не довела, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору, їй не належав та використовувався іншою особою без його відома чи доручення. При цьому, при отриманні кредиту позичальник заповнює відповідну анкету, яка містить інформацію про позичальника, проте, відповідачем не спростовано відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.

Перерахування коштів на платіжну картку відповідачки за укладеним кредитним договором за ТОВ «Алекскредит» було вчинено ТОВ «ФК «Елаєнс» як оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють операції у безготівковій формі, тому на суму переказу не складаються видаткові касові ордери, які є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З огляду на це, кредитні кошти відповідачці перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на надану самим позичальником банківську картку, що відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів зазначає, що як первісним кредитором, так і позивачем у цій справі є фінансові, а не банківські установи, нормативно-правове регулювання діяльності яких має свої особливості, зокрема, що стосується вимог до первинної документації. Так, фінансові установи не є банками, а тому не відкривають позичальнику рахунків, не формують банківських виписок з рахунків, а лише здійснюють перерахування кредитних коштів на вже існуючий рахунок позичальника у банківській установі, зазначений ним під час укладення кредитного договору.

Щодо доводів відповідачки про те, що останні була позбалвена можливості ознайомитися з позовом, надати відзив і реалізувати право на захист, чим було істотно порушено норми процесуального права та принцип справедливого судового розгляду, змагальності сторін, колегія суддів вважає такі доводи безпідставники, оскільки судом першої інстанції за адресою місця реєстрації відповідачки було направлено судові виклики та ухвалу про відкриття провадження у справі, поштова кореспонденція була повернута до суду неврученою адресату із поштовою відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У постановах від 22 березня 2024 року у справі № 922/1648/19 та від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19 Верховний Суд зробив правовий висновок, про те що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Більш того, звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою відповідачка не була позбавлена можливості надати всі необхідні докази, добросовісного виконання своїх процесуальних прав, не пояснила поважність причин їх неподання в своїй апеляційній скарзі.

Відповідачка також не була позбавлена можливості надати виписку з власного особистого рахунку, що б підтвердило її доводи про факт отримання будь-яких кредитних коштів.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відсотки за користування кредитними коштами були нараховані поза межами строку кредитування.

Так, порядок нарахування процентів та наслідки порушення строків виконання зобов`язань прямо передбачені умовами кредитного договору, який ОСОБА_1 добровільно підписала, що свідчить про те, що вона визнавала умови договору, як прийнятні. Зміст положення договору щодо нарахування процентів викладений однозначно, зрозуміло та не створює різних варіантів його розуміння, підстав для застосування правила тлумачення на користь споживача немає.

Перевіривши порядок нарахування процентів, колегія суддів встановила, що їх нарахування здійснено відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням погоджених сторонами процентних ставок та в межах строку кредитування, визначеного договором. Розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного сторонами правочину, а тому підстав для висновку про неправомірність нарахування процентів не вбачається.

При цьому, заперечуючи розмір нарахованих позивачем процентів, відповідачка не подала до суду контррозрахунку заборгованості та не навела обґрунтованих доводів щодо неправильності здійсненого позивачем розрахунку, а тому підстави вважати поданий позивачем розрахунок недостовірним або помилковим відсутні.

З урахування викладеного вище, апеляційний суд вважає, що надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження укладення між первісним кредитором та відповідачкою кредитного договору, надання/перерахування за його умовами коштів позичальнику.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі спростовуються встановленими судом обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК – відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Макаровою Дар`єю Олександрівною, залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 16.09.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник