Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №2-8976/2010 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6971/26 Справа № 2-8976/2010 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 13 квітня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (суддя першої інстанції Федоріщев С.С.),

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», в якій останній просив суд:

-визнати поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на подання скарги на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим провадження № 49355757.

-поновити строк на подання скарги на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим провадження № 49355757.

-визнати неправомірними дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо прийняття постанови про призначення та проведення електронних торгів (лоти № 507172, № 513559, № 515188) з реалізації квартири АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № 49355757.

-визнати неправомірними дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо пройняття Постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 вересня 2024 року (ВП № 49355757).

-скасувати Постанову державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 вересня 2024 року (ВП № 49355757).

-визнати неправомірними дії щодо бездіяльності державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не прийняття рішення про припинення проведення електронних торгів.

-визнати недійсним та скасувати Акт державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 12 вересня 2024 року.

Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 13 квітня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» - задоволено.

Із вказаною ухвалою суду не погодилась представник АТ КБ «ПриватБанк» - Громницька М.С., та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріально та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що заявник, зокрема, оскаржує дії та рішення державного виконавця, пов`язані з проведенням аукціону з реалізації предмета іпотеки та його передачею стягувачу в рахунок погашення боргу. Вимоги про оспорення акту та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу є спором про право цивільне, пов`язані, зокрема, з належністю майна особі. До таких правовідносин мають застосовуватись загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову, із залученням до участі у справі як відповідачів стягувача та державного виконавця.

Також вказує, що дана категорія справи не підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

ОСОБА_2 , просила ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 13квітня 2026 року скасувати та скаргу ОСОБА_1 , залишити без розгляду.

Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» - Колодій І.А., у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Представник ДВС у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська (наразі Соборний районний суд міста Дніпра) 02 вересня 2010 року розглянуто справу № 2-8976/2010 та 18 квітня 2011 року винесено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Траєкторія» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №KIVPGK01550601 від 25 травня 2007 року у розмірі 1 455 790,16 грн.

Відповідно до постанови від 19 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу (виконавчого листа № 2-8976/2010), виданого 18 квітня 2011 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «Траєкторія» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 455 790,16 грн., строк пред`явлення до виконання – один рік, відповідно до постанови про стягнення виконавчого збору від 27 листопада 2015 року (ВП №49355757) державним виконавцем накладено суму стягнення виконавчого збору у розмірі 145 579, 00 грн.

28 червня 2017 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві, було направлено до виконання виконавчий лист №2-8976/2010 виданий 18 квітня 2011 року до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, за місцем проживання боржника – АДРЕСА_1 .

04 серпня 2017 року Головним державним виконавцем Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, було прийнято виконавче провадження № 49355757 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8976/2010.

Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 31 жовтня 2017 року, головним державним виконавцем Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Київ було прийнято рішення здійснювати відрахування з пенсії ОСОБА_1 .

У зв`язку з ліквідацією Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Київ та створенням Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 09 січня 2020 року, останнім було прийнято до виконання виконавче провадження №49355757 щодо ОСОБА_1

09 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Дніпровського РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1

18 серпня 2021 року до Дніпровського РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) за вх. №21210 надійшло клопотання у виконавчому провадженні №49355757, відповідно до якого стягувач – АТ КБ «ПриватБанк» просив розпочати виконавчі дії спрямовані на реалізацію об`єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , яке належить боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19 серпня 2021 року, на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_1 (квартиру, за адресою АДРЕСА_1 ) було накладено обтяження – арешт нерухомого майна.

19 серпня 2021 року, по виконавчому провадженню №49355757, Дніпровським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) було подано вимогу виконавця до Відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з вимогою надати інформацію про місце реєстрації/проживання боржника, а також до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації з вимогою надати інформацію про зареєстрованих осіб у квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно висновку від 22 листопада 2021 року (вих. №2753) про вартість майна: квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , виконаного оцінювачем ОСОБА_4 , суб`єктом оціночної діяльності – ТОВ «Експертно-консультаційний центр», ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 22 листопада 2021 року становила 1 413 804,00 грн.

Відповідно до заявки на реалізацію арештованого майна ВП 49355757 від 11 січня 2022 року, надісланої Дніпровським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) до ДП «СЕТАМ», міститься наступна інформація:

«Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 №2710/5, направляє документи щодо реалізації майна, описаного та арештованого державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документу:

Реквізити виконавчого документа: виконавчий лист № 2-8976/2010 від 18 квітня 2011 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровськ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» боргу у розмірі 1 455 790,16 грн.

Найменування та реквізити боржника: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Найменування та реквізити стягувача: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Пермоги, 50

Тип майна: нерухоме майно.

Найменування майна: квартира АДРЕСА_1 .

Відомості про майно, його склад, характеристика, опис: квартира АДРЕСА_2 . Неповнолітні особи не зареєстровані.

Відомості про обтяження: заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 5021332 на підставі договору іпотеки, 2151, 25.05.2007, Посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.; арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 11048098 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 1401/4, 08.04.2011, ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві; арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 11117896 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 26110787, 27.04.2011, ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві; іпотека, № 5021382, додатковий договір № 1 до договору іпотеки, 5376, 29.10.2008, Посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.

Згідно експертного висновку оцінки майна від 22.11.2021 вартість майна становить 1 413 804,00 грн. (без урахування ПДВ).

Місце знаходження майна: м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, 8-А.

Зберігач: ОСОБА_5 , тел: НОМЕР_2 »

15 лютого 2022 року від Державного підприємства «СЕТАМ» до Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було направлено повідомлення №1079/10-18-22, де зазначалося наступне:

«На виконання абзацу другого пункту 2 розділу VІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 р. за №1301/29431, державне підприємство «СЕТАМ» повідомляє наступні відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону:

- реєстраційний номер лота – 507172;

- відомості про предмет іпотеки – Однокімнатна квартира загальною площею 32,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

- день та час проведення електронного аукціону – 11 березня 2022 09:00;

- початкова ціна продажу майна – 1 413 804, 00 гривень».

Однак, відповідно до протоколу №571591 проведення електронного аукціону (торгів) торги, за реєстраційним номером лота 507172, 03 липня 2022 року не відбулися, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Відповідно до листа №1795/10-18-22 від 23 червня 2022 року, ДП «СЕТАМ» було повторно призначено електронний аукціон щодо реалізації предмета іпотеки: реєстраційний номер лота – 513559 (уцінено лот №507172); відомості про предмет іпотеки – Однокімнатна квартира загальною площею 32,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; дата та час проведення електронного аукціону – 15 липня 2022 року 09:00; початкова ціна продажу майна – 1 201 733, 40 гривень.

Згідно до протоколу №574042 проведення електронного аукціону (торгів) – торги 15 липня 2022 року не відбулися, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Відповідно до листа №2012/10-18-22 від 02 серпня 2022 року, ДП «СЕТАМ» було втретє призначено електронний аукціон щодо реалізації предмета іпотеки: реєстраційний номер лота – 515188 (уцінено лот №513559); відомості про предмет іпотеки – Однокімнатна квартира загальною площею 32,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; день та час проведення електронного аукціону – 26 серпня 2022 року 09:00; початкова ціна продажу майна – 989 662, 80 гривень.

11 серпня 2022 року, ОСОБА_1 направив до Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) лист наступного змісту: «Я отримав листа від ДП «СЕТАМ» про проведення торгів предмета іпотеки, моєї однокімнатної квартири загальною 32,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Аналогічний лист направлений і Дніпровському ВДВС у м. Києві. Час проведення торгів 26 серпня 2022р., реєстраційний номер лота- 515188. Реалізація квартири відбувається на підставі рішення Дніпровського ВДВС у м.Києві. Повідомляю Вас про те, що: У відповідності до п.5 дріб 2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 ( у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 ( у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об?єкти), статей 41,47 СУ частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.» Таким чином реалізація предмета іпотеки на електронних торгах під час дії воєнного стану протизаконна. На підставі вищевказаного прошу Вас скасувати чи зупинити дію, на час воєнного стану, всі(х) постанов(и) ВДВС стосовно реалізації моєї квартири».

Дніпровський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надіслав до ДП «СЕТАМ» 22 серпня 2022 року звернення, де зазначалось наступне: «На виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №49355757 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 1 455 790,16 грн. В межах вказано провадження державним виконавцем передано на реалізацію майно боржника, а саме квартиру АДРЕСА_1 . На 26 серпня 2022 року призначено торги предмета іпотеки, реєстраційний номеру лота- 515188. Одночасно слід зазначити що відповідно до пункту 5.2 розділу VI Закону України « Про іпотеку», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37(у частині реалізації прав іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки),статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 ( у частині виселення мешканців із житлових будинків і приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об?єкти),статей 41,47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Однак, торги 26 серпня 2022 року не були скасовані, вимоги закону не було дотримано, а ОСОБА_1 так і не отримав відповідь на своє звернення від 11 серпня 2022 року.

У протоколі №575499 проведення електронного аукціону (торгів) зазначено, що торги 26 серпня 2022 року не відбулися, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

04 вересня 2024 року Дніпровським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) до АТ КБ «Приватбанк» було надіслано вимогу виконавця №99814, де зазначалась наступна пропозиція: «Відповідно до ч. 6 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» пропонуємо Вам вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, а саме: однокімнатної квартири загальною площею 32,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ».

На вимогу виконавця, 05 вересня 2022 року АТ КБ «Приватбанк» надало свою згоду залишити за собою нереалізоване майно, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу (ВП №49355757) від 12 вересня 2024 року, заступником начальника відділу Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), було прийнято рішення передати стягувачу АТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості за виконавчий лист №2-8976/2010 від 18.04.2011, що видав Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська наступне майно: однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за ціною третіх торгів 989 662,80 грн., зазначене також підтверджується актом про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 12 вересня 2024 року.

24 вересня 2024 року постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, заступником начальника відділу Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) було встановлено наступне: «В ході здійснення виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішення державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, відповідний запис внесено до відповідних реєстрів. Актом від 12.09.2024 майно, а саме однокімнатна квартира загальною площею 32,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу 3. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 385 770,53 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 18413,75 гривня (UAH)».

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості оскільки дії виконавця щодо реалізації предмету іпотеки під час дії воєнного стану є неправомірними.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком місцевого суду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У частині другій статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина сьома статті 51 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У такому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом, сформованим за результатами електронного аукціону, що не відбувся, та актом про проведення електронного аукціону. Такий акт є підставою для видачі нотаріусом іпотекодержателю свідоцтва про залишення за собою майна з електронного аукціону, що не відбувся.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16 зазначено, що «правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України. Разом з тим Закон № 606-XIV допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (частина шоста статті 62 Закону № 606-XIV). Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (частина сьома статті 62 Закону № 606-XIV). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувану в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев`ята статті 62 цього Закону). Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду. Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника могло б стати пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16. Згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника. Оскільки предметом розгляду за скаргою ОСОБА_1 були дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову, у зв`язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд мав залишити без розгляду і роз`яснити заявниці можливість вирішення спору в позовному провадженні».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) вказано, що «крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду. Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Такий правовий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16 та від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16. Оскільки предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_3 були дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 752/1115/17 (провадження № 14-175цс19) зазначено, що:

«передбачена статтею 62 Закону № 606-XIV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України). Саме такі висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 16 листопада 2016 року (провадження № 6-1655цс16) та від 14 червня 2017 року (провадження № 6-1804цс16), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків.

Так, згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника. Частиною п`ятою статті 47 Закону № 898-IV визначено, що на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Оскільки за оскаржуваними актом та постановою державного виконавця нерухоме майно передано у власність стягувачеві, який оформив право власності на це майно, отже предметом розгляду є дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21 (провадження№ 61-11609сво23) зроблено висновок, що вимоги про оспорення акту та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу є спором про право цивільне, пов`язані, зокрема, з належністю майна особі, незалежно від того, хто оспорює такі акти та постанови (боржник чи інша заінтересована особа).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20 (провадження № 61-2503св21) вказано, що «у справі, що переглядається, предметом скарги є дії та рішення державного виконавця щодо винесення постанови та складання акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Враховуючи, що вимоги скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови та складання акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу спрямовані на втрату чинності цих документів, які пов`язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов`язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав. При цьому, ефективним способом захисту прав стягувача є пред`явлення до суду позову із залученням до участі у справі інших стягувачів, боржника та державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Тому зазначені вимоги скарги мають вирішуватися в порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у зв`язку із цим скаргу в цій частині належить залишити без розгляду».

У справі, що переглядається апеляційним судом, заявник, зокрема, оскаржує дії та рішення державного виконавця, пов`язані з проведенням аукціону з реалізації предмета іпотеки та його передачею стягувачу в рахунок погашення боргу. Вимоги про оспорення акту та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу є спором про право цивільне, пов`язані, зокрема, з належністю майна особі. До таких правовідносин мають застосовуватись загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову, із залученням до участі у справі як відповідачів стягувача та державного виконавця.

Тому такі вимоги не підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у зв`язку із цим скаргу ОСОБА_1 , належить залишити без розгляду.

Ураховуючи зазначене, а також той факт, що подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечує йому відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Отже, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню а скарга ОСОБА_1 залишенню без розгляду. Також необхідно повідомити заявника, що подання скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечує їй відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення, а тому їй слід звернутися до суду за захистом своїх прав із відповідним позовом у порядку позовного провадження».

У постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року в справі № 463/1204/15-ц вказано, що:«разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20 (провадження № 61-2503св21) зазначено, що «у справі, що переглядається, предметом скарги є дії та рішення державного виконавця щодо винесення постанови та складання акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Враховуючи, що вимоги скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови та складання акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу спрямовані на втрату чинності цих документів, які пов`язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов`язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав. При цьому, ефективним способом захисту прав стягувача є пред`явлення до суду позову із залученням до участі у справі інших стягувачів, боржника та державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Тому зазначені вимоги скарги мають вирішуватися в порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у зв`язку із цим скаргу в цій частині належить залишити без розгляду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року в справі № 2-3086/11 (провадження № 61-13731св23) вказано, що «у справі, що переглядається, заявник, зокрема, оскаржує дії та рішення приватного виконавця, пов`язані з проведенням аукціону з реалізації предмета іпотеки та його передачею стягувачу в рахунок погашення боргу. Вимоги про оспорення акту та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу є спором про право цивільне, пов`язані, зокрема, з належністю майна особі. До таких правовідносин мають застосовуватись загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову, із залученням до участі у справі як відповідачів стягувача та приватного виконавця. Тому такі вимоги не підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у зв`язку із цим скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця при складанні та видачі акта від 23 листопада 2022 року про реалізацію предмета іпотеки, скасування цього акта, визнання неправомірними дій приватного виконавця при винесенні постанови від 25 листопада 2022 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, скасування цієї постанови, належить залишити без розгляду».

У справі, що переглядається, предметом скарги є неправомірність дій виконавця по передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу та скасування постанови виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Вимоги про оспорення акту та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу є спором про право цивільне, пов`язані, зокрема, з належністю майна особі, тото ефективним способом захисту прав боржника могло б стати пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і виконавця як відповідачів. До таких правовідносин мають застосовуватись загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову, із залученням до участі у справі як відповідачів стягувача та виконавця. Тому такі вимоги не підлягають вирішенню в порядку судового контролю і скаргу суди мали залишити без розгляду та роз`яснити заявнику можливість вирішення спору в позовному провадженні із залученням стягувача і виконавця як відповідачів. Як наслідок оскаржені судові рішення частині належить скасувати, а скаргу - залишити без розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 13 квітня 2026 року скасувати, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Халаджи