Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №202/3529/16-ц — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6367/26 Справа № 202/3529/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 23 березня 2026 року у цивільній справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про видачу дублікату виконавчого листа (суддя першої інстанції Бєльченко Л.А.),

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Індустріального районного суду м. Дніпра із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 23 березня 2026 року заяву задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа №202/3529/16-ц, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 05.03.2018 року на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9.03.2017 року у цивільній справі №202/3529/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет застави.

Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 та через свого представника Роговську А.О., подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.08.2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 202/3529/16 2/202/179/2017, виданого 05.03.2018 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч. 3 ст. 37 Закону).

В даному випадку виконавчий документ не був повернутий стягувачеві, а був повернутий до суду на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Також вказує, що представник Відповідача направив до суду клопотання з проханням не розглядати справу за його відсутності, оскільки на момент розгляду справи 09 березня 2026 року представник Відповідача перебувала у щорічній відпустці та не змогла взяти участь у судовому засіданні.

Роговська А.О., просила ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 23 березня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви.

Від представника АТ КБ «Приватбанк» - Колодочки П.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що на даний час Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не виконує рішення Суду, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. У постанові державного виконавця зазначено, що рішення суду боржником не виконано, заставне авто не вилучено.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і постановив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих ОСОБА_1 , оскільки останнім не надано до суду доказів на підтвердження заперечень та виконання рішення Суду і своїх обов`язків перед Банком.

ОСОБА_4 , просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Індустріального районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 9.03.2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2008-058 від 28.03.2008 року в розмірі 101 715,38 доларів США, що за курсом 25,47 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.04.2016 року становить 2 590 690,73 грн. звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль «КІА», модель «Sorento», 2007 року випуску, тип т.з.: легковий універсал – В; № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в Регіональному сервісному центрі в Дніпропетровській області Міністерства внутрішніх справ України з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення правочину; вилучено у ОСОБА_1 та передано на період продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави: автомобіль «КІА», модель «Sorento», 2007 року випуску, тип т.з.: легковий універсал – В; № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; комплект ключів та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 38 860,36 грн.; скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» відчуження ОСОБА_1 автомобіля “KIA” 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , модель «Sorento», тип транспортного засобу легковий універсал-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1 .

Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №56301865 про вилучення у ОСОБА_1 предмета застави АТ КБ «ПриватБанк» - автомобіля марки КІА модель «Sorento», номер НОМЕР_2 , автомобіль оголошено в розшук.

Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Волошин О.В. від 23.08.2019 р. виконавче провадження №56301865 було закінчено на підставі п.11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та надіслано виконавчий документ до суду, який його видав.

Згідно відповіді №56446 від 30.04.2025 р. Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро, виконавчий лист №202/3529/16-ц після закриття провадження був направлений до Індустріального районного суду м. Дніпра.

Згідно відповіді № 202/3529/16-ц/18445/2025 від 18 вересня 2025 р. Індустріального районного суду міста Дніпра, надати виконавчий лист №202/3529/16-ц по справі не надається можливим, оскільки лист до суду не повертався.

Як зазначає представник позивача, виконавчий лист по справі №202/3529/16-ц, виданий Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська 05.03.2018 року було втрачено при направленні засобами поштового зв`язку від Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро до Індустріального районного суду міста Дніпра.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист був втрачений при транспортуванні засобами поштового зв`язку, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відмітки про отримання виконавчого листа.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком місцевого суду.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі №1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі №1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява №40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.3 цієї ж норми Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою даної статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Уразі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

За приписами п. 11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі №2-1053/10 (провадження №61 - 18169св18) зроблено висновок, що «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загубили, вкрали, знищили або істотно пошкодили, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втратили.

Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц (пункти 53-55), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12).

За правилом п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження"(у чинній редакції) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого документа суду необхідно встановити чи звернувся заявник про видачу дублікату виконавчого документа в межах строку пред`явлення останнього до виконання, у разі пропуску такого строку чи звертався заявник із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання одночасно із заявою про видачу дубліката.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Матеріалами справи встановлено, що постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Волошин О.В. від 23.08.2019 р. виконавче провадження №56301865 було закінчено на підставі п.11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та надіслано виконавчий документ до суду, який його видав.

Згідно відповіді №56446 від 30.04.2025 р. Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро, виконавчий лист №202/3529/16-ц після закриття провадження був направлений до Індустріального районного суду м. Дніпра.

Згідно відповіді № 202/3529/16-ц/18445/2025 від 18 вересня 2025 р. Індустріального районного суду міста Дніпра, надати виконавчий лист №202/3529/16-ц по справі не надається можливим, оскільки лист до суду не повертався.

Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи встановлено, що виконавчий лист по справі№202/3529/16-ц до Індустріального районного суду м. Дніпра не повертався місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що його було втрачено та видав його дублікат, оскільки як встановлено постановою про закінчення виконавчого провадження від 23.08.2019 року боржником рішення не виконано, а тому стягувачу у даному випадку має право на отримання його дублікату для подальшого виконання рішення у примусовому порядку.

Слід зазначити, що державний виконавець постановляючи постанову про закінчення виконавчого провадження мав накласти штраф на боржника за його невиконання та попередити про кримінальну відповідальність. У подальшому, у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, однак вказані дії ним проведено не було, та АТ КБ «ПриватБанк» його бездіяльність не оскаржував. Для Банка, як стягувача це не означає втрату права на виконання рішення, оскільки судове рішення залишається чинним та обов`язковим до виконання. Закон України «Про виконавче провадження» дає Банку право відкрити нове виконавче провадження, щоб запустити весь процес примусу (штрафи, арешти) до недобросовісного відповідача, який умисно не виконує рішення суду, проігнорувавши не тільки рішення Суду , але і профільний Закон та державну виконавчу службу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 23 березня 2026 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2026 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи