Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №208/15245/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6079/26 Справа № 208/15245/25 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпроський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Халаджи О.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гімназії зі структурним підрозділом початкової школи № 15 Покровської міської ради Донецької області в особі директорки Міми Аліни Сергіївни про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (суддя першої інстанції Гречана В.Г.),

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Кам`янського з позовом до Гімназії зі структурним підрозділом початкової школи № 15 Покровської міської ради Донецької області в особі директорки Міми Аліни Сергіївни про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Гімназії № 15 № 90 від 14.10.2025 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 »;

- поновити позивачку на роботі на посаді вчителя трудового навчання з дати незаконного призупинення – 16.10.2025;

- стягнути з Гімназії № 15 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 16.10.2025 по день поновлення);

- стягнути моральну шкоду в сумі 21 000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського від 27 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась позивачка, та подала апеляційну скаргу. в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження всіх обставин справи.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив наявність зазначених умов, зокрема не дослідив можливість виконання позивачкою своїх трудових обов`язків, що є істотним порушенням норм матеріального права. Суд першої інстанції фактично ототожнив відсутність освітнього процесу із відсутністю можливості виконання трудового договору, що є помилковим. Водночас, припинення діяльності установи або відсутність учнів не є автоматичною підставою для призупинення дії трудового договору, оскільки закон вимагає доведення саме неможливості виконання обов`язків обома сторонами. Такий підхід суду суперечить правовій природі трудових відносин, оскільки трудова функція працівника не обмежується виключно фактичним виконанням основної роботи, а включає інші обов`язки, які можуть виконуватися незалежно від наявності безпосереднього об`єкта роботи (учнів).

Судом не досліджено можливість виконання роботи позивачкою в дистанційній формі, можливість виконання інших трудових функцій (методична робота, підготовка навчальних матеріалів тощо), наявність або відсутність дій роботодавця щодо забезпечення альтернативної роботи.

ОСОБА_1 просила рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 27 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнтти у повному обсязі.

Від представника відповідача – Міми А.С.. надійшов відзивна апеляційну скаргу, в якому вона наголосила на тому, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що в умовах призупиненого освітнього процесу работодавець не може забезпечити працівникавчителя трудового навчання роботою, а працівник не може виконувати свою роботу відповідно до посадової інструкції вчителя.

ОСОБА_2 , просила оскаржувані рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_1 , у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила задовольнити її у повному обсязі.

Представник Гімназії №15 – Нагайцев Д.Ф., у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була прийнята до Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 15 Покровської міської ради (далі – ЗОШ № 15 Покровської міської ради) тимчасово на посаду вчителя трудового навчання з навантаженням 0,5 тарифної ставки на період відпустки по догляду за дитиною 3-х років основного працівника ОСОБА_3 згідно наказу ЗОШ № 24-К від 28.08.2018. Згідно наказу ЗОШ № 15 від 23.08.2019 № 28К звільнена з займаної посади, а вже 29.08.2019 прийнята на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти з трудового навчання згідно наказу ЗОШ № 30К від 29.08.2019, що підтверджено записами трудової книжки позивачки.

Позивачка має неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 24.05.2017, та є матір`ю одиначкою, оскільки батько дочки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 21.01.2017.

Згідно довідки від 11.11.2025 № 1215-5003874223, позивачка є внутрішньо переміщеною особою.

Згідно наказу ЗОШ № 15 Покровської міської ради № 32-К від 01.09.2025, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», указом Президента України № 235/2025 від 15 квітня 2025 року, затвердженим Законом України № 4356-IX від 16 квітня 2025 року та з урахуванням відсутності організаційних умов для дистанційної діяльності педагогічних працівників закладу освіти на період літніх канікул, ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 01 вересня 2025 року по 15 вересня 2025 року. Розрахунки заробітної плати на весь період простою для працівників наказано проводити відповідно до ст. 113 КЗпП України і п. 2.17 розділу 4 «Оплата та стимулювання праці» колективного договору в розмірі 2/3 посадового окладу. Під час простою працівника звільнено від обов`язку бути присутнім на віддалених робочих місцях.

Наказом ЗОШ № 15 Покровської міської ради № 33-К від 15.09.2025 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», указом Президента України № 235/2025 від 15 квітня 2025 року, затвердженим Законом України № 4356-IX від 16 квітня 2025 року та з урахуванням відсутності організаційних умов для дистанційної діяльності педагогічних працівників закладу освіти на період літніх канікул, оголошено простій не з вини працівника з 16 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року. Розрахунки заробітної плати на весь період простою для працівників наказано проводити відповідно до ст. 113 КЗпП України і п. 2.17 розділу 4 «Оплата та стимулювання праці» колективного договору в розмірі 2/3 посадового окладу. Під час простою працівника звільнено від обов`язку бути присутнім на віддалених робочих місцях.

Листом від 08.10.2025 за № 104 директорки Гімназії зі структурним підрозділом початкової школи № 15 Покровської міської ради Донеької області (далі – Гімназія № 15) ОСОБА_6 позивачку повідомлено, що у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників, відповідно до Розпорядження начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 30.05.2025 № 317рг «Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти Покровської міської ради Донецької області» вакантних посад, які могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у Гімназії № 15, відсутні. Тому, позивачці запропоновано розглянути можливість працевлаштування у заклади загальної середньої освіти, підпорядкованих відділу освіти Покровської міської ради Донецької області за переліком вакансій педагогічних посад, що наведений у листі відділу освіти Покровської міської ради Донецької області № 01-24/05/1059 від 07.10.2025. Також, у листі зазначено, що запропоновані вакантні посади є педагогічними та підпадають під державні гарантії, включно із збереженням місця роботи та середнього заробітку під час дії воєнного стану.

У відповідь на вказаний лист, позивачкою надано пояснення-відповідь від 08.10.2025, у якій остання повідомила Гімназію № 15 про свою відмову від запропонованих вакансій, оскільки вони та умови праці (графік, тривалість робочого дня) не відповідають її можливостям у зв`язку з сімейними обставинами та статусом одинокої матері. Враховуючи норми ст. 32, ст. 113, ст. 184 КЗпП України, позивачка просила залишити її у статусі простою з оплатою відповідно до ст. 113 КЗпП України до моменту відновлення діяльності гімназії або прийняття іншого рішення відповідно до чинного законодавства України.

Наказом директорки Гімназії № 15 ОСОБА_6 від 14.10.2025 № 90, керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 №Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України наслідком чого є тимчасове призупинення освітнього процесу Гімназії № 15 відповідно до Розпорядження начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 30.05.2025 № 317рг «Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти Покровської міської ради Донецької області» через неможливість сформувати дистанційні класи, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 ), вчителем закладу загальної середньої освіти з трудового навчання Гімназії зі структурним підрозділом початкової школи № 15 Покровської міської ради Донецької області з 16.10.2025 на строк дії воєнного стану в Україні. Також відповідно вказаного наказу умовою відновлення дії трудового договору з ОСОБА_1 визначено відновлення освітнього процесу у Гімназії № 15, про що остання має бути повідомлена за 10 календарних днів через єдину освітню платформу Microsoft Teams та електронну пошту.

Не погодившись з вказаним наказом позивачка звернулась до директорки Гімназії № 15 ОСОБА_6 із заявою (вимогою) про скасування неправомірного наказу про зупинення дії трудового договору та відновлення трудових прав від 14.10.2025, у якій просила скасувати наказ № 90 від 14.10.2025 про призупинення дії її трудового договору, який було видано з датою початку дії 16.10.2025 як незаконний і такий, що порушує її трудові права; поновити її на виконанні трудових обов`язків на умовах, передбачених її трудовим договором (посада: вчитель трудового навчання), з моменту примусового призупинення або з дати отримання цієї заяви; відшкодувати суму заробітної плати, яка належала б їй за період незаконного призупинення дії трудового договору, у порядку та розмірах, передбачених трудовим законодавством; надати письмове обґрунтування (підстави) для видання Наказу № 90, а також копії документів і матеріалів, на які посилалася керівниця при його виданні (документальні докази неможливості виконання позивачкою роботи через бойові дії тощо); повідомити її письмово про результати розгляду цієї заяви не пізніше, ніж 7 календарних днів з дати її отримання.

Листом за вих. № 105 від 21.10.2025 директоркою Гімназії № 15 Мімою Аліною надано позивачці відповідь на її заяву (вимогу), у якій остання, зокрема, зазначила, що згідно з Розпорядженням начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 30.05.2025 № 317рг «Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти Покровської міської ради Донецької області» освітній процес у Гімназії зі структурним підрозділом початкової школи № 15 Покровської міської ради Донецької області з 01.09.2025 року тимчасово призупинено. Крім того, відповідно до зазначеного розпорядження штатний розпис Гімназії № 15 було приведено до реальних потреб закладу освіти в умовах призупинення освітнього процесу, а саме наразі штатний розклад передбачає 1,0 штатну одиницю директора, 1.0 штатну одиницю завідувача господарством, а також 1,11 штатної одиниці вчителя ЗЗСО з трудового навчання та 1,06 штатних одиниць вчителя ЗЗСО з інформатики, які не були скорочені у зв`язку з гарантіями, встановленими ст. ст. 119, 184 КЗпП України. Враховуючи зазначене, у зв`язку з обставинами, які напряму випливають із збройної агресії російської федерації проти України – переходу до дистанційної форми освітнього процесу, евакуацією населення Покровської територіальної громади до більш безпечних регіонів України, неможливістю сформувати дистанційні класи, призупиненням освітнього процесу, сторони трудових відосин – Гімназія № 15 як роботодавець та вчитель ЗЗСО з трудового навчання не можуть виконувати свої обов`язки, передбачені трудовим договором. При цьому, позивачці було наголошено, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, та за умови відновлення освітнього процесу у закладі або завершення військового стану в Україні, дію трудового договору буде відновлено. Повідомлено позивачку про відсутність підстав для скасування наказу № 90 від 14.10.2025 та про можливість у разі незгоди з останнім оскаржити його в порядку, встановленому чинним законодавством України.

До вказаного листа додано Розпорядження начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 30.05.2025 № 317рг «Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти Покровської міської ради Донецької області», а також копію наказу Гімназії № 15 від 09.05.2025 № 82 «Про затвердження нового штатного розпису Гімназії № 15».

У відповідь на вказаний лист позивачка надала до Гімназії № 15 відповідь за № 105 від 21.10.2025, у якій зазначила, що викладена у листі від 21.10.2025 позиція не усуває суті порушення трудових прав працівника, а лише підтверджує навмисне затягування процесу скасування наказу про призупинення трудового договору. Вказала, що посилання на дію воєнного стану саме по собі не створює автоматичної підстави для призупинення трудових договорів. А твердження, що під час воєнного стану будь-яке рішення адміністрації не підлягає оскарженню або може бути ухвалене без доведення фактичних обставин є маніпулятивним, оскільки закон прямо зобов`язує роботодавця мотивувати підстави призупинення (ч. 2 ст. 13). Також, вказала на ігнорування факту, що позивачка має статус одинокої матері, у зв`язку з чим дії відповідача мають ознаки дискримінації та порушують не лише норми КЗпП України, а й ст. 24 Конституції України, ст. 2-1 КЗпП України. Зазначила, що має повну можливість виконувати свої посадові обов`язки дистанційно, постійно виходити на зв`язок, має усі необхідні засоби комунікації (месенджери, електронну пошту), та не має жодних дисциплінарних стягнень чи зауважень за період роботи. Попри це, саме до неї застосовано призупинення трудового договору під надуманим приводом «неможливість виконання обов`язків». Попередила про виникнення фінансових наслідків для закладу у разі подальшого затягування вирішення питання по суті. Враховуючи зазначене, просила негайно скасувати наказ про призупинення трудового договору як такого, що виданий без належних правових підстав, та на поновленні трудових прав працівника.

Також, 22.10.2025 позивачка звернулась до Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із зверненням щодо перевірки правомірності видання наказу про призупинення трудового договору, у якому просила провести перевірку законності видання наказу № 90 від 14.10.2025 директором Гімназії № 15, надати правову оцінку діям керівника щодо можливих порушень трудових прав, у разі встановлення порушень – вжити заходів реагування, передбачених чинним законодавством, та зобов`язати роботодавця скасувати наказ.

У відповідь на вказане звернення Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у листі від 30.10.2025 за вих. № СХ/3.1/167-ЗВ-25 зазначило, що для з`ясування обставин та вирішення питань, порушених у зверненні, відповідно до законодавства України про працю, на електронну адресу Гімназії № 15 було направлено листа щодо надання пояснень з питань, викладених у зверненні позивачки та проведено інформаційно-роз`яснювальну роботу щодо ефективних засобів дотримання законодавства та запобігання можливим його порушенням. Зазначено, що при отриманні відповіді від роботодавця позивачку буде проінформовано додатково. Також, вказало, що ст. 13 Закону № 2136 не містить жодних обмежень щодо категорій працівників, з якими можна призупинити дію трудового договору, а запровадження простою та визначення розміру оплати простою – це право роботодавця, а не його обов`язок. Водночас, про відмову працювати в нових умовах праці працівник має повідомити керівництво (директора) письмово, подавши відповідну заяву. Інші питання, порушені у зверненні, а саме, щодо надання правової оцінки діям керівництва не відносяться до повноважень Державної служби України з питань праці, а у разі порушення трудових прав, позивачці повідомлено, що вона має право звернутися до суду з позовною заявою про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.

31.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до керівника Донецької обласної прокуратури щодо перевірки законності призупинення дії трудового договору та бездіяльності органу Держпраці, у якому просила: провести прокурорську перевірку законності видання наказу № 90 від 14.10. 2025 директоркою гімназії № 15; надати правову оцінку діям посадових осіб, які видали неправомірний наказ про призупинення трудового договору; перевірити законність бездіяльності Східного міжрегіонального управління Держпраці, яке ухилилось від розгляду по суті; у разі встановлення порушень – вжити заходів прокурорського реагування, передбачених ст. 26 Закону України «Про прокуратуру», та зобов`язати керівництво гімназії скасувати незаконний наказ.

У відповідь на вказане звернення Донецька обласна прокуратура листом від 06.11.2025 за вих. № 27-756ВИХ-25 повідомила позивачку про відсутність у прокуратури законних підстав проведення перевірок законності дій посадових осіб закладу освіти та Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. У разі незгоди з такою відповіддю, прокуратура повідомила про право позивачки оскаржити її у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість наказу Гімназії № 15 № 90 від 14.10.2025, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того. що відсутні законні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (частина перша статті 9 ЦК України).

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі № 593/1156/21).

15 березня 2022 року прийнято Закон № 2136-ІХ, яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».

У частинах першій та другій Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Законом № 2136-ІХ Главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону № 389-VIII, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом № 2136-ІХ».

Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ в умовах воєнного стану, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Вказана норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 08 травня 2024 року у справі № 359/5261/22, від 22 травня 2024 року у справі № 755/10764/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) зроблено висновки, що «сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору»), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію. Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору») є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону».

Разом з тим, 15 березня 2022 року прийнято Закон № 2126-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану», яким розділ VI Закону України «Про освіту» доповнено статтею 57-1 (далі - Закон № 2126-IX).

У статті 57-1Закону України «Про освіту» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)передбачено, що здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується:

організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.

місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Забезпечення державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) у межах своєї компетенції здійснюють: органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти; заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники.

Органи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти і науки та видає накази з питань створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу та з інших питань у сфері освіти і науки, не врегульованих законом в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). Строк дії таких наказів не може перевищувати строк особливого періоду. Такі накази не є регуляторними актами та підлягають державній реєстрації лише у разі, якщо стосуються прав, свобод, законних інтересів та обов`язків громадян і юридичних осіб.

Обміркувавши викладене, колегія суддів зауважує, що:на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується;

за змістом статті 57-1 Закону України «Про освіту» щодо працівників закладів освіти, установ освіти, наукових установ, які в умовах воєнного стану були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду, саме держава взяла на себе спеціальні (додаткові) гарантії щодо збереження роботи та середнього заробітку, у тому числі шляхом організації освітнього процесу в дистанційній формі;

забезпечення відповідних державних гарантій покладено, зокрема, на органи виконавчої влади, органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти, заклади та установи освіти, які для реалізації державних гарантій приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території;

Закони № 2136-ІХ, яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності у період дії воєнного стану, та № 2126-IX, яким статтею 57-1 Закону України «Про освіту» запроваджено державні гарантії в умовах воєнного стану для окремих суб?єктів, зокремапрацівників закладів освіти, установ освіти, наукових установ, прийняті одночасно;

стаття57-1 Закону України «Про освіту» є спеціальною нормою щодо положень статті 13 Закону № 2136-ІХ та пункту 2 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, оскільки поширюється лише на окремих суб?єктів, зокрема працівників закладів освіти, установ освіти, наукових установ;

спеціальна норма має перевагу над загальною нормою (lex specialis derogat generali). Оскільки саме держава взяла на себе спеціальні (додаткові) гарантії щодо збереження роботи та середнього заробітку працівників закладів освіти, установ освіти, наукових установ в умовах воєнного стану, у тому числі шляхом організації освітнього процесу в дистанційній формі, застосування положень статті 13 Закону № 2136-ІХ до таких працівників щодо призупинення дії трудового договору виключається;

захист трудових прав працівників закладів освіти, установ освіти, наукових установ, з урахуванням державних гарантій щодо збереження роботи та середнього заробітку, передбачених статтею 57-1 Закону України «Про освіту» (дію абзацу третього частини першої статті 57-1 зупинено на 2025 рік в частині збереження середнього заробітку працівникам закладів та установ освіти, наукових установ згідно із Законом № 4059-IX від 19 листопада 2024 року), не залежить від оскарження чи не оскарження позивачем окремих рішень органів влади та управління у сфері освіти, закладів та установ освіти, у тому числі наказу закладу освіти про призупинення трудового договору.

Відповідно до частин першої, дев`ятої, дванадцятої статті 60-2 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються. Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби (частина статті 60-2 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 933/411/22 зазначено, що «суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки наказ директора КЗ «Олександрівська мистецька школа» від 10 серпня 2022 року № 22К «Про призупинення дії трудових договорів», за яким трудовий договір з викладачем КЗ «Олександрівська мистецька школа» ОСОБА_5 призупинено з 10 серпня 2022 року, за своєю формою і змістом відповідає вимогам статті 13 Закону України № 2136-ІХ. При цьому слід зазначити, що на час призупинення дії трудового договору, за позивачкою зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, а, відповідно до положень частини четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що наказ КЗ «Олександрівська мистецька школа» від 10 серпня 2022 року за № 16-од «Про призупинення освітнього процесу», яким тимчасово призупинено освітній процес в КЗ «Олександрівська мистецька школа» з 10 серпня 2022 року до припинення або скасування правового режиму воєнного стану та визнано неможливим організувати навчальний процес в дистанційному режимі навчання та організації простою закладу і працівників, є дійсним, позивачка вимог щодо його оскарження в межах цієї справи не заявляла».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року у справі № 296/8000/22 вказано, що «суди попередніх інстанцій встановили, що наказом в. о. ректора Житомирського медичного інституту за погодженням з Житомирською обласною військовою адміністрацією встановлено, що навчальний рік розпочинається за змішаною (змінною) формою навчання та наказано забезпечити присутність на робочих місцях керівництва, адміністративно-управлінського персоналу, науково-педагогічних та педагогічних працівників закладу. Згідно з матеріалами справи листом від 26 серпня 2022 року Житомирський медичний інститут повідомив ОСОБА_1, що з урахуванням освітнього процесу заклад може забезпечити їй дистанційну роботу на 0,53 ставки викладача, для чого їй необхідно подати заяву про переведення на 0,53 ставки. Проте позивачка з цією пропозицією не погодилась. Стаття 60-2 КЗпП України, яка регулює порядок дистанційної роботи, лише у частині десятій передбачає право працівника вимагати переведення на дистанційну роботу на певний проміжок часу, але виключно у певних випадках, які встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи не підтверджуються. У всіх інших випадках запровадження дистанційної роботи залежить від погодження з роботодавцем та не може вимагатися позивачкою від відповідача, тобто не є безумовним обов`язком відповідача. Під час оцінки можливості встановлення таких форм організації роботи суд, з точки зору виявлення порушення прав працівника, встановлює чи не мав працівник права вимагати такої форми організації роботи, чи відмовився працівник від такої пропозиції роботодавця, а також чи не допущено дискримінації серед працівників щодо таких пропозицій форми організації роботи».

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 296/8012/22.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суд встановив, що Наказом директорки Гімназії № 15 ОСОБА_6 від 14.10.2025 № 90, керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 №Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України наслідком чого є тимчасове призупинення освітнього процесу Гімназії № 15 відповідно до Розпорядження начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 30.05.2025 № 317рг «Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти Покровської міської ради Донецької області» через неможливість сформувати дистанційні класи, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 ), вчителем закладу загальної середньої освіти з трудового навчання Гімназії зі структурним підрозділом початкової школи № 15 Покровської міської ради Донецької області з 16.10.2025 на строк дії воєнного стану в Україні. Також відповідно вказаного наказу умовою відновлення дії трудового договору з ОСОБА_1 визначено відновлення освітнього процесу у Гімназії № 15, про що остання має бути повідомлена за 10 календарних днів через єдину освітню платформу Microsoft Teams та електронну пошту.

Встановивши обставини неможливості відповідача надати позивачу роботу вчителя трудового навчання дистанційно через призупинення діяльності з 01.09.2025 року відповідачем освітнього процесу, місцевий суд дійшов обґрунтованого висноку щод відмови у задоволенні позову, оскільки наявні у справі докази не містять підтвредження тіє обставини, що заклад проводить навчальний процес до якого б могла бути залучена позивачка.

Що стосується посилання позивачки на постанову Верховного суду у справі №758/4178/22 від 05.05.2025 року.

У постанові від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав, що сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію.

Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку з призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.

У даному випадку, вказана постанова суду не може бути релевантною для розгляду для спорі, який виник мін ОСОБА_1 та Гімназією №15, оскільки освітній процес було призупинено з 01.09.2025 року, а також згідно Розпорядження начальника Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 30.05.2025 № 317рг «Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти Покровської міської ради Донецької області», позивачку листом від 08.10.2025 за № 104 було повідомлено про відсутність вакантних посад, які могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у Гімназії № 15, у зв`язку з чим запропоновано розглянути можливість працевлаштування у заклади загальної середньої освіти, підпорядкованих відділу освіти Покровської міської ради Донецької області за переліком, наведеним у листі відділу освіти Покровської міської ради Донецької області № 01-24/05/1059 від 07.10.2025. Від запропонованих вакансій позивачка відмовилась у листі від 08.10.2025 № 104.

Отже, у даному випадку встановлено неможливость роботодавця надати роботу і неможливость виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а у справі на яку посилається позивачка, роботодавець продовжував здійснювати вид своєї діяльності на відміну від Гімназції №15.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2026 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи