Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №225/4045/21 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №225/4045/21

Суддя: Халаджи О. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2562/26 Справа № 225/4045/21 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпра від 05 листопада 2025 року про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у правах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Орган опіки та піклування Ромоданівської селищної ради Ромоданівської селищної ради Полтавської області, Орган опіки та піклування Новояворівської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини (суддя першої інстанції Поштаренко О.В.),

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Самарського районного суду м. Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у правах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Орган опіки та піклування Ромоданівської селищної ради Ромоданівської селищної ради Полтавської області, Орган опіки та піклування Новояворівської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Представником відповідача адвокатом Карнауховим А.О. через «Електронний суд» подано клопотання про призначення по справі судово-психологічної експертизи у відношенні неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу своїми авторитарними методами, фактично сам встановив місце проживання їх з ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_4 із собою, не зважаючи на висновок служби у справах дітей ВЦА м. Торецька від 05.03.2019 р. та висновок Торецької міської ВЦА від 23.03.2022 р. № 61, а також рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31.01.2023 р. по справі № 225/2468/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «про визначення місця проживання дитини», яке набрало чинності і яким визначено місце проживання їх малолітнього сина ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 . Зараз ОСОБА_1 усілякими засобами перешкоджає ОСОБА_2 в спілкуванні з сином, рішення суду добровільно не виконує та усіма засобами активно протидіє його виконанню, у тому числі шляхом подання немотивованих скарг і наклепів на учасників процесу. На даний час ОСОБА_1 , ні на які запропоновані компроміси з надання можливості зустріч матері з рідною дитиною не погоджується, розумні доводи не сприймаються, зв`язок блокується, відповідачем постійно створюються штучні перешкоди, щоб унеможливити спілкування з сином та реалізацію рішення суду, нехтуються норми сімейного, Конституційного та міжнародного права. Вважаю, що у такий спосіб позивач ОСОБА_1 позбавив їх спільну малолітню дитину, яка постійно проживала з матір`ю материнського піклування, уваги та присутності, що є грубим і не допустимим порушенням прав та інтересів дитини. Зміна звичного місця проживання дитини вже призвело до тяжких наслідків для нього. Позивач починаючи з березня 2022 року до теперішній час взагалі не надає відповідачці можливості не те щоб спілкуватися, а навіть бачитись із сином, при цьому явно втрачається емоційний зв`язок між дитиною та матір`ю поки справи розглядалися в суді. Маніпулюючи думкою дитини, через постійний психологічний вплив та через штучно створену повну ізоляцію від матері з 2022 року з метою створення негативного образу відповідачки як матері, ОСОБА_1 посилається на те, що він не зобов`язаний виконувати рішення суду стосовно місця проживання дитини з матір`ю, оскільки ОСОБА_4 цього не бажає. Для виявлення психологічного стану дитину, наявності психологічного впливу збоку ОСОБА_1 , усунення сумнів з цього питання, вважаю, що має бути проведена психологічна експертиза. До того ж раніше ОСОБА_1 по цивільним справам, які розглядалися стосовно їх спільної дитини настоював на проведені цієї експертизи, але потім він несподівано свою думку змінював. Враховуючи вищезазначене, вважає, що для повного, об`єктивного та неупередженого вирішення цієї справи необхідно призначити та провести судово-психологічну експертизу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що думка дитиниєможе бути спотвореною через психологічний вплив батька.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра від 05 листопада 2025 року клопотання представника відповідача адвоката Карнаухова А.О. про призначення судово-психологічної експертизи – задоволено частково.

Призначено у цивільній справі судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні запитання:

- Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків, особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

- Чи є підстави вважати, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дає показання під впливом дорослих (батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або матері ОСОБА_2 )?

- Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на психологічний стан та розвиток малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

- Чи наявні ознаки страху в поведінці дитини від спілкування з батьком (матір`ю)?

- До кого з батьків більш прихильна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Із вказаною ухвалою суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивує скаргу тим, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ромоданівської селищної ради, яке відбулось у вересні 2023 року була присутня дитячий психолог Опорного закладу «Ромоданівський ліцей» ОСОБА_5 , яка жодним чином не зауважила, що думка дитини є спотвореною, необ`єктивною чи проманіпульованою. У Висновку органу опіки та піклування Ромоданівської селищної ради зазначено, мовою оригіналу: « ОСОБА_6 , висловив бажання проживати разом з батьком та родиною дідуся.

Судом задоволено клопотання про опитування самої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане опитування до 05.11.2025 року судом не проведено, але суд передчасно зробив висновок, що думку дитини потрібно перевірити на її об`єктивність.

ОСОБА_7 просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Призначаючи експертизу у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що її призначення має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно з ч.2 ст.102ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).

Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини другої статі 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У статті 161 СК України передбачено, що спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, які проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків.

У випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (стаття 161 СК України).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновки органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2022 року у справі № 761/43925/19 наведений аналіз доводів клопотання про призначення судово-психологічної експертизи у справі щодо визначення місця проживання дитини, зокрема, вказано на відсутність належного обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду справи без спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини справи неможливо. Натомість встановлені обставини справи, а також аналіз статті 161 СК України, не дають підстав для висновку, що для вирішення спору були необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити обставини справи було неможливо.

Також вказано на те, що висновки Верховного Суду в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 не свідчать про необхідність призначення судово-психологічної експертизи, а наголошують на обов`язку судів враховувати психологічний стан дитини, що було встановлено судами під час розгляду справи.

Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, обставин, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Пунктами 2, 3 ч.1 ст.43ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведених обставин справи вбачається, що предметом спору є визначення місця проживання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час розгляду справи дитина досягла чотирнадцяти років, а отже є такою, яка може висловити свою думку і має бути вислухана при вирішенні між батьками.

Також на виконання положень ст. 19 СК України до участі в розгляді справи залучений орган опіки та піклування, який має подати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

А отже вказані питання будуть досліджуватись компетентним органом, при цьому сторони мають право подати достовірні дані щодо свого матеріального стану, участі у вихованні дитини, характеристики та інші дані. Натомість призначення судом ще одного експертного дослідження психологічного стану дитини призведене до додаткового психологічного навантаження на неї, при наявності необхідності її участі при складенні висновку органом опіки та піклування та висловлення власної думку у суді.

Отже наліз наведених положень СК України та ЦПК України, не дають підстав для висновку, що для вирішення спору у даній справі необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити обставини справи було неможливо.

Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доцільність призначення у справі експертизи.

Ухвала суду про призначення експертизи зумовлює зупинення провадження у справі, про що вказано і в оскаржуваній ухвалі, а отже ця ухвала є такою, що перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з положеннями п.1 ч. 1ст 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Отже, викладені стороною позивача доводи знайшли своє підтвердження і дають підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 , було відстрочено сплати судового збору за тподання апеляційної скарги на ухвалу суду від 05 листопада 2025 року.

Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , задоволена, ухвалу суду від 05 листопада 2025 року скасована та направлено справу до розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_2 , на користь держави слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.141, 374, 376,379 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпра від 05 листопада 2025 року про призначення експертизи скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua