Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №182/6300/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2199/26 Справа № 182/6300/25 Суддя у 1-й інстанції - Клименко І.В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Нікітюк В.М.,

захисника, особи, що притягається

до адміністративної відповідальності адвоката Ревункова В.М

апеляційну скаргу захисника Ревункова В.М., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , місце роботи невідомо,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 02.08.2025 о 22.56 год. у м. Нікополі Дніпропетровської області по пр. Трубників біля буд. № 25 керував транспортним засобом – автомобілем «ВАЗ 2108», номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова). Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому порядку відмовився на боді-камеру, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 410583 від 02.08.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі захисник Ревунков В.М., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просив скасувати постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити адміністративну справу за відсутністю події та складу правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року є незаконною та необґрунтованою, враховуючи те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Звертає увагу суду, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Додатково звертає увагу суду, матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, даних про зупинку автомобіля та причини зупинки співробітником поліції вказаного автомобіля. А відтак вимоги поліцейського проходження огляду сп`яніння слід вважати незаконними, відмова від їх виконання не утворює складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Захисник вважав, що в ході судового розгляду не спростовані твердження ОСОБА_1 про те. що він лише сидів разом із жінкою в салоні автомобіля, який був припаркований на стоянці біля магазину, і він не збирався використовувати автомобіль як транспортний засіб.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Ревунков В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи доводи апелянта щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження медичного огляду в медичному закладі з метою встановлення ступеню алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу, у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 410583 від 02.08.2025, в якому викладені обставини вчинення правопорушення і який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 , не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з фактичними обставинами, викладеними у ньому. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеному у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, за результатами якого ОСОБА_1 відмовився від огляду на боді камеру;

- направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі;

- відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, що мали місце 02.08.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності наданих доказів.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозапис відповідає вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявний у справі відеозапис є повним і послідовним, на якому зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі.

На відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, із дослідженого відеозапису, не вбачається, що ОСОБА_1 оспорював законність його зупинки чи факту керування ним транспортним засобом, наявність виявлених працівниками поліції у нього ознак алкогольного сп`яніння. Не заперечував факт вживання пива перед тим як сісти за кермо, зауважив, що розпиває напої з 17:00 (відеозапис починаючи з 23:04:39). Зазначав, що їхав на автомобілі до дому. Окрім того на відео зафіксована спроба ОСОБА_1 уникнути відповідальності, запевняючи поліцейських, що їм зараз подзвонить їх керівництво і прийдеться його відпустити (відеозапис починаючи з 22:57:31), на що поліцейський попередив про кримінальну відповідальність і повне фіксування подій на місці нагрудним реєстратором. Відеозаписом зафіксовано визнання ОСОБА_1 факту вживання алкогольних напоїв, керування ним автомобілем та його категоричну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою алкотестеру, так і в закладі охорони здоров`я.

Тому доводи апеляційної скарги в частині порушення працівниками поліції порядку огляду на стан сп`яніння водія в цій частині є необґрунтованими і спростовується доданими відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.

Водночас, відеозапис, який містяться в матеріалах вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення, не містить будь-яких підтверджень того, що своїми діями, працівники поліції вчиняли психологічний чи інший тиск на ОСОБА_1 щодо того, щоб спонукати його до вчинення адміністративного правопорушення чи оговорення себе. Крім того, стороною захисту не було надано відповідного доказу щодо неправомірних дій працівниками поліції.

Тож, суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.

Законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Підстава зупинки транспортного засобу не яким чином не впливає на необхідність виконання водієм, у якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, на виконання вимог п.2.5 ПДР – проходження огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів, які були надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Оскаржена постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст.283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Ревункова В.М., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2026 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин