Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №643/6546/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/6546/25

Провадження № 2/643/622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Кривоконенко Х.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Плугатирьова В.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача – адвоката Короля В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

Зміст позовних вимог

Адвокат Плугатирьов В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 (позивач), просить стягнути з ОСОБА_2 (відповідач) на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дати подання позову і до припинення інвалідності, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

13.05.1994 між сторонами був укладений шлюб, про що Московським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова зроблений актовий запис № 604. Вказана обставина встановлена рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.09.2024 по справі № 643/3264/24. В шлюбі позивач отримала інвалідність довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 06.06.2013. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.09.2024 по справі № 643/3264/24 зазначений шлюб розірвано. В період шлюбу позивач постійно зазнавала від відповідача психологічних знущань та фізичного насилля, що зокрема встановлено в постанові Харківського апеляційного суду від 28.05.2024 по справі № 643/3308/24. Оскільки відповідач постійно вчиняв по відношенню до позивача домашнє насильство, остання змушена була звернутися до суду та розірвати шлюб. Після розірвання шлюбу позивач залишилась майже без засобів до існування, пенсії по інвалідності вистачає лише для оплати комунальних послуг та придбання мінімального набору недорогих продуктів харчування. Коштів на лікування не вистачає. Через наявність інвалідності позивачу складно знайти роботу, особливо у воєнний час. На даний час позивач не має іншого доходу, окрім пенсії. Разом з тим позивачу відомо, що відповідач має офіційну роботу та отримує суттєві доходи. У зв`язку з вищевказаними обставинами позивач потребує матеріальної допомоги з боку колишнього чоловіка – відповідача.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 14.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви – десять днів з дня вручення ухвали. Недоліки позовної заяви усунені в повному обсязі.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 22.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін..

Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Стислий виклад позиції сторін в ході судового провадження

В судовому засіданні 01.09.2026 позивач та її представник позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримали у повному обсязі. Зазначили, що позивач доглядає матір похилого віку, тому не може знайти роботу. Позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 3723,00 грн., якої не вистачає навіть на оплату комунальних послуг. Крім того, у позивача було виявлено онкологічне захворювання, проведена операція, наразі позивач потребує проведення вартісних досліджень, щоб уникнути повторної онкології. Мати позивача має травму хребта, тому позивач доглядає її, у зв`язку з чим позивач обмежена у пошуку роботи через догляд за матір`ю. Два роки тому позивач виїжджала до м. Полтави та просила родичів доглядати за матір`ю. Пенсію позивач витрачає на себе, а мати свою пенсію витрачає на себе. Матеріально позивач не допомагає матері, лише фізично (приготування їжі, догляд). Крім того, позивач повідомила, що багато років утримувала матеріально відповідача, який працює тільки останні роки. У відповідача є зараз робота та стабільний заробіток. На уточнюючі запитання позивач пояснила, що приймає гормональні ліки, в неї постійна слабкість, їй важко зосередитись, вона не здійснювала спроб працевлаштуватись. Інших доходів, крім пенсії, позивач не має, транспортних засобів у власності не має, з нерухомості є тільки однокімнатна квартира. Позивач не займається підприємницькою діяльністю.

В судовому засіданні 01.09.2026 відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог з огляду на таке. Позов не доведений, розрахунку щомісячних витрат не надано, а також доказів вартості медичних досліджень. Не надано доказів недостатності пенсії та іншого доходу. У позивача на праві власності є квартира, у матері позивача є двокімнатна квартира. З аналізу скріншотів з Інстаграму вбачається, що позивач працює модельєром-дизайнером одягу. У довідці по зору зазначено 1,0 на лівому оці та правому. Ця довідка не може підтверджувати, що позивач не може вести підприємницьку діяльність. Не надано даних про строки втрати працездатності, немає доказів повної непрацездатності, немає доказів, що інвалідність перешкоджає позивачу знайти роботу. Щодо догляду за матір`ю, у позивача є рідний брат, який повинен доглядати матір. Крім того, немає доказів, що позивач доглядає за своєю матір`ю. Стан матері позивача покращився останнім часом, відповідач її бачить кожен день на вулиці. У позивача є брат ОСОБА_3 , який допомагає матері. Насильства з боку відповідача в бік позивача було вже після того, як було насильство в його сторону з боку позивача. Позивач таємно виписала відповідача з квартири, вивезла його речі. Відповідач не заперечує, що інвалідність у позивача була отримана в період їхнього шлюбу. Певний час він надавав матеріальну допомогу позивачу. Відповідач працює фізичною особою – підприємцем, приватним репетитором з англійської мови, його середньомісячний заробіток за 2026 рік складає приблизно 64970,00 грн. Позивач зруйнувала їх шлюб, він наполягав на збереженні шлюбу. Зазначив, що готовий допомагати позивачу на підставі законодавства та якщо позивач буде проживати разом з ним.

16.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено наступне. У позовній заяві не наведено: розрахунку щомісячних витрат позивача; доказів недостатності отримуваної пенсії; доказів, що відповідач має стабільний і високий дохід, достатній для утримання позивача. Позивач вказує, що її пенсії по інвалідності вистачає лише для оплатити комунальних послуг та придбання мінімального набору недорогих продуктів харчування, а коштів на лікування взагалі немає. Однак ці твердження є лише словами і не підтверджуються жодними доказами. Не надано розрахунків, квитанцій, медичних документів або інших доказів, які б підтверджували зазначені витрати. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач стверджує, що має інвалідність довічно, що підтверджується лише пенсійним посвідченням. Однак пенсійне посвідчення не є вичерпним доказом, який би свідчив про непрацездатність у контексті аліментних зобов`язань, оскільки воно лише підтверджує факт призначення пенсії, але не розкриває причини та наслідків інвалідності. У позовній заяві відсутня будь-яка медична документація (довідки МСЕК, виписки з історії хвороби, результати обстежень), яка б підтверджувала характер хвороби, її вплив на працездатність та потребу в лікуванні. Необхідність лікування та його вартість також не підтверджені жодними документами. Отже, на підставі вищевикладеного та враховуючи норми чинного законодавства та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 (справа № 2- 1974/11), позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт хвороби, її характер, ступінь втрати працездатності, а також про необхідність постійного лікування та його вартість. Зокрема, до позовної заяви не додано: довідку медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), яка є основним документом, що підтверджує встановлення групи інвалідності, її причину, термін та ступінь втрати працездатності; медичну документацію (виписки з історії хвороби, результати обстежень, консультацій лікарів), яка б підтверджувала характер захворювання, його прогресування та потребу в лікуванні; рецепти на медикаменти або чеки з аптек, які б обґрунтовували витрати на лікування. Позивач лише вказує на наявність інвалідності третьої групи, але не надає жодних доказів, що саме ця інвалідність перешкоджає їй знайти роботу та отримувати дохід, достатній для самозабезпечення, особливо у воєнний час. Відповідачу стало відомо, що позивач веде активну підприємницьку діяльність у сфері шиття та продажу весільних суконь. Ця діяльність здійснюється, зокрема, через соціальну мережу «Instagram». Доказом цього є скріншоти з її профілю, які додаються до відзиву. У шапці профілю ОСОБА_1 у соціальній мережі «Instagram» зокрема зазначено, що вона є модельєром – дизайнером одягу, виробляє весільні та вечірні сукні на замовлення. Ведення підприємницької діяльності, навіть якщо вона не оформлена офіційно, свідчить про наявність у позивача джерела доходу, який не зазначений у позовній заяві. Крім того, це демонструє її працездатність та можливість самостійно забезпечувати себе. Таким чином, у позивача є достатньо можливостей для самозабезпечення, що ставить під сумнів її потребу в матеріальній допомозі від відповідача.

08.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено наступне. Представником відповідача подані до суду письмові пояснення, в яких стверджується про відсутність у позивача матеріальної потреби в аліментах, оскільки у 2021 та 2022 роках (до війни) позивач намагалася продавати весільні сукні через сторінку в «Instagram». Однак вказаний факт не має ніякого доказового значення під час встановлення фінансової забезпеченості позивача у 2025 році. На даний час позивач не здійснює діяльності у зв`язку з війною. В період війни весільні сукні нікому не потрібні. З 2021 року позивачем не продано жодної сукні.

Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

13.05.1994 між сторонами зареєстровано шлюб Московським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис № 604 (а.с. 129).

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 23.09.2024 шлюб між сторонами, зареєстрований 13.05.1994 у Московському відділі реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, актовий запис № 604 – розірвано (а.с. 11).

Позивач отримує пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання, що підтверджується Пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , дата видачі: 06.06.2013, термін дії: довічно (а.с. 10).

На підтвердження придбання лікарських препаратів позивачем надані скріншоти з мобільного застосунку щодо бронювання ліків від 28.01.2025, 20.01.2025, 24.12.2024, 23.12.2024, 05.04.2025, 04.04.2025, 03.04.2025, 14.04.2025, 15.04.2025, 06.04.2025, 29.01.2026 на загальну суму 14256,75 грн. (а.с. 35-37).

На підтвердження оплати проведення позивачем медичних досліджень надано квитанції на загальну суму 1836,00 грн. (1016,00 + 820,00 ) в клініці «Analityka» (а.с. 111, 114).

На підтвердження оплати проведення позивачем медичних досліджень надано квитанції на загальну суму 1160,00 грн. (250,00 + 910) в клініці «Діагностика плюс» (а.с. 112, 117).

Згідно Протоколу ультразвукового дослідження органів малого таза особи, яка у документів на вказана, проведеного « ОСОБА_4 », отриманий висновок: УЗ ознаки утворення лівого яєчника кіста? ORADS 2 (а.с. 115).

Відповідно до Талону для видачі результатів Медичного центру «Європейський радіологічний центр», сплачено 1170,00 грн. за обстеження Ро МРТ кульшових суглобів (а.с. 116).

Згідно даних Протоколів дослідження позивача у кабінеті Ультразвукової діагностики № 141 ДП «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва НАМН України», отриманий висновок: стан після тиреоїдектомії, ФКМ (а.с. 38-39).

Як вбачається з даних довідки про доходи № 6250242338080238 ГУПФУ в Харківській області, позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Московському районі м. Харкова і отримує пенсію по інвалідності; сума пенсії за період з 01.01.2024 по 30.04.2025 складає 47926,00 грн. (а.с. 40).

Відповідно даних Виписки з історії хвороби № 81996 ДУ «Інститут медичної радіології імені С.П. Григоренка академії медичних наук України», позивач знаходиться під наглядом інституту з 21.06.2011 з діагнозом: «Ca gl. Thyreoideae pT1mN0M0, папілярний, після хірургічного лікування (26.05.2011) та радіойодтерапії 1 ст. 2 кл. гр. Гіпотиреоз, важка форма». (а.с. 41, 118).

Згідно даних Виписки з амбулаторної карти № 40442 Медичного центу «Ок-центр», позивачу встановлено діагноз: пресбіопія обох очей.

Представником відповідача в якості ведення позивачем підприємницької діяльності надано скріншоти з мобільного застосунку «Instagram», аккаунт lilu_skripnik_(а.с. 69-72).

ОСОБА_5 є матір`ю позивача, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 128)

Згідно даних довідки обстеження лікарем терапевтом КНП «Міська поліклініка № 6» Харківської міської ради від 15.04.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається вдома в тому числі з приводу застарілого остеопоротичного перелома тіла L1 хребця (ВВ 2024) з порушенням акту ходи. Стан важкий без позитивної динаміки, постійно проживає з родичами. Оцінка критеріїв життєдіяльності: самообслуговування – значний (2 ступінь), пересування - значний (3 ступінь). Хвора належить до пацієнтів похилого віку з невиліковними хронічними хворобами (а.с. 108).

Відповідно до даних Магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта від 21.09.2024, при обстеженні ОСОБА_5 отриманий висновок: МР-ознаки остеопоротичного перелому тіла LI хребця зі зниженням його висоти більше ніж на 75 % та стенозом хребетного каналу на цьому рівні. Дегенеративні зміни поперекового відділу хребта з дегенеративним стенозом хребетного каналу у сегменті L3-L5 (тип В за Шизае). Протрузія міжхребцевого диска L3-L4. У порівнянні з дослідженням від 16.06.2024 без динамічних змін (а.с. 109).

Згідно Висновку № 1629 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданої КНП «Міська поліклініка № 6», ОСОБА_5 визначено потребу в постійному сторонньому догляді (а.с. 110).

Також позивачем надані квитанції за комунальні послуги (а.с. 121-123).

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 ст. 75 Сімейного Кодексу України (СК України) передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Відповідно до ст. 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Згідно з ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 СК України (визнана такою, що не відповідає Конституції України), один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 29.10.2024 № 1-р/2024 у справі № 1-1/2023(72/23) визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину 4 статті 75 СК України. При цьому Конституційний Суд України вказав, що «прожитковий мінімум у контексті частини четвертої статті 75 Кодексу визначено у спосіб, що не враховує повною мірою і не може враховувати потреби непрацездатних осіб, а тому й не може бути універсальним для визначення рівня витрат на підтримання життєзабезпечення всіх без винятку людей. Зокрема, нужденність одного з подружжя, який є непрацездатним, повинна встановлюватися з урахуванням співвідношення між його заробітною платою, пенсією, іншими доходами та тими потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення. Частина четверта статті 75 Кодексу викладена у такий спосіб, що не допускає можливості віднести категорію „нужденність“ до оціночних понять, а тому позбавляє суд змоги тлумачити зміст цієї категорії та ухвалювати рішення на власне переконання з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення.

Прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби особи у матеріальній допомозі, а навпаки, як убачається зі змісту частини четвертої статті 75 Кодексу, обмежує право одного з подружжя на утримання (аліменти). Крім того, оскільки особа пенсійного віку або особа з інвалідністю I, II чи III групи має пенсію чи соціальні виплати у розмірі, що можуть перевищити прожитковий мінімум, установлений законом, частина четверта статті 75 Кодексу не може бути застосована, а право на утримання не може бути реалізоване.

Конституційний Суд України зазначає, що потребу в матеріальній допомозі за наявності спору слід визначати в судовому порядку у кожному конкретному випадку у спосіб зіставлення доходів і витрат позивача та відповідача, а також перебування в особи (відповідача) на утриманні інших осіб (батьків, дітей від інших шлюбів тощо), що дасть можливість повною мірою визначити матеріальну потребу одного з подружжя і можливості іншого з подружжя в наданні утримання (аліментів) та забезпечить тому з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, можливість її отримати, а призначення особі відповідної пенсії або іншої соціальної виплати не може залежати від виплат, які здійснює один із подружжя на утримання іншого з подружжя. Призначення державою соціальних виплат не може впливати на призначення аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати можливість такого призначення.

Протилежне унеможливлює врахування судом усіх особливостей конкретної життєвої ситуації».

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 759/6629/19, «за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України».

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Щодо позовних вимог

Виходячи з приписів ст. 75 СК України, виникнення у позивача права на аліменти залежить він наявності 3 ключових факторів: - позивач повинна бути непрацездатною; - позивач повинна потребувати матеріальної допомоги; - відповідач повинен мати можливість надавати матеріальну допомогу.

Вирішуючи питання щодо доведеності вказаних факторів у даній справі, суд керується таким.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 13.05.1994 по 23.09.2024. В період шлюбу позивач отримала інвалідність з 06.06.2013 довічно. Таким чином, інвалідність позивача виникла під час шлюбу з позивачем.

З наданих позивачем медичних документів убачається, що вона тривалий час перебуває під медичним наглядом, перенесла хірургічне втручання. Крім того, позивач проходить медичні обстеження та несе витрати на придбання лікарських засобів і проведення діагностичних досліджень, що підтверджується відповідними квитанціями, медичними висновками та іншими письмовими доказами.

Оскільки головуючий суддя не є фахівцем у сфері медицини, суд позбавлений можливості надати оцінку питанням тяжкості вказаного захворювання та його здатності впливати на можливість працевлаштування позивача.

Одночасно суд враховує, що виходячи з положень ч. 3 ст. 75 СК України (згідно з якими непрацездатним вважається той із подружжя, який є особою з інвалідністю I, II чи III групи), презюмується, що у розумінні приписів ст. 75 СК України позивач як інвалід ІІІ групи є непрацездатною особою, а відтак відноситься до осіб, які виходячи із вказаного критерію мають право на аліменти.

Вирішуючи питання відносно того, чи потребує позивач матеріальної допомоги, суд керується таким.

Згідно з довідкою про доходи позивач отримує пенсію по інвалідності. За період з 01.01.2024 по 30.04.2025 загальний розмір отриманої нею пенсії становив 47926,00 грн, тобто в середньому близько 3 685,08 грн на місяць.

У судовому засіданні позивач пояснила, що станом на час ухвалення рішення її пенсія по інвалідності дорівнює 3723,00 грн. на місяць. Інших джерел доходу вона не має.

З наданих позивачем доказів убачається, що вона через проблеми із здоров`ям потребує медичних обстежень та придбання ліків.

Доводи відповідача про здійснення позивачем підприємницької діяльності, що за його доводами підтверджується скріншотами сторінки позивача в соціальній мережі «Instagram» про продаж суконь, суд відхиляє з огляду на таке. На вказана скріншотах в якості дат публікацій зазначений переважно 2021 рік, одна публікація датована 2022 роком. Доказів публікації оголошень про продаж суконь у наступні роки, тобто протягом 2023–2026 років, суду не надано. Вказані дати (2021-2022 роки) узгоджуються з поясненнями позивача, згідно з якими вона намагалась продавати сукні у минулому, до початку повномасштабного вторгнення, проте у останні роки цією діяльністю не займається через відсутність можливості.

Доводи позивача про необхідність догляду за матір`ю як підставу для стягнення аліментів суд відхиляє з огляду на таке. Відповідач зазначив, що у позивача є брат, який також має можливість доглядати матір. Факт наявності брата не заперечувався позивачем. Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК будь-яких доказів того, що саме позивач самостійно здійснює догляд за матір`ю, а також щодо режиму такого догляду (постійний щоденний протягом доби, щоденні нетривалі відвідування, один раз на декілька днів тощо) суду не надано. При цьому суд враховує, що позивач відмовилась від її допиту в якості свідка, про що просив представник відповідача, а відтак надані нею пояснення, виходячи з положень ЦПК України та релевантної судової практики, не є джерелом доказів у справі. Адже доказами у справі можуть бути лише показання сторони, надані нею за процедурою допиту свідка в порядку ст. 92 ЦПК України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач отримує пенсію у розмірі, який перевищує розмір прожиткового мінімуму, з мотивів, викладених у вказаному вище рішенні Конституційного Суду України. Також суд враховує, що положення ч. 4 ст. 75 СК Україні визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Ураховуючи наведене та наявні дані щодо розміру пенсії позивача і стану її здоров`я, суд дійшов висновку, що позивач потребує матеріальної допомоги.

Вирішуючи питання відносно того, чи може відповідач надавати матеріальну допомогу позивачу, суд керується таким.

Згідно з поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні, його заробіток як фізичної особи-підприємця за 2026 рік складає приблизно 64970,00 грн. на місяць.

Вказаний рівень доходів позивача, який у 19 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, свідчить про наявність у нього об`єктивної можливості надавати матеріальну допомогу позивачу.

Докази, які б спростовували пояснення позивача щодо розміру його доходів, суду не надані, клопотання про їх витребування учасниками справи не заявлялось. Позивач та її представник вказаний розмір доходів відповідача у судовому засіданні під сумнів не ставили.

Ураховуючи наведене, при визначенні розміру доходів відповідача суд виходить із вказаної вище суми, зазначеної відповідачем.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку щодо доведеності обставин, з якими законодавство пов`язує наявність у позивача права на аліменти. Так, позивач є непрацездатною особою у розумінні статей 75, 76 СК України, оскільки має інвалідність ІІІ групи, встановлену довічно ще під час перебування сторін у шлюбі. При цьому її матеріальний стан, зокрема розмір пенсії, стан здоров`я та наявність витрат на лікування і медичні обстеження, свідчать про наявність у неї потреби в матеріальній допомозі. Відповідач має фінансову можливість надавати позивачу матеріальну допомогу.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує засади справедливості, добросовісності та розумності цивільного судочинства. Також суд зважає на те, що аліменти мають бути спрямовані на задоволення реальних та базових життєвих потреб позивача у необхідному розмірі, проте не повинні призводити до дисбалансу матеріальних інтересів сторін чи перетворюватися на джерело безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Крім того, суд бере до уваги, що позивач має у власності однокімнатну квартиру, тобто забезпечена житлом. Матір позивача за її поясненнями отримує власну пенсію, у зв`язку з чим не перебуває на утриманні позивача.

Також суд враховує, що доказів, на підставі яких суд мав би можливість встановити об`єктивні середньомісячні витрати позивача, суду не надано. Так, у позовній заяві позивач зазначила, що її пенсії вистачає на оплату комунальних послуг та придбання мінімального набору недорогих продуктів харчування, а коштів на лікування взагалі немає. Проте ані у позовній заяві, ані у поясненнях, які надавались суду, позивач не навела розрахунок її середньомісячних витрат, у тому числі на лікування. Окремі квитанції про сплату медичних послуг, які надала позивач, не можуть бути визнані судом доказами необхідності постійного несення відповідних витрат, їх періодичності та середньомісячного розміру.

Також суд зважає на те, що станом на час вирішення справи середньомісячний дохід відповідача складає 64970,00 грн., у зв`язку з чим 1/4 частина його доходів, які просить стягнути позивач, дорівнює 16242,50 грн., тобто майже вдвічі перевищує мінімальну заробітну плату в Україні.

Ураховуючи вищенаведене, позивачем не доведено наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходів відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що аліменти в розмірі 1/9 частини доходів відповідача, що на час вирішення справи складає в середньому 7218,89 грн. на місяць, відповідатимуть засадам розумності, пропорційності, справедливості цивільного судочинства, забезпечуватимуть належне і гідне утримання позивача та одночасно не становитимуть надмірний і непропорційний тягар для відповідача.

Вказаний розмір аліментів буде майже удвічі вищим за пенсію позивача (3723,00 грн.) та розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (2595,00 грн.), а сукупний дохід позивача, який складатиметься з пенсії та аліментів, буде дорівнювати в середньому 10941,89 грн. на місяць та перевищуватиме мінімальну заробітну плату в Україні (8647,00 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються від дня подання позовної заяви.

Суд роз`яснює сторонам, що згідно ч. 3 ст. 80 СК України розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Доводи сторін щодо вчинення насильства та особи, яка була ініціатором розірванню шлюбу, суд не оцінює по суті, оскільки вказані обставини не відносяться до предмету доказування в даній справі.

Щодо судового збору

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Мінімальний розмір судового збору за пред`явлення позовних вимог майнового характеру складає 1211,20 грн. (відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік»).

Позов поданий через систему «Електронний суд».

Таким чином, судовий збір за подання вищевказаного позову складає 968,96 грн. (1211,20 * 0,8 (коефіцієнт для пониження розміру ставки судового збору).

Ураховуючи наведене, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позовну заяву адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/9 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи стягнення з 25.04.2025 і до моменту скасування інвалідності ОСОБА_1 .

В іншій частині позову - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Д.А. Крівцов