Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №461/5291/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5291/26

Провадження №3/461/2018/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова — Павлюк О. В., за участі представника Львівської митниці Державної митної служби України — Лубоцького Б. І., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження - Волинська обл, місце роботи - пенсіонер, місце проживання - АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 20.04.2021, виданий 7310,

за ч. 3 ст. 471 Митного Кодексу України, —

В С Т А Н О В И Л А :

29 червня 2026 року близько 18 години 51 хвилин у зону митного контролю у напрямку в`їзд в Україну, смугою руху «Червоний коридор» пункту пропуску «Шегині – Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 318», реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3 , у якому в якості водія слідував гр. України ОСОБА_1 .

Для здійснення митного оформлення гр. України ОСОБА_1 подав митну декларацію, у якій він зазначив про переміщення товару «Одяг вживаний – 1200 кілограм».

Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем № 3924» під час проведення огляду автомобіля зі застосуванням технічних засобів митного контролю (Фотокамера, ліхтарик) був виявлений товар, який відповідно до ст. 378 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 434 від 21.05.2012 обмежений до переміщення через митний кордон України, а саме: ковбаса без маркування з невизначеним терміном придатності у п`яти картонних поробках вага брутто – 130,5 кілограм.

Вказаний товар переміщувався без приховування в салоні та багажному відділенні автомобіля.

Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару гр. України ОСОБА_1 до митного контролю не подав.

Таким чином, гр. ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 471 Митного кодексу України.

Представник митниці Лубоцький Б. І. у судовому засіданні протокол підтримав, вважав вину ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, доведеною та просив його притягнути до адміністративної відповідальності у межах санкції вказаної статті.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, який був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, що стверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України, та з метою забезпечення розумних строків розгляду справи, вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що не з`явилася на виклик до суду, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника митниці, перевіривши матеріали справи, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, виходячи з такого.

Згідно зі ч. 3 ст. 471 МК України, відповідальність настає за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з ч. 1 ст. 378 Митного кодексу України пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами для вільного обігу, у будь-яких обсягах не дозволяється.

До групи 16 УКТ ЗЕД належать готові харчові продукти з м`яса, риби або ракоподібних, молюсків або інших водяних безхребетних

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення стверджується такими даними: протоколом про порушення митних правил № 1057/UA209000/2026 від 29.06.2026, до якого останній зауважень не висловив; копіями паспорта ОСОБА_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та контрольного талону; актом проведення огляду (переогляду) транспортного засобу від 07.07.2026; митною декларацією від 29.06.2026, у якій ОСОБА_1 зазначив про переміщення товару «Одяг вживаний – 1200 кілограм»; актом проведення огляду транспортних засобів та багажу UA209040/2026/011490 від 29.06.2026, відповідно до якого під час проведення огляду автомобіля зі застосуванням технічних засобів митного контролю (Фотокамера, ліхтарик) був виявлений товар, який відповідно до ст. 378 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 434 від 21.05.2012 обмежений до переміщення через митний кордон України, а саме: ковбаса без маркування з невизначеним терміном придатності у п`яти картонних поробках вага брутто – 130,5 кілограм; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 29.06.2026, який підтвердив обставини, наведені у протоколі про порушення митних правил; описом предметів, затриманих та вилучених у справі про ПМП № 1057/UA209000/2026 від 29.06.2026; доповідною запискою та службовою запискою, та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та узгоджуються з іншими доказами.

З наведених доказів вбачається, що вони доводять факт вчинення порушення митних правил, зокрема спосіб та порядок проходження митного контролю вказаною особою, обставини виявлення незадекларованого товару, його характеристики, перелік, найменування та кількість.

Аналізуючи наведені докази по цій справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, доведена належним чином, оскільки останній не задекларувала товар, що підпадає під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

Вирішуючи питання призначення виду стягнення за порушення митних правил, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, обставин справи, суд дійшов до висновку, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати стягнення у виді штрафу у межах, встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, з конфіскацією товару, оскільки такий, відповідно до наведених вище нормативних актів, обмежений до переміщення через митний кордон України. Суд вважає, що за обставин, які склалися, саме такий вид стягнення, а не жоден інший, передбачений санкцією статті, матиме найкращий виправний та виховний вплив на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд також не встановив підстав вважати, що накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації товару призведе до критичних майнових наслідків.

Згідно зі ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витратна провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов`язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі пояснень.

Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.

Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а у частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

У ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 471, 486, 527, 528 МК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5’100,00 гривень.

2. Товар, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил № 1057/UA209000/2026 від 29.06.2026, – конфіскувати в дохід держави.

3. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Львівської митниці Державної митної служби України 905,50 грн витрат за зберігання товару на складі митниці.

4. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665,60 гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова.

Суддя Ольга ПАВЛЮК