Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №336/380/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/380/26

Провадження №: 2/336/1563/2026

17.09.26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Єршової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/380/26 (провадження №: 2/336/1563/2026) за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Ольга Сергіївна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту перебування неповнолітнього сина на самостійному вихованні та утриманні батька,-

за участі:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – Ткаченко О.С.

представника третьої особи – Семенченко Н.В.

встановив:

16 січня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту перебування неповнолітнього сина на самостійному вихованні та утриманні батька.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2015 року у справі № 336/5550/15-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції м. Запоріжжя від 26.12.2003 року, актовий запис – 785, розірвано. Рішення суду набрало законної сили 29 вересня 2015 року.

Від шлюбу у подружжя є двоє спільних дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу спільна донька фактично залишилася проживати з батьком. Син проживав з бабою та матір`ю в селі Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області. На початку січня 2022 року син ОСОБА_5 приїхав до батька та у зв`язку з військовою агресією росії проти України залишився проживати з ним в м. Запоріжжі.

Батько з сином проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 є неповнолітнім, відповідно потребує виконання відносно нього батьківських обов`язків щодо утримання, догляду та виховання.

Колишня дружина позивача та мати неповнолітнього ОСОБА_5 змінила прізвище, у зв`язку з укладенням шлюбу та продовжує проживати в селі Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.

Спільний син фактично проживає з батьком з початку війни, батько самостійно виховує, доглядає та утримує його.

ОСОБА_5 закінчив Запорізьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 15 Запорізької міської ради Запорізької області та отримав свідоцтво про здобуття базової середньої освіти. Наразі навчання не продовжує.

Мати дитини не позбавлена батьківських прав, проте виконувати свої батьківські обов`язки не може через перебування на тимчасово окупованій території України - село Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області. Дитина з матір`ю підтримує зв`язок (телефонний) коли це вдається можливим.

Позивача ОСОБА_1 мобілізували до ЗСУ та він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Відтак батько неповнолітнього ОСОБА_5 є єдиною особою, який зобов`язаний виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до свого сина та він перебуває на території України.

Відповідно до пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 має право на звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошеним померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відтак постала необхідність у встановленні факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини задля реалізації права на звільнення з військової служби задля захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини щодо виховання та утримання.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

26 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

28 січня 2026 року до суду від представника позивача адвоката Ткаченко О.С. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 30 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання.

09 лютого 2026 року представник військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України подав письмові пояснення щодо позову.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року клопотання представника позивача адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про витребування доказів - задоволено. Витребувано з Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) відомості про перетин державного кордону України, громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області України (паспортні дані відсутні, РНОКПП не відомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2022 року по час виконання ухвали суду із зазначенням наступної інформації: дата та час перетину державного кордону України, пункт пропуску, вид перетину (виїзд або в`їзд на територію України, транзит), напрямок перетину державного кордону України (кінцевий пункт прибуття), з зазначенням ідентифікаційних ознак, відомостей про документ (документи), за якими здійснено перетин кордону та у разі наявності мети перетину державного кордону України.

11 червня 2026 року на виконання ухвали суду Головним центром обробки спеціальної інформації ДПС України надано витребувану судом інформацію.

16 червня 2026 року представник органу опіки та піклування надав висновок щодо вирішення даного спору.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2026 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Представник органу опіки та піклування вказав, що при розгляді вказаного питання досліджувались обставини наведені позивачем, відбулось спілкування з батьком та дитиною за результатами чого складено висновок про встановлення факту перебування неповнолітнього сина ОСОБА_5 на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 .

Представник військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові пояснення.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання10 липня 2026 року о 10-30 год. та 17 вересня 2026 року о 09-00 год. не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена за адресою зазначеною в позовній заяві та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно зі ст. 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за відсутності не надходило.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засідання пояснила, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_7 . Позивач з сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 приїхав до батька на зимових канікулах, перед війною і залишився в нього, оскільки населений пункт в якому він проживав з матір`ю було окуповано. У ОСОБА_7 є старша сестра ОСОБА_8 , яка виїхала за кордон. Діти люблять батька, сім`я дружна. ОСОБА_9 , мати ОСОБА_7 , залишилась в окупації. Свідок підтвердив, що батько одноособово займається вихованням сина. В свою чергу, дитина завжди доглянута та охайна, у них з батьком гарні стосунки. Вона бачила, що у житловому приміщенні позивача створені гарні умови для проживання. Матері дитини вона не бачила, ОСОБА_9 знаходиться в окупації.

Свідок ОСОБА_10 надала аналогічні показання.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в судовому засіданні пояснив, що в 2022 році, на зимових канікулах, приїхав до батька. В подальшому в країні почалася війна і він залишився проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . До цього, після розлучення батьків проживав разом з матір`ю та бабою. Мати доглядала за ним утримувала, з матір`ю були гарні відносини. Населений пункт в якому він проживав з матір`ю було окуповано. Деякий час він з матір`ю підтримував зв`язок, спілкувався через соціальну мережу «телеграм». Наразі таке спілкування є неможливим через блокування зв`язку. З сестрою в нього гарні стосунки, однак сестра виїхала за кордон. Він не бажає виїжджати за кордон та бажає проживати з батьком.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення органу опіки та піклування, свідків, заслухавши думку дитини, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Запоріжжі, про що 24 березня 2009 року складено відповідний актовий запис за № 356, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східнного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) дата видачі 02 серпня 2022 року.

18 вересня 2015 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/5550/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26 грудня 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис № 785. Прізвище позивачки після розірвання шлюбу залишити без змін – ОСОБА_11 .

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має зареєстрованого місця проживання.

ОСОБА_1 , відповідно до відмітки в паспорті громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є власником житлового будинку, розміщеного за даною адресою, що підтверджується договором дарування.

Неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання мешканців для вирішення соціального побутових питань та довідкою Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про фактичне місце проживання.

Неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштували в родину ОСОБА_12 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується наказом від 13 лютого 2026 року за № 331 та актом обстеження умов проживання.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік, як дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах, що підтверджується наказом № 473 від 23 лютого 2026 року.

ОСОБА_3 , за відомостями департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Мати неповнолітнього ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_3 змінила прізвище, у зв`язку з укладенням шлюбу та фактично проживає в селі Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.

Відповідно до інформації від Головного центру обробки Спеціальної інформації державної прикордонної служби України, наданої на виконання ухвали суду, ОСОБА_13 14 березня 2025 року здійснила перетин державного кордону України, пункт пропуску - пп. «Р.Руська» (авто), напрям - в`їзд, документ НОМЕР_3 , характеристика транспортного засобу KA8180IT. Іншої інформації не має.

29 квітня 2026 року Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району надано інформацію щодо вказаної справи та вказано, що спір щодо встановлення факту самостійного виховання дитини відсутній.

16 червня 2026 року Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району надано висновок про встановлення факту перебування неповнолітнього сина ОСОБА_5 на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 .

Як вбачається із висновку неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає з батьком з початку війни.

ОСОБА_1 наразі мобілізований до ЗСУ та перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки за № 14467 від 27.12.2025 року та копіями витягів із наказів № 343 від 02.12.2025 року, № 322 від 11.11.2025 року.

13.02.2026 до відділу по Шевченківському району служби (управління) / справах дітей Запорізької міської ради з`явився неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі своєю сусідкою та повідомив, що його мати, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наразі перебуває на тимчасово окупованій території, а батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , несе службу в лавах ЗСУ. Повідомив, що він залишився без батьківського піклування, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , також неповнолітній повідомив, що у нього склалися довірливі стосунки з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та останній має бажання залишити неповнолітнього ОСОБА_7 в своїй родині для тимчасового проживання.

Спеціалістами відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 (місце проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,) та складено акт обстеження умов проживання у якому зазначено, що житлове приміщення складається з трьох кімнат, кухні, коридору, ванна кімната, туалет. В наявності газо-, водо-, електропостачання. Для неповнолітнього ОСОБА_7 є окрема кімната, в якій є диван, шафа, в наявності особисті речі дитини, одяг по сезонах, канцелярія, дитина забезпечена гаджетами для навчання. Для проживання, навчання, відпочинку та розвитку дитини створено належні умови.

13.02.2026 наказом С(у)СД ЗМР№ 331 неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 . до вирішення питання щодо повернення дитини в родину.

Згідно наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 23.02.2026 № 473 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взято на облік, як такого, що опинився у складних життєвих обставинах.

Згідно листа районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 13.04.2026 за № 22.04/01-34-367 ОСОБА_1 та ОСОБА_14 було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради на 22.04.2026 року, о 14.00 год.

У цивільних правовідносинах факт самостійного виховання батьком (матір`ю) дитини, а отже і факт відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини особа може підтвердити судовим рішенням про позбавлення одного з батьків батьківських прав, визнання особи (батька/матері) недієздатною, оголошення одного з батьків безвістно відсутнім, рішенням органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з батьком (матір`ю), про відібрання дитини тощо. У таких випадках не підлягає окремому встановленню факт самостійного виховання дитини одним з батьків.

За наявності у дитини обох дієздатних батьків, один з яких не виконує батьківських обов`язків і не має наміру їх виконувати, факт самостійного виховання дитини батьком (матір`ю), відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини може бути встановлений у рішенні суду при вирішенні спору щодо позбавлення особи батьківських прав у порядку позовного провадження.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт відсутності участі одного з батьків у вихованні дитини наявністю рішення суду про встановлення факту, який просить позивач.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи відповідно до ч.5 ст.19 Сімейного Кодексу України.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засідання пояснила, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_7 . Позивач з сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 приїхав до батька на зимових канікулах, перед війною і залишився в нього, оскільки населений пункт в якому він проживав з матір`ю було окуповано. У ОСОБА_7 є старша сестра ОСОБА_8 , яка виїхала за кордон. Діти люблять батька, сім`я дружна. ОСОБА_9 , мати ОСОБА_7 , залишилась в окупації. Свідок підтвердив, що батько одноособово займається вихованням сина. В свою чергу, дитина завжди доглянута та охайна, у них з батьком гарні стосунки. Вона бачила, що у житловому приміщенні позивача створені гарні умови для проживання. Матері дитини вона не бачила, ОСОБА_9 знаходиться в окупації.

Свідок ОСОБА_10 надала аналогічні показання.

Позивач просив встановити факт перебування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 , оскільки позивач у інший спосіб не може довести вказаний факт, який для встановлення оформлення допомоги та відстрочки від мобілізації.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків (постанова Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 495/432/23).

Сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує факту самостійного виховання ним дитини, на що звертає увагу в своїй практиці Верховний Суд (пункт 58 постанови Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі № 592/20023/23 (провадження № 61-12694св25), аналогічна позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду про відмову у відкриті касаційного провадження від 02 липня 2025 року у справі № 199/4800/24, від 28 листопада 2025 року у справі № 760/2822/25).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

Відповідно до частини третьої статті 15 СК України якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Спір щодо участі у вихованні дитини тим з батьків, який проживає окремо від неї, відповідно до ст. 158 СК України вирішується органом опіки та піклування за заявою матері, батька дитини. Тоді орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Це рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

І лише у тому випадку, коли той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, що встановлено у ст. 159 СК України.

Оскільки в Сімейному кодексі України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У даній справі позивач просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом в постановах: від 14 січня 2026 року у справі № 507/2828/24 (провадження № 61-14056св25), від 20 січня 2026 року у справі № 137/1845/24 (провадження № 61-14408св25), від 11 лютого 2026 року у справі № 396/2423/24 (провадження № 61-11434св25), від 25 березня 2026 року у справі № 161/1337/25 (провадження № 61-13451св25), від 23 квітня 2026 року у справі № 578/622/24 (провадження № 61-77св26), від 24 серпня 2026 року у справі № 403/295/25 (провадження № 61-6942св26) та інших.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали справи свідчать, що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що сторонами не заперечується, однак вказана обставина жодним чином не підтверджує факт ухилення матері від участі у вихованні дитини.

З тексту позовної заяви слідує, що мати дитини не позбавлена батьківських прав, проте виконувати свої батьківські обов`язки не може через перебування на тимчасово окупованій території України - село Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області. Дитина з матір`ю підтримує зв`язок (телефонний) коли це вдається можливим.

Перебування матері на тимчасово окупованій території України, яка не заперечує проти проживання спільної з позивачем дитини з батьком, не позбавляє її здійсненню батьківських обов`язків щодо спільної з позивачем дитини. Позивач не надав суду доказів того, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач умисно ухиляється від виконання цих обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Якщо мати не бере участі у забезпеченні дитини та не надає матеріальну допомогу сину, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини тощо.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком.

Відповідно до висновку Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 16 червня 2026 року орган опіки та піклування встановивши правовідносини, які виникли між сторонами вказав, що у цивільних правовідносинах факт самостійного виховання батьком (матір`ю) дитини, а отже і факт відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини особа може підтвердити судовим рішенням про позбавлення одного з батьків батьківських прав, визнання особи (батька/матері) недієздатною, оголошення одного з батьків безвістно відсутнім, рішенням органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з батьком (матір`ю), про відібрання дитини тощо. У таких випадках не підлягає окремому встановленню факт самостійного виховання дитини одним з батьків.

За наявності у дитини обох дієздатних батьків, один з яких не виконує батьківських обов`язків і не має наміру їх виконувати, факт самостійного виховання дитини батьком (матір`ю), відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини може бути встановлений у рішенні суду при вирішенні спору щодо позбавлення особи батьківських прав у порядку позовного провадження.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт відсутності участі одного з батьків у вихованні дитини наявністю рішення суду про встановлення факту, який просить позивач.

Такий висновок органу опіки і піклування узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Попри це, позивач не заявляв до відповідачки жодних вимог матеріально-правового характеру, які б підлягали вирішенню в позовному провадженні, зокрема про позбавлення її батьківських прав.

Позивач не надав належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків і судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Крім цього, встановлення факту перебування дитини на утриманні позивача впливатиме на права та законні інтереси відповідачки, як матері дитини, оскільки у такий спосіб буде засвідчено невиконання чи неналежне виконання нею своїх обов`язків, що є підставою для негативних наслідків, таких як стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав та інше.

Позивачем не надано доказів відмови в наданні певних пільг та інших соціальних гарантій, що, в свою чергу, порушувало б права батька дитини та свідчило про доцільність встановлення факту, про який просить позивач.

Сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує факту самостійного виховання ним дитини.

Проживання матері ОСОБА_2 окремо, в тому числі в населеному пункті, який окуповано, не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини, з метою забезпечення принципу рівності обов`язків обох батьків утримувати та виховувати дитину, визначеного у статті 141 СК України.

Наведені обставини, за умови не позбавлення матері батьківських прав, не можуть розцінюватися як самостійне виховання дитини ОСОБА_1 .

Слід врахувати, що ОСОБА_5 за можливості спілкується з матір`ю засобами телефонного зв`язку. Наразі такий зв`язок є недоступним через його блокування, тобто існують об`єктивні перешкоди, які не залежать від волі сторін, що не свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Ольга Сергіївна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту перебування неповнолітнього сина на самостійному вихованні та утриманні батька не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Ольга Сергіївна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту перебування неповнолітнього сина на самостійному вихованні та утриманні батька - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 37573885, адреса місцезнаходження: Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, 34, 69068.

Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Дата складання повного судового рішення 17 вересня 2026 року.

Суддя: